Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №495/5233/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4001/26

Справа № 495/5233/25

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Карташов О. Ю.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Карташова О.Ю.

суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П.

за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О.

учасники справи:

заявниця - ОСОБА_1

заінтересована особа - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2025 року

у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського міськрайонного суду із заявою про видачу обмежувального припису, у якій просить видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на строк 6 (шість) місяців, яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав відносно ОСОБА_1 , а саме: заборонити наближатися до її майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своєї заяви зазначає, що між заявницею та громадянином ОСОБА_2 зареєстрований шлюб 09.11.2008 року.

Під час шлюбу були народжені спільні діти: ОСОБА_3 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Живучі разом, ОСОБА_1 неодноразово потерпала від психологічного та фізичного насильства зі сторони ОСОБА_2 , а саме: образи нецензурними словами, знущання, відбирання майна та документів та інше.

Зазначає, що її психологічний стан суттєво погіршився за роки перебування у шлюбі.

23 червня 2022 року через вище наведені причини шлюб було розірвано в судовому порядку рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

До цього моменту вони з колишнім чоловіком підтримували спілкування з метою виконання батьківських обов`язків.

Однак наголошує, що психологічне насилля в її сторону продовжується. 03.07.2025 року колишній чоловік повідомив, що планує проживати в її будинку за адресою АДРЕСА_1 з 20 липня 2025 року, в якому на даний момент проживає сім`я - орендарі, які планують купити даний будинок.

Повідомляє, що будинок було придбано за усною домовленістю у ОСОБА_5 за кошти її матері ОСОБА_6 в серпні 2008 року (ще до шлюбу з ОСОБА_2 ), а оформлення офіційних документів на неї - ОСОБА_1 , відбулось у лютому 2011 року.

На встановлення факту придбання будинку до шлюбу була подана позовна заява та призначений розгляд справи на 29 вересня 2025 року.

07.07.2025 року заявниця звернулась до поліції із заявою про неправомірні дії та погрози від ОСОБА_2 , яка зареєстрована в інформаційно - телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ ВІДДІЛ ПОЛІЦІЇ ГУНП В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ за № 17028.

На підставі вищевикладеного вона і звернулась до суду із заявою про видачу обмежувального припису.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа, ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - відмовлено.

Рішення суду вмотивовано тим, що заявницею не надано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_2 здійснював та/або продовжує здійснювати щодо неї психологічне насилля.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість оскаржуваного рішення та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про видачу обмежувального припису, щодо ОСОБА_2 строком на 6 місяців, із забороною наближатися до будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга скаржником вмотивована тим, що суд першої інстанції не дав належної оцінки обставинам, які підтверджують ризики вчинення психологічного та економічного насильства з боку заінтересованої особи, зокрема факт повідомлення про погрозу зайняти будинок, що належить їй, та раніше зафіксовані прояви психологічного тиску. Скаржником наголошується, що намір заінтересованої особи вселитися до будинку, за адресою: АДРЕСА_1 , проти її волі - це є психологічний тиск, що підпадає під визначення психологічного насильства згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», на підтвердження чого додано письмові покази свідків про психологічний тиск чоловіком ОСОБА_2 як в період спільного проживання так і після розлучення.

Крім того, скаржником акцентується увага на тому, що у зв`язку з відстоюванням економічних інтересів дітей вона подала позовні заяви про збільшення розміру аліментів, і саме після чого почався на неї психологічний тиск, щоб вона не могла вільно приймати рішення у майбутньому для відстоювання інтересів дітей та своїх.

Також, звертається увага на те, що будинок за адресою АДРЕСА_1 був придбаний ще до укладення шлюбу, а право власності оформлено на скаржницю у 2011 році, і визнання факту придбання будинку до шлюбу розглядається в суді.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу

Учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без її участі, від своїх позовних вимог не відмовляється.

Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

23 травня 2020 року рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 »), ІНФОРМАЦІЯ_4 , укладений 09 листопада 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Виконкомом Маразліївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, актовий запис № 13 розірвано, що підтверджується копією рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 23 травня 2020 року № 495/1799/22.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав № 424390431 від 28.04.2025, житловий будинок садибного типу, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3130100051040, загальною площею 111,2 кв.м., житлова площа 53,6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 на праві приватної власності.

З копії талону-повідомлення Єдиного обліку № 17028 заяву ОСОБА_1 , у якій остання просить прийняти міри до її чоловіка ОСОБА_2 , який претендує на будинок заявниці, зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку) Білгород-Дністровський районний відділ поліції ГУНП в Одеській області за № 17028.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція апеляційного суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3502 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 3504 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Відповідно до частини першої статті 3506 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.

Основним нормативно-правовим актом, яким регулюються спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон), який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Пунктами 3, 14, 17 ч. 1 ст. 1 даного Закону визначено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 24 Закону до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків (ч. 3 ст. 26 Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (пункт 9 частини першої статті 1 Закону).

Закон визначає, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Оцінка ризиків має проводитись за факторами небезпеки (ризиків) щодо вчинення домашнього насильства шляхом відібрання свідчень від постраждалої від такого насильства особи, з`ясування обставин конфлікту та виявлення чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для цієї особи. Фактори небезпеки (ризику) щодо вчинення домашнього насильства мають визначатися за результатами оцінки дій кривдника, які свідчать про ймовірність настання летальних наслідків у разі вчинення домашнього насильства з метою виявлення вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті такої особи.

Рішення суду про видачу обмежувального припису повинно прийматись на підставі наявності сукупності факторів, зокрема: докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді, такі докази підтверджують факт неодноразового насильства, а також підтверджують факт не усвідомлення особою негативних наслідків своїх дій.

В таких категоріях справ належними та допустимими доказами, які підтверджують підстави для видачі обмежувального припису є: протокол про адміністративне правопорушення винесений у сфері домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис та інші документи, які засвідчують факт насильства.

Заявниця посилається на намір заінтересованої особи вселитися до будинку який належить їй на праві власності, проти її волі, та в підтвердження цього до заяви долучила талон-повідомлення єдиного обліку № 17028 про прийняття і реєстрацію заяви-повідомлення про кримінальне правопорушення та іншу подію.

Однак, у Постанові від 09.06.2022 у справі №216/4309/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виснував, що саме по собі звернення заявника до органів поліції, служби у справах дітей та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства.

Схожі за змістом правові висновки висловлені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2023 у справі №531/352/22. Касаційний суд вказав, що сама по собі відсутність кримінального провадження щодо вчинення домашнього насильства не може автоматично свідчити про відсутність домашнього насильства, як і наявність кримінального провадження також не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства. Це все фактори, наявність чи відсутність яких має оцінюватись цивільним судом у комплексі для вирішення питання про видання обмежувального припису.

Таким чином, посилання на звернення до поліції не є достатнім для задоволення заяви про видачу обмежувального припису, як і намір зацікавленої особи вселитися до будинку.

Крім того, у даній ситуації слід чітко розмежовувати, яку мету ставить перед собою заявник: вона дійсно хоче уникнути домашнього насильства та захистити себе від такого насильства чи, можливо, намагається таким способом вирішити певний конфлікт щодо користування житловим приміщенням.

Проте, наявність конфліктних ситуацій, які виникають між сторонами за відсутності вчинення домашнього насильства, не можуть бути підставою для застосування обмежувального припису.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 щодо вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 ..

Твердження заявниці, що на неї чиниться психологічний тиск колишнім чоловіком, щоб вона не могла приймати рішення для відстоювання інтересів дітей та її самої, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Такі рішення не мають обов`язковий характер під час ухвалення нового рішення про видачу обмежувального припису та оцінюються судом в сукупності з іншими доказами, які надають сторони при розгляді справи.

Надані скріншоти переписки не є належними доказами, оскільки їх не можливо ідентифікувати та перевірити, а тому суд першої інстанції вірно не прийняв їх до уваги.

Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції, що заявниці слід відмовити у задоволенні заяви, оскільки в справі відсутні докази, достатні у своїй сукупності для висновку про необхідність вжиття до ОСОБА_2 спеціальних заходів протидії домашньому насильству у вигляді обмежувального припису.

Додатні до апеляційної скарги письмові пояснення громадян не є доказом, крім того дані пояснення не були надані до суду першої інстанції, а тому суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги.

Необхідність видачі обмежувального припису недоведена.

Підстави для скасування рішення суду відсутні.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв`язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 21.01.2026 року.

Головуючий О.Ю. Карташов

Судді В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко