Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №521/20128/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа № 521/20128/25

Номер провадження № 2/521/1638/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року

Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.,

секретаря судового засідання - Шелкопляс В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса реєстрації: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

20.11.2025 року до суду звернувся представник товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 71898794 від 15.06.2025 року у розмірі 16050,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників до судового засідання.

Ухвалою суду від 23.12.2025 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено

05.01.2026 року представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надано до суду витребувану інформацію.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в своєму позові просив розглянути справу за його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судові засідання повторно не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлялась належним чином та своєчасно, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

15.06.2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено Договір позики №71898794 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. строк позики - 30 днів (з 15.06.2025 року по 14.07.2025 року) зі сплатою процентів у розмірі 0,2 % в день (базова процентна ставка/фіксована), комісія за надання кредиту 15% від суми наданого кредиту, що у гривневому еквіваленті складає 750,00 грн. У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою нараховується 4 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису, що був надісланий вказану Відповідачем/Позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Кредитодавець ідентифікував Відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від "monobank" за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього в тому числі електронну адресу на яку в подальшому направлялись одноразові ідентифікатори та встановив, що останній використав/наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис «'57355» - 15.06.2025 року 11 годині 01 хвилин, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України. може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Позикодавець на виконання умов Договору позики №71898794 від 15.06.2025 року, виконав свої зобов?язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 за посередництвом за посередництвом АТ «ТАСКОМБАНК» (ЄДРПОУ - 09806443) в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №74 від 03 серпня 2020 р., так як переказ коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку/електронний платіжний засіб фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується довідкою АТ «ТАСКОМБАНК» про успішне проведення платіжної операції №0a862244-000a-441c-926f-d904cc7ad873 про переказ коштів в розмірі 5 000,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Суд зазначає, що зазначені вище електронні платіжні інструкції/операції є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.

Згідно листа №16/10/25-15468 від 16.10.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомило та підтвердило, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжних інструкцій перераховано кошти на виконання умов Договору позики №71898794 від 15.06.2025 року.

Також, на підтвердження вищевикладених фактів, представником АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», на вимогу ухвали суду від 23.12.2025 року, надано наступну інформацію.

На ім?я відповідача була емітована платіжна картка № НОМЕР_1 . На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_1 відповідача був зарахований платіж у сумі 5000.00 грн. 15.06.2025 року.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до Законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України

Враховуючи, що позику видано на платіжну картку, а не на банківський рахунок позичальника, всі правовідносини між позичальником, кредитором та банком-еквайром регулюються Постановою НБУ №705 від 05.11.2014 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів», яка була чина на дату укладання договору.

Відповідно до п.159 розділу VII зазначеної вище Постанови НБУ № 705 від 05.11.2014 р. вказано, що документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів мають статус первинного документа та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.

Отже, враховуючи вище зазначене положення, наявні у справі документ від платіжної системи про перерахування коштів на картковий рахунок та платіжної інструкції - мають статус первинного документа, що підтверджує перерахування коштів.

Враховуючи викладені вище умови Договору позики №71898794 від 15.06.2025 року, та здійснені відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 0 грн., заборгованість останнього за договором позики складає 16050,00 грн., яка складається з:

-5000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;

-300,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;

-750,00 грн. - сума заборгованості за комісією;

-10000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Судом встановлено, що ТОВ ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та позивач уклали Договір факторингу № 16/10/25 від 16.10.2025 р. за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором кредиту №71898794 від 15.06.2025 р.

Так, згідно п.2.1.3. перехід від Клієнта до Фактора права вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого Позивач/Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу (Підписаний сторонами Реєстр прав вимог в паперовому/електронному вигляді - є невідємною частиною цього Договору та підтверджує факт переходу від Клієнта/Кредитодавця до Фактора/Позивача вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимог №16/10/25-02 від 16.10.2025 року - Кредитодавець/Клієнт відступив Фактору/Позивачу право вимоги заборгованостей до Боржників на умовах передбачених Договором факторингу №16/10/25 від 16.10.2025 року в тому числі до Відповідача в сумі 16 050,00 грн. з яких:

- 5 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, -

- 300,00 грн. - сума заборгованості за відсотками,

-750,00 грн. - сума заборгованості за комісією,

10 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею/неустойкою.

Отже, судом встановлено, що відповідач належним чином зобов?язання щодо повернення основних сум боргу за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав ні перед Позикодавцем/Первісним кредитором, ані перед Позивачем/Фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», що набуло право вимоги за договором позики №71898794 від 15.06.2025 року на підставі договору факторингу.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача суми пені/неустойки, суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року Указом Президента України N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 2 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє по цей час.

На час розгляду справи положення п. 18 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України чинні.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі №5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі №6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також, Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від 12.02.2025 №758/5318/23 (провадження № 61- 15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків, таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та статей 1046,1049,1050,1054 ЦК України, на договір про споживчий кредит, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а відтак відповідачка звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки за прострочення виконання зобов`язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24 лютого 2022 року, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем. Строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Враховуючи норми чинного законодавства, суд вважає такими, що не підлягає стягненню з відповідача неустойка/пеня, що нарахована за Договором, в розмірі 10000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у розмірі 913,11 гривень.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частиною 3 тієї ж статті ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що судові витрати на правову допомогу позивача склали 4500 гривень 00 копійок. На підтвердження вказаного факту в матеріалах справи наявні посвідчені копії: Договору №25-08/25ФП про надання професійної правової допомоги від 25.08.2025 року, витягом з акту №8ФП прийому-передачі виконаних послуг до Договору №25-08/25ФП від 25.08.2025 року, витягом з акту прийому-передачі справ про надання правової допомоги до Договору №25-08/25ФП від 25.08.2025 року, платіжної інструкції, згідно якого позивач сплатив для адвоката вартість правової допомоги у розмірі 4500,00 гривень.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму сплачених витрат на правову допомогу у розмірі 4500,00 грн.

Відповідно до позиції викладеній у постанові Верховного Суду у справі № 910/4881/18 від 18.12.2018 року, зменшення витрат на правову допомогу можливе лише у разі наявності клопотання сторони про їх зменшення внаслідок не співмірності.

Згідно постанови Верховного Суду у справі № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 року, за умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені. Верховний Суд прийшов до висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18, суд не наділений повноваженням, а відповідно - не вправі, зменшити розмір витрат на правничу допомогу з власної ініціативи.

Верховний Суд розглядаючи справи щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу неодноразово звертав увагу, також, на сутність стягнення судом таких судових витрат, зазначаючи, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу є не лише компенсацією стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених нею витрат, але й у певному сенсі має спонукати іншу сторону, утримуватися від подання безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, зокрема у сфері публічно-правових відносин (постанови Верховного Суду від 05.09.2019 р. у справі № 826/841/17, від 24.10.2019 р. у справі № 820/4280/17, від 25.10.2019 р. у справі № 826/13270/16).

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача в судове засідання, в порядку ст. 280 ЦПК України, враховуючи відсутність відповідних заперечень від представника позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 526, 530, 543, 549-552, 610, 1054, 1050 Цивільного кодексу України, та керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 133, 141, 258-259, 268, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса реєстрації: м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204) до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , що виданий Малиновським РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській обаласті від 17.03.2021 року, ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму заборгованості за Договором позики №71898794 від 15.06.2025 року складає 6050,00 грн. (шість тисяч п`ятдесят) гривень 00 копійок, яка складається з:

-5000,00 грн. (п`ять тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу;

-300,00 грн. (триста) гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками;

-750,00 грн. (сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - сума заборгованості за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , що виданий Малиновським РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській обаласті від 17.03.2021 року, ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд. 31/33, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) суму сплаченого судового збору в розмірі 913,11 грн. (дев`ятсот тринадцять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , що виданий Малиновським РВ у місті Одесі ГУДМС України в Одеській обаласті від 17.03.2021 року, ІПН: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_6 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду в загальному порядку в тридцятиденний строк.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільно-процесуальним Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СУДДЯ: Бобуйок І.А.