Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №458/1175/25 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1175/25

3/458/3/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2026 м.Турка

Суддя Турківського районного суду Львівської області Волинець М.З., розглянувши за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , його захисника адвоката Миня М.М., поліцейського ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області молодшого лейтенанта поліції Ільницького Ю.І., матеріали справи, які надійшли з відділення поліції №2 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, не працює,

-за ч. 1 ст.130 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

26.10.2025 поліцейським ВП № 2 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області молодшим лейтенантом поліції Ільницьким Ю.І. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 494293 про те, що 26.10.2025 о 02:25 хв. по вул. Нагірна, 30, с. Верхнє Висоцьке Самбірського району Львівської області ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння – запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку – відмовився, що зафіксовано на боді-камеру поліцейського cam pro 01917. Від керування транспортним засобом відсторонений.

За таких обставин працівники Самбірського РВП ГУНП у Львівській області кваліфікували дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки на їх думку він порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України.

У судовому засіданні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , свою вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення заперечив та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки не був водієм транспортного засобу та не керував того дня автомобілем. Пояснив, що в той день йшов від друга, побачив що якась дивна обстановка і йому в слід почали кричати, щоб він зупинився, він почав втікати, а потім вже зупинився, побачив працівників поліції, які почали пред`являти вимогу, що він керував транспортним засобом. Він з`ясовував в ОСОБА_2 , що відбулося і чому вона вказала, що він керував транспортним засобом, проте остання відповіла що в той час була дуже п`яна і не пам`ятає що їй казали працівники поліції і що вона відповідала.

Захисник адвокат Миньо М.М. в судовому засіданні вказав, що працівниками поліції під час складення адміністративних матеріалів не зафіксовано факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , не встановлено власника транспортного засобу, долученні до матеріалів пояснення ОСОБА_3 не можуть бути допустимим доказом факти керування транспортним засобом ОСОБА_1 , оскільки в них не зазначено де, коли та ким вони складені (відсутній підпис особи, яка їх складала). Просив закрити провадження у справі, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, оскільки ОСОБА_1 не керував транспортним засобом. Також просив суд врахувати, що згідно наданої на адвокатський запит відповіді начальника ВП № 2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області № 3264аз-2025/1-691205 від 19.12.2025, відеозаписи, які здійснювалися під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення 26.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП станом на дату розгляду запиту відсутні, всі наявні відеозаписи були надані до суду під час направлення адміністративних матеріалів для розгляду по суті.

В судовому засіданні поліцейський ВП №2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області молодший лейтенант поліції ОСОБА_4 , який складав протокол про адміністративне правопорушення пояснив, що в той день подія мала місце, однак чому не зафіксовано факту керування транспортним засобом пояснив, що бодікамера не була увімкнута, оскільки знаходилась на бронежилеті, який він не встиг одіти. При цьому такий факт мав би бути зареєстрований на відеореєстраторі службового автомобіля, однак як йому стало відомо під час судового розгляду такої відеофіксації правопорушення щодо факту керування транспортним засобом немає. На запитання захисника щодо незаповнення усіх обов`язкових даних при оформленні пояснень свідка не надав відповіді.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП до матеріалів справи долучено такі докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №494293 від 26.10.2025 складений 26.10.2025 о 03:45:28, згідно якого ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який складений поліцейським сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області молодшим лейтенантом поліції Ільницьким Ю.І., з приводу того, що такий огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками – запах з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціального технічного засобу – «Alcotest Drager 6820» особа, стосовно якої проводився такий огляд, ОСОБА_1 відмовився, про що відображено в акті огляду;

- направлення на огляд водія транспортного засобу в заклад охорони здоров`я - КНП «Турківська ЦМЛ» з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння особа, яка направлялася в заклад охорони здоров`я, ОСОБА_1 , відмовився, що відображено в направленні;

- письмове пояснення ОСОБА_3 в якому не зазначено, коли, де вони відібрані та не зазначено підпису особи, яка відбирала такі пояснення;

- копія постанови серії ЕНА № 6016904 від 26.10.2025 про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.126 КУпАП. ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що не був обізнаний про наявність такої постанови, однак вже коли через виконавчу службу з його карти стягнули кошти за штраф, що передбачений у ній, дізнався про такий документ.

- копія витягу з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР», якою підтверджено, що ОСОБА_1 отримав посвідчення водія НОМЕР_2 , терміном дії: з 13.05.2023 по 04.01.2025;

- копія інформації з інтегрованої інформаційно-пошукової системи Міністерства внутрішніх справ України «АРМОР» про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності;

- відеозаписом події, яка мала місце 26.10.2025 о 02:25 хв. по АДРЕСА_1 , за участю ОСОБА_1 , що зберігається на DVD+R диску та міститься у матеріалах справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як передбачено ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є дії, що полягають у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керує транспортним засобом.

Пунктом 1.10 ПДР визначено, що водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення відповідної категорії.

Згідно із п. 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Отже, обов`язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом водієм в стані сп`яніння або його відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан сп`яніння.

Докази того, що ОСОБА_1 26.10.2025 о 02:25 хв. по вул. Нагірна, 30, в с. Верхнє Висоцьке, Самбірський район, Львівська область керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat на іноземній реєстрації н.з. НОМЕР_1 , в матеріалах справи відсутні.

На оглянутому під час судового розгляду відеозаписі адміністративного правопорушення, долученому до матеріалів справи органом поліції, не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 26.10.2025 о 02:25 хв. по вул. Нагірна, 30, в с. Верхнє Висоцьке, Самбірський район, Львівська область транспортним засобом марки Volkswagen Passat на іноземній реєстрації н.з. НОМЕР_1 .

Під керуванням транспортним засобом розуміється вчинення технічних дій, пов`язаних з приведенням транспортного засобу в рух, зворушенням з місця, процесом самого руху аж до зупинки, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, що не було встановлено в діях ОСОБА_1 , оскільки долучений до справи відеозапис не містить відомостей, що ОСОБА_1 , як водієм, були вчинені дії, пов`язані з приведенням транспортного засобу в рух, відповідно до призначення і технічних можливостей транспортного засобу, оскільки із вказаного відеозапису неможливо встановити момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , як і сам факт керування транспортним засобом.

З оглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 заперечував факт керування ним транспортного засобу, стверджував, що він не керував транспортним засобом, просив працівника поліції представити відеофіксацію факту керування ним транспортним засобом, на що працівник поліції пояснив, що у нього є фото-, відеофіксація керування транспортним засобом, однак не представив таких особі, щодо якої складено протокол, ОСОБА_1 , й суду.

В адміністративних матеріалах є письмового пояснення свідка ОСОБА_3 від 26.10.2025, в яких остання вказала вона 26.10.2025 близько 02:25 год. їхала в якості пасажира на задньому сидінні в автомобілі марки Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , однак такий факт не зафіксовано працівниками поліції,будь-яких доказів, які б свідчили, що ОСОБА_1 керував даним автомобілем, матеріали справи не містять.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст.62 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Відповідно до п. 5 розділу ІІ, п. 2 розділу ІІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затв. наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Згідно з п. 3.5 розділу III Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затв. наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 № 100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

У протоколі зазначено, що 26.10.2025 о 02:25 хв. по вул. Нагірна, 30, с. Верхнє Висоцьке, Самбірський район, Львівська область ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Volkswagen Passat н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння.

Водночас, суд зазначає, відповідно до наявного відеозапису, відсутні докази безпосередньо самого факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також моменту його зупинки, що у свою чергу спростовує факти, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому у відповіді начальника ВП № 2 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області № 3264аз-2025/1-691205 від 19.12.2025, відеозаписи, які здійснювалися під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення 26.10.2025 відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП станом на дату розгляду запиту відсутні, всі наявні відеозаписи були надані до суду під час направлення адміністративних матеріалів для розгляду по суті

Обставини, визначені законом, які надавали поліцейському право вимагати від ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, були відсутні, а тому, за згідно вимог ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп`яніння (згідно Акту огляду про відмову від проходження огляду), проведений із порушенням чинного порядку, визнається недійсним.

Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких інших належних і допустимих доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, до матеріалів справи не долучено.

При вказаних обставинах, відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом або ж керував транспортним засобом в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, сам по собі наявний протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналогічні позиції стосовно допущених працівниками поліції порушень оформлення матеріалів справи та інших документів у справах про адміністративні правопорушення викладені Верховним Судом у постанові по справі № 216/5226/16-а від 18.07.2019 (доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення).

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі встановлення вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами, а непідтвердження здійснення водієм правопорушення відповідними доказами, не породжує правових підстав для притягнення його до адміністративної відповідальності.

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №536/1703/17, адміністративне провадження №К/9901/3839/17.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» є джерелом національного права, зокрема, рішення у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, ЄСПЛ неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

В рішенні у справі «Маліга проти Франції» від 23.09.1998 ЄСПЛ визнав кримінально - правовий зміст адміністративного правопорушення, за яке передбачена санкція у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом. ЄСПЛ підкреслив, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Також, в рішенні від 21.07.2010 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають з співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто, таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

Тобто усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Рішенням Конституційного суду України від 20.10.2011 року N 12-рп/2011 у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої ст. 62 Конституції України, яке є обов`язковим до виконання на території України, встановлено, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, дослідивши повно та всебічно матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, поза розумним сумнівом, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеною, та не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, у зв`язку з чим враховуючи, що винуватість особи не може ґрунтуватись на припущеннях, суд вважає, що провадження в справі необхідно закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір стягується у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення.

Оскільки провадження у справі підлягає закриттю у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, відповідно судовий збір стягненню з ОСОБА_1 не підлягає.

Керуючись ст. ст. 1,7, 9, 23, 130, 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області.

Суддя Марія ВОЛИНЕЦЬ