Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №521/14716/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/148/26

Номер справи місцевого суду: 521/14716/25

Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П.,

особи, яка притягується до відповідальності, - ОСОБА_1 ,

захисника - Чорноморця С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Чорноморця Сергія Сергійовича в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст судового рішення

Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 18.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винним у порушенні вимог п.2.9а Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.01.2001 №1306 (далі-ПДР), які полягали в тому, що він 28.07.2025 о 04:24, в м. Одесі по вул. Краснова, керував транспортним засобом Audi А5, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510, прилад ARLM-0378, результат 2,43 проміле, тест 1108, що зафіксовано на ПВР № 474902, 475714.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Чорноморець С.С. в інтересах ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови Хаджибейського районного суду м.Одеси від 18.11.2025, закриття провадження у справі за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Скарга обґрунтована тим, що:

-суд виніс рішення без можливості всебічно, повно та об`єктивно з`ясувати обставини даної справи, не враховуючи надані в поясненнях доводи ОСОБА_1 ;

- судом не врахована наявність сумнівів у справності Алкотестера Драгер 7510, прилад ARLM-0378, з огляду на те, що в особи, в якої виявлено 2,43 проміле порушена координація, мова та здатність критично мислити, в свою чергу працівники поліції помітили тільки запах алкоголю з порожнини рота. За поясненнями ОСОБА_1 запах алкоголю з рота викликаний вживанням краплей «Барбовал», про що повідомлено працівників поліції; від проходження огляду в лікарні відмовився, адже з`явились сумніви в доброчесності працівників поліції;

- працівники поліції, зупинивши автомобіль під керуванням ОСОБА_1 без законних підстав, відповідно до доктрини «плодів отруєного дерева», яку використовує ЄСПЛ, не мали права вчиняти будь-які інші дії щодо водія, тобто результат тесту Драгер зібраний з порушенням закону і не може бути врахований як доказ.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та захисник Чорноморець С.С. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника в її інтересах, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, повністю доведена та підтверджується такими доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 404795 від 28.07.2025, яким зафіксовано, що 28.07.2025 о 04:24, в м. Одесі по вул. Краснова, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Audi А5, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510, прилад ARLM-0378, результат 2,43 проміле, тест 1108, що зафіксовано на ПВР № 474902, 475714, чим порушив вимоги п.2.9а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол підписано особою, яка склала протокол, та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності;

- роздруківкою результатів освідування за допомогою алкотестера «Драгер», відповідно до якої результат складає 2,43 ‰, в якій ОСОБА_1 зазначив про незгоду з результатом;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначені виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) та результат огляду - 2,43 проміле, в графі «З результатами згоден» ОСОБА_1 зазначив: «не згоден»;

- наявними в матеріалах справи відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів поліцейських та з відеореєстратора, встановленого в службовому автомобілі поліцейських, якими зафіксовано рух транспортного засобу в комендантську годину, після зупинки якого встановлено особу водія - ОСОБА_1 . Під час зупинки водію було повідомлено, що він порушив комендантську годину, на що водій повідомив, що їде на заправку. Під час спілкування поліцейським було виявлено у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки або у медичному закладі, на що ОСОБА_1 , самостійно визначившись, погодився пройти огляд на місці зупинки. При цьому, водієм визнано, що декілька годин тому він вживав пиво (про вживання лікарських краплей «Барбовал» поліцейському не повідомлялось). Під час проведення процедури освідування, розпаковано новий герметично запакований мундштук, поліцейським проведено контрольний забір повітря, роз`яснено водієві порядок проходження огляду і проведено процедуру освідування під відеофіксацію. Перша спроба пройти огляд була невдалою із-за недостатності об`єму видихаємого водієм повітря, а саме переривання дихання в мундштук. З другої спроби водій пройшов огляд на місці зупинки. За результатом проходження огляду на газоаналізаторі Драгер у водія встановлена наявність алкоголю на рівні 2,43 проміле, що проголошено поліцейським під відеозапис, представлено результат на екрані газоаналізатора на ознайомлення водію. На питання поліцейського щодо погодження з результатом огляду або слідування до лікарні, водій спочатку виявив бажання їхати до лікарні, але згодом, остаточно визначившись, повідомив, що не бажає їхати до лікарні та погодився на складення відносно нього протоколу. Поліцейським роз`яснено права, повідомлено про складення адмінматеріалів, складено матеріали, з якими ознайомлено під підпис водія, який зазначив про не згоду з результатом освідування. Від керування транспортним засобом водій був відсторонений;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 28.07.2025, згідно якого ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Зазначено про відмову від проходження огляду в лікарні;

- довідками про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, якою зокрема підтверджено статус водія, та про не притягнення до відповідальності за ст.130 КУпАП, якою зокрема підтверджено правильність кваліфікації за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абз.2,4 ч.5 ст.14 Закону України "Про дорожній рух"). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (ст.52 цього Закону). За положеннями ч.2 ст.14 Закону України "Про дорожній рух" до учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії.

За змістом абзаців 3 та 5 ч.2 ст.16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Відповідно до п. 2.9.а ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було. Вказані обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Порядок проходження огляду особами, які керують транспортними засобами, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений ст.266 КУпАП, а також затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (далі- Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція).

Так, відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У виконання вищевказаних вимог КУпАП до матеріалів справи додані відеозаписи щодо обставин проходження водієм ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння та відеодоказ руху вказаного транспортного засобу під його керуванням.

Долучені відеозаписи повністю відображають подію, за обставинами якої складено протокол про адміністративне правопорушення у цій справі, є належним доказом, оскільки на них чітко зафіксований факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, проходження огляду на стан сп`яніння та встановлення факту перебування водія в стані алкогольного сп`яніння. Вказані обставини апелянтом у встановленому процесуальним законом порядку не спростовані.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Сумнівів щодо достовірності та допустимості відеозапис не викликає, оскільки на ньому відображено подію, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення. Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність вищевказаного відеозапису апелянтом не надано. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду справи.

Висновок поліцейських про перебування водія у стані алкогольного сп`яніння підтверджується, серед іншого, роздруківкою з Alkotest 7510, прилад ARLМ 0378, тест 1108, результат 2,43‰, а також актом огляду, в якому зазначені виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота та результат огляду з використання спеціалізованого технічного засобу газоаналізатора Драгер - 2,43 проміле.

Доводи апеляційної скарги щодо підстав зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 оцінюється критично, виходячи з такого.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

За приписами п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану як, зокрема, запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світлового та інших видів маскування.

Згідно з абзацом 2 пункту 8 Порядку здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 № 573 (далі - Порядок) на території, де запроваджено комендантську годину, забороняється перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, а також рух транспортних засобів.

Відповідно до п.5 вказаного Порядку комендантська година та встановлення спеціального режиму світломаскування запроваджується шляхом видання наказу військовим командуванням або військовою адміністрацією (у разі її утворення).

Підпункт 4 пункту 16 Порядку визначає, що патрулям на території, де запроваджено комендантську годину та встановлено спеціальний режим світломаскування, в установленому законодавством порядку надано право тимчасово обмежувати або забороняти на вулицях та дорогах, окремих ділянках місцевості та в інших громадських місцях перебування або пересування осіб, рух транспортних засобів, зокрема транспортних засобів іноземних, консульських установ чи представництв міжнародних організацій; виводити осіб з окремих ділянок місцевості та об`єктів, евакуйовувати транспортні засоби.

Розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації з 01.03.2023 запроваджено на території Одеси та Одеської області комендантську годину з 00.00 години до 05.00 години.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції 28.07.2025 о 04:24 год, тобто під час дії комендантської години. Перепустки на право пересування у комендантську годину водій поліцейським не надавав. За таких обставин працівники поліції правомірно зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , повідомивши йому цю підставу як причину зупинки.

Враховуючи вказані положення чинного законодавства України, рух особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на автомобілі в період обмежень, які запроваджені комендантською годиною, тобто в період дії комендантської години, є достатньою та законною підставою для зупинки транспортного засобу працівниками патрульної поліції, в зв`язку із чим зупинка водія ОСОБА_1 працівниками поліції є правомірною.

Більш того, диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не залежить від законності зупинки чи перевірки документів водія працівниками поліції. Обставини законності зупинки автомобіля працівниками поліції жодним чином не впливають на доведеність факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

За правовим аналізом норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки або його необізнаність про це, не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння, і такий обов`язок не впливає на причину зупинки. Положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції пов`язують обов`язок водія пройти огляд на вимогу поліцейського саме з наявністю підстав у поліцейського вважати, що водій знаходиться у стані сп`яніння, а не із зупинкою транспортного засобу, тому у даному випадку відсутні підстави для застосування доктрини «плодів отруйного дерева та вважати недійсним проведений огляд через відсутність в матеріалах справи підстав зупинки транспортного засобу або повноважень уповноважених осіб на таку зупинку.

Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 15.03.2019 у справі № 686/11314/17 є необґрунтованими, оскільки у цій постанові та у справі, що є предметом перегляду, встановлені різні фактичні обставини. Зокрема, помилковість цього посилання апелянта стосується тієї обставини, що в порядку адміністративної юрисдикції розглядаються справи, пов`язані виключно з винесенням органами Національної поліції України постанов про притягнення до адміністративної відповідальності, в яких протокол про адміністративне правопорушення не складається, а тому будь-які позиції у цих справах не є преюдіційними відносно справ, які підвідомчі до розгляду судовим органом з порядком ухвалення відповідних постанов та їх перегляду в порядку статті 294 КУпАП. Посилання апелянта на судову практику в інших справах не мають правового значення за відсутності на території України прецедентного права.

Разом з цим, апеляційний суд зауважує, що відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом.

Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службових осіб, що складали адмінматеріали та фіксували правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, особою, яка притягається до відповідальності, не оскаржувалися. Тому твердження апелянта щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб`єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.

Не знайшли свого підтвердження посилання апелянта на наявність сумнівів у справності Алкотестера Драгер 7510, прилад ARLM-0378, з огляду на те, що в особи, в якої виявлено 2,43 проміле порушена координація, мова та здатність критично мислити, в свою черго працівники поліції помітили тільки запах алкоголю з порожнини рота.

Так, за положеннями п.3 розділу І Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. При цьому, наявність хоча б однієї з перелічених ознак, є підставою для проведення огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Визначення ознак щодо можливості знаходження водія у стані сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями, а перевірка наявності чи відсутності у водія такого стану здійснюється у встановленому законом порядку.

Виявлення поліцейським у ОСОБА_1 такої ознаки алкогольного сп`яніння як запах алкоголю з порожнини рота стало підставою для проведення відповідного огляду. Вказана ознака може бути встановлена виключно органолептичним шляхом. При цьому, відсутність на відеозаписі видимих ознак сп`яніння у водія не спростовують факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння, адже наявність ознак встановлює виключно поліцейський і це є лише підставою для огляду, оскільки метою є встановлення факту керування у стані сп`яніння чи спростування такого стану за результатами огляду. Оскільки у даному випадку перевірці підлягають обставини щодо керування особою у стані алкогольного сп`яніння, то заперечення апелянта стосовно не підтвердження наявним відеозаписом стану сп`яніння є необґрунтованими.

З урахуванням наведеного, за наявності належним чином підтвердженого результату проведеного у встановленому порядку огляду, відсутність у водія видимих ознак сп`яніння не мають правового значення.

Посилання апелянта на відмову від слідування до медзакладу з причин наявності сумніву в доброчесності працівників поліції, які провели огляд на місці зупинки, не є підставою для неврахування судом результатів огляду, проведеного у встановленому законом порядку на місці зупинки. При цьому, мотиви відмови особи від слідування до медустанови для проводження відповідного огляду при встановлених обставинах не мають правового значення. Вказаним доводам суд першої інстанції надав належну оцінку.

Апеляційний суд звертає увагу, що після проведеного на місці зупинки огляду ОСОБА_1 поліцейський запитав щодо погодження з результатами проведеного огляду та запропонував проїхати до лікарні, чим забезпечив водієві можливість перевірки достовірності результатів проведеного на місці зупинки огляду, але ОСОБА_1 , визначившись остаточно, з власних міркувань, які не мають правового значення, відмовився від слідування до медустанови, погодившись на складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Посилання в судовому засіданні апеляційної інстанції захисника щодо відсутності в матеріалах справи сертифікатів відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, за допомогою якого проводився огляд ОСОБА_1 , - є безпідставними, оскільки долучення таких документів до протоколу про адміністративне правопорушення не є обов`язковим. Такі документи відповідно до положень п.5 Розділу ІІ Інструкції мають бути пред`явлені поліцейським лише на вимогу водія перед проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, однак, виходячи із змісту наявних в матеріалах справи відеозаписів, така вимога особою, яка притягається до відповідальності, на місці проведення огляду не заявлялась.

Більш того, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.10.2016 за №1747 встановлено, що міжповірочний інтервал законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категорією «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» становить 1 рік.

Як вбачається з роздруківки тесту остання повірка (градуювання) приладу «Drager Alkotest 7510» (прилад ARLM-0378) відбулась 27.11.2024, тобто станом на дату проведення огляду (28.07.2025) з його використанням, міжповірочний інтервал, визначений законодавчо, не сплив. Отже експлуатація вказаного засобу вимірювальної техніки здійснювалась працівниками поліції з дотриманням правил застосування таких засобів, встановлених у нормативно-правових актах.

Щодо вживання ОСОБА_1 лікарського препарату «Барбовал» суд першої інстанції також надав належну оцінку вказаним доводам, зазначивши про ненадання суду доказів приймання ОСОБА_1 вказаного препарату та доказів на підтвердження таких властивостей його дії, що зумовлює позитивну пробу на алкоголь при тестуванні приладом «Драгер Алкотест 7510», за допомогою якого було проведено огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. Крім того, як вбачається з відеозаписів, ОСОБА_1 на місці зупинки не заявляв поліцейським про вживання вказаного лікарського препарату, що в судовому засіданні апеляційної інстанції підтвердив ОСОБА_1 , а зазначив про вживання ним алкогольного напою (пива).

Отже судом першої інстанції було надано оцінку доводам сторони захисту, наведеним у клопотанні захисника та поясненнях ОСОБА_1 , що спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

За позицією апеляційного суду, працівниками поліції дотримано порядок оформлення матеріалів про адмінправопорушення, передбачений ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 за № 1452/735, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України 07.11.2015 № 1395.

Судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2007 у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та є небезпечним як для самого правопорушника, так і для інших учасників дорожнього руху.

Враховуючи положення ст.251 КУпАП, матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містять достатньо фактичних даних, які свідчать про обґрунтованість висновку місцевого суду щодо доведеності вини останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Чорноморця Сергія Сергійовича - залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 18 листопада 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І.А. Артеменко