Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №204/11605/25 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/11605/25

Провадження № 1-кп/204/616/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора (ВКЗ) – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого (ВКЗ) – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні залу судових засідань кримінальне провадження №62021050000000118, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20 січня 2021 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кутаісі, республіки Грузії, громадянина України, військовослужбовця військової служби за мобілізацією, командира розвідувального взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , учасника бойових дій, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Сержант ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем за контрактом, перебуваючи на посаді командира відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв`язку командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_2 у військовому званні «старший солдат», в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 12, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, 01 грудня 2020 року приблизно о 18 год. 00 хв., в умовах особливого періоду, самовільно залишив територію пункту тимчасового зосередження військової частини НОМЕР_2 , що розташовувався в АДРЕСА_2 та ухилявся від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби до моменту самостійного повернення 17 грудня 2020 року до військової частини НОМЕР_2 з наміром проходження подальшої військової служби, тим самим припинив вчиняти триваюче кримінальне правопорушення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та підтвердив факт вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що 01 грудня 2020 року о 18 год. 00 хв., самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка дислокувалась в АДРЕСА_2 , через конфлікт з командиром. 17 грудня 2020 року самостійно прибув до військової частини НОМЕР_2 . На даний час проходить військову службу у лавах ЗСУ.

За згодою учасників судового провадження на підставі ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає. Учасникам справи роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати в апеляційному порядку обставини, які ні ким не оспорювались під час судового розгляду та дослідження яких було визнано судом недоцільним.

Таким чином, суд вважає доведеною вину обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні умисних дій, що виразилася у самовільному залишенні місця служби в умовах особливого періоду, та його дії правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 407 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч.2 ст.50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд ураховує суспільну небезпечність та ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який одружений, має постійне місце проживання та реєстрації, має на утриманні малолітніх дітей, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, є учасником бойових дій, за місцем проходження військової служби характеризується добре, повне визнання вини, а також ту обставину, що обвинувачений добровільно звернувся для продовження проходження військової служби.

Приймаючи до уваги вищевказані обставини, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, виходячи із принципів індивідуалізації і співмірності покарання, наявності пом`якшуючих обставин, суд вважає можливим призначити ОСОБА_4 за ч.4 ст.407 КК України покарання у вигляді позбавлення волі, проте без його реального відбування, на підставі вимог ст. ст. 75, 76 КК України.

Це покарання, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Підстав для призначення обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України суд не вбачає.

Судові витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід не обирався.

Керуючись статтями 368-371, 373-374, 392 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 (два) роки.

На підставі п.1 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід не обирався.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Чечелівський районний суд міста Дніпра.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1