Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №128/1484/25 — Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1484/25

РІШЕННЯ

Іменем України

20.01.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в залі суду в м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 11.08.2024-100000071.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 3 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.08.2024, строком на 98 днів. Сторони домовилися про порядок сплати процентів за договором та їх розмір. Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі.

В свою чергу відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 16.11.2024, утворилась заборгованість у розмірі 8 919, 00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту - в розмірі 3 000, 00 грн; по процентам - в розмірі 3 969, 00 грн, комісії - 450, 00 грн, та неустойки - 1 500, 00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».

За вказаних обставин позивач просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 8 919, 00 грн (а.с. 1 - 6).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.04.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 24).

Відповідачка ОСОБА_1 , на підставі ст. 178 ЦПК України надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що вона є клієнтом АТ КБ «Приватбанк» з 2009 року. За весь час, починаючи з 2009 року по тепер на її ім`я не було зареєстровано карти з реквізитами НОМЕР_3 зазначеними у кредитному договорі та у листі ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується довідками АТ КБ «ПриватБанк», в яких зазначені усі платіжні реквізити, які були відкриті на ім`я відповідачки, що підтверджує, що вона не отримувала кредитних коштів, зазначених у позові, оскільки не є власником (держателем) зазначеної карки.

Окрім цього, з тексту позовної заяви та доданих до неї документів слідує, що за 12 секунд було зроблено заявку на отримання кредиту, верифіковано позичальника, схвалено надання кредиту; направлено код-смс повідомлення, введено код з смс повідомлення, зроблено заявку в ТОВ «Універсальні платіжні рішення» на перерахунок коштів, та перераховано кошти на карту, що не належить відповідачці. Також, при прийнятті рішення, відповідачка просить звернути увагу, що доказів проведення її ідентифікації при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Споживчий центр» суду не надано. Зазначення у тексті договору особистих даних відповідачки не підтверджує підписання нею кредитного договору в електронній формі.

За вказаних обставин відповідачка просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 31 - 33).

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що кредитний договір було укладено в електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Позивач подав до суду копію кредитного договору. Оригінал кредитного договору судом не витребовувався, клопотання про його витребування відповідачем не подавалось.

Окрім цього, представник позивача наголошує, що відповідачка не заперечує, що вказаний в договорі засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить їй, або, що на час укладення спірних договорів вона втратила вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування, і саме на даний засіб зв`язку було надіслано смс-повідомлення з текстом одноразового ідентифікатора для підписання договору, про що позивачем надано відповідні докази. Відповідачкою та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору) та підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем, та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента-ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідачки шляхом отримання відповідних даних, перелік яких визначено в електронній анкеті специфікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку. При подачі позовної заяви додано відомості щодо ідентифікації відповідачки через систему BankID. Такі відомості були отримані у порядку і у формі, що передбачені специфікацією взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом системи BankID Національного банку України, затвердженою Рішенням Ради Системи BankID Національного банку України (протокол від 20.09.2022 № В/57-0003/75064 (зі змінами) (протоколи від 09.01.2023 № В/57-0002/3089), що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідачкою при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідачки), але відповідно до Постанов Правління Національного банку України позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, електронний платіжний засіб відповідач зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача в позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею, якою володіє виключно Банк-емітент картки. Саме на зазначені відповідачем реквізити відбулося перерахування грошових коштів за кредитним договором, що підтверджується листом ТОВ "УПР", за допомогою інтернет-еквайрінгу - iPay. Та згідно п. 4.1 Правил надання споживчих кредитів, саме заявник, який заповнює заявку на сайті кредитодавця, зобов`язаний перевірити актуальність, повноту та точність таких даних та несе відповідальність за їх дійсність/достовірність. Саме зазначені відповідачем в договорі дані були підписані ним одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов кредитного договору.

Посилаючись на Закон України "Про платіжні послуги", представник позивача зазначає, що у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Сторона позивача вважає безпідставними доводи відзиву про не надання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу. Оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі. Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов`язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.

За вказаних обставин представник позивача просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 43 - 49).

В судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 6).

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, попередньо подала до суду заяву про розгляд справи без участі відповідачки, в якій також зазначила, що свої заперечення проти позову підтримує (а.с. 58).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі наявних матеріалів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

З наданих позивачем доказів встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Споживчий центр» з метою отримання кредиту, у зв`язку з чим підписала заявку кредитного договору № 11.08.2024-100000071 (кредитної лінії), яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), чим уклала електронний кредитний договір № 11.08.2024-100000071 від 11.08.2024, згідно якого вказала реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_3. Даним договором сторони встановили суму кредиту в розмірі 3 000 грн, строком на 98 днів з дати його надання, дата надання/видачі кредиту - 11.08.2024, дата повернення (виплати) кредиту - 16.11.2024, встановили розмір процентної ставки за договором, у розмірі 1, 35 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 1 - 5 заявки кредитного договору № 26.03.2025-100001275 (кредитної лінії)). Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 1.13% = (3 335, 89/3000)/98*100% (п. 6 заявки). Комісія, пов`язана з наданням кредиту - 15 % від суми кредиту та дорівнює 450, 00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 8 заявки). ОРРПС (орієнтовна реальна річна процентна ставка) за кредитом становить 25688.12 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 6 335, 89 грн. Загальні витрати за споживчим кредитом 3 335, 89 грн (п. 12 заявки). Неустойка: 30, 00 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання (п. 13 заявки) Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ (п. 16 заявки). У відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору відображено графік платежів за договором з відображенням періодів користування кредитом. Договір підписано відповідачкою одноразовим ідентифікатором (а.с. 10 - 12).

Додатком до кредитного договору № 11.08.2024-100000071 (кредитної лінії) від 11.08.2024 є інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 , відповідно до якого, позичальник підтверджує, що інформація, вказана у даному інформаційному повідомленні, є достовірною, не містить неточної та/або неправдивої інформації. В ній зазначений контактний телефон позичальника - НОМЕР_1 , інформація про її місце роботи та персональні дані третіх осіб (а.с. 12 зі звороту).

Відповідачка була ідентифікована банком за допомогою системи BankID, у якій відповідачка зазначила свої персональні дані, а також номер телефону НОМЕР_2 , місце реєстрації та проживання, дані паспорта, на який банком було направлено одноразовий ідентифікатор (а.с. 13).

Для підтвердження надання відповідачці кредитних коштів позивачем долучено копію листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2025, відповідно до якого, між ним та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024, відповідно до якого було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 11.08.2024 на суму 3 000, 00 грн, номер картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua - 477709876, призначення платежу: видача за договором кредиту № 11.08.2024-100000071 (а.с. 14).

Згідно наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 11.08.2024-100000071 від 11.08.2024, розмір заборгованості ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає 8 919, 00 грн, з яких: 3 000, 00 грн - основний борг; 3 969, 00 грн - проценти; 450, 00 грн - комісія; 1 500, 00 грн - неустойка. Проценти по кредиту нараховані за період з 11.08.2024 по 16.11.2024 (а.с. 15).

Відповідно до довідки (виписки з будинкової книги) від 09.05.2025, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею проживають: голова домогосподарства ОСОБА_2 (відповідачка є його дружиною)та син ОСОБА_3 (а.с. 29).

Відповідно до копій довідок від 20.05.2025, наданих АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку випускалися картки. В переліку відкритих на ім`я ОСОБА_1 рахунків, відсутня платіжна картка № НОМЕР_3 (а.с. 34, 35).

Також, представником позивача долучено до позовної заяви картку субконто договори, контрагенти за 11.08.2024 - 30.05.2025, ОСОБА_1 за договором № 11.08.2024-100000071, з якої вбачається зарахування 11.08.2024 коштів у розмірі 3 000, 00 грн, здійснення нарахувань за договором (а.с. 53 - 54).

Відповідно до копії відповіді на запит суду АТ КБ «ПриватБанк» від 29.11.2025, на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_3 . З виписки за договором б/н за період 11.08.2024 - 11.08.2024, по рахунку ОСОБА_2 , вбачається перерахування коштів в сумі 3 000, 00 грн 11.08.2024 на картку № НОМЕР_3 за допомогою інтернет-еквайрінгу - iPay (а.с. 77, 78).

Згідно статей 526, 530, 536, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах(у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч.ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Норми статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка підписала заявку на укладення кредитного договору, а також пропозицію про укладення кредитного договору (оферту) шляхом застосування одноразового електронного ідентифікатора, який було надіслано на її номер телефону, вказаний під час ідентифікації, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо заперечень відповідачки в частині не доведення позивачем обставин підписання саме нею та перерахування саме їй крединих коштів, суд зазначає наступне.

Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов`язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає доведеним сукупністю наданих суду доказів укладення кредитного договору між позивачем та відповідачкою, що підтверджується ідентифікацією відповідачки за допомогою системи BankID, здійснення перерахування кредитних коштів за вказаними саме відповідачкою реквізитами на вказану банківську картку, при цьому, відповідачкою не спростовано жодними доказами, що номер телефону, на який було надіслано одноразовий ідентифікатор для підписання кредитного договору, їй не належить, або був нею втрачений до укладення кредитного договору. Суд також зауважує, що за таких обставин, зазначення відповідачкою при укладенні договору реквізитів неналежної їй банківської картки, яка з огляду на сукупність інших доказів належить її чоловіку ОСОБА_2 , не впливає на доведеність укладення договору між позивачем та відповідачкою, оскільки суд вважає доведеним, що саме вона при укладенні договору вказала такі реквізити, а тому, в зв`язку з доведенням позивачем здійснення перерахування кредитних коштів на вказані відповідачкою реквізити, відповідачка зобов`язана до виконання погоджених нею інших умов укладеного договору.

Щодо встановлення суми заборгованості за договором, укладеним відповідачкою, в тому числі відсотків за користування кредитом, суд враховує наступне.

Так, 11.08.2024 між позивачем та відповідачкою було укладено кредитний договір № 11.08.2024-100000071 (кредитної лінії), згідно з умовами якого, до укладеного договору застосовуються положення Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Відповідно до пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5%; протягом наступних 120 днів - 1,5%.

Перехідні положення законів застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

У частині другій розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір № 11.08.2024-100000071 (кредитної лінії) укладений між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачкою 11.08.2024, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пункту 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 6 заявки кредитного договору № 11.08.2024-100000071 (кредитної лінії) щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1, 13 %, на підставі ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

Тому суд у даному випадку розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з установленої у частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 % та строку кредитування, за яким позивач обгрунтовує заявлені вимоги та надає докази, а саме до 16.11.2024.

Так, при застосуванні максимальної денної процентної ставки у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», за умовами отримання в кредит 3 000 грн, 30, 00 грн - сума коштів, що максимально мала бути сплачена відповідачкою щоденно протягом строку дії договору за користування отриманими у кредит коштами.

За таких обставин сума відсотків за користування тілом кредиту на суму 3 000 грн з розрахунку максимальної денної процентної ставки у відповідності до Закону України «Про споживче кредитування», становить 30 грн * 98 днів (строк користування відповідачкою кредитними коштами, за який здійснено нарахування процентів позивачем) = 2 940 грн.

Отже, заборгованість відповідачки за процентами, в розмірі, який відповідає вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить 2 940, 00 грн.

Щодо здійснення нарахування позивачем неустойки за укладеним договором суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до матеріалів позовної заяви, позивач здійснював нарахування неустойки та просить суд стягнути з відповідачки несплачену неустойку у розмірі 1 500, 00 грн.

Та згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вищевикладене, неустойка, нарахована позивачем на суму заборгованості відповідачки, не підлягає стягненню з відповідачки.

Зважаючи на викладене вище, оскільки відповідачка не виконує умови укладеного кредитного договору, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором, кошти за кредитом не повернула, що підтверджується наданими позивачем доказами, які відповідачка не спростувала, позовні вимоги слід задовольнити частково, а саме, стягнути з відповідачки заборгованість за кредитом в розмірі 6 390, 00 грн, яка складається з: 3 000, 00 грн - тіло кредиту; 2 940, 00 грн - проценти за користування кредитом, що відповідають вимогам ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»; 450, 00 грн - комісія, оскільки підстави для стягнення нарахованої відповідачу неустойки з урахуванням вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відсутні.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням позову, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати зі сплати судового збору, пропорційно розміру задоволених позовнихвимог, а саме в розмірі 1 735, 52 гривень (2 422, 40 грн / 8 919, 00 грн * 6 390, 00 грн).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 207, 526, 527, 530, 536, 546, 549, 611, 623, 624, 625, 638, 639, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 141, 223, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 11.08.2024-100000071 від 11.08.2024 в розмірі 6 390, 00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 735, 52 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідачка: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Повний тест рішення складено 20.01.2026.

Суддя: