Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №305/3774/24 — Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/3774/24

Провадження по справі 2/305/122/25

РІШЕННЯ

Іменем України

22.01.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Біроваш О.О.,

позивача за первісним (відповідача за зустрічним) позовом ОСОБА_1 ,

відповідача за первісним (позивача за зустрічним) позовом ОСОБА_2 ,

представника позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 ,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ/виділ в натурі майна, що є в спільній частковій власності,

встановив:

До суду 17.10.2024 надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ/виділ в натурі майна, що є в спільній частковій власності, згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями визначено головуючого суддю у справі Тулика І.І., 07.11.2024 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 09.12.2024.

У подальшому, 06.12.2024 до суду від відповідачки ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву та зустрічний позов.

Розпорядженням керівника апарату суду за № 6 від 13.02.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ, у тому числі і даної справи, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями визначено головуючого суддю у справі Ластовичака В.Ю.

Ухвалою судді від 18.02.2025 прийнято позовну заяву та зустрічну позовну заяву до спільного розгляду, об`єднано їх та відкрито провадження в об`єднаній справі в порядку загального позовного провадження, призначено у справі підготовче засідання на 19.03.2025, яке відкладалось за клопотаннями учасників на 17.04.2025, 16.05.2025 та 12.06.2025, коли закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.07.2025.

Судові засідання відкладались на 03.09.2025, 13.10.2025, 25.11.2025 та 12.01.2025, коли дослідження доказів закінчено, проведено судові дебати та суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, з урахуванням складності справи відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 9:10 год 22.01.2026.

Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані таким.

За результатами спадкування майна померлої ОСОБА_4 , матері позивача та відповідачки, у їх спільній частковій власності опинились два об`єкти нерухомості - житлові будинки АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Оскільки все спадкове майно було успадковане частками, із причин існування взаємонеприязних стосунків між сторонами, позивач фактично позбавлений можливості користуватися цим майном.

Він зареєстрований та проживає у житловому будинку АДРЕСА_3 , спадковий будинок АДРЕСА_1 знаходиться поруч його зареєстрованого місця проживання, відповідно йому значно зручніше володіти та користуватися спадком - житловим будинком АДРЕСА_1 .

Натомість, відповідачці ОСОБА_2 ближче до користування та володіння спадковим житловим будинком АДРЕСА_2 , оскільки він знаходиться недалеко її зареєстрованого місця проживання - АДРЕСА_4 .

Більше того, ОСОБА_2 активно користує спадковий житловий будинок АДРЕСА_2 , господарює біля нього, використала та вивезла до свого місця проживання із нього будівельні матеріали, дає користувати стороннім особам.

Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 17.02.2014 у справі № 709/5/2011 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часток у праві спільної часткової власності та об`єднаним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог - Рахівська міська рада, про визначення порядку користування земельною ділянкою, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визначено частки у праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , припинено ОСОБА_2 право на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та прилеглій до нього земельній ділянці. Житловий будинок АДРЕСА_1 разом із надвірними господарськими спорудами та з прилеглою до нього земельною ділянкою площею 0,10 га залишено у власність та користування за ОСОБА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 разом з надвірними та господарськими спорудами та з прилеглою до нього земельною ділянкою площею 25000 кв.м надано у власність та користування ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27.06.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Рахівського районного суду від 17.02.2014 у справі № 709/5/2011 скасовано, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Таку відмову мотивовано тим, що в ході розгляду справи не додано доказів прийняття спадщини на житловий будинок АДРЕСА_2 , відповідно ненабуття сторонами права власності на будинок, за висновком будівельної технічної експертизи реальний розподіл до ідеальних часток неможливий, та без попереднього внесення на депозитний рахунок суду коштів, суд припинив частку у майні ОСОБА_2 .

Після отримання 17.12.2014 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , позивачем 23.08.2016 подано до Рахівського районного суду позов до ОСОБА_2 , третя особа Рахівська міська рада, про поділ майна та визначення порядку користування земельними ділянками.

Рішенням суду від 29.02.2024 у справі № 305/1427/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного часткового нерухомого майна, припинення права на частку у спільному частковому нерухомому майні, встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом визначення часток співвласників земельної ділянки, відмовлено у задоволенні як первісного, так і зустрічного позову.

Відмова в задоволенні позовів мотивована тим, що ні одна зі сторін, частки у майні яких є рівними, не погоджується на грошову компенсацію та жодна зі сторін не внесла на депозитний рахунок коштів, як того вимагає ст. 365 ЦК України.

Позивач стверджує, що на розгляді суду майже тринадцять років перебували дві справи щодо поділу спільної часткової власності, порядку користування спільною частковою власністю, але у силу того, що предмет позову у тих справах не охоплював всі об`єкти нерухомості, не вносилися на депозит суду грошові кошти як компенсація за припинення частки у майні, спір між сторонами остаточно не вирішений, у зв`язку із чим він змушений звернутися до суду із відповідним позовом та вважає, що вирішення спору у порядку статей 364, 365 Цивільного кодексу України із визнанням за ним права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 в цілому та як наслідок - скасування його права власності на частку в іншому майні - житловому будинку АДРЕСА_2 , та визнання права власності на інший об`єкт нерухомості - житловий будинок АДРЕСА_2 за відповідачкою в цілому та виплата грошової компенсації за 1/2 частку в спільному частковому майні - житловий будинок АДРЕСА_1 , є єдиним можливим способом вирішення багаторічного спору між ними.

Зустрічний позов ОСОБА_2 мотивований таким.

ОСОБА_2 є рідною сестрою ОСОБА_1 , їх мама ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 і після її смерті відкрилася спадщина на все належне їй майно, в тому числі на два житлові будинки по АДРЕСА_5 , загальною площею 35,14 кв.м, та АДРЕСА_2 загальною площею 31,9 кв.м.

Згідно зі свідоцтвами про право на спадщину за законом від 22.02.2007, виданими Рахівською державною нотаріальною конторою, зареєстрованими у реєстрі за № 451 та № 452, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 успадкували за померлою мамою будинок АДРЕСА_1 , право спільної приватної часткової власності на вказаний будинок зареєстровано за ними по 1/2 частки за кожним, що вбачається з витягу з реєстру про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14472716 від 07.05.2007.

З моменту смерті матері між нею та відповідачем існують неприязні відносини, зокрема, вони не можуть дійти згоди щодо порядку користування спадковим майном, а саме житловими будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , тому неодноразово зверталися до суду для вирішення спору.

Рішенням Рахівського районного суду від 17.02.2014 по справі № 709/5/2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часток у праві спільної часткової власності відмовлено. Уточнені (змінені) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено частки у праві спільної часткової ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , припинено ОСОБА_2 право на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_6 та прилеглій до нього земельній ділянці, житловий будинок АДРЕСА_5 ) разом із надвірними та господарськими спорудами та прилеглою до нього земельною ділянкою площею 0,10 га залишено у власності та користуванні за ОСОБА_1 , житловий будинок АДРЕСА_2 надано у власність та користування ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27.06.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Рахівського районного суду від 17.02.2014 скасовано.

Рішенням Рахівського районного суду від 29.02.2024 по справі № 305/1427/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визначення порядку користування земельними ділянками. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Рахівська міська рада про розподіл спільного часткового нерухомого майна, припинення права на частку в спільному частковому нерухомому майні, встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом визначення часток співвласників земельної ділянки.

Вказане рішення суду 02.04.2024 набрало законної сили.

Під час вирішення цивільної справи № 305/1427/16-ц судом було встановлено, про що зазначено у мотивувальній частині рішення суду від 29.02.2024 наступні обставини:

За наслідками проведених у межах даної справи судових будівельно-технічних експертиз, технічний стан будівлі житлового будинку, загальною площею 31,9 кв.м, з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_2 , непридатний. Елементи будинку знаходяться у зруйнованому стані, середньозважений фізичний знос складає 84%;

Технічний стан будівлі житлового будинку, загальною площею 35,14 кв.м, з надвірними спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , ветхий, стан несучих конструктивних елементів аварійний, а стан ненесучих дуже ветхий. Обмежене використання елементами будинку своїх функцій, середньозважений фізичний знос складає 71%;

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи, складеним ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс-Закарпаття» 29.02.2024, житловий будинок АДРЕСА_7 , загальною площею 14,6 кв.м знищений, однак державна реєстрація цього майна не скасована.

У первісному позові ОСОБА_1 просить залишити йому у власність будинок, що розташований у АДРЕСА_1 , з відшкодуванням вартості частки цього майна іншому співвласнику. Крім того, просить виділити ОСОБА_2 у приватну власність будинок АДРЕСА_2 , припинивши його право спільної часткової власності на 1/2 частину вказаного будинку.

При цьому, ОСОБА_1 ставить такі вимоги, посилаючись на те, що саме цей будинок розташований поруч з його будинком, а добросусідські відносини з ОСОБА_2 неможливі, отже, на його думку, логічним є саме такий розподіл спірного майна. Натомість їй ближче до користування житловий будинок АДРЕСА_2 , яким, за словами ОСОБА_1 , вона активно користується, господарює біля нього, використала та вивезла до свого місця проживання із нього будівельні матеріали, дає користуватися будинком іншим особам.

Однак, вона не погоджується з правовою позицією ОСОБА_1 , оскільки та не відповідає фактичним обставинам справи, останній вводить суд в оману, такий розподіл майна завдасть їй як власнику істотної шкоди, у зв`язку із чим первісний позов вважає безпідставним та таким, що не може бути задоволений судом.

Зокрема, у справі № 709/5/2011 розглядався спір між нею та ОСОБА_1 , де одним із доказів являвся висновок № 52/11/4/12 судової будівельно-технічної експертизи, складений ПП «Юридично-експертна компанія «Юрекс-Закарпаття», де стверджено, що елементи будівлі знаходяться у зруйнованому стані, технічний стан будинку АДРЕСА_2 непридатний, використання цього майна за його цільовим призначенням є неможливим.

Крім того, згідно з витягом в державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, державний реєстратор Кицка М.М., Рахівська державна нотаріальна контора, провела державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом номер 2-1533, виданого 17.12.2014 Рахівською державною нотаріальною конторою.

Натомість вона, ОСОБА_2 , свідоцтво про право власності за законом на 1/2 частину будинку АДРЕСА_2 не отримувала та відповідно державну реєстрацію не проводила, оскільки вказаний будинок є зруйнованим, а за технічним станом - непридатним до використання за цільовим призначенням.

Стверджує, що нерухоме майно - житловий будинок АДРЕСА_2 повинен бути виключеним зі спадкової маси, яка є предметом поділу між сторонами.

Щодо розподілу житлового будинку АДРЕСА_5 , що згідно з висновком № 11 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі № 2-5/11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , реальний розподіл вказаного будинку відповідно до визначених долей 1/2 неможливий відповідно до ДБН України.

Просить суд взяти до уваги той факт, що саме вона вела необхідний та достатній догляд за перестарілою матір`ю за її життя аж до смерті, утримувала та здійснювала необхідний догляд за будинком, господарськими спорудами та обслуговувала земельну ділянку, виділену для будівництва та обслуговування цього нерухомого майна, як за життя спадкодавця, так і після відкриття спадщини.

Вважає, що житловий будинок АДРЕСА_5 слід залишити в цілій частині у її власності, припинивши право іншого співвласника ОСОБА_1 на його 1/2 частку даного нерухомого майна з виплатою йому грошової компенсації 1/2 частки в сумі 60 460 гривень з депозитного рахунку суду, які були попередньо нею внесені.

Доводи аналогічного змісту наведені ОСОБА_2 і у відзиві на первісний позов, поданому до суду 06.12.2024.

Відзив на зустрічний позов, відповіді на відзив та заперечення на відповіді на відзив сторонами не подавались.

У судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 підтримав заявлені ним позовні вимоги, просив їх задовольнити, ствердив, що із моменту прийняття спадщини він фактично позбавлений можливості користуватися нею, у них із сестрою неприязні відносини, коли їх мама була хвора, сестра, хоча і є медичним працівником, не хотіла надавати матері допомогу, тому він забрав маму додому та доглядав за нею, у тому числі був змушений оплачувати послуги медсестри. Спільне використання будинку неможливе, як і його розподіл відповідно до висновку експерта. Будинок АДРЕСА_1 знаходиться неподалік його місця проживання (за 15 метрів), а будинок АДРЕСА_2 - неподалік від ОСОБА_2 , використовується відповідачкою, кошти на виплату компенсації внесені ним на депозит суду. Заявив, що даний позов - не спроба щось відібрати, а лише спроба поставити крапку в тривалій суперечці.

