Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №464/1743/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/1743/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/811/879/25 Доповідач: ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 на вирок Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Славянка Приморського краю, російська федерація, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_9 ,

в с т а н о в и л а:

вищевказаним вироком ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, та на підставі ч. 1 ст. 69 КК України призначено йому основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції вказаної статті у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна; вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначено йому покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_7 за сукупністю кримінальних правопорушень визначено остаточне покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, ОСОБА_7 визначено остаточне покарання за сукупністю вироків, приєднавши до призначеного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі із конфіскацією майна невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13.11.2024 за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, котрий відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк призначеного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з конфіскацією майна зараховано попереднє ув`язнення з розрахунку день за день з 19.03.2025 по 08.04.2025.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно з вироком, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, вчинив незаконне придбання, зберігання, наркотичних засобів, особливо небезпечних психотропних речовин у великих розмірах з метою збуту, незаконне пересилання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, а також незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу, без мети збуту, вчинивши таке протягом року після засудження за ст. 309 КК України.

Кримінальні правопорушення вчинено при таких обставинах.

ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання, пересилання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 03.03.2025, всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» придбав з метою подальшого збуту у невстановленої слідством особи у невстановлений спосіб невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини PVP яку в подальшому зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а також збув шляхом пересилання через поштовий оператор України ТОВ «Нова Пошта» за наступних обставин.

Так, ОСОБА_7 03.03.2025 близько 16:20 год., реалізуючи свій злочинний умисел на пересилання та збут ОСОБА_10 особливо небезпечної психотропної речовини PVP, (1–феніл 2 – піролідин– 1–іл–пентан–1 – он), обіг якої заборонено за 1500 грн., перебуваючи у відділенні №16 ТОВ «Нова Пошта», що на пр–т Червоної Калини, 76 у м. Львові, створив поштове відправлення №59001329912416, де відправником вказав себе та вказав свій номер мобільного телефону НОМЕР_1 , а отримувача – ОСОБА_10 , номер мобільного телефону НОМЕР_2 , у поштове відділення №10 ТОВ «Нова Пошта», що в м. Ужгород, Закарпатської області.

Після чого, ОСОБА_7 здійснив пересилання (відправку) картонної коробки, всередині якої знаходився електронний пристрій схожий на тюнер, всередині якого у прихованому вигляді знаходився один згорток із металевої фольги сріблястого кольору в якому містився один згорток із металевої фольги сріблястого кольору із вмістом порошкоподібної речовини бежевого кольору. У вилученому у ОСОБА_10 04.03.2025 в період часу з 12:10 по 12:35 год. поблизу відділення №10 ТОВ «Нова Пошта», що в м. Ужгород, Закарпатської області по вул. Заньковецька, 48, згортку із металевої фольги сріблястого кольору в якому містився один згорток із металевої фольги сріблястого кольору із вмістом порошкоподібної речовини бежевого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину PVP, (1–феніл 2 – піролідин–1–іл–пентан–1 – он), обіг якої заборонено, масою 0,1820 грама.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 11.03.2025, всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» придбав з метою подальшого збуту у невстановленої слідством особи у невстановлений спосіб невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини PVP, та в подальшому зберігав з метою подальшого збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свій злочинний умисел на збут особливо небезпечної психотропної речовини РVР, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, 11.03.2025 близько 21:50 год., перебуваючи у третьому під?їзді будинку, що за адресою: м. Львів, пр–т Червоної Калини, 75, незаконно збув шляхом передачі із рук в руки ОСОБА_11 (особі зі зміненими анкетними даними, особисті дані якого було змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») за грошові кошти у сумі 200 грн. особливо небезпечну психотропну речовину PVP (1–феніл 2 – піролідин–1–іл–пентан–1–он) обіг якої заборонено, яка знаходилася у паперовому згортку, масою 0,1108 грам.

В подальшому, 11.03.2025 в період часу з 21:55 по 22:05 год. особа зі зміненими анкетними даними ОСОБА_12 придбану ним за вищевказаних обставин особливу небезпечну психотропну речовину PVP (1–феніл 2 – піролідин–1–іл–пентан–1 – он), обіг якої заборонено, масою 0,1108 грам, яка знаходилася у паперовому згортку, добровільно видав працівникам поліції.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 18.03.2025, всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» придбав з метою подальшого збуту у невстановленої слідством особи у невстановлений спосіб невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини PVP, та в подальшому зберігав з метою збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Продовжуючи свій злочинний умисел на незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини PVP, ОСОБА_7 , будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, 18.03.2025 близько 21:30 год., перебуваючи у третьому під?їзді будинку, що за адресою: м. Львів, пр–т Червоної Калини, 75, незаконно збув шляхом передачі із рук в руки ОСОБА_12 (особі зі зміненими анкетними даними, особисті дані якого було змінено відповідно до Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні») за грошові кошти у сумі 200 грн. особливо небезпечну психотропну речовину PVP (1–феніл 2 – піролідин– 1–іл–пентан–1–он) обіг якої заборонено, яка знаходилася у паперовому згортку, масою 0,0986 грам.

В подальшому, 18.03.2025 в період часу з 21:34 по 21:55 год. особа зі зміненими анкетними даними ОСОБА_12 придбану ним за вищевказаних обставин особливу небезпечну психотропну речовину PVP (1–феніл 2 – піролідин– 1–іл– пентан–1 – он), обіг якої заборонено, масою 0,0986 грам, яка знаходилася у паперовому згортку, добровільно видав працівникам поліції.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини PVP, наркотичні засоби метадон та канабіс, будучи особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК України, у невстановлений органом досудового розслідування час та місці, але не пізніше 19.03.2025, всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» придбав з метою подальшого збуту у невстановленої слідством особи у невстановлений спосіб невстановлену кількість особливо небезпечної психотропної речовини PVP, наркотичні засоби метадон та канабіс та в подальшому зберігав з метою подальшого збуту за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

19.03.2024 в період часу з 07:53 год. по 09:45 год., в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: Львів, прт Червоної Калини, 75/74, серед іншого було виявлено та вилучено: два фольгові згортки з вмістом кристалічної речовини білого кольору, медичний шприц з напівпрозорим, пластиковим корпусом та штоком синього кольору із голкою, об?ємом 5 мл. з вмістом прозорої безбарвної рідини об?ємом 1,2 мл., один прозорий безбарвний полімерний пакетик із полімерною застібкою та червоною смугою на горловині з вмістом кристалічної речовини білого кольору, один прозорий безбарвний, полімерний пакетик із полімерною застібкою та фіолетовою смугою на горловині з залишками речовини білого кольору, один прозорий полімерний пакет із защіпкою та фіолетовою смугою на горловині з вмістом рослинної речовини – частини рослин коричнево–зеленого кольору, скляний предмет ємність для куріння з нашаруванням речовини світло–коричневого кольору, 2 полімерні трубки чорного кольору, полімерна трубка білого кольору, металева трубка сірого кольору та металево трубка синього кольору з нашаруванням речовини світло–коричневого кольору.

У виявленій та вилученій кристалічній речовині білого кольору, що містилася у двох фольгових згортках виявлено наркотичний засіб – метадон, загальною кількість метадону (основи) 1,487 грама.

У виявленій та вилученій прозорій безбарвній рідині об?ємом 1,2 мл., що містилася у медичному шприці з напівпрозорим, пластиковим корпусом та штоком синього кольору із голкою, об?ємом 5 мл. виявлено наркотичний засіб, обіг якого обмежено, метадон, загальною кількість метадону (основи) 0,0005 грама.

У виявленій та вилученій кристалічній речовині білого кольору, що містилася у прозорому безбарвному полімерному пакетику із полімерною застібкою та червоною смугою на горловині виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1–феніл–2–піролідин–1–шл–пентал–1–он), загальною кількістю PVP 3,0514 грама.

У виявленій та вилученій рослинній речовині – частини рослин коричнево–зеленого кольору, що містилася у прозорому полімерному пакеті із защіпкою та фіолетовою смугою на горловині виявлено наркотичний засіб – канабіс, загальною кількістю канабісу в перерахунку на суху речовину 0,8165 грама.

У виявлених та вилучених нашаруваннях речовини світло–коричневого кольору, які містилися на поверхнях скляного предмету та на поверхнях 5 трубок виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP (1–феніл–2–піролідин–1–шл–пентал–1–он), загальною кількістю PVP 0,0016 грама.

Загальна маса вилученої особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено – PVP становить 3,053 грама, загальна маса вилученого у ОСОБА_7 наркотичного засобу обіг якого обмежено метадон становить 1,4875 грама.

Крім того, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання без мети збуту наркотичних засобів, будучи особою, яка протягом року засуджена за ст. 309 КК України (а саме 13.11.2024 вироком Сихівського районного суду м. Львова), перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , близько 14:00 год. 20 червня 2025 року, діючи умисно з метою власного вживання без мети збуту через месенджер «Телеграм» незаконно придбав наркотичний засіб обіг якого обмежено – метадон за 1404 грн. у особи із обліковим записом « ОСОБА_13 », який отримав в якості поштового відправлення експрес–доставкою «Нова Пошта» за ТТН №59001394643518 у відділенні «Нової Пошти» №6, що за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 8, де відправником та отримувачем значився ОСОБА_14 із абонентським номером НОМЕР_3 .

В подальшому, 20 червня 2025 року близько 14:50 год. ОСОБА_7 увійшов в приміщення відділення №6 Нової Пошти, що за адресою: м. Львів, вул. Сихівська, 8, де оплатив та отримав раніше ним замовлений наркотичний засіб – метадон, після чого вийшовши із приміщення, зберігаючи наркотичний засіб при собі, та був зупинений працівниками Національної поліції поблизу будинку №8 по вул. Сихівській у м. Львові, де в ході спілкування із останніми повідомив, що зберігає при собі наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон та в подальшому при огляді місця події в період часу з 16:27 год. по 16:38 год. видав паперовий конверт із надписом Нова Пошта в якому знаходився один полімерний пакетик із пазовим замком та фіолетовою смугою на горловині із вмістом кристалоподібної речовини білого кольору, яка містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, вагою 0,7092 грама.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Не погоджуючись із цим вироком, прокурор Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить вирок Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень визначити остаточне покарання, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначивши покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначити остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно. В решті вирок залишити без змін.

Подану апеляційну скаргу сторона обвинувачення мотивує тим, що оскаржений вирок підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення занадто м`якого покарання, яке не відповідає особі винного та тяжкості кримінального правопорушення. Так, суд дійшов висновку щодо можливості призначення ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України з застосуванням вимог ст. 69 КК України, врахувавши обставинами, що пом`якшують покарання, визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Втім, поза увагою суду залишилось те, що визнання вини є лише елементом щирого каяття. Отже, фактично суд врахував такими, що пом`якшують покарання, дві обставини: щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Водночас, матеріалами кримінального провадження не підтверджується активне сприяння обвинуваченого розкриттю кримінальних правопорушень, оскільки він фактично просто підтвердив вже відомі органу досудового розслідування обставини.

Крім цього, встановлені обставини, що пом`якшують покарання, повинні настільки істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що призначення винному навіть мінімального покарання у межах санкції статті було б явно недоцільним і несправедливим. Ці обставини мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця. Однак, на думку апелянта, в оскарженому рішенні суд обставин такого характеру не встановив.

До того ж, зазначені судом дані про те, що обтяжуючих обставин немає, а сама повторність є кваліфікуючою ознакою та те, що вказані діяння не відносяться до корупційних чи інших злочинів, передбачених ст. 69 КК України, не зменшують суспільної небезпеки вчиненого. Судом не враховано ту обставину, що покарання за попереднім вироком ОСОБА_7 не відбув, належних висновків для себе не зробив та вчинив зазначені кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів у період самовільного залишення військовослужбовцем військової частини. Також судом вказано, що ОСОБА_7 не ухилявся від суду, однак у судових засіданнях оголошувалась перерва у зв`язку з неявкою обвинуваченого та ухвалювався привід останнього.

Також указує, що призначаючи покарання за ст. 71 КК України суд до призначеного покарання за цим вироком неправильно повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки згідно з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року ОСОБА_7 розстрочено виконання цього вироку та частину штрафу у розмірі 1416 грн 67 коп. ОСОБА_7 оплачено (згідно з інформацією органу пробації).

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_8 подану апеляційну скаргу підтримав та просив таку задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_9 заперечили проти задоволення апеляційних вимог, пославшись на їх безпідставність.

Заслухавши доповідача, позицію сторін кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до матеріалів судового провадження, фактичні обставини кримінальних правопорушень під час судового розгляду ніким не оспорювалися і дослідження доказів щодо цих обставин судом визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України. Зазначені обставини кримінальних правопорушень ніким з учасників судового розгляду не оспорюються як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду кримінального провадження, а тому висновки суду першої інстанції, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, щодо фактичних обставин кримінальних правопорушень перевірці апеляційним судом не підлягають.

За визнаних судом першої інстанції встановленими та доведеними фактичних обставин кримінальних правопорушень, дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України.

Порушень кримінального процесуального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які могли б істотно вплинути на висновок суду про винуватість ОСОБА_7 та на кваліфікацію його дій, не виявлено.

Стосовно доводів апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченому покарання ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі, то такі, на переконання колегії суддів, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети, а також принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчиненого діяння, його небезпечності та особі винного. Пропорційність покарання вищезазначеним складовим є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Положення ст. 65 КК України визначають загальні засади призначення покарання, які наділяють суд правом вибору між однією із форм реалізації кримінальної відповідальності – призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, кожна з яких є законною. Завданням такої форми є виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин провадження, ступеня тяжкості вчиненого суспільно-небезпечного діяння, особи винного та обставин, що впливають на покарання.

Із вироку слідує, що суд при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 врахував характер і тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень; особу обвинуваченого, який неодружений, з середньою освітою, військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 , за час служби зарекомендував себе посередньо, за місцем проживання скарг на нього не надходило, на обліках у КНП ЛОР «ЛОКПД» та КНП ЛОР «ЛОМПЦ та ТУ» не перебуває, раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, штраф не сплачений; обставини, що пом`якшують покарання – визнання вини, щире каяття та активне сприяння органу досудового розслідування у встановленні фактичних обставин справи; відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Врахувавши зазначені вище дані, а також наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, місцевий суд дійшов висновку про можливість застосування при призначенні покарання ОСОБА_7 вимог ст. 69 КК України та призначив йому покарання нижче нижчої межі, встановленої у санкції ч. 2 ст. 307 КК України; шляхом поглинення менш суворого покарання за ч. 2 ст. 309 КК України більш суворим за ч. 2 ст. 307 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України, призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, приєднав до вказаного покарання невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, котрий відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України, визначив виконувати самостійно.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає, що призначене ОСОБА_7 покарання з застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам закону та особі обвинуваченого.

Так, згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, вказаних у цій статті, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, за це кримінальне правопорушення.

Частина 1 цієї норми надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину». Таке формулювання призводить до висновку, що застосування статті 69 КК України можливе, якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним у законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України, й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Крім цього, Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2019 року у справі №744/884/17 зазначав, що обставини, що пом`якшують покарання, чи сукупність цих обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою, у вчиненні злочину, її поведінкою під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.

Згідно з оскарженим вироком, обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованих йому злочинах визнав повністю, зазначив, що шкодує про вчинене, йому дуже прикро і соромно за скоєне.

Наведене стало підставою для встановлення судом першої інстанції, як обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , визнання вини та щирого каяття.

Втім, як слушно зауважує прокурор, визнання вини є лише елементом щирого каяття, що стверджується, зокрема, позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 вересня 2019 року у справі №166/1065/18, згідно з якою розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочинних дій, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Апеляційний суд також погоджується з доводами сторони обвинувачення про непідтвердження матеріалами справи активного сприяння ОСОБА_7 органу досудового розслідування у розкритті скоєних ним кримінальних правопорушень.

Попри те, що ОСОБА_7 у ході судового розслідування співпрацював зі стороною обвинувачення, брав участь у слідчих діях та надав визнавальні показання, його злочинна діяльність була встановлена та припинена в ході досудового розслідування, у тому числі шляхом проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що обвинувачений повною мірою усвідомив негативні наслідки своєї кримінально-протиправної діяльності. При цьому незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини ОСОБА_7 здійснював в особливо важкий для країни час, в умовах воєнного стану.

За таких обставин, хоч ОСОБА_7 і надав визнавальні показання, у суду відсутні підстави констатувати у його діях наявність активного сприяння розкриттю кримінальних правопорушень як обставини, що пом`якшує покарання. Інших обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, перелік яких чітко визначений ст. 66 КК України, окрім щирого каяття, апеляційним судом не встановлено.

Таким чином не дотримана обов`язкова умова, яка дозволяє призначити особі покарання нижче нижчої межі, установленою санкцією відповідної статті, а саме: наявність кількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання.

Більше того, як зазначено в роз`ясненнях, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у кожному випадку застосування ст. 69 КК, суд зобов`язаний зазначити у мотивувальній частині вироку не тільки те, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують тяжкість вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, а й врахувати мету й мотиви, якими керувалася особа при вчиненні злочину, її роль та поведінку, як під час, так і після вчинення злочинних дій тощо.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд бере до уваги і те, що інкриміновані ОСОБА_7 діяння, зокрема, передбачені ч. 2 ст. 307 КК України, є тяжкими злочинами, які за своєю правовою кваліфікацією негативно впливають на здоров`я населення та мають згубний вплив на соціальне благополуччя суспільства, а незаконні операції з особливо небезпечними психотропними речовинами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров`ю населення. При цьому інкриміновані ОСОБА_7 дії носили систематичний характер, що, на переконання колегії суддів, дає підстави вважати, що своїми діями ОСОБА_7 негативно вплинув на здоров`я населення.

Водночас, апеляційний суд бере до уваги, що обвинувачений ОСОБА_7 не з`являвся за викликом суду, через що суд першої інстанції застосовував привід останнього у судове засідання. Більше того, ОСОБА_7 не з`являвся на виклик апеляційного суду, через що ухвалою від 09 грудня 2025 року до ОСОБА_7 також було застосовано привід.

При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції не надав належної оцінки і тим обставинам, що ОСОБА_7 покарання за попереднім вироком не відбув, належних висновків для себе не зробив та вчинив зазначені кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних речовин, їх аналогів або прекурсорів у період самовільного залишення ним, як військовослужбовцем, військової частини.

За наведеного, обидві визначені кримінальним законом умови для застосування вимог ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_7 є недотриманими.

Отже, призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК України суперечить приписам ст. 65 КК України та є безпідставним, через що колегія суддів вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання не відповідає вимогам закону внаслідок його м`якості.

Окрім цього, перевіркою застосування вимог ст. 71 КК України встановлено, що суд першої інстанції до призначеного покарання за цим вироком неправильно повністю приєднав невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, оскільки згідно з ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 04 лютого 2025 року ОСОБА_7 розстрочено виконання цього вироку та частину штрафу у розмірі 1416 грн 67 коп. ОСОБА_7 оплачено (згідно з інформацією органу пробації).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

Враховуючи викладене, установлені в ході апеляційного розгляду обставини, дані, що характеризують особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання, та відсутність обставин, що його обтяжують, колегія суддів дійшла висновку, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде достатнє таке покарання: за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч. 2 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі. При цьому слід застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, а до покарання за цим вироком на підставі ч. 1 ст. 71 КК України приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу, який виконувати самостійно.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.

Таким чином, аналізуючи наведені обставини в сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити, а вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання скасувати, з ухваленням у цій частині нового вироку.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 420, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

апеляційну скаргу прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Сихівського районного суду м. Львова від 05 вересня 2025 року щодо ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 307 КК України у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-за ч. 2 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України визначити ОСОБА_7 остаточне покарання за сукупністю вироків, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за вироком Сихівського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року у виді штрафу в розмірі 900 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 15 300 грн, який відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вирок суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4