Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №748/32/26 — Чернігівський районний суд Чернігівської області

Суд: Чернігівський районний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 20 січня 2026 р.

Справа: №748/32/26

Суддя: Хоменко Л. В.

Провадження №3/748/131/26

Єдиний унікальний № 748/32/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Хоменко Л.В.,

секретаря Базарної М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові справу про притягнення адміністративної відповідальності відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1

за ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

31 грудня 2025 року о 12 год. 29 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство відносно своєї доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, умисні дії психологічного характеру, виражався у її бік нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана її шкода психологічному здоров`ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 31 грудня 2025 року о 12 год. 29 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , ухилився від виконання своїх батьківських обов`язків по відношенню до своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображав її нецензурними словами, в кімнаті розкидав особисті речі доньки та їх пошкодив. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 184 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату та час розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується телефонограмою складеною секретарем судових засідань.

Відповідно до рішення Ради суддів України № 26 від 05 серпня 2022 року, яким рекомендовано судам здійснювати виклики та повідомлення учасників проваджень за допомогою електронної пошти або з використанням вказаних учасниками мобільних телефонів (в тому числі й з використанням месенджерів, які дозволяють отримати інформацію про доставку відповідного повідомлення), ОСОБА_1 вважається повідомленим належним чином про день та час судового розгляду, згідно телефонограми, складеної секретарем судових засідань.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі, добросовісно користуватись належними процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею ст. 268 КУпАП визначений вичерпний перелік категорій справ про адміністративні правопорушення, участь у розгляді яких передбачає обов`язкову участь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності у розгляді справи, однак ст.ст. 173-2 та 184 КУпАП до цього переліку не входить, тому за відсутності клопотання про відкладення розгляду справи та належного повідомлення про розгляд справи суд вважає можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Частиною 2 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Аналізуючи вивчені матеріали справи, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Обставин, що виключають його адміністративну відповідальність, судом не встановлено.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який є документом, що офіційно засвідчує факт вчинення неправомірних дій, і є одним із джерел доказів, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ілюстративною таблицею, що знаходяться у матеріалах справи.

Крім того, ОСОБА_1 ставиться за провину вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Частинами 1, 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП випливає, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу №524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.

Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб`єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об`єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 943355 від 31 грудня 2025 року, вбачається, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.

Диспозиція зазначеної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Отже, ухиленням від виконання батьківських обов`язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Права, обов`язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини встановлено статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001, № 2402-III, статтями 150, 180 Сімейного кодексу України.

Згідно ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року за № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення, поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Дослідивши матеріали справи, суд вбачає, що суть порушення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 не відповідає диспозиції ч. 1 ст. 184 КУпАП, та не містить всіх ознак об`єктивної сторони зазначеного правопорушення.

Крім того, будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 батьківських обов`язків щодо піклування про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток дитини ОСОБА_2 , у матеріалах адміністративної справи відсутні.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У відповідності до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №943355 від 31 грудня 2025 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП, факти та додані матеріали не свідчать про невиконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, що є обов`язковою ознакою складу адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Разом з тим, відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

ОСОБА_1 вчинив два правопорушення, які розглядаються одночасно в суді, тому до нього слід застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення.

Враховуючи обставини вчиненого, особу порушника, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність згідно положень ст. 35 КУпАП, з метою виховання порушника та для попередження здійснення ним нових правопорушень, відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, суд вважає за можливе застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 173-2 КУпАП у виді штрафу.

Відповідно до ЗУ «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення особами, стосовно яких ухвалено судове рішення, передбачене цим Законом, сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на дату ухвалення постанови складає 665 грн. 60 коп.

Як встановлено в судовому засіданні до суду надійшло дві справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - справа № 748/32/26 (провадження № 3/748/131/26), за ч. 1 ст. 184 КУпАП - справа № 748/33/26 (провадження № 3/748/132/26).

На підставі ст. 36 КУпАП зазначені справи підлягають об`єднанню в одне провадження з присвоєнням № 748/32/26 (провадження № 3/748/131/26).

Керуючись ст.ст. 36, 283, 284 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Справу № 748/32/26 (провадження № 3/748/131/26) про притягнення ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та справу № 748/33/26 (провадження № 3/748/132/26) про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП об`єднати в одне провадження та присвоїти № 748/32/26 (провадження № 3/748/131/26).

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) грн.

Оригінал квитанції про сплату штрафу необхідно надати Чернігівському районному суду або направити поштою за адресою: м. Чернігів, вул. Хлібопекарська, 4. Реквізити для сплати штрафу: Отримувач - ГУК у Черн.р-ні/Чернігів.р-н/21081100; Код ЄДРПОУ - 37972475; Рахунок - № UA678999980313000106000025522; Банк одержувача Казначейство України (ЕАП); Найменування коду класифікації доходів бюджету - адміністративні штрафи та інші санкції, 21081100.

Роз`яснити положення ст.ст. 307, 308 КУпАП, відповідно до яких штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження або опротестування не пізніше як через 15 днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 (шістдесят) коп. Реквізити для стягнення судового збору: КОД ЄДРПОУ: 37993783, ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету - 22030106, Призначення платежу: Стягнення судового збору.

Постанова суду може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області.

Суддя Хоменко Л.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua