Вирок від 21 січня 2026 р. у справі №513/1592/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1592/25

Провадження № 1-кп/513/80/26

Саратський районний суд Одеської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області кримінальне провадження №12025162240001516, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 листопада 2025 року, щодо

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Фараонівка Саратського району Одеської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно з постановою Саратського районного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року у справі № 513/198/25, яка набрала законної сили 15 вересня 2025 року, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

Однак, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність вищезазначеної постанови суду, яка набрала законної сили 15 вересня 2025 року про те, що вищезазначеним рішенням суду його позбавлено права керування транспортними засобами, будучи ознайомленим із її змістом, оскільки отримав її під особистий підпис 30 жовтня 2025 року.

У подальшому, достовірно знаючи, що його позбавлено права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, умисно з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч.1 ст. 129-1 Конституції України, ч.2 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до яких судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання, всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, продовжив керувати транспортним засобом при наступних обставинах.

Так, всупереч вищезазначеного рішення суду, ОСОБА_4 , 06 листопада 2025 року приблизно о 20 годині 25 хвилин, керуючи транспортним засобом, а саме автомобілем марки «Volkswagen LТ 35», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись вулицею Максима Кривиденко в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області, був зупинений працівниками сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, за порушення Правил дорожнього руху.

Вищезазначені дії ОСОБА_4 , свідчить про умисне ухилення останнього від виконання вказаного судового рішення.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили. 28 листопада 2025 року до Саратського районного суду Одеської області разом з обвинувальним актом щодо ОСОБА_4 , надійшла угода від 28 листопада 2025 року про визнання винуватості, укладена між прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .

Згідно з угодою, сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст.382 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі сформульованої підозри, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, в обсязі обвинувачення, за кваліфікацією за ч. 1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

Сторонами угоди визначено узгоджене покарання, яке має понести ОСОБА_4 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього ст.76 КК України обов`язки.

При укладені угоди враховано обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, а саме: визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України відсутні.

В угоді передбачені наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст. 473 КПК України та наслідки її невиконання.

При цьому обвинуваченому ОСОБА_4 роз`яснено наслідки укладення угоди, а саме обмеження його права на оскарження вироку в апеляційному та касаційному порядку, відмова від права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого він обвинувачується, допиту під час судового розгляду свідків обвинувачення, подачі клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на його користь, крім того, йому роз`яснено наслідки невиконання угоди.

Розглядаючи в порядку ст. 314 ч. 3 п. 1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.

Частиною 3 ст. 314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти відповідні рішення, в тому числі положеннями п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України визначено, що суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження розслідування в порядку, передбаченому ст. ст. 468-475 КПК України.

Відповідно до вимог ст. ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Суд встановив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, а саме: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

ОСОБА_4 свою винуватість у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся, підтвердив обставини вчинення ним кримінального правопорушення. Також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому суд переконався, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вважає, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, підстави, передбачені ч.7 ст. 474 КПК України відсутні, просила суд затвердити угоду і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні наголосив, що затвердження угоди відповідає вимогам КПК України, а укладення угоди є добровільним зі сторони обвинуваченого, без застосування будь-якого примусу, погроз чи не відображених в угоді обіцянок.

Обвинувачений ОСОБА_4 просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджену сторонами вид та міру покарання.

На підставі повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його пояснень в ході судового засідання, суд вважає повністю доведеним факт скоєння та вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. При цьому суд наголошує, що об`єктивність та повнота матеріалів досудового слідства учасниками судового провадження в судовому засіданні не оспорювалась.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.1 ст.382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, оскільки ОСОБА_4 , достовірно знаючи про наявність постанови Саратського районного суду Одеської області від 04 вересня 2025 року у справі № 513/198/25, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, яка набрала законної сили 15 вересня 2025 року, відповідно, та будучи ознайомлений з її змістом 30 жовтня 2025 року, вчинив її умисне невиконання.

Умови угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, її форма та зміст відповідають вимогам КПК та КК України, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін, угода укладена добровільно, а також наявний суспільний інтерес у забезпеченні швидкого судового провадження щодо ОСОБА_4 .

При її затвердженні та узгоджені міри покарання, враховано обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме: визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

Узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених статтями 50, 65 КК України, оскільки визначена у межах ч.1 ст. 382 КК України та з огляду на ступінь тяжкості вчиненого злочину (нетяжкий злочин), обставини, що пом`якшують покарання, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу ст.89 КК України, має сім`ю, місце реєстрації, проживання та відсутність обтяжуючих обставин.

Суд, враховуючи усі обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, який за місцем проживання та місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, його відношення до вчиненого, вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів можливо досягти без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з метою контролю за поведінкою засудженого у період іспитового строку з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

Установлено, що підстав для вирішення питань пов`язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників кримінального провадження та враховуючи, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.

Процесуальні витрати у справі відсутні. Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази по даному провадженню слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Зі змісту ч.4 ст. 174 КПК України вбачається, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Керуючись п. 1 ч. 3 ст.314, ч. 2 ст.373, 374, 474, 475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду від 28 листопада 2025 року про визнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 та прокурором Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, та призначити покарання у виді двох років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.1, п.2 ч.1 ст. 76 КК України покласти ОСОБА_4 обов`язок періодично з`являтися на реєстрацію до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Згідно до вимог ст.165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду, тобто з 22.01.2026 року.

Міру запобіжного заходу засудженому до вступу вироку в законну силу не обирати.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Речові докази у справі - відсутні.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначеного судом покарання, суворішого, ніж узгодженого, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених ч. 4,6,7 ст. 474 цього кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди або прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена. З цих же підстав може бути оскаржено вирок суду першої інстанції на підставі угоди після його перегляду в апеляційному порядку, а також судове рішення суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги та такий вирок в касаційному порядку.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити прокурору і засудженому.

Суддя ОСОБА_1