Представник відповідачки за первісним позовом ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вимоги зустрічного позову, пояснив, що обидва будинки дійсно неподільні, будинок за АДРЕСА_2 фактично вже не існує. Однак, вони не погоджуються із поділом будинку АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , також внесли кошти компенсації на депозит суду та просять визнати право власності за ОСОБА_2 . Вимоги щодо будинку АДРЕСА_2 не заявляються, 1/2 його частка за ОСОБА_6 не зареєстрована, будинок не має цінності.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 ствердила, що будинок АДРЕСА_2 знаходиться високо в горах, не біля її будинку, там проживала її покійна мама, а будинок АДРЕСА_1 використовується ОСОБА_1 , як і прилегла земельна ділянка. У них із братом неприязні відносини з різних причин, зокрема він не пускав її до покійної матері перед тим, як та померла.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснив, що є сінокіс в урочищі Пучинка, це була спільна земля сім`ї ОСОБА_8 , домоволодіння АДРЕСА_2 , десь у 2014 році звідти носили дошки від розібраних споруд двоє жінок і двоє чоловіків, у тому числі ОСОБА_6 та її чоловік, всього дошок був приблизно один штабель, куди саме носили дошки, йому невідомо.

Суд ознайомився з доводами сторін, заслухав показання свідка, дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О.І. 22.02.2007 у спадковій справі № 229/2005, зареєстровано в реєстрі за № 451, стверджено, що спадкоємцями цілої частки майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з будинку за АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Кицкою М.М. 17.12.2014 у спадковій справі № 229/2005, зареєстровано в реєстрі за № 2-1533, стверджено, що спадкоємцем майна ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/2 частки будинку за АДРЕСА_2 . Решта 1/2 частка майна залишена відкритою до явки спадкоємця ОСОБА_2 .

Право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці на будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_1 підтверджується також витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 14072004 від 29.03.2007, а право власності ОСОБА_1 на 1/2 частку на житловий будинок АДРЕСА_2 - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 31163126 від 17.12.2014.

Рішенням Рахівського районного суду від 17.02.2014 по справі № 709/5/2011 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення часток у праві спільної часткової власності відмовлено. Уточнені (змінені) позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визначено частки у праві спільної часткової ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , припинено ОСОБА_2 право на 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_6 та прилеглій до нього земельній ділянці, житловий будинок АДРЕСА_5 ) разом із надвірними та господарськими спорудами та прилеглою до нього земельною ділянкою площею 0,10 га залишено у власності та користуванні за ОСОБА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 надано у власність та користування ОСОБА_2 .

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 27.06.2014 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Рахівського районного суду від 17.02.2014 скасовано.

Рішенням Рахівського районного суду від 29.02.2024 по справі № 305/1427/16-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна та визначення порядку користування земельними ділянками. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа Рахівська міська рада про розподіл спільного часткового нерухомого майна, припинення права на частку в спільному частковому нерухомому майні, встановлення порядку користування земельною ділянкою шляхом визначення часток співвласників земельної ділянки, це рішення суду 02.04.2024 набрало законної сили.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи за № 11 від 14.06.2012, складеного по цивільній справі № 2-5/11 (709/5/2011), реальний розподіл житлового будинку АДРЕСА_8 відповідно до визначених ідеальних долей 1/2 та 1/2 неможливий у відповідності до діючих норм ДБН.

Як вбачається з висновку про вартість об`єкта оцінки, складеного 03.10.2024 експертом-оцінювачем ОСОБА_9 , ринкова вартість об`єкта оцінки - житлового будинку загальною площею 35,14 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що перебуває у власності ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2), складає 120 920 грн, в тому числі частка (1/2) становить 60 460 грн.

Ринкова вартість об`єкта оцінки - житлового будинку загальною площею 31,9 м.кв., розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , що перебуває у власності ОСОБА_1 (1/2) та ОСОБА_2 (1/2), станом на 05.06.2018 складає 21 675 грн (висновок, складений суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Ріалті - О»).

Квитанцією до платіжної інструкції на переказ готівки за № 13 від 05.07.2024 стверджено переказ на відповідний рахунок Рахівського районного суду Закарпатської області у Державній казначейській службі України грошових коштів у сумі 60 460,00 грн з призначенням платежу: «Зарахування коштів, внесених у вигляді застави (частки майна, попередньо визначеної суми судових витрат)» від ОСОБА_1 .

Такою ж квитанцією за № 36 від 05.12.2024 підтверджено внесення грошових коштів у тій же сумі з тим же призначенням ОСОБА_2 .

До встановлених обставин справи суд застосував такі норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства (ч.ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ст. 183 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Частиною 2 ст. 365 ЦК України визначено, що суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

З урахуванням обставин справи та застосованих норм права суд дійшов таких висновків.

1. Щодо будинку АДРЕСА_2 .

Позовні вимоги ОСОБА_1 щодо припинення права його часткової власності на будинок АДРЕСА_2 та визнання права власності на вказаний будинок у одній цілій частині за ОСОБА_2 не підлягають до задоволення, оскільки не обґрунтовані та не вмотивовані у первісному позові, відсутнє посилання на правову підставу таких вимог, не доведено як саме порушено право первісного позивача та взагалі наявність спору, а також існує позасудовий порядок вирішення цього питання.

Положення статті 365 ЦК України на дані правовідносини не поширюються.

Суд враховує, що право власності на 1/2 частку вказаного будинку за ОСОБА_2 не зареєстровано у встановленому законом порядку, нерухоме майно на даний час як таке по суті не має жодної цінності та фактично не існує.

2. Щодо будинку АДРЕСА_1 .

Для припинення за рішенням суду права особи на частку у спільному майні достатньо наявності хоча б однієї з трьох перших умов, передбачених ч. 1 ст. 365 ЦК України, за обов`язкової наявності четвертої умови.

При вирішенні позову, пред`явленого на підставі ст. 365 ЦК України, визначальним для прийняття судом рішення є встановлення обставини про те, що припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників не завдасть шкоди особі, право власності на частку якої припиняється, а визначення істотності шкоди, яка може бути завдана співвласнику, право якого припиняється, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та технічних характеристик об`єкта, який є спільним майном.

Таке тлумачення відповідає сталій судовій практиці щодо застосування статті 365 ЦК України про примусове припинення частки у спільному майні, зокрема постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 908/1754/17, постановам Верховного Суду від 14.04.2021 у справі № 344/120/16-ц, від 11.12.2023 у справі № 442/7979/21, від 04.12.2024 у справі № 753/5150/22, від 26.03.2025 у справі № 758/1302/23 тощо.

У даному випадку наявні умови, передбачені пунктами 2-3 частини 1 статті 365 ЦК України, оскільки спірний житловий будинок АДРЕСА_1 є неподільним відповідно до висновку експерта від 14.06.2012, спільне володіння і користування ним є неможливим через недосягнення згоди співвласниками.

Обидві сторони також погоджуються, що спільне використання спірного будинку є неможливим, як і його поділ між сторонами і єдиним правовим виходом із даної ситуації є саме припинення частки у спільному майні, проте кожна сторона наполягає на припиненні частки іншої сторони з виплатою компенсації, суми якої внесено на депозит суду як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 .

Таким чином, на вирішення суду сторонами поставлено фактично єдине питання стосовно даного нерухомого майна - чию частку у спільному майні слід припинити з виплатою компенсації (1), а додатково суд має вирішити, чи не буде цим заподіяно істотної шкоди інтересам такої особи (2).

1. Аналізуючи доводи сторін, суд констатує, що обидві сторони мають у власності однакові частки спірного майна (по 1/2), обоє є спадкоємцями першої черги за колишнім власником майна - померлою ОСОБА_4 , яка є їх матір`ю, обоє внесли на депозитний рахунок суду вартість 1/2 частки та стверджують про порушення їх прав.

При цьому, ОСОБА_1 своє право на отримання у власність будинку в цілій частині обґрунтовує його розміщенням у безпосередній близькості до свого місця проживання та тривалим фактичним використанням, що ОСОБА_2 не заперечила, а остання обґрунтовує своє право тим, що саме вона здійснювала догляд за покійною матір`ю до її смерті, що ОСОБА_1 заперечив, а ОСОБА_2 доказів на підтвердження цього суду не надала.

Ба більше, факт догляду ОСОБА_2 за матір`ю спростовується її ж поясненнями, наданими суду, та поясненнями ОСОБА_1 (а.с. 157-158).

Таким чином, доводи позивача за первісним позовом є більш вагомими, підтверджуються матеріалами справи.

2. Також, необхідно вирішити питання щодо наявності або відсутності підстав вважати, що припинення права особи (співвласника) на частку у спільному майні за рішенням суду завдасть істотної шкоди її інтересам.

У постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 760/8958/15-ц зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

Отже, припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення такого порушення, тому суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на відповідну частку.

Принцип пропорційності є одним із основних принципів, яким керується ЄСПЛ при вирішенні спорів та який передбачає дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 496/5343/18, від 27.09.2023 у справі № 756/5928/20, від 31.07.2024 у справі № 206/2041/23, від 02.04.2025 у справі № 336/1859/20.

Перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля. Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть (рішення Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 166-168).

Втручання у право власності ОСОБА_2 у даному випадку є правомірним та відповідає критерію «справедливої рівноваги» згідно зі статтею 1 Першого протоколу, оскільки наявні передбачені положеннями ч. 1 ст. 365 ЦК України правові підстави для припинення права власності останньої на частку у спільному майні та компенсації їй вартості належної частки будинку, заподіяння цим істотної шкоди її інтересам вона не довела.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку, жодним чином його не використовує, у зв`язку із втратою права власності невідкладно отримає компенсацію, яка вже знаходиться на депозитному рахунку суду, розмір компенсації нею не оспорено, так як вона також погодилась виплатити компенсацію у такому розмірі в разі скасування частки у майні іншого співвласника.

У разі ж задоволення зустрічного позову буде істотно порушено право ОСОБА_1 , який протягом тривалого часу безпосередньо використовує спірне майно.

Щодо обраного способу захисту.

Суд враховує, що Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2024 у справі № 671/1543/21 не знайшов підстав для відступлення від попередніх висновків Верховного Суду, однак виснував, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.

Отже, обраний сторонами спосіб захисту шляхом припинення права власності відповідача на частку у спільному майні з виділенням майна в цілому у власність позивача загалом відповідає вимогам законодавства, однак така вимога підлягає редакційній правці, а саме шляхом формулювання позовної вимоги як - визнання права власності на цю частку (а загалом - на цілий спірний будинок) за позивачем, що не є порушенням принципу диспозитивності та відповідає суті позову.

Підсумок.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що первісний позов у цій частині підлягає до задоволення, а у зустрічному позові слід відмовити.

Щодо судових витрат та відшкодування вартості частки у спірному майні.

Позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн за дві позовні вимоги, позивачем за зустрічним позовом - у розмірі 1 211,20 грн за одну позовну вимогу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що первісний позов задоволено частково (одна вимога із двох), а у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю, з відповідача за первісним позовом слід стягнути частково сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.

У зв`язку із задоволенням позову ОСОБА_1 про припинення частки ОСОБА_2 у спільному майні, необхідно з депозитного рахунку суду виплатити останній вартість 1/2 частки в розмірі 60 460 гривень, внесену ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 13 від 05.07.2024, та повернути кошти такої вартості у тому ж розмірі, внесеної нею відповідно до квитанції № 36 від 05.12.2024.

Керуючись статтями 141, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Первісний позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності у одній цілій частині на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 35,14 кв.м, житловою площею 17,2 кв.м, з надвірними спорудами: 1. сарай, 2. сарай, 3. вбиральня, 4. сарай, припинивши право спільної часткової власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок із виплатою останній вартості 1/2 частки в розмірі 60 460 гривень з депозитного рахунку суду, внесеної ОСОБА_1 відповідно до квитанції № 13 від 05.07.2024.

Відмовити у виділенні ОСОБА_2 у приватну власність у одній цілій частині житлового будинку АДРЕСА_2 , загальною площею 31,9 кв.м, житловою площею 14,6 кв.м, з надвірними спорудами та у припиненні права спільної часткової власності ОСОБА_1 на вказаний житловий будинок.

Відмовити у зустрічному позові повністю.

Повернути ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 60 460 гривень, внесені на депозитний рахунок Рахівського районного суду Закарпатської області відповідно до квитанції № 36 від 05.12.2024.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 частково сплачений судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 40 копійок.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач за первісним (відповідач за зустрічним) позовом - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_9 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач за первісним (позивач за зустрічним) позовом - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК