Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №736/1041/20 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/1041/20

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/249/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Шарапової О.Л., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.

Заявник: Корюківський відділ державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

Заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Корюківської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Відділ соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Центру надання соціальних послуг Корюківської міської ради, Комунальне некомерційне підприємство «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року у справі за поданням Корюківського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області (після зміни назви: Корюківського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню (суддя Кутовий Ю.С.), постановлену в м.Корюківка,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2021 року Корюківський відділ державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області (далі – Корюківський ВДВС) звернувся до суду з поданням про визнання виконавчого листа №736/1041/20 від 10 березня 2021 року, виданого Корюківським районним судом Чернігівської області, таким, що не підлягає виконанню. Подання мотивовано тим, що на виконанні у заявника перебувають виконавчі провадження АСВП №64994287, АСВП №64994211, відкриті на підставі вказаного виконавчого листа, про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів їх доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09 вересня 2020 року і до повноліття дитини. В ході проведення виконавчих дій було встановлено, що дитина, яка була позбавлена батьківського піклування, влаштована в прийомну сім`ю згідно з рішенням виконавчого комітету №226 від 02 серпня 2021 року.

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року подання задоволено; визнано виконавчий лист №736/1041/20 від 10.03.2021 року, виданий Корюківським районний судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів їх доходів, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 09.09.2020 року і до повноліття дитини, таким, що не підлягає виконанню. Ухвалу суду мотивовано тим, що оскільки дитина, яка була позбавлена батьківського піклування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була влаштована в прийомну сім`ю згідно рішення виконавчого комітету №226 від 02.08.2021 року, тому наявні причини для задоволення подання.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказану ухвалу суду і відмовити в задоволенні подання органу ДВС, замінити у виконавчому провадженні стягувача – з КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» на ОСОБА_1 . Апеляційна скарга мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, є законним представником (прийомною мамою) малолітньої дитини ОСОБА_4 згідно з рішенням виконавчого комітету Менської міської ради від 02 серпня 2021 року №226 «Про влаштування дитини в прийомну сім`ю ОСОБА_1 ». Апелянт вважає, що оскаржуваною ухвалою суду порушено законні права та інтереси дитини, оскільки зміна законного представника (опікуна) жодним чином не звільняє боржника від обов`язку утримувати дитину, а отже не скасовує виконавчого листа, виданого на користь дитини.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

За матеріалами справи встановлено, що заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року позов Органу опіки та піклування Корюківської районної державної адміністрації Чернігівської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав задоволено; позбавлено батьківських прав ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дитину ОСОБА_4 передано Корюківській районній державній адміністрації як органу опіки та піклування для подальшого встановлення їй статусу дитини, позбавленої батьківського піклування, та подальшого влаштування; стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з кожного на користь КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів їх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 09 вересня 2020 року і до повноліття дитини; вирішено питання про судові витрати.

На виконаня вказаного рішення суду 10 березня 2021 року Корюківським районним судом Чернігівської області було видано виконавчі листи про стягнення аліментів із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Зазначені виконавчі листи було звернуто до примусового виконання. Постановами старшого державного виконавця Корюківського районного відділу державної виконавчої служби від 30 березня 2021 року відкриті виконавчі провадження (ВП №64994211, ВП №64994287).

Рішенням виконавчого комітету Менської міської ради Чернігівської області №226 від 02 серпня 2021 року влаштовано з 03 серпня 2021 року в прийомну сім`ю ОСОБА_1 на виховання та спільне проживання дитину, позбавлену батьківського піклування, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває в КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» (а.с.3).

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року частково задоволено заяву ОСОБА_1 ; замінено сторону у виконавчих провадженнях АСВП №64994287, АСВП №64994211, відкритих на підставі виконавчого листа №736/1041/20 від 10.03.2021 року, а саме замінено стягувача - з КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради на ОСОБА_1 ; в решті вимог відмовлено (а.с.40).

Згідно з листом Корюківського ВДВС від 12 червня 2025 року державним виконавцем виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були завершені 25 листопада 2021 року на підставі п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до ухвали Корюківського районного суду №736/1041/20 від 28 жовтня 2021 року (визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) (а.с.39).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Стаття 6 Конвенції поширює свою дію і на таку стадію цивільного процесу як виконання судового рішення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї зі сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинне розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції (рішення від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», заява № 22774/93; рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91).

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої та другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

У зазначеній категорії справ саме на суд на підставі наданих сторонами доказів покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2021 року у справі № 824/67/20 (провадження № 61-10482ав21) та від 9 червня 2022 року у справі № 2-118/2001 (провадження № 61-1762ав22) та інших.

Задовольняючи подання Корюківського ВДВС про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції врахував той факт, що дитина, яка була позбавлена батьківського піклування, була влаштована в прийомну сім`ю.

Проте висновок суду про наявність підстав для задоволення подання є необгрунтованим.

Так, виконавчі провадження АСВП №64994287, АСВП №64994211 були відкриті державним виконавцем на виконання рішення суду про стягнення аліментів на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьків, позбавлених щодо такої дитини батьківських прав. При цьому аліменти стягнуто до повноліття дитини.

Частиною 2 статті 247 СК України передбачено, що встановлення опіки та піклування не припиняє права дитини на отримання пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника та інших соціальних виплат, призначених дитині відповідно до законів України, а також права власності дитини на ці виплати.

Відповідно до ч.1 ст.256-1 СК України прийомна сім`я – це сім`я, яка добровільно взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Прийомні батьки є законними представниками прийомних дітей і діють без спеціальних на те повноважень як опікуни або піклувальники (ч.4 ст.256-2 СК України).

Згідно з ч.4 ст.256-3 СК України за прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв`язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім`ї.

Незважаючи на те, що малолітня дитина ОСОБА_4 , батьки якої позбавлені щодо неї батьківських прав, влаштована в прийомну сім`ю, вона не втратила право на отримання аліментів від своїх батьків, стягнутих заочним рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 17 грудня 2020 року. Відтак, матеріальний обов`язок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплачувати аліменти на свою дитину не припинився влаштуванням дитини в прийомну сім`ю, відповідно відсутні правові підстави для визнання виконавчого листа №736/1041/20 від 10 березня 2021 року, виданого Корюківським районний судом Чернігівської області, таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на викладене, оскаржувану ухвалу суду першої інстанції належить скасувати, а в задоволенні подання Корюківського ВДВС про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

У той же час не підлягають задоволенню вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні, оскільки ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 23 вересня 2025 року замінено сторону у виконавчих провадженнях АСВП №64994287, АСВП №64994211, відкритих на підставі виконавчого листа №736/1041/20 від 10.03.2021 року, а саме замінено стягувача - з КНП «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради на ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 28 жовтня 2021 року скасувати.

У задоволенні подання Корюківського відділу державної виконавчої служби у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: