Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №515/53/26 — Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/53/26

Провадження № 1-кп/515/465/26

Татарбунарський районний суд Одеської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акту кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2026 року за реєстраційним № 12026168240000002 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Приморське, Білгород-Дністровського району Одеської області, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тимчасово не працюючого, не депутата,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним

02 грудня 2025 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 вступив у конфлікт з своєю співмешканкою ОСОБА_4 . У ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень останній, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, своєю правою рукою стиснутою в кулак умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 один удар в область лівого плеча.

У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця задньозовнішньої поверхні лівого плеча. Цей синець спричинений щонайменше одноразовою ударною дією тупого предмета конструктивні особливості контактуючої поверхні якого у властивостях ушкоджень не відобразилися. Він міг бути спричинений «в результаті нанесення удару рукою стиснутою в кулак».

Синець плеча не був небезпечним для життя та призводить до незначних, скороминучих наслідків тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 КК України, тобто умисно заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Оцінка встановлених органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження

15 січня 2026 року до Татарбунарського районного суду Одеської області від Білгород-Дністровської окружної прокуратури надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України, у якому міститься клопотанням заступника керівника Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_5 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додані:

?реєстр матеріалів досудового розслідування;

?розписку підозрюваного про отримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування;

?розписку захисника підозрюваного про тримання копії обвинувального акту, реєстру матеріалів досудового розслідування;

?письмову заяву підозрюваного, яка складена в присутності його захисника, щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження, згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні;

?письмову заяву потерпілої щодо добровольної згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за її відсутність та відсутності підозрюваного. Без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним свої винуватості.

Відповідно до наданих матеріалів, на час надходження обвинувального акту до суду щодо обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовано затримання після виявлення вчиненого кримінального проступку.

Судом встановлено, що відповідно до положень частини другої статті 302 КПК України обвинуваченому ОСОБА_3 , у присутності його захисника, прокурором роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду кримінального провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, після чого ОСОБА_3 у заяві підтвердив роз`яснення йому вказаних положень та надав добровільну згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До суду разом із обвинувальним актом подано заяву щодо визнання винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка складена в присутності захисника.

Цивільний позов відсутній.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 15 січня 2026 року постановлено провести судовий розгляд кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 січня 2026 року за реєстраційним № 12026168240000002 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого частиною першою статті 125 КК України в спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

За правилами частини третьої статті 381 КПК України спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Відповідно до частини другої статті 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються, у разі визнання особи винуватою, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд.

Діючи відповідно до вимог частин першої, другої статті 17, статей 369-371, 374, частини третьої статті 381, частини другої статті 382 КПК України суд перевірив обставини, які встановлені органом досудового розслідування, та які не оспорюються учасниками судового провадження.

Зокрема, з обвинувального акту вбачається, що досудовим розслідуванням було встановлено, що

02 грудня 2025 року, приблизно о 15 годині 00 хвилин, ОСОБА_3 , знаходячись на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_3 вступив у конфлікт з своєю співмешканкою ОСОБА_4 . У ході раптово виниклого конфлікту на ґрунті неприязних відносин, у порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також у порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень останній, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, своєю правою рукою стиснутою в кулак умисно наніс потерпілій ОСОБА_4 один удар в область лівого плеча.

У результаті своїх умисних, неправомірних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілій ОСОБА_4 тілесні ушкодження у вигляді синця задньозовнішньої поверхні лівого плеча. Цей синець спричинений щонайменше одноразовою ударною дією тупого предмета конструктивні особливості контактуючої поверхні якого у властивостях ушкоджень не відобразилися. Він міг бути спричинений «в результаті нанесення удару рукою стиснутою в кулак».

Синець плеча не був небезпечним для життя та призводить до незначних, скороминучих наслідків тривалістю не більше 6 днів, тому за цим критерієм, згідно п.2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р.) відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.

Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання

Відповідно до статті 66 КК України суд визнає обставиною, що пом`якшує покарання щире каяття.

Обставини, визначені статтею 67 КК України, які обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання

Частиною першою статті 125 КК України визначено, що Умисне легке тілесне ушкодження , карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот годин, або виправними роботами на строк до одного року.

Кримінальне правопорушення, передбачене частиною першою статті 125 КК України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , згідно із частиною другою статті 12 КК України відноситься до кримінального проступку.

Суд вважає, що підстави застосування статей 69, 69-1 КК України при призначенні покарання – відсутні.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною першою статті 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

З урахуванням викладених обставин по справі, особистості обвинуваченого, тяжкості вчиненого кримінального проступку, покарання, яке передбачено за вчинений кримінальний проступок, обставини, що пом`якшують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо без ізоляції від суспільства, шляхом призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу.

Водночас, відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України встановлено, що в інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені такі обов`язки: направлення для проходження програми для кривдників.

Частиною 2 та 3 статті 91-1 КК України встановлено: заходи, передбачені частиною першою цієї статті, застосовуються до особи, яка на момент вчинення домашнього насильства досягла 18-річного віку. Заходи, передбачені частиною першою цієї статті, можуть застосовуватися на строк від одного до трьох місяців і за потреби можуть бути продовжені на визначений судом строк, але не більше як на 12 місяців.

Згідно частин 1,2 ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено: суб`єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників, є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування. суб`єкт, відповідальний за виконання програм для кривдників, організовує та забезпечує проходження кривдниками таких програм.

За таких обставин та в інтересах потерпілої від кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством та для досягнення мети виправлення обвинуваченого, доцільним є покладення на нього обов`язку, передбаченого пунктом 5 частини першої статті 91-1 КК України, а саме: проходження програми для кривдників протягом місяця.

На думку суду, залучення до такого виду призначеного виду покарання створить процес позитивних змін, які відбуваються в особистості та створюють готовність до самокерованої право слухняної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 .

Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ураховуючи те, що стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 .

Цивільний позов не заявлявся.

Витрати на залучення експертів - відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 376, 381, 382, 395 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510,00 (п`ятсот десять) грн в дохід держави.

На підставі п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників строком 1 (один) місяць.

Контроль за виконанням програми для кривдників покласти на орган пробації за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про кримінальну відповідальність за ст. 390-1 КК України за умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, зокрема за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.

Запобіжний захід засудженому до набрання вироком законної сили – не обирати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1