Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №723/55/26 — Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Суд: Сторожинецький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Незаконне перетинання або спроба незаконного перетинання державного кордону України

Дата: 19 січня 2026 р.

Справа: №723/55/26

Суддя: Посохов І. С.

Справа № 723/55/26

Провадження № 3/723/1176/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Сторожинець

Суддя Сторожинецького районного суду Чернівецької області Посохов І.С., розглянувши матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2025 року о 13:45 год. в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Красноїльськ», що розташований на території Красноїльської ОТГ Чернівецького району Чернівецької області, під час проходження прикордонного контролю на вхід в Україну прикордонним нарядом «Перевірка документів» було виявлено громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Під час перевірочних заходів встановлено, що у січні 2025 року громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах воєнного стану здійснив незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску на території Чернівецької області Чернівецького району з України до Румунії. Своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги ст. 9, 12 ЗУ «Про Державний кордон України».

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, визнав повністю, підтвердив обставини, викладені у протоколі, суду пояснив, що здійснив незаконний перетин державного кордону з України до Румунії поза межами пунктів пропуску через державний кордон України ще 14 жовтня 2024 року. 28.12.2025 він повернувся в Україну через пункт пропуску і працівники прикордонної служби виявили, що він перетнув кордон з Румунією поза пунктом пропуску.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, надаючи автономного значення поняттям, які застосовуються в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція), часто розцінює справи про адміністративні правопорушення саме як «кримінальні» у розумінні норм Конвенції.

Так, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 3.4 і 3.6 свого рішення від 11.10.2011 (справа № 10-рп/2011), аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що «не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним». У цьому рішенні Суд поширив певні гарантії кримінального процесу і на процес притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України.

З диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Оцінюючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, встановлена у судовому засіданні та підтверджена як його поясненнями, наданими у судовому засіданні, так і матеріалами наявними у справі, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 013705Е від 28.12.2025; рапортом начальника 3 групи інспекторів прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) лейтенанта ОСОБА_5 від 28.12.2025.

Отже, суд вважає, що дії ОСОБА_1 кваліфіковані правильно, а в його діях містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, а саме: перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтями 204-1 і 204-2 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня їх виявлення, але не пізніше року з дня їх вчинення, а у разі вчинення таких правопорушень іноземцями або особами без громадянства, стосовно яких у встановленому законом порядку прийнято рішення про примусове повернення чи примусове видворення з України, - протягом часу, необхідного для їх виїзду з України, але не пізніше строку, визначеного законом для виїзду цих осіб з України чи забезпечення їх примусового видворення з України.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи.

Постанова про закриття справи виноситься при оголошенні усного зауваження, передачі матеріалів на розгляд громадської організації чи трудового колективу або передачі їх прокурору, органу досудового розслідування, а також при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.

Справа про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 надійшла до Сторожинецького районного суду Чернівецької області 06.01.2026.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ№ 013705Е від 28.12.2025, у січні 2025 року громадянин України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в умовах воєнного стану здійснив незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску на території Чернівецької області Чернівецького району з України до Румунії.

Зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення дата вчинення адміністративного правопорушення, а саме січень 2025 року, не дає можливості суду встановити день, з якого слід відраховувати строк притягнення до адміністративної відповідальності. Жодних інших документів чи доказів на підтвердження дати вчинення адміністративного правопорушення до матеріалів справи не долучено.

Натомість, з наданих у судовому засіданні пояснень ОСОБА_1 вбачається, що останній здійснив незаконний перетин державного кордону поза пунктом пропуску з України до Румунії 14 жовтня 2024 року.

Таким чином, строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності має відраховуватись від 14.10.2024 і спливає 14.10.2025.

Отже, на момент розгляду справи судом тримісячний строк притягнення до адміністративної відповідальності з дня виявлення правопорушення, але не пізніше року з дня його вчинення,закінчився, у зв`язку з чим провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Керуючись ст. 1, 7-9, 38, 204-1, 221, 245, п. 7 ч. 1 ст. 247, 251, 252, 277, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Провадження в справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, закрити у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ч. 5 ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення через Сторожинецький районний суд Чернівецької області.

Суддя Іван ПОСОХОВ

Оригінал: reyestr.court.gov.ua