Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №521/20579/24 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/20579/24

Номер провадження № 2/521/341/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 рокум. Одеса

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні по суті у залі суду в м. Одесі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

23.12.2024 року до Хаджибейського районного суду м. Одеси звернулася ОСОБА_1 із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, у якому просила суд: визнати за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на 1/8 частки квартири номер АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 10.01.2025 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

18.03.2025 року представник позивачки подав до суду клопотання про витребування доказів, у якому просив суд: витребувати з Другої Синельниківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №404/2011 заведену після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 18.03.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

04.04.2025 року Васильківська державна нотаріальна контора, яка виконувала обов`язки Другої Синельниківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи №404/2011 заведену після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /

15.04.2025 року представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів, у якому просив суд: витребувати у Першої Дніпровській державної нотаріальної контори копію заповіту від 22.07.1999 року за реєстровим номером 9-2088, заповідач ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 15.04.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено.

09.05.2025 року Перша дніпровська державна нотаріальна контора надала до суду копію заповіту від 22.07.1999 року за реєстровим номером 9-2088, заповідач ОСОБА_4 .

02.07.2025 року представник позивача надав суду заяву, в якій просив залучити співвідповідача - ОСОБА_3 до участі у вищевказаній цивільній справі.

Ухвалою суду від 03.07.2025 року залучено до участі у справі співвідповідача: ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 08.10.2025 року підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті.

04.12.2025 року представник позивачки подав до суду додаткові пояснення у справі.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи належним чином та своєчасно, представник позивачки подав до суд заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити, справу розглядати без особистої участі його та позивачки.

ОСОБА_2 в судові засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно.

ОСОБА_3 в судові засідання не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення заявленого позову, виходячи з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 23 травня 1998 року уклала шлюб з ОСОБА_5 . Після смерті чоловіка, позивачка є тією з подружжя, яка пережила чоловіка ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та їй належить 1/2 частки у праві спільної сумісної власності на майно набуте подружжям за час перебування у шлюбі. Спільне сумісне майно подружжя складається з 3/4 часток квартири номер АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцю на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченому 27 липня 1999 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шевиріною А.О., що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 27.06.2023 року за №227.

Також, чоловікові позивачки належало 1/8 часток вищезазначеної квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.06.1999 року за №2-3483, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Одеської державної нотаріальної контори Мельник Л.В. Відповідно до даного Свідоцтва про право на спадщину власниками по 1/8 часток були також: матір чоловіка - ОСОБА_6 , брат чоловіка - ОСОБА_7 та дідусь чоловіка - ОСОБА_4 .

Згідно матеріалів справи, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 було ними успадкована після смерті ОСОБА_8 , у якого дана квартира перебувала у спільній частковій власності з сином (братом чоловіка позивачки) ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 21.05.1998 року № НОМЕР_1 .

Згідно матеріалів справи, 1/8 часток квартири номер АДРЕСА_1 належала померлому дідусю чоловіка позивачки - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 30 вересня 1999 року серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1685.

09.05.2025 року Перша Дніпровська державна нотаріальна контора на виконання ухвали суду від 15 квітня 2025 року про витребування доказів, надала до суду належним чином завірену копію заповіту, посвідченого 22 липня 1999 року за реєстровим №9-2088 від імені ОСОБА_4 , згідно якого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповів належну йому частину квартири АДРЕСА_1 для ОСОБА_3 .

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 (дідуся чоловіка позивачки), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємицею за законом є його донька відповідачка - ОСОБА_2 , та спадкоємицею за заповітом є його онука - ОСОБА_3 .

Відповідно до змісту статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. У той же час кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (частина друга статті 1258 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Згідно ст.. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини; якщо виникнення у особи права на спадщину залежить від неприйняття спадщини або відмови в його прийнятті іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється в три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття.

Судом встановлено, що відповідачі, із заявами про прийняття спадщини та оформлення її після смерті ОСОБА_4 до нотаріальних органів, у встановлений законом шестимісячний строк, не звертались, що підтверджується витягом зі спадкового реєстру №21032453 від 12.08.2009 року.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Зі змісту ст.344 ЦК України, обставинами які мають значення для справи, і, які повинен довести позивач (ч.1 ст.81 ЦПК України) є: законний об`єкт володіння; добросовісність володіння; відкритість володіння; давність володіння та його безперервність (тобто строк володіння).

Частиною 3 ст.397 ЦК України передбачено, що фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Суд заначає, що відповідно до частини першої статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Відповідно до частини другої ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З наведеного суд приходить до висновку, що позивачка відкрито, безперервно володіє вищевказаним нерухомим майном більш ніж 25 років, постійно займається облаштуванням квартири та ремонтом у ній, постійно сплачує комунальні платежі, а тому суд вважає за можливе визнати за нею право власності на 1/8 частку квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 344, 335, 1216, 1217, 1220, 1222, 1223, 1270 ЦК України, 10, 12, 77-81, 197-198, 200, 206, 259, 263-265, 268, 280-283,354 ЦПК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) в порядку набувальної давності право власності на 1/8 частки квартири АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) у часників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

С У Д Д Я: І.А. Бобуйок