Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №495/705/24 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокуСправа № 495/705/24

Номер провадження 1-кп/495/185/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Білгороді-Дністровському кримінальне провадження, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 16.10.2023 за № 12023166240000423за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, що народився в с. Шабо Білгород-Дністровського району Одеської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , із середньою спеціальною освітою, працює за наймом шиномонтажником, в цивільному шлюбі, має на утриманні одну неповнолітню дитину, не депутата, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст. 128 КК України,

сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

секретарі судового засідання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

потерпілий ОСОБА_10 ,

представник потерпілого ОСОБА_10 адвокат ОСОБА_11 ,

обвинувачений ОСОБА_2 ,

захисник обвинуваченого ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_12 ,

УСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

14 жовтня 2023 року приблизно 14 годині 30 хвилин, точний час встановити не надалось можливим, ОСОБА_2 перебував за місцем свого проживання, а саме на території домоволодіння АДРЕСА_2 , де також мешкає його батько, потерпілий ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з котрим ОСОБА_2 мав тривалий конфлікт, пов`язаний у тому числі також стосовно спільного їх проживання з родинами за однією адресою.

Приблизно в зазначену годину, повернувшись з роботи, до будинку зайшов потерпілий ОСОБА_10 , та попросивши співмешканку ОСОБА_2 переказати останньому що необхідно вирішувати питання щодо проживання їх в одному будинку, пішов до своєї кімнати так як планував обідати.

В цей час ОСОБА_2 повернувшись з роботи, коли заходив до будинку перечепився через одну плитку для тротуарно-дворового вимощення - та котра є твердим важким предметом, після чого розсердившись підняв її та зайшов до приміщення коридору будинку, ставши в сторону зачинених дерев`яних дверей зі скляними вставками з непрозорого скла до кімнати у котрій проживає та у той час знаходився потерпілий, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був розуміти, що в даній кімнаті мешкає його батько із співмешканкою, котрі можуть не тільки там перебувати, а знаходитися безпосередньо в проекції попадання, і маючи змогу передбачити можливість нанесення тілесних ушкоджень, як настання негативного наслідку протиправних дій, проявивши кримінальну протиправну недбалість, кинув вказану плитку, котрою було пробито дверне матове скління, встановлене у верхній половині правої стулки двостулкових одинарних дерев`яних міжкімнатних дверей, котра після пробиття скла влучила в лобну ділянку голови, зліва, потерпілого ОСОБА_10 , спричинивши відкриту черепно-мозкову травму у формі забитої рани лобової ділянки зліва та відкритий вдавлений перелом луски лобової кістки зліва, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

2. Частина статті закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, а саме – необережне тяжке тілесне ушкодження.

3. Оцінка доказів на підтвердження встановлених судом обставин.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України визнав. При його допиті в судовому засіданні пояснив суду таке:

В жовтні 2023 року, приблизно в обід, він прийшов додому. В дворі валялася плитка, об яку він вдарився. Він підняв цю плитку, зайшов у дім і кинув плитку в двері кімнати, в якій був його батько. В дверях було скло, яке розбилося плиткою. Обвинувачений вже збирався йти, коли почув звуки. Виявилося, що він попав в батька, в нього йшла кров з голови. Він посадив батька в машину і повіз його в лікарню. На уточнюючі питання пояснив, що на той час в домі ще була дружина обвинуваченого. Він її питав, де тато, на що вона сказала, що напевно вийшов, тому що його не чутно. Щодо дверей, то вказав, що вони дерев`яні з вікнами, у яких рифлене затемнене скло, ще й штори висіли, і коли він кидав плитку, то він за дверима нікого не бачив. Також раніше конфліктів у нього з батьком не було. Усе лікування, яке призначалося його батькові оплачував обвинувачений.

