Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №336/3017/25 — Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН справи: 336/3017/25

Номер провадження: 1-кп/336/575/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 22025080000000186 від 05.02.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який є особою з інвалідністю ІІІ групи, має на утриманні малолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України затверджених Верховною радою України.

Верховною Радою України 13.12.2022 прийнято Закон України № 2849-IX «Про медіа» (далі за текстом ЗУ «Про медіа»), який 31.03.2023 набрав чинності та спрямований на забезпечення реалізації права на свободу вираження поглядів, права на отримання різнобічної, достовірної та оперативної інформації, на забезпечення плюралізму думок і вільного поширення інформації, на захист національних інтересів України та прав користувачів медіа-сервісів, регулювання діяльності у сфері медіа відповідно до принципів прозорості, справедливості та неупередженості стимулювання конкурентного середовища, рівноправності і незалежності медіа та визначає правовий статус, порядок формування, діяльності та повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - Національна рада).

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» до категорії медіа (засобу масової інформації) відноситься засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, які періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійно назвою як індивідуалізуючою ознакою.

Згідно положень п. 28 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» масовою інформацією є та, поширюється з метою її доведення до необмеженого кола осіб.

Відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» - редакційний контроль (редакційна відповідальність) це вирішальний вплив суб`єкта у сфері аудіовізуальних медіа, суб`єкта у сфері друкованих медіа та/або суб`єкта у сфері онлайн-медіа на створення або добір, організацію та поширення програм або іншої масової інформації відповідним суб`єктом.

Так, пунктом 36 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» до категорії онлайн-медіа відносяться такі, що регулярно поширюють інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному веб-сайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа.

Питання суб`єктності у сфері медіа унормовано у другому розділі ЗУ «Про медіа», окрім того, відповідно до приписів ЗУ «Про медіа» терміни «медіа» та «суб`єктів у сфері медіа» не є тотожними, а правопорушення у сфері медіа можуть вчиняти незалежно від статусу суб`єкта у сфері медіа.

Натомість, відповідно до п. 39 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про медіа» визначено термін платформа спільного доступу до інформації - сервіс, що забезпечує своїм користувачам за їхнім запитом можливість зберігання та поширення користувацької інформації для необмеженого кола осіб, якщо такі зберігання та поширення не є незначною та суто допоміжною функцією іншого сервісу та з об`єктивних і технічних причин не може використовуватися без такого сервісу.

Відповідно до ч. 3 ст. 16 ЗУ «Про медіа» - особа, яка регулярно поширює масову інформацію під своїм редакційним контролем через власні облікові записи на платформах спільного доступу до інформації, не є суб`єктом у сфері онлайн-медіа, крім випадків, якщо така особа добровільно зареєструється як суб`єкт у сфері онлайн-медіа в порядку, передбаченому статтею 63 цього Закону.

Соціальні мережі «Instagram», «Facebook», «Twitter», заборонені на території України «Вконтакте», «Одноклассники», а також месенджери «Telegram», «Viber», «Signal», «WhatsApp» віднесені ЗУ «Про медіа» до платформ спільного доступу до інформації, a тому за своєю суттю відповідають критеріям зазначеним п. 30 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про медіа», хоча і не є суб`єктом у сфері медіа.

Так, інформаційний ресурс, розміщений у системі миттєвого обміну повідомленнями - месенджері «Telegram» з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 », за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_4 » є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу Telegram-каналу: « ІНФОРМАЦІЯ_3 », розміщеному за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », тобто є засобом поширення масової інформації у будь-якій формі, який регулярно виходить у світ під редакційним контролем (адмініструванням) та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою з відповідним посиланням, яке дозволяє ідентифікувати вказаний Telegram-канал серед інших.

Окрім того, такий інформаційний ресурс створює умови та можливості будь-якому користувачу системи для миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» виготовляти і поширювати матеріали у будь-якій формі та будь-якого змісту з метою доведення інформації до необмеженого кола осіб (користувачів).

Так, громадянин України ОСОБА_6 , будучи проросійськи налаштованою особою, яка підтримує агресивну політику російської федерації та звинувачує українську владу у розв`язуванні та ескалації конфлікту між Україною та російською федерацією, перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, маючи прямий злочинний умисел направлений на цілеспрямоване та публічне вираження своїх поглядів необмеженому колу осіб (користувачів), використовуючи власний мобільний пристрій та всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім`я « ОСОБА_7 » в месенджері «Telegram» зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 здійснив виготовлення та поширення матеріалів, шляхом розміщення особистих дописів (коментарів) під публікаціями, на проросійському інформаційному ресурсі «На самом деле в Запорожье Chat» у месенджері «Telegram», що є засобом масової інформації який є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у месенджері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з необмеженим колом осіб (користувачів), а саме:

- о 20 год. 17 хв. ІНФОРМАЦІЯ_6 під коментарем користувача, підписаного як « ОСОБА_8 »: -« ІНФОРМАЦІЯ_7 », який є реакцією під дописом в телеграм - чаті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_8 » (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_9 особисто виготовив та поширив матеріал шляхом допису (коментаря) мовою оригіналу « ОСОБА_9 » (посилання на повідомлення: ІНФОРМАЦІЯ_10 у якому міститься виправдовування тимчасової окупації частини території України.

Вказаними діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України, - виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації частини території України, з використанням засобів масової інформації.

Окрім цього ОСОБА_6 , у період часу з 20.11.2024 до 07.12.2024, перебуваючи за місцем фактичного проживання: АДРЕСА_2 , діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своєї діяльності, маючи прямий злочинний умисел направлений на цілеспрямоване та публічне вираження своїх поглядів необмеженому колу осіб (користувачів), використовуючи власний мобільний пристрій та всесвітню мережу «Інтернет», за допомогою облікового запису (аккаунту) на ім`я « ОСОБА_7 » в месенджері «Telegram» зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_1 на проросійському інформаційному ресурсі «На самом деле в Запорожье Chat» у месенджері «Telegram», що є засобом масової інформації який є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу «На самом деле B Запорожье» у месенджері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », 3 необмеженим колом осіб (користувачів), здійснив виготовлення та поширення матеріалів, шляхом розміщення особистих дописів (коментарів) під публікаціями, на проросійському інформаційному ресурсі « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у месенджері «Telegram», що є засобом масової інформації який є невід`ємною складовою проросійського інформаційного ресурсу відкритого типу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » у месенджері «Telegram» за посиланням: « ІНФОРМАЦІЯ_5 », з необмеженим колом осіб (користувачів), а саме:

-о 11 год. 46 хв., 20.11.2024 під дописом в телеграм - чаті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_11 » (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_12 особисто виготовив та поширив матеріал шляхом допису (коментаря) мовою оригіналу «Запорожье это Россия!» (посилання на повідомлення: ІНФОРМАЦІЯ_12 у якому міститься виправдовування, визнання правомірною тимчасової окупації території України;

-о 11 год. 56 хв., 04.12.2024 під дописом в телеграм чаті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_13 » (посилання на публікацію: ІНФОРМАЦІЯ_14 особисто виготовив та поширив матеріал шляхом допису (коментаря) мовою оригіналу: «Скорее бы Запорожье взяли... ждём» (посилання на повідомлення: ІНФОРМАЦІЯ_14 у якому міститься виправдовування тимчасової окупації частини території України;

-о 11 год. 09 хв., 07.12.2024 під дописом в телеграм-чаті « ІНФОРМАЦІЯ_3 » із заголовком: « ІНФОРМАЦІЯ_15 » (посилання на пубілкацію: ІНФОРМАЦІЯ_16 особисто виготовив та поширив матеріал шляхом допису (коментаря) мовою оригіналу: «Запорожье это Россия!» (посилання на повідомлення: ІНФОРМАЦІЯ_16 у якому міститься виправдовування визнання правомірною тимчасової окупації частини території України.

Вказаними діями ОСОБА_10 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 436-2 КК України - виготовлення та поширення матеріалів, у яких міститься виправдовування тимчасової окупації частини території України, використанням засобів масової інформації, вчинене повторно.

22.01.2026 між прокурором у кримінальному провадженні - прокуром відділу нагляду за додержання законів реігональним органом безпеки Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим за участі захисника ОСОБА_5 була укладена угода про визнання винуватості.

В угоді про визнання винуватості сторони виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 436-2 Кримінального кодексу України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини.

Згідно з даною угодою обвинувачений ОСОБА_6 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених ч. 3 ст. 436-2 КК України, за наведених в угоді та обвинувальному акті обставин.

В угоді сторони також узгодили призначення обвинуваченому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна із звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, із покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Вказані вид і міра покарання та можливість звільення від відубвання покарання з виробування визначені сторонами угоди з врахуванням обставин кримінального провадження, щирого каяття обвинуваченого, його активного сприяння розкриттю злочину, беззастережного визнання винуватості, відомостей про особу обвинуваченого, який раніше не був судимим, є особою з інвалідністю ІІІ групи з дитинства, має на утриманні малолітню дочку, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, в угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому та його захиснику.

Розглядаючи, в порядку встановленому п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Так, відповідно до вимог ст.ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Прокурор та захисник у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди про визнання винуватості дотримані вимоги і правила Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не заперечували проти затвердження даної угоди і призначення обвинуваченому узгодженого покарання.

Обвинувачений в судовому засіданні також просив суд вказану угоду затвердити, із визначеним угодою покаранням згодний.

Крім того, при вирішенні питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості суд враховує, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_6 свою вину визнав, відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

В ході судового розгляду встановлено, що укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання вини, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Крім того, суд бере до уваги той факт, що узгоджені сторонами вид і міра покарання є відповідними ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним щодо особи обвинуваченого.

За частиною 5 статті 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання винуватості суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду та призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених положеннями ст. 65 КК України, а тому вважає за можливе затвердити угоду.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання.

Визначаючи тривалість іспитового строку, суд бере до уваги, що ОСОБА_11 є особою з інвалідністю, має на утриманню малолітню дочку та здійснює догляд за своїм батьком ОСОБА_12 , 1949 р.н., що підтверджено довідкою № 1737 від 29.10.2025 про отримання допомоги які фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку ст. 100 КПК України. Зокрема мобільний телефон із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку підлягає спеціальній конфіскації на підставі ч. 1 ст. 96-1, п. 3 ч. 1 ст. 96-2 КК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 314, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 22 січня 2026 року, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_6 .

Визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 436-2 КК України, та призначити покарання у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на один рік, поклавши на нього передбачені ч. 1 ст. 76 КК України обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь державі процесуальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 9550,80 гривень.

Речові докази:

- мобільний телефон «ZTE Blade F5 2020» із встановленою сім-карткою оператора мобільного зв`язку НОМЕР_1 , IMEI1: НОМЕР_2 , IMEI2: НОМЕР_3 - звернути в дохід держави шляхом спеціальної конфіскації, знявши з нього арешт.

Вирок може бути оскаржено з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1