Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №451/17/26 — Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 451/17/26

Провадження № 1-кп/451/48/26

ВИРОК

іменем України

21 січня 2026 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Радехів обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12025141280000221 від 14.10.2025 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який народився у с. ІІідлісся Жовківського району Львівської області, українець, громадянин України, освіта середня, одружений, не адвокат, не нотаріус та не депутат, працює водієм у ТзОВ «Міра і К», проживає на АДРЕСА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , раніше не судимий

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України

де сторонами виступають з боку:

обвинувачення - начальник Радехівського відділу Шептицькоїокружної прокуратури Львівської області ОСОБА_4 ,

захисту - обвинувачений ОСОБА_3

за участю прокурора, обвинуваченого,

у с т а н о в и в:

судом визнано доведеним, що 14.10.2025 поліцейським СРПП ВП №1 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом поліції ОСОБА_5 , спільно із поліцейським СРПП ВП №1 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області старшим сержантом ОСОБА_6 , під час виконання службових обов`язків на автомобільній дорозі національного значення НІ7 сполучення Львів-Радехів- Луцьк, а саме на вул. Львівській у м. Радехів Шептицького району Львівської області, зупинено автомобіль, марки БАЗ А079.14 д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . Після чого, ОСОБА_3 , знаходячись біля службового автомобіля, марки «RENAULN DASTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , о 10:44 год. звернувся до службових осіб ВП №1 Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, а саме до поліцейського СРПП ВП №1 Шептицького РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_5 з пропозицією надати йому неправомірну вигоду з метою уникнути відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Після чого, незважаючи на попередження про кримінальну відповідальність за вказані дії, під час складання адміністративних матеріалів та перебуваючи у службовому автомобілі, марки «RENAULN DASTER», реєстраційний номер НОМЕР_3 , о 10:44 год. ОСОБА_3 надав таку вигоду в розмірі 4 000 гривень, за те, щоб вказані службові особи з використанням наданих їм влади та службового становища не притягали його до відповідальності встановленої законом.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України – пропозиція надати та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, що наведені у обвинувальному акті і оголошені прокурором. Пояснив, що дійсно 14 жовтня 2025 року був зупинений працівниками поліції, оскільки порушив Правила дорожнього руху, перетнув суцільну лінію. Він зупинився, пред`явив їм документи і працівники поліції запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння. Він погодився пройти огляд, оскільки був впевнений, що Драгер не дасть позитивного результату. Коли Драгер видав показник 0,60 % проміле, він запанікував, так як розумів наслідк, тоді поклав 40000 гривень у автомобіль поліції. Щиро розкаюється у вчиненому, розуміє, що вчинив неправомірно і повинен нести покарання. Пообіцяв, що більше таких дій вчиняти не буде, просив суд його суворо не карати та призначити покарання у виді штрафу.

Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії останнього кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, зважаючи на те, що ОСОБА_3 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, просив суд призначити такому покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч). Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України із застосуванням ч. 1 ст. 96-1 КК України. В свою чергу накладений арешт на майно на підставі ухвали слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області відповідно до вимог ст.174 КПК України просив скасувати.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, він та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини, викладені в обвинувальному акті, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про наслідки застосування обмеженого дослідження доказів, а саме про позбавлення їх у такому випадку права подальшого оспорювання цих обставин в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження інших доказів по справі відносно тих обставин, які ніким не оспорюються.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з вимогами ст.91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у п.65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів у суду щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного - відсутні, жодних клопотань з цього приводу учасниками кримінального провадження не заявлялись.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд знаходить винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 доведеною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення та вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 369 КК України - пропозиція надати та надання службовій особі неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду дії з використанням наданого їй службового становища.

За правилами ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 01.02.2018 у справі №634/609/15-к (провадження 51-658км17) визначив поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка за визначенням охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

Підставами для судового розсуду при призначенні покарання виступають: кримінально-правові, відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання «може», «вправі»; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема «особа винного», «щире каяття» тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК України) визначенні «інших обставин справи», можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст.75 КК України тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Визначаючи ступінь небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема характеру вчинених дій, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.

Відповідно до роз`яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями "Про практику призначення судами кримінального покарання", досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст.12 КК України є нетяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до вимог ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, суд не встановив.

Суд також враховує характер і ступінь суспільної небезпечності кримінального правопорушення, що обвинувачений ОСОБА_3 має постійне місце проживання, місце праці, позитивно характеризується за місцем проживання, його (обвинуваченого) стан здоров`я – на обліку в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебуває; його матеріальний та сімейний стан – працюючий, одружений, його роль у скоєному кримінальному правопорушенні та поведінку до і після вчинення такого, - обвинувачений ОСОБА_3 усвідомив протиправну поведінку, виявляє жаль з приводу вчиненого кримінального правопорушення, готовий нести кримінальну відповідальність.

Беручи до уваги наведені обставини в сукупності, суд при призначенні покарання також виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети не тільки кари, а й виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, керуючись принципом законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе шляхом застосування до нього покарання у виді штрафу у межах санкції ч. 1 ст. 369 КК України.

На думку суду, саме такий вид покарання відносно обвинуваченого ОСОБА_3 буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.

З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, - обвинуваченим ОСОБА_3 вчинено нетяжкий злочин, та майнового стану, судом, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 КК України, визначається розмір призначеного покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Ухвалою слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 року накладено арешт на грошові кошти у розмірі 4 000 (чотири тисячі) гривень, купюрами номіналом: 500 гривень, серії ЕЕ 0318488; 500 гривень, серії ЄГ 1118607; 500 гривень, серії КВ 2359115; 500 гривень, серії ВС 4432124; 500 гривень, серії ЄУ 5789595; 500 гривень, серії ЕП 3726803; 500 гривень, серії ЕГ 5585413; 500 гривень, серії ГЛ 4303816 ( а. с. 21-22)

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність скасування арешту з вищезазначеного майна, оскільки на даний час обставини, які були підставою накладення арешту на вказане майно відсутні.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили.

Згідно положень ч. 1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного злочину або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація застосовується на підставі обвинувального вироку суду.

Спеціальна конфіскація, відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 96-2 КК України, застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне до речових доказів у виді грошових коштів, а саме: 8 купюр, номіналом 500 гривень кожна із наступними серіями та номерами: ЕЕ 0318488; ЄГ 1118607; КВ 2359115; ВС 4432124; ЄУ 5789595; ЕП 3726803; ЕГ 5585413; ГЛ 4303816, на підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України, - застосувати спеціальну конфіскацію та конфіскувати у власність Держави; - сім файлів ємкістю 4.25 ГВ, які скопійовано на оптичний лазерний DVD диск, який знаходиться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати в межах кримінального провадження відсутні.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався, прокурор з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченому до суду не звертався, підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд має право обмежитись проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, 381-382, ч.15 ст.615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Радехівського районного суду Львівської області від 15.10.2025 скасувати.

На підставі ст. ст. 96-1, 96-2 КК України грошові кошти – вісім купюр, номіналом 500 гривень кожна із наступними серіями та номерами: ЕЕ 0318488; ЄГ 1118607; КВ 2359115; ВС 4432124; ЄУ 5789595; ЕП 3726803; ЕГ 5585413; ГЛ 4303816, які прилучено до кримінального провадження №12025141280000221 від 14.10.2025 у якості речового доказу та передано на зберігаються ПАТ КБ “Приватбанк”, що знаходиться на вул. Липинського, 13а у місті Львів, - в порядку спеціальної конфіскації, конфіскувати у власність Держави.

Речовий доказ: оптичний лазерний DVD диск, на якому збережені сім файлів, який знаходиться на зберіганні при матеріалах кримінального провадження, - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід до набрання вироком суду законної сили ОСОБА_3 - не обирати.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду через Радехівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінальним процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддяОСОБА_7

Вирок виготовлений у нарадчій кімнаті 21.01.2026 у одному примірнику.