Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №443/1529/25 — Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1529/25

Провадження №3/443/4/26

ПОСТАНОВА

іменем України

21 січня 2026 року місто Жидачів

Суддя Жидачівського районного суду Львівської області Павлів А.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділення поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за частиною 1 статті 130 КУпАП, –

встановив:

ОСОБА_1 07.09.2025 о 22 год 49 хв у с.Руда, керував транспортним засобом «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги пункту 2.5. ПДР, за що відповідальність передбачена за частиною 1 статті 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , будучи особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, на виклик суду повторно не з`явився, хоч повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Захисник подала до суду клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, яке повністю підтримала у судовому засіданні, в обґрунтування якого покликаючись на те, що на відеозаписі, долученому до матеріалів справи, видно, що працівники поліції не повідомили, з яких причин вимагали у ОСОБА_1 надати документи на транспортний засіб. Так, умовою виконання водієм вимог працівника поліції є передусім законність дій самого поліцейського. Отже, всі наступні вимоги працівників поліції ОСОБА_1 не зобов`язаний був виконувати, а всі складені процесуальні документи не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, а отже він не підлягав огляду на стан сп`яніння. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 ознаку алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота. У подальшому у протоколі про адміністративне правопорушення, акті та направленні працівник поліції зазначив ще інші ознаки алкогольного сп`яніння: поведінка що не відповідає обстановці, порушення мови, які не було озвучено ОСОБА_1 . Отже, вимога поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння була безпідставною, не після реального та дійсного виявлення ознак сп`яніння. Працівник поліції не отримав у ОСОБА_1 чіткої відмови пройти огляд у медичному закладі та самостійно сказав, що останній не буде проходити огляд в лікарні. Процедура направлення на огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не відповідає вимогам чинного законодавства, отже є недійсною на підставі ч.5 ст. 266 КУпАП. На відеозаписі не зафіксовано рух та керування транспортним засобом, у протоколі зазначено час керування автомобілем 22:49 год., відео розпочинається о 22:53 год. одразу з пропозиції огляду, відсутній проміжок часу між 22:56 та 23:16 год. Тобто вказаний відеозапис є нарізаним, неповним і таким, що отриманий з порушенням Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджену Наказом МВС 18.12.2018 року № 1026, а тому є неналежним та недопустимим доказом. У матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні будь-які належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. у зв`язку із чим провадження у справі слід закрити на підставі п. 1 ст.247 КУпАП.

З огляду на те, що ОСОБА_1 був належно і своєчасно повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, а також беручи до уваги те, що у цій категорії справи присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою, тому суд вважає, що наявні обґрунтовані підстави для розгляду справи про адміністративне правопорушення за його відсутності.

Суд, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, оцінивши аргументи захисника, доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, виходячи з такого.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001р. №1306, передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, доведена:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446810 від 07.09.2025, згідно з яким ОСОБА_1 07.09.2025 о 22 год 49 хв у с.Руда, керував транспортним засобом «Honda Accord», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння і відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння (а.с.3);

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, яка не відповідає обстановці), а також зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спецзасобу «Alcotest Drager 6810» та від підписання цього акта (а.с.6);

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 07.09.2025, у якому зазначено заклад охорони здоров`я, куди скеровується ОСОБА_1 , а саме: КНП «Ходорівська міська лікарня» та виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці) (а.с.5);

долученими до матеріалів справи відеозаписами на носії інформації (компакт-диску), які дозволяють чітко встановити обставини справи, дії, поведінку та зміст розмови осіб (особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та поліцейського) на місці зупинки транспортного засобу, та з яких вбачається обставина керування ОСОБА_1 транспортним засобом та висловлення ним поліцейському відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку (а.с.7).

Проаналізувавши вищевказані документи, відеозаписи, суд доходить переконання, що вони є доказами в розумінні статті 251 КУпАП.

Оцінивши наявні у справі та безпосередньо досліджені судом докази, суд зазначає, що вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, отримані у порядку, передбаченому законом, уповноваженою посадовою особою, відтак відповідають критеріям належності і допустимості.

Суд критично оцінює аргументи захисника та відхиляє такі як необґрунтовані, виходячи з такого.

Відеозаписами, наявними у матеріалах справи, зафіксовано обставини зупинки транспортного засобу та подальшу поведінку ОСОБА_1 на місці зупинки, яка полягала, зокрема, у відсутності з його боку заперечень щодо факту керування транспортним засобом, а також у невисловленні зауважень стосовно законності дій працівників поліції, у тому числі щодо підстав зупинки. Крім того, інші особи, які перебували на місці зупинки транспортного засобу як його пасажири, не заявляли заперечень щодо керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та не вказували на керування ним іншою особою.

Відсутність у відеозаписі зафіксованого повідомлення поліцейським причини зупинки транспортного засобу сама по собі не є безумовною підставою для висновку про незаконність дій працівників поліції під час зупинки автомобіля і, відповідно, не свідчить про незаконність подальших процесуальних дій, учинених щодо ОСОБА_1 , які здійснювалися відповідно до вимог закону.

Наявність у водія хоча б однієї ознаки алкогольного сп`яніння є достатньою підставою для висловлення поліцейським вимоги водієві пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння, а після пред`явлення такої вимоги у водія виникає обов`язок її виконати. Фіксація у процесуальних документах, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення та акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, інших ознак алкогольного сп`яніння, які безпосередньо водієві поліцейським не повідомлялися, сама по собі не свідчить про незаконність дій поліцейського.

Аналіз відеозапису дозволяє встановити, що на запитання поліцейського ОСОБА_1 щодо проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я останній негативно похитав головою, тим самим надавши поліцейському невербальну відповідь, яка недвозначно свідчила про небажання проходити відповідний медичний огляд у зазначеному закладі.

Аргументи захисника про невідповідність процедури направлення на огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння вимогам чинного законодавства повністю спростовується безпосередньо дослідженими судом доказами.

Неповнота відеозаписів, наявних у матеріалах справи, не є підставою для визнання їх неналежними або недопустимими доказами. Незважаючи на фрагментарність, ці записи містять обставину, що підлягає доказуванню у цій справі, а саме: факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку. Тому, хоча відеозаписи і містять часові проміжки, їх зміст у сукупності є достатнім для підтвердження зазначеної обставини.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що наведені вище досліджені судом докази у сукупності є достатніми та повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП. Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, суд всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, вважає доведеним факт відмови ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Призначаючи адміністративне стягнення ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Згідно з положеннями статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Суд зазначає, з урахуванням приписів частини 2 статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху судом не враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Зважаючи на викладені обставини у своїй сукупності на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення в межах санкції частини 1 статті 130 КУпАП у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також, з огляду на вимоги статті 40-1 КУпАП з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі ставки, визначеної частиною 2 статті 4 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись статтями 23, 33, 40-1, 283, 284 КУпАП, статтею 4 ЗУ «Про судовий збір», –

постановив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, і накласти стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду через Жидачівський районний суд Львівської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови оголошено 22.01.2026 о 08 год 50 хв.

Суддя А.І. Павлів