Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №521/10315/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/333/26

Номер справи місцевого суду: 521/10315/25

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Лозко Ю. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

14.01.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П.,

вирішуючи питання про прийняття апеляційної скарги захисника Гнатюка В`ячеслава Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1

на постанову судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року

у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

встановив:

Постановою судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору.

01 жовтня 2025 року захисник Гнатюк В.О., який діє в інтересах

ОСОБА_1 , звернувся з апеляційною скаргою в якій порушував питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що копію судового рішення адвокат не отримував, зі змістом оскаржуваної постанови ознайомився 22 вересня 2025 року.

Постановою Одеського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання захисника Гнатюка В.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року. Апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.

Копію цієї постанови апеляційного суду захисник отримав в електронний кабінет 17 грудня, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа.

30 грудня 2025 року захисник Гнатюк В.О., в інтересах

ОСОБА_1 , повторно подав апеляційну скаргу в якій порушує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Окрім наведених вище підстав, які були наведені захисником в раніше поданій апеляційній скарзі, зазначає також і про те, що під час судового засідання місцевим судом не оголошувалася вступна та резолютивна частини судового рішення, у межах цієї справи захиснику не було надано доступ в підсистемі «Електронний суд», засобами поштового зв`язку копія постанови не надсилалася, тому захисник не мав інших способів, а ніж за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, ознайомитися зі змістом судового рішення, загальний доступ до якого було забезпечено 22 вересня 2025 року. З урахуванням значного обсягу апеляційної скарги та необхідності висвітлення позиції сторони захисту, просить поновити строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.

Апеляційний суд перевіривши матеріали справи вважає, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної вище постанови суду, задоволенню не підлягає, а подану апеляційну скаргу, потрібно повернути особі, що її подала, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи.

Отже законодавець визначив процесуальний механізм, яким обумовив перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання копії судового рішення, особою щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності, чи, зокрема її захисником.

Відповідно до наведеної вище норми, апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Законом передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Така позиція законодавця обґрунтована тим, щоб стимулювати особу сумлінно та своєчасно реалізовувати процесуальні права та належним чином виконувати обов`язки, покладені на неї законом.

При вирішенні питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, суд має зважати на причини, які слугували перешкодами у реалізації особою права на апеляційне оскарження.

Поважними причинами потрібно вважати лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

Обов`язок доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення покладено на апелянта.

Так, оскаржувана постанова прийнята Хаджибейського районного суду м. Одеси 18 вересня 2025 року, тому строк на апеляційне оскарження цієї постанови суду закінчився 29 вересня 2025 року.

З матеріалів справи убачається, що захисник Гнатюк В.О. приймав участь в судовому засіданні 18 вересня 2025 року (день прийняття оскаржуваної постанови).

З Єдиного державного реєстру судових рішень убачається, що постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року надіслано судом: 18.09.2025, зареєстровано: 19.09.2025, забезпечено надання загального доступу: 22.09.2025.

Отже, у продовж строку на апеляційне оскарження, оскаржувана постанова суду була опублікована у загальному доступі, що надавало стороні захисту можливість ознайомитися з мотивами оскаржуваного судового рішення.

За твердженням захисника, зі змістом оскаржуваної постанови суду він ознайомився 22 вересня 2025 року, тобто у день забезпечено надання загального доступу до цього судового рішення.

Вказане свідчить про наявність сукупності передумов, які вочевидь не створювали перешкод для подання апеляційної скарги на вказану вище постанову суду в межах встановленого законом строку, зважаючи на те, що від дня ознайомлення захисника з постановою суду (22 вересня 2025 року) у розпорядженні адвоката було 7 днів до завершення строку на апеляційне скарження (29 вересня 2025 року).

Однак, вперше з апеляційною скаргою захисник звернувся лише 01 жовтня 2025 року, тобто з пропуском, встановленого статтею 294 КУпАП, строку на апеляційне оскарження.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 рокуу справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)).

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності.

Посилання захисника на те, що він не отримував копію оскаржуваної постанови, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд відхиляє, оскільки перебіг строку на апеляційне оскарження постанови судді розпочинається саме з моменту її постановлення, а не з моменту отримання повного тексту оскаржуваного судового рішення.

Матеріали справи не містять підтверджень щодо оголошення суддею оскаржуваної постанови, однак за умови ознайомлення захисника з повним судовим рішенням 22 вересня 2025 року, тобто у межах строку на апеляційне оскарження, вказане не має вирішального значення, оскільки упродовж перебігу процесуального строку, встановленого законом для подання апеляційної скарги, сторона захисту мала можливість ознайомитися зі змістом оскаржуваної постанови, що було забезпечено судом та реалізовано захисником в межах 10-ти денного строку на апеляційне оскарження.

Аргументи захисника щодо значного обсягу апеляційної скарги та необхідності висвітлення позиції сторони захисту, апеляційний суд відхиляє, оскільки захисник

Гнатюка В.О. був ознайомлений з матеріалами справи 17 вересня 2025 року (а.с. 15), та цього ж дня звернувся до суду з письмовими поясненнями у яких порушував питання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (а.с. 16-20), тобто упродовж строку на апеляційне оскарження адвокат був достеменно обізнаний з фактичними обставинами цієї справи та звертався з письмовими поясненнями у яких наводив аргументи в обґрунтування правової позиції сторони захисту.

Ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій покладається на сторону.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, N 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).

Необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження "остаточного судового рішення" є порушенням принципу res judicata (правової визначеності), про що неодноразово наголошувалося у прецедентній практиці Європейського суду з прав людини.

Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини у рішеннях від 09 листопада 2004 року в справі "Науменко проти України", від 18 січня 2005 року в справі "Полтораченко проти України" та від 08 листопада 2005 року в справі "Тімотієвич проти України".

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, пропущеного на значний термін, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

З огляду на викладене вище, апеляційним судом не встановлено підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року, а тому у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження потрібно відмовити та відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційну скаргу повернути особі, яка її подала.

Керуючись ст. 294 КУпАП,

постановив:

Відмовити захиснику Гнатюку В`ячеславу Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови судді Хаджибейського районного суду м. Одеси від 18 вересня 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 повернути особі, яка її подала.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.П. Лозко