Рішення від 05 жовтня 2025 р. у справі №766/27047/21 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/27047/21

н/п 2/766/1192/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

06.10.2025 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючої судді Шестакової Я.В.,

за участі секретаря Сивкович О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача – адвокат Веріковська Т.А. звернулася до Херсонського міського суду Херсонської області з вищезазначеним позовом в я кому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим р.№2342 про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та передана в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки посвідченого 04.12.2006 року приватним нотаріусом ХМНО Зоріною Н.В. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ14360570 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 гривень. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ14360570 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу стало відомо, що 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинено виконавчий напис за реєстровим р.№2342 про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та передана в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки посвідченого 04.12.2006 року приватним нотаріусом ХМНО Зоріною Н.В., та за рахунок коштів отриманих за рахунок реалізації нерухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» в розмірі 53227, 17 доларів США(що за курсом НБУ на 26.06.2019 становить 1 394 074,03 грн.) (з яких заборгованість за кредитом – 24220,98 доларів США, заборгованість за відсотками - 12283,31 дол. США , комісія - 2596,00доларів США, пеня- 14126,88 грн.) та витрати пов`язані із вчиненням виконавчого напису в розмірі 3500,00 грн.

18.11.2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Клочко Ольгою Петрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67559557, на підставі виконавчого напису.

Вважає, що виконавчий напис вчинено з грубим порушенням норм чинного законодавства. Так, нотаріус не перевірив безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Посилаючись на викладене, позивач просить про задоволення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.01.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 24.01.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Копія ухвали про відкриття провадження була направлена сторонам по справі. У зазначений в ухвалі термін від сторін не надійшло заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 02.02.2022 року вжито заходи забезпечення позову.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.02.2024 року витребувано докази по справі.

Представник позивача надала на адресу суду заяву про проведення розгляду справи без участі позивача та її представника за наявними в справі доказами, просила задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився повторно, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету «Електронний суд» позивача.

Треті особи в судове засідання не з`явилися, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином у встановленому законом порядку.

Враховуючи, що сторони не прибули в судове засідання, а перешкод для розгляду справи судом не встановлено, то суд здійснює судовий розгляд у судовому засіданні без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим р.№2342 про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та передана в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки посвідченого 04.12.2006 року приватним нотаріусом ХМНО Зоріною Н.В. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ14360570 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 гривень. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», код за ЄДРПОУ14360570 на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1362,00 грн.

18.11.2021 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Клочко Ольгою Петрівною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 67559557, на підставі вищевказаного виконавчого напису.

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Відповідно до висновку Верховного Суду у справі № 750/3781/20 (постанова від 19 березня 2021 року), для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі і установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Неотримання боржником вимоги про усунення порушень за кредитним договором об`єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї або оспорити вимоги кредитора. Якщо боржник не має можливості подати нотаріусу заперечення щодо вчинення виконавчого напису або висловити свою незгоду з письмовою вимогою про сплату боргу чи повідомити про наявність спору між нею та відповідачем щодо суми заборгованості, це об`єктивно виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Учинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року в справі № 357/12818/17.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем відповідного повідомлення.

У нотаріальному процесі при стягненні боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса боржник участі не приймає, а тому врахування його інтересів має забезпечуватися шляхом надіслання повідомлення - письмової вимоги про усунення порушення (письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису). Повідомлення надіслане стягувачем боржнику, є документом, що підтверджують безспірність заборгованості та обов`язково має подаватися при вчиненні виконавчого напису як за іпотечним договором, так і за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором).

Процедура стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса складається із двох етапів: - перший, підготовчий етап, який включає повідомлення боржника. Цей етап спрямований на забезпечення прав та інтересів боржника, якому має бути відомо, що кредитор розпочинає процедуру стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса; - другий етап - учинення виконавчого напису, який полягає в подачі нотаріусу документів, що підтверджують безспірність вимог, в тому числі й повідомлення боржника (письмова вимоги про усунення порушення чи письмове повідомлення про вчинення виконавчого напису).

Недотримання одного із етапів процедури стягнення боргу за нотаріально посвідченим договором позики (кредитним договором) на підставі виконавчого напису нотаріуса є підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 201/4198/17, від 27 серпня 2020 року у справі № 554/6777/17.

Частиною першою статті 50 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт - оскаржуються до суду.

Відповідно до п. 3.1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи:

- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;

- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (п.3.2 Порядку), відповідно до п.1 якого такими документами є:а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Згідно до п.3.5. Глави 16 Порядку, при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 №1172 (далі - Перелік № 1172).

Захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

У постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17, постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року викладена правова позиція, відповідно до якої суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком №1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам викладеним у раніше ухвалених постановах від 27 березня 2019 року у справі №137/166/16-ц (провадження №14-84цс19), від 02 липня 2019 року справа №916/3006/17 (провадження №14-278ГС18) з подібних правовідносин.

Крім того, згідно з позицією ВСУ, яка викладена Великою палатою Верховного Суду у справі № 826/20084 від 20 червня 2018 року, вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності надання йому особою, яка звертається із відповідною заявою про вчинення виконавчого напису, необхідних оригіналів нотаріальних договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти до наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Таким чином, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, на підтвердження безспірності, АТ КБ «ПриватБанк» не надало доказів, направлення листа-повідомлення з вимогою сплатити борг і отримання/неотримання позивачем такого листа.

Також, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження факту подання ним, як стягувачем, нотаріусу документів на підтвердження безспірної заборгованості ОСОБА_1 згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29.06.1999 № 1172. Окрім того, не надано суду документів, на підставі яких було вчинено виконавчий напис, а сам по собі факт існування виконавчого напису не може бути доказом безспірності грошових вимог відповідача до позивача.

Таким чином, з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі; чи повідомлявся позивач про наявність такої заборгованості (направлення вимоги про усунення порушень).

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо судових витрат.

Згідно частини 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

По даній справі позивачем було заявлено вимогу немайнового характеру про визнання виконавчого напису таки, що не підлягає виконанню. Оскільки судом задоволено вимогу немайнового характеру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за задоволену вимогу в сумі 992,40 грн, а також за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 496,20 грн, разом 1488,60 грн.

Оскільки, при подачі позову, позивачем було сплачено загалом судовий збір в сумі 1488,60 грн., то з відповідача на користь позивача суд стягує сплачений позивачем судовий збір.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на корить позивача 79,00 грн витрат на поштові відправлення адвокатського запиту приватному нотаріусу та відправлення ухвали суду від 02.02.2022 року про забезпечення позову, що підтверджується квитанцією №733602260524 від 05.01.2022 року.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Таким чином, оскільки представником позивача було належним чином доведено, що витрати на поштові відправлення у розмірі 79,00 були дійсно фактично понесені, суд вважає за доцільне задовольнити у цій частині заяву представника позивача та стягнути з відповідача на користь позивача витрати на поштові відправлення.

Щодо витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу є складовою частиною судових витрат по справі.

Статтею 137 ЦПК передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.137 ЦПК).

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Представник позивача, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 15 000, 00 грн, на підтвердження зазначеного надала суду договір про надання професійної допомоги ВТА 0050 від 26.11.2021 року, додаткову угоду до договору ВТА 0050 від 26.11.2021 року, витяг з договору про надання правничої допомоги.

Повноваження адвоката Веріковської Т.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 підтверджуються ордером серії ВЕ №1058249.

Крім того, суд бере до уваги, що в матеріалах справи відсутня заява відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Отже, для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Згідно п. 1.2. Додаткової угоди від 26.11.2021 року до Договору ВТА 0050 від 26.11.2021 року сторони досягли згоди, що замовник має сплатити виконавцеві попередньо обумовлений гонорар в розмірі 15 000,00 грн.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, відсутності поданих заперечень представником Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», суд вважає, що наявні підстави для стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500 грн.

Зазначений представником позивача адвокатом Веріковською Т.А. розмір витрат на правову допомогу, в сумі 15 000,00 грн не відповідає обсягу послуг наданих позивачеві, вимогам розумності та складності справи.

Підстав для стягнення витрат у розмірі, про який просить позивач, не вбачається.

Тому заява представника позивача адвоката Веріковської Т.А. про стягнення витрат на правову допомогу підлягає частковому задоволенню.

На підставі встановлених судом обставин, що мають юридичне значення у справі, керуючись, ст.ст. 2,5,12,19, 76-82, 89, 95, 141,247,258-259, 263-265, 267, 278-279,352-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 06 серпня 2019 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. за реєстровим №2342 про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру за адресою АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , та передана в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки посвідченого 04.12.2006 року приватним нотаріусом ХМНО Зоріною Н.В.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) гривень 60 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 7 500,00 гривень та витрати на поштові відправлення 79 (сімдесят дев`ять) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Херсонського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження юридичної особи: м.Київ, бул. Грушевського, буд1-Д., ЄДРПОУ 14360570.

Текст рішення складено 06.10.2025 року.

СуддяЯ. В. Шестакова