Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №496/4799/24 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1859/26

Справа № 496/4799/24

Головуючий у першій інстанції Портна О. П.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого – Громіка Р.Д.,

суддів – Драгомерецького М.М., Комлевої О.С.,

розглянувши у спрощеному порядку без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

1. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог.

17 липня 2024 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі – позивач), в особі представника, звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідачка) з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1306-1332 від 22.11.2023 року у розмірі 55540,00 гривень та судових витрат у розмірі 2422,40 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що 22 листопада 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1306-1332, який разом із Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за Договором відповідно до Методики Національного банку України складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений та укладений в письмовій формі у вигляді електронного документу, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».

На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А3182, для підписання Кредитного договору № 1306-1332 від 22.11.2023 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачці кредит для задоволення особистих потреб, на умовах: сума кредиту – 15000,00 гривень; строк кредитування – 300 днів, базовий період* - 25 днів; промо % ставка – 1,30% в день; стандартна % ставка – 2,50% в день. Також Додатковою угодою № 1 від 23.12.2023 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332 від 22.11.2023 року кредитодавець та позичальник домовилися про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4000,00 гривень. Окрім цього, Додатковою угодою № 2 від 01.12.2023 до Договору про відкриття кредитної лінії №1306-1332 від 22.11.2023 кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3000,00 гривень.

Окрім цього, Додатковою угодою №3 від 23.12.2023 до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332 від 22.11.2023 року кредитодавець та позичальник домовились про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1000,00 гривень.

Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного Кредитного договору та додаткові кредитні кошти відповідно до Додаткових угод. Відповідачка підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов укладеного Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язань кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористався своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

У подальшому відповідачка порушила визначені Кредитним договором умови і в кінцевому підсумку не повернула в повному обсязі кредит кредитодавцю, а також не виконала в повному обсязі всі інші свої грошові зобов`язання перед кредитодавцем за Кредитним договором навіть після спливу строку кредитування, встановленого умовами Кредитного договору.

Станом на 26 квітня 2024 року загальний розмір грошових вимог кредитодавця до відповідачки, які виникли на підставі Кредитного договору, становлять 55540,80 гривень, що складається з: прострочена заборгованість за кредитом – 13000,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими відсотками – 42540,80 гривень. У зв`язку з викладеним представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Позиція відповідача у суді першої інстанції.

Відповідачка надала відзив на позов, яким просила у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а провадження по справі закрити. В обґрунтування зазначила, що позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості за договором, а саме не надано пояснення щодо нарахування заборгованості за відсотками.

Вказувала, що вона систематично вносила оплати і заборгованість по кредиту відсутня, оскільки нею було внесено оплати на погашення заборгованості в розмірі 22611,00 гривень, що значно перевищує тіло кредиту у розмірі 15000,00 гривень. Також, зазначає, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення, тому, на її думку, немає підстав вважати, що розмір заборгованості відповідачки перед позивачем, а також суми відсотків, зазначені у розрахунку та довідці є правильними.

Окрім того, звертає увагу суду, що розмір нарахованих відсотків значно перевищує розмір тіла за кредитом, що є порушенням п. 2 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування. Звернула увагу суду на те, що досудового вирішення спору позивачем не проводилося. Жодних листів, повідомлень протягом усього часу від позивача відповідачка не отримувала. Також, відповідачка зазначила, що позивач, при укладені договору не надав необхідну інформацію щодо умов договору за ч.ч. 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування і через брак знань для підписання договору, відповідачка була введена в оману позивачем. (а.с. 132-135)

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року позов ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за Договором про відкриття кредитної лінії №1306-1332 від 22.11.2023 року у розмірі 34270,00 гривень та судовий збір у розмірі 1494,70 гривень. УВ задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі ТОВ «Укр кредит фінанс» просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що:

1)умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України;

2)щодо зазначення судом першої інстанції, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1% відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Звертаємо увагу, що вищезазачений Закон України прийнятий від 22.11.2023. та набрав чинності 24.12.2023. Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» Розділ 4 Прикінцеві та перехідні положення, частина 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Також, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» частиною 2 розділу 2 Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Умовами п. 4.12. договору про відкриття кредитної лінії №1306-1332 від 22.11.2023 встановлено, що кредит надається строком на 300 календарних днів. Погоджено, що продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем чи позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктизації кредитних зобов`язань позичальника. З вищевикладеного вбачається, що строк дії цього договору сторонами відповідно до п. 4.12. договору не продовжувався після набрання чинності указаним Законом, тому процента ставка нараховувалась позивачем у відповідності до чинного законодавства;

3)норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору.

Порядок розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.

Згідно частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що справа є малозначною, її розгляд здійснено в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційне провадження розглядається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 13, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 21 січня 2026 року.

2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню шляхом зміни мотивувальної частині рішення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 , 22 листопада 2023 року було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1306-1332, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С3182. (а.с. 31-45)

За умовами п. 4.1. Договору, розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 15000,00 гривень. Дата надання/видачі кредиту: 22.11.2023 року.

Згідно з п. 4.3. Договору, кредитодавець протягом строку дії цього Договору в односторонньому порядку має право запропонувати позичальнику збільшити розмір кредиту, що надається позичальнику за цим договором шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника пропозиції отримати позичальником у кредит додаткових коштів. Відсутність в особистому кабінеті позичальника вказаної пропозиції означає, що позичальнику не надається можливість отримання у кредит додаткових коштів. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту відбувається на підставі додаткового договору до цього договору, який сторони погодили іменувати у своїх відносинах Додатковою угодою, порядок укладання якої визначено цим Договором.

Відповідно до п. 4.7. Договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі відсотків за користування кредитом. Тип відсоткової ставки за користування кредитом – фіксована. Відсоткова ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за промо-ставкою та/або пільговою, та/або зниженою відсотковими ставками.

У п. 4.8. Договору закріплено, що базовий період складає 25 календарних днів.

Згідно з п. 4.10. Договору, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна відсоткова ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п. 4.12. Договору, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту – 16.09.2024 року.

Пунктом 4.13. Договору закріплено, що реальна річна відсоткова ставка на дату укладення цього договору складає 407965,0 %.

Згідно п. 4.14. Договору, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 15000,00 гривень та включає в себе суму кредиту та відсотки за користування кредитом.

Відповідно п. 5.1. Договору, позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) не пізніше ніж в останній календарний день строку кредитування, вказаний в п. 4.12. цього Договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця.

Згідно з п. 10.1. Договору, промо-ставка становить 1,25 % за кожен день користування кредитом протягом перших 25 календарних днів першого базового періоду. Знижена процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом.

Складовою частиною Кредитного договору є Паспорт споживчого кредиту, який підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) № А3182, 22.11.2023 року, з інформацією, яка зберігає чинність та є актуальною до 29.11.2023 року. (а.с. 61-64)

Відповідачку було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за Договором № 1306-1332 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 65-66), та Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с. 46-60), на якій наявний підпис позичальника за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С3182.

01 грудня 2023 року між позивачем та відповідачкою була укладена Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332. (а.с. 87-88)

Згідно з п. 1 Додаткової угоди, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить 15000,00 гривень; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 1875,00 гривень.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Додаткової угоди закріплено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 3000,00 гривень. Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит: 01.12.2023 року. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 18000,00 гривень, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 3. Додаткової угоди, після укладення цієї Додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначенням після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: сума неповернутого кредиту становить 18000,00 гривень; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди становить 291 календарних днів; орієнтовна реальна річна процентна ставка за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування: 1733305,00 %; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування 179190,00 гривень. Сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься за стандартною процентною ставкою.

Відповідачку було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за Договором № 1306-1332 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 89-90), на якій наявний підпис позичальника за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С6882.

23 грудня 2023 року між позивачем та відповідачкою була укладена Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332. (а.с. 83-84)

Згідно з п. 1 Додаткової угоди, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить 8000,00 гривень; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 200,00 гривень.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Додаткової угоди закріплено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 4000,00 гривень. Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит: 23.12.2023 року. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 12000,00 гривень, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 3. Додаткової угоди, після укладення цієї Додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначенням після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: сума неповернутого кредиту становить 12000,00 гривень; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди становить 269 календарних днів; орієнтовна реальна річна процентна ставка за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування: 5907560,00 %; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування 123597,00 гривень. Сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься за стандартною процентною ставкою.

Відповідачку було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за Договором № 1306-1332 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 85-86), на якому наявний підпис позичальника за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С6561.

23 грудня 2023 року між позивачем та відповідачкою була укладена Додаткова угода до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332. (а.с. 91-92)

Згідно з п. 1 Додаткової угоди, кредитодавець та позичальник підтверджують, що станом на момент укладення цієї Додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди становить 12000,00 гривень; сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 300,00 гривень.

Пунктами 2.1., 2.2., 2.3. Додаткової угоди закріплено, що кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1000,00 гривень. Дата надання/видачі додаткових грошових коштів у кредит: 23.12.2023 року. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 13000,00 гривень, яка складається з суми кредиту, яка була надана позичальнику за Договором та неповернута на момент укладення цієї Додаткової угоди, та суми додаткових грошових коштів, наданих позичальнику у кредит на підставі цієї Додаткової угоди.

Відповідно до п. 3. Додаткової угоди, після укладення цієї Додаткової угоди та надання додаткових грошових коштів у кредит будуть змінені умови кредитування за Договором. У зв`язку із зазначенням після укладення цієї Додаткової угоди та отримання позичальником додаткових грошових коштів у кредит: сума неповернутого кредиту становить 13000,00 гривень; кількість днів користування кредитом, що залишається після укладення цієї Додаткової угоди становить 269 календарних днів; орієнтовна реальна річна процентна ставка за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування: 6669630,00 %; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту за час з моменту укладення цієї Додаткової угоди до моменту закінчення строку кредитування 132667,00 гривень. Сплата процентів за користування кредитом здійснюватиметься за стандартною процентною ставкою.

Відповідачку було ознайомлено з Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної відсоткової ставки за Договором № 1306-1332 (Графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України (а.с. 93-74), на якій наявний підпис позичальника за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) С3476.

Відповідно до копії довідки про перерахування суми кредиту № 1306-1332 від 22.11.2023, видача коштів за кредитним договором № 1306-1332 від 22.11.2023 року здійснювалася за допомогою системи LIQPAY: платіж – 2394591082, дата – 22.11.2023 року, card_mask – НОМЕР_1 , тип операції – видача кредиту, сума – 15000,00 гривень; платіж – 2398249071, дата – 01.12.2023 року, card_mask – НОМЕР_1 , тип операції – добор по кредиту, сума – 3000,00 гривень; платіж – 2407168751, дата – 23.12.2023 року, card_mask – НОМЕР_1 , тип операції – добор по кредиту, сума – 4000,00 гривень; платіж – 2407401777, дата – 23.12.2023 року, card_mask – НОМЕР_1 , тип операції – добор по кредиту, сума – 1000,00 гривень. (а.с. 111)

АТ КБ «ПриватБанк» листом повідомило позивача про перерахування коштів через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року по платежам, зокрема: ID платежу 2394591082, канал – LIQPAY, дата видачі 22.11.2023 року, сума 15000,00 гривень, номер договору – 1306-1332, номер картки – НОМЕР_1 ; ID платежу 2398249071, канал – LIQPAY, дата видачі 01.12.2023 року, сума 3000,00 гривень, номер договору – 1306-1332, номер картки – НОМЕР_1 ; ID платежу 2407168751, канал – LIQPAY, дата видачі 23.12.2023 року, сума 4000,00 гривень, номер договору – 1306-1332, номер картки – НОМЕР_1 ; ID платежу 2407401777, канал – LIQPAY, дата видачі 23.12.2023 року, сума 1000,00 гривень, номер договору – 1306-1332, номер картки – НОМЕР_1 . (а.с. 67-82, 95-110)

Відповідно до копії довідки про укладений договір, відповідно до якого надана фінансова послуга, а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, станом на 26.04.2024 року, загальна заборгованість відповідачки складає: основний борг – 13000,00 гривень, залишок відсотків – 42540,00 гривень, всього 55540,00 гривень. Кількість днів користування ставкою 3,00% - 81 днів. (а.с. 112-114)

З копій платіжних інструкцій №№ 0.0.3363353087.1 від 16.12.2023 року, 0.0.3365366298.1 від 17.12.2023 року, 0.0.3373398358.1 від 20.12.2023 року, 0.0.3373465965.1 від 20.12.2023 року, 0.0.3375694805.1 від 21.12.2023 року, 0.0.3377782571.1 від 22.12.2023 року, 0.0.3441030966.1 від 28.01.2024 року та копії Screenshot_20240214_084738_Samsung Internet.jpg/внутрішнє сховище/DCIM/Screenshots, Джерело: creditkasa.com.ua, а саме «Історія платежів» (а.с. 136-141) вбачається, що відповідачкою для погашення кредитної заборгованості згідно Договору № 1306-1332 було внесено 20610,00 гривень.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення ЗУ «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа (ст. 1 ЗУ «Про електронний цифровий підпис».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію»). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 14.06.2022 року у справі № 757/40395/20.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що для підписання Договору про відкриття кредитної лінії та Додаткових угод до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332, ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог ч.ч. 6 та 8 ст. 11 і 12 ЗУ «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.

