Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №944/6367/25 — Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/6367/25

Провадження №3/944/145/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.01.2026 рокум.Яворів

Суддя Яворівського районного суду Львівської області Швед Н.П., розглянувши матеріали, які надійшли з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, до адміністративної відповідальності не притягувалася, за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

В С Т А Н О В И Л А:

30 жовтня 2025 року, о 18год 30хв ОСОБА_1 , в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів» під час прикордонного контролю на в`їзд в Україну, пред`явила на паспортний контроль паспорт громадянки Федеративної Республіки Німеччина для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , виданий 17.05.2024року уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччина на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В процесі прикордонного контролю встановлено, що особа являється громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянки України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , виданий 11.04.2017 року, органом 3DEUI на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України» у правових відносинах з Україною визнається лише громадянкою України. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», п.2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою КМУ від 27.01.1995 року №57, тобто здійснила спробу незаконного перетинання державного кордону України без відповідних документів, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 неодноразово не з`явилася, подала до суду 18.12.2025 заяву про відкладення розгляду справи. у зв"язку з чим розгляд справи було перенесено на 21.01.2026.

21.01.2026 ОСОБА_1 скеровувала клопотання про відкладення розгляду адміністративних матеріалів, на електронну адресу суду без засвідчення таких електронним цифромим підписом, відтак, суддя не може дане клопотання брати до уваги, оскільки таке не оформлено відповідно до чинного законодавства, тобто не підписано цифровим підписом.

Крім цього в матеріалах справи які надійшли на адресу суду міститься заява ОСОБА_1 яка засвідчена її підписом про розгляд справи у її відсутності.

Згідно вимог ст.268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ч.2 ст.268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 цього Кодексу, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. Тобто участь особи, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП не обов`язкова.

Вважаю, що така поведінка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідчить про свідоме затягування розгляду спарави з метою уникнути відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.

Беручи до уваги те, що з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя повинен провести розгляд справи за відсутності особи. Безпідставне умисне затягування нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

З урахуванням наведеного, суддя дійшла висновку розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності оскільки безпідставне умисне затягування розгляду справи, нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким зокрема є охорона встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП), а також завдання провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема щодо своєчасного розгляду справи (ст. 245 КУпАП).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить по умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип верховенства права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи.

Дослідивши матеріали справи, слід прийти до наступного.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ч.1ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до диспозиції ч.1 ст.204-1 КУпАП, перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон

України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади , тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п`ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв`язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким єЗакон України «Про державний кордон України».

Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України»передбачено, що порушенням державного кордону України є перетинання його з порушенням встановленого порядку.

Як вбачається з положеньст. 12 Закону України «Про державний кордон України», пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

У ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби України, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Таким чином, з огляду на вимоги вказаного законодавства перетин державного кордону громадянином України за паспортом іноземної держави не допускається і кваліфікується як незаконне перетинання державного кордону без відповідних документів.

Так, відповідно до ст.4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство. Поняття єдиного громадянства визначається у ч. 1ст. 2 Закону України від 18.01.2001 року №2235-ІІІ «Про громадянство України», як один із принципів законодавства України про громадянство. Якщо громадянин України набув громадянство іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Таким чином, в`їзд на територію України та виїзд з неї громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить вимогам ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», а тому за наявності підстав тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 204-1 КУпАП.

Так, відповідно до ч. 1ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Статтею 3 даного Закону закріплено, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених устатті 2 цього Закону.

Правила перетинання державного кордону України громадянами України, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 27 січня 1995 року № 57. Відповідно до п. 2 Правил перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним із таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, в тому числі паспорт громадянина України.

Тому, виходячи із принципу єдиного громадянства, виїзд і в`їзд на територію України громадянами України за пред`явленням паспортів, виданих на ім`я громадян іноземної держави, суперечить ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду і в`їзду в Україну громадян України».

Встановивши правовий зв`язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон в пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи ДПСУ зобов`язанні керуватись правовою нормою п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про громадянство України», якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Відповідна правова норма міститься в ч.1 ст.3 Європейської конвенції «Про громадянство»- кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами. На сьогодні наявність за громадянином України подвійного громадянства не визнається.

Регулювання порядку здійснення права громадянами України на перетинання державного кордону здійснює Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», відповідно до цього Закону Кабінетом міністрів України встановлюються правила перетинання державного кордону громадянами України.

Згідно з ст.3 Закону України «Про порядоквиїзду зУкраїни і в`їзду в Україну громадян України» перетинання державного кордону громадянами України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених уст. 2 цього закону, а саме паспорту громадянина України для виїзду за кордон. Пункт 2 Правил, визначає, що перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється за переліком документів що підтверджують громадянство України та надають право на виїзд та в`їзд в Україну.

Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документа громадянина іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетинання державного кордону України, так як даний документ не може вважитися відповідним з огляду на те, що ОСОБА_1 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тобто нею вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 204-1 КУпАП.

Вина правопорушниці ОСОБА_1 стверджується матеріалами справи, зокрема, рапортом начальника 1 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ОСОБА_4 , рапортом інспектора прикордонної служби 3 категорії-дозиметрист відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип Б) ОСОБА_5 , письмовими поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Своїми діями ОСОБА_1 порушилавимоги ст.2 Закону України «Про Державний кордон» та ч.2 ст.6 Закону України «Про прикордонний контроль», чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Оскільки громадянка України ОСОБА_1 під час перетину державного кордону України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Грушів», під час проходження прикордонного контролю всупереч вимогам статей 2,3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», та п.2 Правил пред`явив для паспортного контролю документ громадянина Федеративної

Республіки Німеччина, а не паспорт громадянина України для виїзду за кордон (який є відповідним документом для громадян України, для виїзду за її межі), тому він вчинив спробу незаконного перетинання державного кордону України в пункті пропуску через державний кордон України без відповідних документів.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При обранні виду та міри адміністративного покарання суддя враховує характер та обставини адміністративного правопорушення, які не є тяжкими, дані про особу правопорушниці, яка вперше притягається до адміністративної відповідальності, її матеріальний стан, та вважає за необхідне, визнати її виннуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 204-1 КУпАП та накласти на неї стягнення у виді адміністративного штрафу.

Відповідно до ст.40-1КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року із змінами та доповненнями станом на 01.01.2025року встановлена ставка судового збору у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто стягненню підлягає судовий збір в розмірі 605 грн. 60коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.23-24, 268, 283-284 КУпАП, суддя,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Визнати ОСОБА_1 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн- в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в розмірі розмірі 605 (шісот п`ять) грн. 60коп.

На постанову може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Штраф повинен бути сплачений порушницею не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення їй постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.

У разі несплати правопорушницею штрафу у цей строк, постанова про накладення штрафу надсилається до виконання органу державної виконавчої служби в порядку, встановленому законом.

Строк виконання постанови протягом трьох місяців з наступного дня після набрання постановою законної сили .

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою КМ України.

СУДДЯ: ШВЕД Н.П.