Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №607/19540/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/19540/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/50/26 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч. 2 ст. 369-2 КК України

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду

в складі: головуючого - ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі - ОСОБА_5 ,

з участю прокурора - ОСОБА_6 ,

обвинуваченого - ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого і проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 .

визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.369-2 КК України та призначено йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в дохід держави у розмірі 3000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одна тисяча) гривень. Стягнено із ОСОБА_7 . В користь держави судові витрати на суму 8022,60 грн.

Згідно вироку У лютому місяці 2025 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_10 за вплив на посадову особу приватного закладу вищої освіти у сприянні працевлаштування ОСОБА_10 до ВНЗ, що в подальшому надасть останньому право на відстрочку від мобілізації, згідно ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та у зв`язку із цим подальший вплив на посадову особу за вплив на прийняття рішення такою особою з метою оформлення ОСОБА_10 відстрочки від призову на військову службу у зв`язку із мобілізацією. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на особисте збагачення, переслідуючи корисливий мотив, ОСОБА_7 вирішив одержати неправомірну вигоду від ОСОБА_10 для здійснення впливу на посадових осіб приватного закладу вищої освіти «Тернопільська богословська академія імені патріарха Йосифа Сліпого» з метою працевлаштувати ОСОБА_10 у вказаний навчальний заклад, що дасть можливість отримати підстави для подальшого впливу на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою прийняття ними рішення для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, 26.03.2025 ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що для оформлення його на роботу в приватний заклад вищої освіти «Тернопільська богословська академія імені патріарха Йосифа Сліпого» він повинен передати йому неправомірну вигоду в сумі 600 доларів США, а також передати йому банківську карту, на яку нараховуватиметься заробітна плата, оскільки згідно досягнутих домовленостей ОСОБА_10 , не мав відвідувати навчальний заклад, а отриману заробітну плату віддати ОСОБА_7 . Так, 26.03.2025 ОСОБА_7 та ОСОБА_10 прибули до приватного закладу вищої освіти «Тернопільська богословська академія імені патріарха Йосифа Сліпого», де працівник даного закладу ОСОБА_11 надав документи про працевлаштування ОСОБА_10 на посаду старшого викладача кафедри соціально-гуманітарних наук Приватного закладу вищої освіти «Тернопільська богословська академія імені патріарха Йосифа Сліпого», а саме наказ №51 від 28.03.2025, який підписано в.о. ректора ОСОБА_12 . 14.04.2025 ОСОБА_10 на вимогу ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні туалету ЗУНУ передав останньому необхідний пакет документів для дооформлення документів для відстрочки від мобілізації та грошові кошти у сумі 600 доларів США. Цього ж дня ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 , що йому необхідно надати ще грошові кошти у сумі 250 доларів США або 10000 грн., оскільки ці кошти потрібно передати посадовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 для оформлення документів, які надають право на відстрочку від мобілізації. В свою чергу ОСОБА_10 надав ОСОБА_7 грошові кошти у сумі 300 доларів США. 15.04.2025 близько 11:00 год. ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_10 про необхідність надання ще 700 доларів США для передачі працівникам ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою отримання документів, які надають право на відстрочку від мобілізації, на що ОСОБА_10 погодився. Надалі, 24.04.2025 перебуваючи в салоні автомобіля марки «KIA» моделі «К5», д.н.з. НОМЕР_1 на паркувальному майданчику поблизу магазину «Торба» по вул. Галицька, 47, у м. Тернопіль в ході спілкування із ОСОБА_10 , ОСОБА_7 одержав від останнього грошові кошти у сумі 700 доларів США, як неправомірну вигоду для себе за вплив на посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4, за сприяння у виготовленні документів для відстрочки від мобілізації, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 жовтня 2025 року про засудження ОСОБА_7 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України. Ухвалити новий вирок яким визнати ОСОБА_7 , винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 369-2 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 5500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 93500 гривень.

Свої вимоги сторона обвинувачення мотивує тим, що вирок підлягає скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого з наступних підстав:

розмір призначеного покарання у виді штрафу менший за розмір отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу;

факт щирого каяття у вчиненні кримінального правопорушення не підтверджується матеріалами справи, так як обвинувачений не намагався виправити наслідки вчиненого і повернути незаконно отримані кошти;

судом першої інстанції не взято до уваги те, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є корупційним;

призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого внаслідок м`якості і не є достатнім для виправлення та попередження нових злочинів, не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість вчинення корупційних правопорушень.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку обвинуваченого та його захисника, які не заперечили проти задоволення апеляційної скарги та одночасно просили не визначати розмір штрафу в максимальному розмірі, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції з`ясував наступне.

В апеляційній скарзі не оспорюється правильність встановлення судом першої інстанції фактичних обставин скоєння ОСОБА_7 кримінального правопорушення, які наведені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.2 ст. 369-2 КК України, як одержання неправомірної вигоди для себе за обіцянку впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Аналізуючи доводи апеляційної скарги прокурора, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного вироку і визначенні розміру покарання у виді штрафу безпідставно не застосував вимоги ч.2 ст.53, п.1 ч.1 ст.65 КК України, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість.

Так, санкцією ч.2 ст.369-2 КК України, за вчинення цього кримінального правопорушення передбачено покарання у виді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк від двох до п`яти років.

Згідно з ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч.2 ст. 53 цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Положенням ч. 2 ст. 53 КК України передбачено, що за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, розмір штрафу, що призначається судом, не може бути меншим за розмір майнової шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, або отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.

В ході апеляційного розгляду встановлено, що наведені положення закону про кримінальну відповідальність суд першої інстанції не застосував.

Так, згідно фактичних обставин, які ніким не оспорюються, ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду на загальну суму 1600 доларів США, що за курсом НБУ на час вчинення злочину становило 66672 гривень.

У зв`язку з наведеними обставинами та вимогами ч.2 ст.53 КК розмір штрафу в даному випадку не може бути меншим за 66672 гривень, тобто за розмір отриманого внаслідок вчинення кримінального правопорушення доходу.

Отже, при призначенні покарання суд першої інстанції не застосував ч.2 ст.53 КК, що згідно п.4 ч.1 ст.409, п.1 ч.1 ст.413 КПК є підставою для скасування вироку.

Також, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про необхідність врахувати конкретні обставини вчинення інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК, яке є корупційним та має підвищену суспільну небезпечність, оскільки отримання неправомірної вигоди було пов`язане з перешкоджанням призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами прокурора, що призначення покарання у виді штрафу в розмірі, що наближений до мінімального, є неспівмірним з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки даного конкретного діяння, оскільки не вплине на формування думки інших осіб про неприпустимість вчинення корупційних правопорушень, особливо пов`язаних із перешкоджанням процесу мобілізації в умовах воєнного стану.

Таким чином, розмір визначеного судом першої інстанції ОСОБА_7 за ч. 2 ст.369-2 КК України покарання у вигляді штрафу в розмірі 51000 гривень не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через свою м`якість.

Згідно п.4 ч.1, ч.2 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої.

Відповідно до ст. 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Згідно ч.1 п.2 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.

При визначенні виду покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_7 в даному випадку, апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі прокурор просить призначити покарання у виді штрафу і в силу вимог ст.404 КПК призначити більш суворий вид покарання за результатами апеляційного розгляду неможливо. Крім того, доводи прокурора про недоведеність факту щирого каяття обвинуваченого апеляційний суд не бере до уваги, оскільки як видно з матеріалів провадження про наявність такої обставини було вказано в обвинувальному акті відносно ОСОБА_7 (а.к.п.7) і судовий розгляд проведено за правилами ч.3 ст.349 КПК (а.к.п.88-89), а тому прокурор, який затвердив цей обвинувальний акт і підтримував обвинувачення в суді першої інстанції за обставин, які ним і стороною захисту не оспорювались , не може заперечувати ці обставини в апеляційній інстанції.

Враховуючи усі наведені обставини та вимоги ст. 65 КК України, а також наведені у вироку фактичні обставини, які встановлені судом першої інстанції, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого, який на обліку в лікарів психіатра і нарколога не перебуває, раніше не судимий, повністю визнав свою вину і щиро розкаявся, що є обставинами, які пом`якшують покарання, колегія суддів при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 приходить до переконання про наявність підстав для призначення покарання у виді штрафу в максимальному розмірі згідно санкції інкримінованої статті.

Таке покарання на переконання апеляційного суду, відповідатиме його меті та буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 404,405,407,420 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Тернопільської окружної прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.

Вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2025 року щодо в частині призначеного ОСОБА_7 покарання скасувати.

Постановити в цій частині новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 2 ст. 369-2 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в розмірі 5500 (п`ять тисяч п`ятсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 93500 (дев`яносто три тисячі п`ятсот) гривень.

В іншій частині вирок Тернопільського міськрайонного суду від 13 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржений в касаційному порядку протягом трьох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий

Судді