Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №211/13364/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Провадження № 2/211/1942/26

ЄУН 211/13364/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді - Грубника О.М., за участю секретаря судового засідання - Бодрухіної Є.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення та передачі ключів

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат – Примаков Костянтин Олексійовича, звернувся до суду із позовом ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення та передачі ключів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає що в період перебування у шлюбі Позивача та Відповідача за договором купівлі-продажу від 05.05.2018 року посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Криворізького районного нотаріального округу Риковою Т.В., придбали квартиру у АДРЕСА_1 .

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по цивільній справі №211/3488/255 визнано квартиру у буд. АДРЕСА_2 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з рівними частками по частини кожного із подружжя.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року по справі №211/3488/22 рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року залишено без змін.

Право власності на 1/2 частини квартири зареєстровано за позивачем, про що містяться відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Наразі ОСОБА_1 виїхала разом з дитиною закордон. Наприкінці жовтня, вона приїхала в Україну та намагалася зайти в квартиру АДРЕСА_3 , частина якої належить їй. Однак, виявилося, що замки в квартирі були змінені, ОСОБА_2 її у квартиру не впустив та вчиняє перешкоди у користуванні власністю. З цього приводу ОСОБА_3 звернулася до працівників поліції, однак вони лише зареєстрували її повідомлення та ніяк на нього не відреагували, тому вона так і не має доступу до своєї квартири. ОСОБА_2 відмовляється йти на будь-який контакт. Самостійно потрапити у квартиру ОСОБА_1 не має можливості та маючи перешкоди у користуванні власним майном, вимушена звернутися до суду.

Представник Позивача просив розгляд справи провести за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Надав до суду відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 , та просить проводити розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 05 червня 2015 року, зареєстрованому Саксаганським районним у місті Кривому Розі РАЦС. Від шлюбу подружжя має малолітню доньку, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період перебування в шлюбі Позивача та Відповідача за договором купівлі-продажу від 05.05.2018 року посвідченого державним нотаріусом Третьої Криворізької державної нотаріальної контори Криворізького районного нотаріального округу Риковою Т.В., придбали квартиру у АДРЕСА_1 , тобто спірна квартира придбана сторонами у шлюбі.

Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області по цивільній справі №211/3488/255 визнано квартиру у буд. АДРЕСА_2 спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з рівними частками по частини кожного із подружжя.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 07 травня 2025 року по справі №211/3488/22 рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року залишено без змін.

Право власності на 1/2 частини квартири зареєстровано за позивачем, про що містяться відповідний запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Однак, ОСОБА_1 виїхала разом з дитиною закордон. Наприкінці жовтня, вона приїхала в Україну та намагалася зайти в квартиру АДРЕСА_3 , частина якої належить їй. Однак, виявилося, що замки в квартирі були змінені, ОСОБА_2 її у квартиру не впустив та вчиняє перешкоди у користуванні власністю. З цього приводу ОСОБА_3 звернулася до працівників поліції, про що свідчить талон-повідомлення єдиного обліку №26116 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, що міститься у матеріалах справи, однак вони лише зареєстрували її повідомлення та ніяк на нього не відреагували, тому вона так і не має доступу до своєї квартири.

Згідно інформаційної довідки №436622589 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на рухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомості майна від 23 липня 2025 року ОСОБА_1 має спільної частки на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Отже, відповідач ухиляється від виконання Постанови Дніпровського апеляційного суду по справі №211/3488/22 від 07.05.2025, яка набрала законної сили та є обов`язковою до виконання, чинить ОСОБА_1 перешкоди у користуванні частиною квартири, добровільно не здійснює будь-яких дій щодо надання можливості Позивачу проживати у своїй власності.

Відповідачем до суду не надано будь-яких доказів належного виконання Постанови Дніпровського апеляційного суду по справі №211/3488/22 від 07.05.2025 щодо можливості Позивача безперешкодно перебувати у квартирі та користуватись своєю власністю.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Тобто, Постановою Дніпровського апеляційного суду по справі №211/3488/22 від 07.05.2025, яка є обов`язковою до виконання та чинною, не скасованою в касаційному порядку, встановлено право власності позивача на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 , що в свою чергу надає можливість безперешкодно володіти, розпоряджатися та користуватися своєю власністю.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом даної норми закону звернення до суду з позовом застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника.

Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Аналізуючи дані норми цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Дана правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постанові від 27 травня 2015 року у справі №6-92цс15 та постанові Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі №727/11132/14-ц.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Зважаючи на положення ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ст.156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири).

Заявляючи вимогу про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення, заявник має довести своє право на користування даною квартирою, право на вселення у цю квартиру, наявність перешкод та порушення права саме відповідачем.

Судом Встановлено, що ОСОБА_1 не має змоги потрапити до квартири, яка належить їй на праві спільної часткової власності. Стосовно цього факту вона зверталася до працівників поліції, що підтверджується наявним у матеріалах справи талоном-повідомленням єдиного обліку №26116 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію, що міститься у матеріалах справи, однак вони лише зареєстрували її повідомлення та ніяк на нього не відреагували.

Оскільки, судом встановлено, що відповідач чинить позивачу, як співвласнику спірної квартири перешкоди в користуванні нею шляхом позбавлення можливості доступу до неї, суд доходить висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту її порушених прав та про необхідність зобов`язання відповідача у сунути їй такі перешкоди шляхом вселення позивача у спірну квартиру та зобов`язання відповідачем надати їй комплект ключів від квартири.

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Згідно із ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Так, стороною позивача суду надано копію ордеру про надання правової допомоги від 29.10.2025 року № б/н, укладений між адвокатом Примаковим К.О. та ОСОБА_1 , копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, розрахунок виконаних робіт з правничої допомоги з зазначенням опису виконаних робіт та квитанцію прибуткового касового ордеру від 29.10.2025 на суму 10000,00 грн.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн., є реальними, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору і підтвердженими матеріалами справи, тому повністю доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу, та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263 266 ЦПК України, ст. 9, 58, 64, 65 ЖК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про усунення перешкод у користуванні квартирою, шляхом вселення та передачі ключів – задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 частиною квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та вселити ОСОБА_1 у квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 ключі від квартири яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять гривень) 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000 (десять тисяч гривень) 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно з п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя О.М.Грубник