Рішення від 21 січня 2026 р. у справі №733/2501/25 — Ічнянський районний суд Чернігівської області

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/733/120/26

Єдиний унікальний №733/2501/25

Рішення

Іменем України

22 січня 2026 року м.Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі : головуючого – судді Вовченка А.В.,

при секретарі – Мошенець Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Ічня цивільну справу з викликом (повідомленням) сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ТОВ «Кошельок» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 29790,00грн. та судового збору. В обґрунтування зазначив, що 15.02.2022 між ТОВ «Кошельок» та відповідачем був укладений договір № 3264701528-616915 від 15.02.2022 , згідно якого відповідач отримала кредит в сумі 9000,00 грн. із сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 2,2 % на добу. Відповідач прострочила виконання своїх зобов`язань, внаслідок чого має заборгованість перед позивачем на загальну суму 29790,00 грн., яка складається із: 9000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, 20 790,00 грн. за процентами.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним договором у розмірі 29 790,00 грн., понесені позивачем судові витрати, провести розгляд справи без представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 18.12.2025 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідач у судове засідання не з`явилась надала заяву , в якій проти стягнення з неї основної суми кредиту не заперечує. Однак не згодна сплачувати відсотки за надання кредиту , оскільки вона є дружиною військовослужбовця ЗСУ та на неї поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та неустойки за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також проценти за користування кредитом не нараховуються. Окрім того просить зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки вони є завищеними.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 15.02.2022 року між ТОВ «Кошельок» та ОСОБА_1 укладений договір № 3264701528-616915 від 15.02.2022 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, відповідно до умов якого відповідачу наданий кредит у сумі 9000.00 грн. на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом 2,2% за кожен день користування кредитом , на строк 15 днів. Договір підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «Кошельок» свої зобов`язання за договором кредиту № 3264701528-616915 від 15.02.2022 виконало та надало позичальнику грошові кошти на суму 9 000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , повідомленням про проведення через платіжну систему зарахування коштів за договором займу № 2422818026-589095.

Згідно з детальним розрахунком заборгованості за договором № 3264701528-616915 від 15.02.2022 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 29790,00 грн., з яких: 9 000,00грн. - заборгованість за тілом кредиту; 20 790,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це

домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порушення умов кредитного договору, а також вимог ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов`язання за вказаним вище договором не виконала.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач порушила умови договору, у добровільному порядку ухиляється від сплати заборгованості за таким, враховуючи визнання позову відповідачкою в частині суми позики, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 9000,00 грн. заборгованості за сумою кредиту за Договором про надання коштів у позику №3264701528-616915 від 15.02.2022.

Щодо стягнення заборгованості по процентам, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження №61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142.

Із огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач має статус дружини військовослужбовця Збройних Сил України, у тому числі й у період виконання умов кредитного договору, та на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та неустойки за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Наявні у матеріалах справи документи підтверджують статус відповідача як дружини військовослужбовця , в тому числі й у період виконання умов договору позики №3264701528-616915 від 15.02.2022, а тому відсотки, комісія та пеня за вищевказаним договором стягненню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов до висновку ,що у стягненні нарахованих відсотків слід відмовити, зважаючи на право відповідача, як дружини військовослужбовця, на гарантоване законом надання їй відповідних пільг.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання

правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, компенсація витрат на правову допомогу у цивільних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді, при складанні процесуальних документів, наданні інших необхідних для представництва та захисту прав замовника послуг.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами, в порядку ст.ст. 76-83 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року, додатком до договору від 10.07.2025 року про надання правничої допомоги від 12.02.2025 року, згідно яких вартість послуг складає 10000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, враховуючи заперечення відповідачки, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 гривень, оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 731,56 гривень судового збору, тобто 30,2 % розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовнні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кошельок», ЄДРПОУ 40842831 (08135, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Антонова, 8а) заборгованість за договором № 3264701528-616915 від 15.02.2022 року в сумі 9 000,00 грн., а також судовий збір в сумі 731,56 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн., а всього 13 731 (тринадцять тисяч сімсот тридцять одна ) грн. 56 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення складено та підписано 22 січня 2026 року.

Суддя А. В. Вовченко