Окрім визнання обвинуваченим своєї вини, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 Кримінального кодексу України підтверджується сукупністю інших, досліджених у ході судового розгляду доказів, а саме:

- показаннями потерпілого ОСОБА_10 , який пояснив суду, що обвинувачений ОСОБА_2 є його сином і вони разом проживають в одному будинку. Подія, що є предметом розгляду відбулася восени 2023 року, точно дати вже не пам`ятає, в обідню пору. До того у них з сином все було добре. Але 31 грудня 2022 року син приїхав з роботи і попросив поїхати і допомогти. Вони поїхали на кладовище до місця поховання дружини потерпілого і мами обвинуваченого відповідно. Поклали квіти до могили і син повернувся та повідомив, що він дім виставляє на продаж, купить татові квартиру і щоб тато забирався звідти, щоб його більше не бачити. Після чого потерпілий розвернувся і пішов додому. Після того в них почалися скандали. Син постійно казав йти до тьоті ОСОБА_13 (теперішньої співмешканки потерпілого) в ОСОБА_14 . Потерпілий не погоджувався, оскільки на теперішнє житло він заробив сам своєю працею. І почалося. Бувало, що потерпілий приїжджав з роботи, а відключена вода – ні води попити, ні їсти зварити. Потерпілий почав привозити воду велосипедом в баклажках. Одного вечора потерпілий вийшов набрати відеречком води (у них там кран є), син сидів з другом за столом і пили пиво. Зранку прийшов, а кран вже повністю зрізаний. І з того почався конфлікт, так як син почав перекривати йому воду. Безпосередньо в день події потерпілий консультувався зі своїм адвокатом, який йому пояснив, що він має таке саме право користуватися водою, як і його син. Коли потерпілий приїхав, була дружина сина – ОСОБА_15 , якій він це сказав. Через пів години потерпілий зі своєю співмешканкою якраз пішли їсти в своїй кімнаті. Потерпілий їв стоячи, якраз навпроти дверей. Через кілька хвилин він почув удар у двері, так наче ракета десь зірвалася, і одразу удар в голову. Потерпілий схопився за голову, в нього потекла кров. Підтвердив, що обвинувачений відвіз його в лікарню в Білгороді-Дністровському. Наступного дня потерпілий знову ходив у лікарню, робив рентген. Через днів чотири почала боліти голова. Тоді він зі співмешканкою пішов до лікаря, йому сказали терміново робити операцію. Машиною швидкої допомоги його відвезли в Одесу, де і прооперували, вставили пластину. Всі витрати оплатив обвинувачений. На уточнюючі запитання повідомив, що за його спостереженнями, з коридору через вікно в дверях видно силуети людей, якщо вони в кімнаті. Також, що на вікнах штор не було.

- показаннями свідка ОСОБА_16 , яка повідомила суду, що вона живе з ОСОБА_10 шостий рік. Спершу вони жили в окремій квартирі, все було добре. Потім син з батьком вирішили продати цю квартиру і купити дім, в якому житимуть всім разом. Після того, як почали жити всі разом в тому будинку, перші пів року все було добре. А потім почалися розлади, сварки. Син почав її обзивати нецензурними словами. Одного разу обвинувачений їй сказав, що якщо за два тижні вони не заберуться з цього дому, то він їх буде «висвіжувать, як тих котенят». Пройшло два тижні, обвинувачений був нервовий, бахкав дверима. Потім прийшла кума обвинуваченого, яка сказала, що вона власниця будинку і щоб свідок виїхала з цього будинку. Свідок вже пропонувала поїхати в її квартиру в ОСОБА_14 . Але потерпілий не погоджувався, оскільки сказав, що на житло він заробив сам своєю працею. 14 жовтня 2023 року в три години вони з потерпілим приїхали від адвоката і сказали цивільній дружині обвинуваченого, що адвокат їм пояснив, що вони мають такі самі права, як і обвинувачений з його дружиною. Тоді вони сіли в своїй кімнаті їсти суп. Свідок попросила потерпілого подати їй хліб. Він встав брати хліб і тут удар, що вони не зрозуміли, що це таеи. Думали, що то ракета розірвалася. Потерпілий був в крові, сказав викликати швидку. Обвинувачений сказав, що сам відвезе, і вони дійсно поїхали в лікарню. Десь тиждень вона з потерпілим ходила до лікарні на перев`язки, весь цей час в потерпілого боліла голова. Тоді вони пішли до лікаря і він сказав оформлятися на стаціонар. Поки свідок поїхала додому по речі, їй зателефонували з лікарні і сказали, що треба терміново в Одесу на операцію. ОСОБА_17 (обвинувачений) оплатив все лікування. На уточнюючі питання повідомила суду, що на вікнах штор не було. На час допиту конфліктів більше немає.

- показаннями свідка ОСОБА_18 , яка повідомила суду, що є цивільною дружиною обвинуваченого. В момент події вона забирала прання з пральної машинки і почула, що хлопнули двері. Тобто почула, що приїхав ОСОБА_17 (обвинувачений) і хлопнув дверима. Вона запитала, що сталося, він сказав, що хтось положив в дворі камінь і він об нього вдарився. Вона піднялася з пранням на горище, а коли спустилася, то побачила, що ОСОБА_19 батько тримається за голову. Саша сказав включити воду і дати рушник. Потерпілому приклали рушник до голови і він поїхав у лікарню. Потім приїхала дочка потерпілого ОСОБА_20 і почала все фотографувати, а через хвилин 30 приїхала поліція. На уточнюючі питання пояснила, що на дверних віконцях в кімнату свекра висіли занавіски. Щодо того, чи були раніше між потерпілим та обвинуваченим конфлікти пояснила, що насправді могли бути дрібні побутові конфлікти між нею та співмешканкою потерпілого тьотею ОСОБА_21 . Між потерпілим і обвинуваченим до події жодної сварки не було.

- показаннями свідка ОСОБА_22 , яка повідомила суду, що є дочкою потерпілого і сестрою обвинуваченого. Наскільки їй відомо, батько вирішив продати квартиру і вони мали жити разом з її братом (обвинуваченим). Вона сама на квартиру ніколи не претендувала. Через деякий час потерпілий приїхав до неї додому і почав розказувати, що перед новим роком у нього з обвинуваченим була неприємна розмова на цвинтарі. В сам день події їй зателефонувала тьотя ОСОБА_23 (свідок ОСОБА_16 ) і сказала, що ОСОБА_17 кинув татові камінь в голову і вони поїхали в лікарню. Вона приїхала до них додому. Були розбиті двері і скло, була кров, валялася тротуарна плитка. Вона запитала тітки, що сталося і вона їй все розказала. Свідок ОСОБА_22 все сфотографувала. Прийшла ОСОБА_15 (свідок ОСОБА_18 ) і почала казати, що тато з ОСОБА_24 вже помирилися. Свідок сказала, що цього просто так не залише, так як вони не дають татові спокою. Потім приїхала поліція і батько з лікарні. Свідок запитала в ОСОБА_25 навіщо він це зробив і він почав матюкатися, почав говорити, що вона тут робить. Потім вона пішла до тата і наполягла, щоб він написав заяву в поліції, бо ж його так і вбити могли. На уточнюючі питання пояснила, що коли приїхала то скло у дверних вікнах рифлене. Ні занавісок, ні штор там не було. Половини скла не було, шибка була повністю вигнута в кімнату, а на ліжку валялася тротуарна плитка і було багато крові.

- показами свідка сторони захисту ОСОБА_26 , який у судовому засіданні повідомив суду, що він був дізнавачем СД Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області. В жовтні 2024 року, точну дату не пам`ятає, він був на чергуванні. Черговий направив його на виїзд в с. Шабо. По приїзду на місце до нього вийшла жінка, відчинила ворота і попросила зайти всередину. Вони зайшли всередину, попросили пояснити, де перебуває заявник, чиє домоволодіння. Сказала, що домоволодіння невідомо у чиїй власності перебуває, щоб наряд зрозумів, що відбулося, попросила зайти в будинок. Двері були розбиті. Обвинуваченого та потерпілого не було на місці, як повідомила жінка, після події обвинувачений повіз потерпілого до Білгород-Дністровської міської лікарні. Вона надала номер телефону потерпілого і він сказав, що він дійсно в лікарні. Коли вони зайшли всередину, то побачили, що другі двері після вхідних були розбиті, а саме одна шибка. Самі шибки були непрозорі, силуети можливо і було видно, але за шибками ще були занавіски білого кольору. Погода була сонячна. Він зробив кілька фото і вони поїхали до Білгород-Дністровської міської лікарні, де до них вийшов обвинувачений з потерпілим. Потерпілий повідомив, що в ситуації з сином розбереться самостійно, від показів відмовився.

Крім показів обвинуваченого, потерпілого, свідків, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується дослідженими в судовому засіданні іншими доказами.

Зокрема, судом досліджено:

- витяг з ЄРДР, згідно якого 16.10.2023 зареєстровано це кримінальне провадження за попередньою правовою кваліфікацією ч. 1 ст. 125 КК України та за фабулою «15.10.2023 на до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_10 , 1959 р.н., який повідомив про те, що 14.10.2023 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , йому були нанесені тілесні ушкодження».

- витяг з ЄРДР, за тією ж фабулою, за правовою кваліфікацією ст. 128 КК України та за фабулою «15.10.2023 на до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_10 , 1959 р.н., який повідомив про те, що 14.10.2023 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , йому були нанесені тілесні ушкодження».

У постанові Верховного Суду у справі №761/28347/15-к від 09.09.2020, суд вказав, що реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, а також надання інформації про відомості, внесені до реєстру та, згідно з частиною 2 статті 84 КПК України, витяг з ЄРДР не є процесуальним джерелом доказів.

Відповідно вказані витяги, долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження, суд вважає електронною базою даних, дані витяги засвідчують факт внесення відомостей до ЄРДР і факт перекваліфікації і як наслідок належність та допустимість доказів, отриманих після внесення вказаних відомостей до реєстру.

З повідомлення про початок досудового розслідування від 19.10.2023, доручення про проведення досудового розслідування кримінального проступку (дізнання) від 16.10.2023, повідомлення про призначення прокурора (групи прокурорів) у кримінальному провадженні від 16.10.2023 вбачається, що СД Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області 16.10.2023 розпочато досудове розслідування у даному кримінальному провадженні з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України.

Згідно постанови начальника СД Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_27 від 19.10.2023 призначено групу дізнавачів у цьому кримінальному провадженні. Згідно постанови заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури в Одеській області ОСОБА_26 від 16.10.2023 призначено групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні.

Постановою про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення від 13.12.2023 змінено правову кваліфікацію кримінального правопорушення за ст. 128 КК України.

Ухвалою слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 18.01.2024 надано слідчим СВ Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, які входять до групи слідчих по даному кримінальному провадженню дозвіл на використання у кримінальному провадженні №12023166240000423 від 16.10.2023 щодо злочину, передбаченого ст.128 КК України, доказів, зібраних у кримінальному провадженні №12023166240000423 від 16.10.2023 щодо кримінального проступку, передбаченого ст. 125 ч. 1 КК України;

- заяву ОСОБА_10 про протиправні дії його сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій викладені обставини, на підставі яких внесено відомості до ЄРДР.

- рапортом інспектора САП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області від 15.10.2023 підтверджується те, що 15.10.2023 о 14:14 надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 15.10.2023 на до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_10 , 1959 р.н., який повідомив про те, що 14.10.2023 о 14:30 за адресою: АДРЕСА_2 , домашнє насильство. До Білгород-Дністровської лікарні звернувся ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає: АДРЕСА_1 , діагноз: забійна рана лівої лобної ділянки, травми наніс син.

Згідно постанов Верховного Суду у справі №606/1634/15-к від 12.04.2019 та Верховного Суду у справі №225/1952/17 від 15.10.2020 рапорт не має самостійного значення, однак оцінюється в сукупності з іншими доказами у справі, а відтак вказані рапорти, долучені прокурором до матеріалів кримінального провадження береться судом до уваги.

- довідка Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради від 15.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_10 15.10.2023 відвідав КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради травматологічне відділення з діагнозом забійна рана лівої лобної ділянки;

- висновок експерта № 195 від 05.12.2023, відповідно до якого при судово-медичній експертизі гр. ОСОБА_10 виявлена відкрита черепно-мозкова травма у формі забитої рани лобової ділянки зліва та відкритого, вдавленого перелому луски лобової кістки зліва. Це ушкодження спричинене одноразовою ударною дією тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею, судити про індивідуальні та конструктивні особливості якої не представляється можливим через відсутність в наданій медичній документації детального опису характеру рани лобової ділянки під час звернення по медичну допомогу 14.10.2023 року, а також хірургічною обробкою країв рани в медичному закладі та проведенням пластики лобової кістки. Воно могло бути спричинене незадовго до надходження в медичний заклад, тобто може відноситись до подій 14.10.2023. Відкрита черепно-мозкова травма у формі забитої рани лобової ділянки зліва та відкритого, вдавленого перелому луски лобової кістки зліва, являє собою небезпечне для життя ушкодження, за цим критерієм, згідно п. 2.1.1. «а» та п. 2.13. «а», «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» затверджених наказом МОЗ України №6 від 17.01.1995р. відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень.

Також допитаний в ході судового розгляду лікар судово-медичний експерт ОСОБА_28 , який пояснив, що будь-які ушкодження склепіння черепа є тяжкими ушкодженнями, небезпечними для життя. Також на питання прокурора відповів, що хоч і на момент проведення експертизи потерпілий був після хірургічної операції, наданої медичної документації було достатньо для складання висновку;

- довідка Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради № 1036 від 15.10.2023, відповідно до якої ОСОБА_10 встановлено діагноз ЗЧМТ СГМ забійна рана лобної частини голови зліва, стан після ПХО;

- фототаблиці, на яких зображено двері в кімнату потерпілого з розбитим вікном та зламаною перекладиною, потерпілого після зашивання рани, тротуарну плитку в кімнаті потерпілого, місце обіду потерпілого та зафіксовано плями бурого кольору та уламки скла на підлозі кімнати потерпілого;

- клопотання потерпілого ОСОБА_10 від 17.10.2023, із якого вбачається, що він просить долучити до матеріалів справи зазначені довідку, фото таблиці і тротуарну плитку;

- заява ОСОБА_10 від 18.10.2023 про протиправні ОСОБА_29 на підтвердження можливого конфлікту, що існував раніше;

- протокол огляду предмету від 19.10.2023 з доданими фототаблицями, в ході якого оглянуто тротуарну плитку рожевого кольору;

- вказану в протоколі огляду предмета тротуарну плитку, яка визнана постановою слідчого речовим доказом та за клопотанням сторін її було оглянуто в судовому засіданні

- протокол огляду від 15.01.2024 з доданими таблицями ілюстрацій, за адресою: АДРЕСА_2 , проведений в присутності понятих та потерпілого, в ході якого встановлено, що на вхідних дверях до кімнати потерпілого в правій стулці дверного вікна відсутні дві скляні прямокутно-трапецієвидної форми вставки-шибки, місце котрих прикрито фрагментами поліетилену. В інших шибках скло світле, візерунково-рифлене.

