Постанова від 18 січня 2026 р. у справі №513/1573/25 — Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/1573/25

Провадження № 3/513/20/26

Саратський районний суд Одеської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Миргород В.С., при секретарі судового засідання Аркуші І.О., за участі особи, стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 виданого 20 лютого 1996 року Саратським РВ УМВС України в Одеській області, працюючого трактористом-машиністом, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , якому роз`яснені вимоги ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, суд -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512501 від 14 листопада 2025 року, складеного інспектором СРПП відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, капітаном поліції Донченком Дмитром Олеговичем відносно ОСОБА_1 , який 14 листопада 2025 року о 07 годині 29 хвилини по вул. Сонячній, в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, керував транспортним засобом трактором «МТЗ 80.1», державний номерний знак НОМЕР_3 ок, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в залі судового засідання 05 січня 2026 року пояснив, що того дня був на робочому місці, їхав на тракторі змінити охорону, не перебував у стані сп`яніння та не порушував Правил дорожнього руху, його зупинили працівники поліції, сказали що забруднений номерний знак трактора, незважаючи на те, що номер було видно, попросили відразу продути у алкотестер драгер, а потім відпустили.

19 січня 2026 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи характеристики та копій свідоцтва про народження дітей та у якому останній клопоче про закриття провадження у справі № 513/1573/25 та проводити судове засідання без його участі (Вх.№359/26-Вх від 19.01.2026 р.).

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП України.

Чинний кодекс про адміністративні правопорушення не регулює правила долучення доказів у справі, а покладає у відповідності до статті 252 КУпАП на орган (посадову особу) обов`язок оцінки докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд звертає увагу на те, що на особу, що притягається до адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП, розповсюджуються такі ж визначені Конституцією України та Конвенцією гарантії права на справедливий суд, як і на осіб, що притягаються до кримінальної відповідальності, а тому здійснює оцінку доказів щодо їх допустимості з точки зору дотримання вимог Конвенції, зокрема перевіряє, чи є ці докази недопустимими у відповідності до вимог статті 87 Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 87 Кримінального процесуального кодексу України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Така ж правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 р у справі № 338/855/17, адміністративне провадження № К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356).

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП відсильна, та є такою, що зобов`язує працівників поліції, викладаючи суть адміністративного правопорушення у точній відповідності ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначати в протоколі, на підставі яких ознак представником поліції було виявлено стан алкогольного сп`яніння, що саме пропонувалось особі, в якій послідовності, вказати дії, які свідчать про ухилення водія від огляду та які дії свідчать про керування транспортним засобом у стані сп`яніння.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306, встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Дії працівників поліції врегульовані Законом України «Про національну поліцію».

Серед превентивних заходів статтею 31 Закону України «Про національну поліцію» визначено, зокрема такий захід як зупинення транспортного засобу. Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху (п.1.3 ПДР України - учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, п. 1.9 ПДР України - особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством).

Для того, щоб виявити вказане правопорушення передбачене ст.130 КУпАП, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції, в протилежному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення Правил дорожнього руху та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» та оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Підставою вимоги у водія, пред`явити документи передбачені п. 2.1 а ПДР України, передбачена п. 2 ч.1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII, згідно якого поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Згідно правових висновків Верховного Суду, висловлених при розгляді справ на неправомірні дії поліцейського, поліцейські не мають права без задокументованих доказів вчинення водієм порушень ПДР України зупиняти автомобіль, перевіряти документи та, як наслідок, вимагати проходження перевірки на стан сп`яніння (постанова від 15.03.2019 справа 686/11314/17; від 23.10.2019 справа № 357/10134/17).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №473/1404/20, згідно якої вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху України, а тому зупинка транспортного засобу та подальша вимога пред`явлення для перевірки посвідчення водія, реєстраційного документа на транспортний засіб, є незаконною.

Тобто, на думку суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив таких положень ПДР України, які б відповідно до ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього, у зв`язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Тобто не надання належного доказу стосовно вчинення ОСОБА_1 порушення Правил дорожнього руху, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого у справах про адміністративне правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, невичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.

Судом встановлено, що, відповідно рапорту, складеного інспектором СРПП відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітана поліції Дмитра Донченко від 14 листопада 2025 року зазначено, що в ході патрулювання с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, по вул. Сонячній, ним було помічено трактор марки «МТЗ 80.1», державний номерний знак НОМЕР_4 у якого був забруднений задній державний номерний знак, що не дало поліцейським чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 метрів, але суд констатує, що з протоколу, складеного за зазначене правопорушення та постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності, в матеріалах даної адміністративної справи немає, таких суду не надано. У якості доказу до складених відносно ОСОБА_1 адміністративних матеріалів, додано СД-диск. На відео чітко видно державний номерний знак, керованого ОСОБА_1 трактором марки «МТЗ 80.1», державний номерний знак НОМЕР_4 .

Рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень, а свідчення зазначеної особи не можуть вважатись об`єктивними доказами у справі, позаяк така особа є представником суб`єкта владних повноважень, який виконує функції нагляду та контролю за безпекою дорожнього руху. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 28 травня 2020 року в справі № 524/4668/17 та від 15 квітня 2020 року в справі № 489/4827/16-а.

Відповідно до положень ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь та доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Також суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі «Лучанінова проти України», від 15.05.2018 року у справі «Надточій проти України», який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Аналогічні положення фактично висловлені Європейським судом з прав людини в остаточному рішенні від 06.06.2018 у справі «Михайлова проти України», який зазначав, що в ситуації, коли суд за відсутності прокурора та особи, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, вимушений взяти на себе функцію пред`явлення та, що є більш важливим, нести тягар підтримки обвинувачення під час усного розгляду справи, можуть виникнути сумніви в наявності достатніх гарантій, здатних усунути обґрунтовані сумніви щодо негативного впливу такого процесу на безсторонність суду.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, є зафіксована у встановлений законом спосіб відмова водія від огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, та відмова водія від огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності. Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У якості докази вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 суду на дослідження надано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512501 від 14 листопада 2025 року, складеного інспектором СРПП відділення поліції № 1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області, капітаном поліції Донченком Дмитром Олеговичем відносно ОСОБА_1 , який 14 листопада 2025 року о 07 годині 29 хвилини по вул. Сонячній, в с. Плахтіївка Білгород-Дністровського району Одеської області, керував транспортним засобом трактором «МТЗ 80.1», державний номерний знак НОМЕР_3 ок, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Порядок збору та процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений в порядку і з джерел, передбачених законом.

Протокол про адміністративне правопорушення не є остаточним рішенням у справі, а є тільки підставою для початку провадження у справі про адміністративне правопорушення. Сам протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 512501 від 14 листопада 2025 року не може бути визнаний належними доказами по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійними беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви.

Суд зважає при цьому, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься повинна ґрунтуватися на первинних доказах, зокрема на візуальних спостереженнях, фото- та відео- фіксації, поясненнях свідків тощо.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Дії водія щодо ухилення від огляду на стан сп`яніння у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначені.

Окрім того, працівник поліції зобов`язаний був вказати про відмову водія пройти тест за допомогою спеціального технічного засобу на місці зупинки у відповідному акті, а далі забезпечити його доставку до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше, ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для проведення огляду, для встановлення стану сп`яніння, а у разі відмови водія пройти медичний огляд у медзакладі, - скласти відповідний протокол.

Згідно вимогам Інструкції у випадку коли водій відмовляється від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера, працівник поліції повинен заповнити вказане направлення до медичного закладу і у випадку, якщо водій відмовиться від його отримання чи проходження такого огляду в медичному закладі, працівник поліції повинен зазначити про це в протоколі.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України та Міністерством охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за №1413/27858 3, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п.8 Розділу ІІ Інструкції, форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції.

Аналіз вищевказаних нормативних актів свідчить про те, що оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинення транспортного засобу або незгоди з його результатами відповідно до встановленого порядку є обов`язковим. Якщо після оформлення направлення, водій транспортного засобу відмовляється від проведення медичного огляду і в закладі охорони здоров`я, поліцейський в складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Направлення на проведення огляду на стан сп`яніння до найближчого мед закладу та будь-які інші докази, які б свідчили про відсторонення особи від керування транспортним засобом, як і керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння відповідно до ст.260, 266 КУпАП, суду не надано.

З довідки наданої працівниками поліції вбачається, що ОСОБА_1 при перевірці за наявними базами серед списку позбавлених правом керування транспортними засобами не числиться, не має посвідчення водія, протягом року до адміністративної відповідальності за ст.130, 124, 126 КУпАП не притягувався.

З огляду на викладене, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, N 580-VIII "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

При цьому, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього рух працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 03.02.2016 №100, після активації нагрудної відеокамери (відеореєстратора) все спілкування повинно бути записане безперервно.

Поміж цього, ВС КАС у справі N 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).

На підтвердження обставин викладених у вищевказаному протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №512501 від 14.11.2025 року, до матеріалів справи органом поліції долучено відеозапис на портативний нагрудний відеореєстратор «NC-М6В серійний номер № NC 211347», який видано поліцейському СРПП ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Д.Донченко згідно його рапорту на ім`я т.в.о. начальника ВП №1 Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області С.Павлова для долучення до адміністративного матеріалу за ст.130 КУпАП та направлення його до суду.

Натомість у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР №512501 від 14.11.2025 року не зазначено, яким технічним засобом проводилась відеофіксація події.

З урахуванням висновку, який міститься в постанові Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, додані до протоколу відеозаписи без найменування не можуть вважатися належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, оскільки в протоколі відсутні відомості про технічний засіб, на який здійснено такі відеозаписи.

Також, у судовому засіданні досліджуючи відеозапис, як доказ складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 за порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП судом встановлено:

на першому відео зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом – трактором «МТЗ 80.1», державний номерний знак НОМЕР_3 ок, та яким чином працівниками поліції було зупинено зазначений транспортний засіб;

на другому відео наявному на СД-диску, зафіксовано факт розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції, а саме те, що інспектором вказано водію на те, що в нього забруднено номерний знак;

на третьому відеозаписі відображено спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 , які знаходиться на значній відстані один від одного. Надалі на відео відображена інформація де, працівником поліції поставлено питання ОСОБА_1 , щодо проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки, оскільки вважають, що у ОСОБА_1 наявні ознаки сп`яніння. На відео відсутня чітка відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, лише чути, як працівник поліції неодноразово наполягав на тому що ОСОБА_1 відмовляється від огляду на стан сп`яніння, повторюючи: «відмовляєтесь». Не роз`ясненні наслідки ухилення від проходження медичного огляду на стан сп`яніння, не роз`ясненні його права. На відео відсутня фіксація того, як працівником поліції останньому вручено направлення на медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції в закладі охорони здоров`я та на відео не відображено факт складання та вручення у присутності ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення.

У зв`язку з відсутністю на відеозаписі повної фіксації спілкування поліцейських з водієм ОСОБА_1 яка розпочинається з моменту керування транспортним засобом, порушенням водієм ПДР України, його зупинки та до моменту складання протоколу про адміністративне правопорушення, слід зазначити, що відповідно до п. 4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 за №1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Виходячи з вищезазначеного, слід констатувати, що відеозапис доданий до протоколу серії ЕПР1 №512501 від 14.11.2025 року зроблений з порушенням вимог п. 4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 за № 1026.

За таких умов зазначені відеозаписи суд визнає недопустимими доказами.

У відповідності до положень ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп`яніння.

Таким чином, поліцейський може відсторонити особу від керування транспортним засобом у випадку, коли у нього є підстави вважати, що водій перебуває у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного чи іншого).

Також, якщо поліцейський відстороняє водія від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування авто, що встановлено п.1 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 р..

В адміністративних матеріалах відсутні будь-які відомості того, що ОСОБА_1 , в установленому законом порядку, було відсторонено від керування трактором «МТЗ 80.1», державний номерний знак НОМЕР_3 ок, як водія стосовно якого у поліцейських є достатні підстави вважати, що він перебуває у стані сп`яніння та підлягає відстороненню від керування зазначеним транспортним засобом.

З огляду на викладене, вважаю, що матеріали даної адміністративної справи не містять доказів провини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та матеріалами адміністративної справи його провина не доведена, а тому притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП України безпідставне.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь

Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв`язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 283, 284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено 21.01.2026 року.

Суддя В. С. Миргород