Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №495/9311/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 рокуСправа № 495/9311/25

Номер провадження 2-а/495/17/2026

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

у складі головуючого - одноособово судді Мишка В.В.,

при секретарі судового засідання Федоровій Л.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1253/2532 від 24.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Стислий виклад позицій позивача

Позов обґрунтовує тим, що 20 листопада 2025 року начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_2 , відносно Позивача ОСОБА_1 , було складено протокол №1253/2532 про якесь віртуальне адміністративне правопорушення.

Відповідно до викладеної в протоколі суті адміністративного правопорушення, наведеної також в оскаржуваній постанові: «Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_3 , в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ухилився від вчинення дій щодо виконання військового обов`язку, а саме не прибуття вчасно за повісткою ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)».

24 листопада 2025 року від імені керівника ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 , Відповідач) - тимчасово виконуючого обов`язки (скорочено - т. в. о.) його начальника ОСОБА_4 , який має право від імені Відповідача розглядати підвідомчі йому (Відповідачу) справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення відповідно до приписів ч. 2 ст. 235 КУпАП, було винесено постанову №1253/2532 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, яку Позивач отримав засобами поштового зв`язку 29 листопада 2025 року. Цією постановою Позивача визнано винним у скоєнні вказаного адміністративного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн.., що у відповідності до пункту 5 підрозділу 1 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України становить 1000 (одна тисяча) неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, 24.11.2025 т. в. о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 притягнув Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП нібито за не з`явлення на виклик повісткою на 9.00 год. 16.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином оповіщеним про цей виклик. Підтвердженням цього є начебто повістка №1451514. Таким чином, з боку Позивача, як на думку Відповідача, було допущено порушення ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 та 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в умовах особливого періоду, відповідальність за що передбачено ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Оскаржувана постанова є очевидно протиправною, оскільки прийнята не на підставі та не у спосіб, визначені законом, що прямо суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 та ч. 1 ст. 68 Конституції України. Позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності після спливу на момент розгляду справи строків, установлених статтею 38 КУпАП, що вже само по собі є безумовною підставою для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення. Крім того, притягнення відбулося на підставі недопустимих і неналежних доказів.

Додатково Позивач наголошує, що Відповідачем істотно порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення, допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а окремі відомості й висновки постанови є необґрунтованими та навіть надуманими.

З огляду на вищенаведене позивач і звернувся з позовом до суду.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

08 грудня 2025 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито провадження в справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.12.2025 року представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до суду відзив, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, з підстав викладених у даному відзиві.

05.01.2026 року позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

20 листопада 2025 року начальником групи документального забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_2 , відносно Позивача ОСОБА_1 , було складено протокол №1253/2532 про адміністративне правопорушення.

Відповідно до викладеної в протоколі суті адміністративного правопорушення, наведеної також в оскаржуваній постанові: «Згідно відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» встановлено, що ОСОБА_3 , в порушення вимог ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ухилився від вчинення дій щодо виконання військового обов`язку, а саме не прибуття вчасно за повісткою ТЦК та СП (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)».

20.11.2025 року позивач ОСОБА_1 подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, в якій зазначив, що повістку не отримував, тому вважає, що він не порушував законодавство, зокрема щодо військового обліку та законодавства про мобілізацію.

Постановою № 1253/2532 від 24 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у сумі 17000 грн.

З постанови від 24.11.2025 №1253/2532, вбачається, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, гр. ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що свідчить про існування у нього обов`язків, передбачених ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч.1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», зокрема щодо необхідності його явки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, в тому числі в умовах особливого періоду, під час мобілізації, яка оголошена Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» і вказаний особливий період та загальна мобілізація у встановленому законодавством порядку неодноразово продовжувались по теперішній час.

Незважаючи на наявність вказаного обов`язку, в умовах особливого періоду, під час загальної мобілізації, яка оголошена Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03.03.2022 року №2105-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» і вказаний особливий період та загальна мобілізація у встановленому законодавством порядку неодноразово продовжувались по теперішній час, гр. ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про необхідність явки на 09.00 год. 16.12.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 (підтвердженням чого є повістка № НОМЕР_1 ) на вказаний виклик не з`явився чим допустив порушення ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ч. 1 та 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в умовах особливого періоду і відповідальність за що передбачено ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Надаючи правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб`єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанов про адміністративне правопорушення.

Стаття 9 КУпАП передбачає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Згідно зі статті 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

В силу дії норми статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема і за статтею 210 КУпАП.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частиною третьої цієї статті КУпАП передбачено особливо кваліфікований склад цього проступку, який полягає у вчиненні дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Диспозиція статті носить бланкетний характер, тобто охоронюваних законом правил поведінки вона не встановлює, а спрямовує до інших актів законодавства, котрі визначають відповідні правила, на порушення яких існує заборона.

Отже, у кожному конкретному випадку повинно бути встановлено, яке саме законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію порушено особою, яка притягається до адміністративної відповідальності в особливий період.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який триває і дотепер.

Отже, на дату події, яка інкримінується позивачу, діяв особливий період.

З 19.05.2024 в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» діють положення ч. 10 ст. 1, якими визначено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (п. 1); прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів (п. 2); виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством (п. 5).

Відповідно до п. 1 ч. 1, абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Загальні правила військового обліку визначені статтею 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», згідно з якою військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відтак механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Підпунктом 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов`язаним повісток в особливий період регулюється Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі Порядок).

Згідно з п. 21 Порядку, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п. 28 Порядку, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).

Згідно з п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно зі ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.

Всупереч вимогам ст. 283 КУпАП, сама оскаржувана постанова не містить детального опису обставин, установлених під час розгляду справи. Зокрема, як вбачається зі змісту спірної постанови, громадянин ОСОБА_1 не прибув 16.12.2024 на 09.00 год. за викликом по повістці №1451514 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_5 не конкретизовано про який саме виклик (повістку) йдеться в оскаржуваній постанові.

Також в оспорюваному рішенні суб`єкта владних повноважень не зазначено, чи позивач належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що позбавляє його можливості належного захисту, оскільки він не має чіткого розуміння суті звинувачення.

Таким чином, суд вважає підставним покликання позивача на те, що відсутні беззаперечні докази того, що відповідна повістка вручалася ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.05.2018 у справі №337/3389/16-а.

Суд позбавлений можливості встановити наявність у діянні ОСОБА_1 , кваліфікованому за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, складу адміністративного правопорушення, оскільки під час розгляду цієї справи відповідачем не надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення, викладені в оскаржуваній постанові.

Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За приписами статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі статтею 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, за приписами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, шляхом скасування постанови про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП від 24 листопада 2025 №1253/2532, винесену Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 полковником ОСОБА_5 , за матеріалами адміністративної справи відносно ОСОБА_1 , якою на останнього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2,5,9,72,73,77,78,134,139,241-246,250,255,268-272,286,295,297 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати Постанову т.в.о. начальника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_4 № 1253/2532 за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення від 24 листопада 2025 року, згідно якої на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , накладено штраф у сумі 17 000,00 грн.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складений 20.01.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .

Суддя Віталій МИШКО