- заяву ОСОБА_10 від 15.01.2024, із якої вбачається добровільність згоди на проведення огляду місця події в його будинку за його участі;

- протокол проведення слідчого експерименту від 15.01.2024 та відтворено і оглянуто в судовому засіданні відеозапис цього слідчого експерименту, який проведено із ОСОБА_10 , в ході якого потерпілий розповів про попередні конфлікти, які почалися 31.12.2022. Далі потерпілому було запропоновано розповісти про подію 14.10.2023, на що ОСОБА_10 зазначив, що коли він прийшов він сказав невістці ОСОБА_30 щоб вони вирішили щось із власницею будинку та пішов до своєї кімнати їсти, про що вона сказала ОСОБА_31 . Коли він їв в кімнаті то встав щось взяти і відбувся удар. Спочатку він не зрозумів, що відбулося, подумавши, що врізалася ракета і це є ударною хвилею, схопився за голову. Потім зрозумів, що отримав удар тротуарною плиткою. На запитання слідчого вказав, що така плитка є на вулиці. Далі вказав на своє місце знаходження на час події – в дальній частині кімнати навпроти дверей. Уточнив, що співмешканка сиділа на ліжку, а коли відбувся удар він якраз встав. Двері були зачинені, день ясний, була третя година дня. Також потерпілий вказав, що після отриманого удару зайшов син і сказав «Папа, прости, я не хотів».

- заяву ОСОБА_10 від 15.01.2024, із якої вбачається добровільність згоди на проведення слідчого експерименту за його участі;

- диск на якому містяться фото з місця події, зроблені 14.10.2023 ОСОБА_26 , які долучені в якості доказу з дотриманням вимог ст.. 290 КПК України стороною захисту та оглянуті у судовому засіданні, на яких зображено стан дверей безпосередньо після події.

Вищезазначені показання обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілого ОСОБА_10 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , ОСОБА_22 , ОСОБА_26 , щодо основних елементів предмету доказування у кримінальному провадженні узгоджуються між собою.

Щодо розбіжностей у показаннях свідків, потерпілого та обвинуваченого в частині наявності чи відсутності на дверних вікнах занавісок. Під час дослідження матеріалів кримінального провадження, а саме наявного у матеріалах справи відеозапису під назвою S535001, який міститься на технічному носії інформації та на якому зафіксовано проведення слідчого експерименту, з 14 хв. 33 сек. відео судом встановлено, що за умови перебування потерпілого на місці події – в своїй кімнаті саме біля табуретки, біля якої він обідав, його силует не проглядається навіть без занавісок. Силует починає проглядатися лише після безпосереднього наближення до дверей. Що підтверджує існування в даному випадку необережності у виді кримінально протиправної недбалості.

Таким чином аналіз вищенаведених показань обвинуваченого, потерпілого, свідків та досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду зробити висновок про те, що доведеність винуватості обвинуваченого у вчинені дій як таких, що виразилися у заподіянні необережного тяжкого тілесного ушкодженні, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина обвинуваченого в суді у скоєнні злочинних дій, зазначених у вироку, доведена повністю.

Разом з тим, суд не покладає в основу вироку та визнає неналежними заяву від імені ОСОБА_32 з доданою копією свідоцтва про народження, подану потерпілим, оскільки жодних даних про обставини, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, дані докази не містять.

Щодо твердження представника потерпілого про наявність в ОСОБА_2 умислу на заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень чи замаху на вбивство, суд зазначає, що в силу дії частин 1 та 3 статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відтак, суд у даному випадку не може вийти за межі висунутого обвинувачення. Разом з тим констатує, що висунуте ОСОБА_2 обвинувачення повністю доведене в ході судового розгляду. Адже необережне тяжке тілесне ушкодження за суб`єктивною стороною проявляється в необережній формі вини у вигляді кримінально протиправної самовпевненості або кримінально протиправної недбалості. Дослідженою в ході судового розгляду сукупністю доказів підтверджується, що ОСОБА_2 не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був розуміти, що кімнаті мешкає його батько із співмешканкою, котрі можуть не тільки там перебувати, в тому числі знаходячись безпосередньо в проекції попадання, маючи змогу передбачити можливість нанесення тілесних ушкоджень, як настання негативного наслідку своїх протиправних дій, проявив кримінальну протиправну недбалість, кинувши вказану тротуарну плитку, внаслідок чого ОСОБА_10 було завдано тяжких тілесних ушкоджень.