Отже, Договір про відкриття кредитної лінії та Додаткові угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332 підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Договір не був би укладений.

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачкою таких не надано, що в силу положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Тож, Договір про відкриття кредитної лінії та Додаткові угоди до Договору про відкриття кредитної лінії № 1306-1332, між сторонами укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому ОСОБА_1 через особистий кабінет на вебсайті позивача подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту шляхом натискання відповідної кнопки, після чого позивачем надіслано відповідачці за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка і використала для підтвердження підписання Договору, що укладення Договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Отже, без здійснення вказаних дій відповідачкою Договір та Додаткові угоди не були б укладеними сторонами, а тому цей правочин відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Встановивши зазначені обставини у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що між сторонами у справі укладено Договір про відкриття кредитної лінії, за умовами якого відповідачка зобов`язалася прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових сум кредитору у вигляді тіла кредиту чи відсотків матеріали справи не містять.

З довідки про укладений договір вбачається, що за період з 05.02.2024 року по 26.04.2024 року (включно) було застосовано стандартну процентну ставку 3,0% у зв`язку із простроченою заборгованістю.

Також, позивачем з 22.11.2023 року по 16.12.2023 року (включно) нараховувалися відсотки за користування кредитом за ставкою 1,3%, що суперечить умовам Договору про відкриття кредитної лінії, а саме п. 10.1.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 32790,00 гривень, що в рази перевищує суму отриману відповідачем у позику 13000,00 гривень.

Суд першої інстанції вмотивовано звернув увагу, що відповідачка, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідачки, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що вимога про нарахування та сплату відсотків, яка є явно завищена, не відповідає умовам Договору про відкриття кредитної лінії та передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами. Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до п. 8.38. зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходив суд першої інстанції.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 42540,00 гривень не є співрозмірною сумі кредиту у 13000,00 гривень за договором, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

На підставі викладеного заборгованість за відсотками дійсно підлягає зменшенню з 42540,00 гривень до 21270,00 гривень та відповідно загальної суми заборгованості.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд першої інстанції загалом дійшов правильно висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідачки підлягає прострочена сума заборгованості в розмірі 13000,00 гривень та прострочена заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 21270,00 гривень, разом 34270,00 гривень.

Водночас суд першої інстанції в мотивувальній частині вказував, що «також ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена ч. 5 згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року, який набрав чинності 24.12.2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» визначено, що положення ч. 5 ст. 8 вказаного Закону щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки, вводиться в дію поетапно, а саме протягом 240 днів з дня набрання чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг». Так протягом перших 120 днів установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Договір про відкриття кредитної лінії № 1306-1332 укладено 22.11.2023 року, тобто до внесення змін до ЗУ «Про споживче кредитування», строк дії наведеного договору закінчився 16.09.2024 року, тобто після набрання Законом № 3498-IX від 22.11.2023 року законної сили.

Отже, є підстави для застосування норми ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Колегія суддів вважає, що такі посилання суду першої інстанції є неспроможними з огляду на те, що строк дії початкового кредитного договору становив 300 календарних днів, датою повернення виплати є 16 вересня 2024 року, та у подальшому між позивачем та відповідачем не продовжувався, що є основною умовою для застосування ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у новій редакції від 24.12.2023.

Щодо інших доводів апеляційної скарги.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України», то колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що «норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору», то колегія суддів їх відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

Таким чином, суд за певних обставин може зменшити і розмір відсотків, конкретно у даному випадку через несправедливий розмір відсотків, що було встановлено судом першої інстанції.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Також судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Справа розглянута по суті правильно, однак судове рішення підлягає зміні в частині мотивування шляхом виключення з мотивувальної частини рішення посилання суду на положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції від 24.12.2023.

Порядок оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» задовольнити частково.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 17 лютого 2025 року змінити, виключивши з мотивувальної частини рішення посилання на положення ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 21 січня 2026 року.

Головуючий Р.Д. Громік

Судді: М.М. Драгомерецький

О.С. Комлева