Також обвинувачений не вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності чи у стані неосудності. Обставини, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження, чи є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності відсутні.

4. Мотиви призначення покарання.

Оскільки в судовому засіданні було встановлено обґрунтованість висунутого проти ОСОБА_2 кримінального обвинувачення, необхідно призначити йому покарання.

Відповідно до ст. ст. 50 і 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Кримінальне правопорушення, як передбачене ст. 128 КК України, у вчиненні якого визнається винуватим ОСОБА_2 згідно із ч. 5 ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів.

Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які пом`якшує покарання щире каяття. Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_2 судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченого за вчинення кримінального правопорушення, суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст. 65 КК України бере до уваги: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є нетяжким злочином, що цей злочин вчинено з необережності, враховує наслідки та обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме, що одразу ж після вчиненого обвинувачений доставив потерпілого до лікарні, поніс усі витрати на лікування. Також бере до уваги особу винного, його вік, сімейний та матеріальний стан, посередню характеристику, надану старшим ДОП СДОП ВП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_33 , позитивну характеристику, надану Службою у справах дітей Шабівської сільської ради, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, думку потерпілого про необхідність призначення покарання у вигляді позбавлення волі.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені ст. 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені ст. 65 КК України, суд вважає, що в даному випадку обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.

Згідно з приписами ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, що визначають загальні засади та правила призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Зваживши наведені обставини суд з урахуванням положень, зокрема ст. 75 КК приймає рішення про можливість чи неможливість звільнити особу від відбування покарання з випробуванням.

Так, суд враховує, пост кримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема те, що останній, зі слів потерпілого, одразу після вчиненого попросив вибачення у батька, взяв на себе витрати з лікування. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особу обвинуваченого, який винуватість у вчиненні злочину визнав повністю. Суд також враховує позицію прокурора, який просив про призначення обвинуваченому іспитового строку.

Ураховуючи вищевикладене, суд доходить переконання, про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 без відбування реального покарання у вигляді позбавлення волі, та застосування до нього ст. 75 КК України, тобто - звільнення від відбування покарання з випробуванням, що найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст. 50 КК України, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Призначення ОСОБА_2 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів рівних можливостей та справедливого судового розгляду. Адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь. Бо контроль над поведінкою, способом життя та роботи, протягом всього строку відбуття покарання із випробуванням, надає можливість органу пробації аналізувати інформацію з метою визначення рівня ресоціалізації (виправлення засудженого).

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Разом з цим, суд ураховує позицію потерпілого щодо не застосовування до обвинуваченого ст. 75 КК України, однак звертає увагу на те, що думка потерпілих щодо призначення покарання у справах цієї категорії не є обов`язковими для суду, не обмежують суд у реалізації своїх дискреційних повноважень, визначених законом про кримінальну відповідальність, однак вони ураховуються в сукупності з обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, і не мають над ними пріоритету.

Також суд, діючи відповідно до положень ч. 1 ст. 76 КК України, покладає на обвинуваченого ОСОБА_2 обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п.2 ч.3 ст. 76 КК України - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Таке покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

5. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався і суд вважає, що до набрання вироком законної сили будь-який запобіжний захід обвинуваченому обирати немає необхідності.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженню не заявлявся. Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 369, 371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст. 128 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_2 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази, а саме:

- тротуарну плитку рожевого кольору округлої форми з гострими кутами, розмірами приблизно 18,5 х 18,5 см., товщиною 4 см., упаковану до спец пакету НПУ WAR 1550225, яка згідно квитанції №2589 зберігається в Білгород-Дністровському РВП ГУНП в Одеській області- знищити.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя ОСОБА_34