Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №728/7/26 — Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/7/26

Номер провадження 3/728/85/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд у складі

головуючого судді – Сороколіта Є.М.,

за участі:

секретаря судового засідання – Кирути Л.І.,

особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Попівка Конотопського району Сумської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , непрацюючого,

за частиною першою і другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі також – КУпАП),

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виніс постанову про таке.

І. Опис фактичних обставин, встановлених судом.

1. ОСОБА_1 (далі також – Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності), 22 грудня 2025 року близько 22 год 45 хв, перебуваючи за адресою в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру щодо своєї співмешканки ОСОБА_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою, висловлював образи, штовхав та висловлював погрози, що спричинило шкоду психічному та фізичному здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 .

2. Також Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, інкримінується вчинення адміністративного правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП, зокрема, що останній, 22 грудня 2025 року близько 22 год 45 хв, перебуваючи за адресою в АДРЕСА_2 , вчинив домашнє насильство, тобто умисні дії фізичного та психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 у присутності неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: виражався нецензурною лайкою в бік громадянки ОСОБА_2 , погрожував їй фізичною розправою та штовхав її, що спричинило шкоду психічному здоров`ю неповнолітньої ОСОБА_3 .

ІІ. Рух справи.

3. Після надходження адміністративних матеріалів до Бахмацького районного суду (далі також – Суд), їх розгляд було призначено на 13.01.2026 у судовому засіданні об 11 год 30 хв.

4. У судове засідання, призначене на 13.10.2025 об 11 год 30 хв, Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явився, причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим Судом відкладено проведення судового розгляду цієї справи до 21.01.2026 на 14 год 00 хв та здійснено його виклик шляхом публікації оголошення на сайті Суду.

5. Також постановою Суду від 21.01.2026 № 728/7/26 на підставі вимог статті 36 КУпАП вирішено об`єднати розгляд протоколів про адміністративні правопорушення від 30.12.2025 серії ВАД № 945730 та серії ВАД № 945731 в одне провадження та присвоїти судовій справі загальний номер 728/7/26.

ІІІ. Позиція Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

6. У судове засідання призначене на 21.01.2026 о 14 год 00 хв Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не з`явилася повторно, причини неявки не повідомила.

7. За змістом положень статті 268 КУпАП неявка належним чином повідомленої особи, що притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за її відсутності.

ІV. Досліджені докази.

8. На підтвердження вини Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення Суду надано такі докази, передбачені статтею 251 КУпАП, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні:

- протоколи про адміністративне правопорушення від 30.12.2025 серії ВАД № 945730 та серії ВАД № 945731;

- копія рапорту чергового відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 22.12.2025, яким підтверджується виклик працівників поліції за заявою ОСОБА_2 ;

- письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 30.12.2025.

V. Оцінка Суду.

9. Перш за все, стосовно поінформованості Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, Суд відмічає, що після надходження адміністративних матеріалів Особа, що притягається до адміністративної відповідальності, повідомлялася про судові засіданні шляхом направлення судової повістки за адресою указаною в протоколі та публікації оголошення про виклик на сайті місцевого суду.

10. Разом з тим, ужиті заходи не сприяли досягненню мети забезпечення участі в судовому засіданні Особи, що притягається до адміністративної відповідальності, хоча останні прямо та беззаперечно у своїй сукупності указують на те, що Особа, що притягається до адміністративної відповідальності була поінформована про цей процес, який здійснюється, однак бажання приймати у ньому безпосередню участь, не дивлячись про обізнаність у його здійсненні, не виявила.

11. Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини (далі також – Конвенція), ратифікованої Законом України “Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” від 17.07.1997 № 475/97-ВР передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

12. Розумність тривалості провадження повинна оцінюватись, у розрізі практики ЄСПЛ окресленої ним у його рішеннях, відповідно до обставин справи та наступних критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливості для заявника питання, що розглядається (див., з-поміж багатьох інших, рішення у справі “Фрідлендер проти Франції”, [GC], N 30979/96, пункт 43, ECHR 2000-VII).

13. При цьому сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

14. Як наслідок, ураховуючи поінформованість ОСОБА_1 про даний процес, як і про дату, час та місце його здійснення, Суд, при відсутності у особи з певних своїх причин та міркувань стійкого бажання приймати участь в цьому процесі, уважає таку поведінку останньої своїм особистим вільним користуванням власними правами на власний розсуд.

15. Більш того, Суд вважає, що ним виконано процесуальний обов`язок повідомлення Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про дату, час та місце розгляду цієї справи.

16. Щодо суті вчиненого правопорушення, оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись виключно законом і правосвідомістю Суд наголошує на тому, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в діях (бездіяльності) такої особи складу та події адміністративного правопорушення.

17. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

18. Суд нагадує, що частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

19. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” від 07.12.2017 № 2229-VIII (далі також – Закон № 2229-VIII) домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

20. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

21. Пунктом 17 статті 1 Закону № 2229-VIII визначено, що фізичне насильство – форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

22. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

23. Кваліфікуючою ознакою вищезгаданого адміністративного правопорушення виступає його вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

24. При цьому згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону № 2229-VIII під дитиною, яка постраждала від домашнього насильства розуміють особу, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

25. Вина ОСОБА_1 щодо вчинення адміністративного правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, що передбаченими статтею 251 КУпАП:

- копією рапорту чергового відділення поліції № 1 (м. Бахмач) Ніжинського РУП ГУНП в Чернігівській області від 22.12.2025, яким підтверджується виклик працівників поліції за заявою ОСОБА_2 ;

- копією письмових пояснень ОСОБА_2 від 30.12.2025, якими підтверджується, що її співмешканець ОСОБА_1 , висловлювався нецензурною лайкою на її адресу, штовхав та погрожував фізичною розправою потерпілій ОСОБА_2 у присутності її неповнолітньої дитини;

- копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 30.12.2025, згідно з якими, під час перебування у гостях у знайомих між ОСОБА_1 та потерпілою ОСОБА_2 виник конфлікт у ході якого ОСОБА_1 правою рукою наніс удар в обличчя потерпілої ОСОБА_2 .

26. Також у протоколах про адміністративне правопорушення від 30.12.2025 серії ВАД № 945730 та серії ВАД № 945731 зафіксовані обставини вчинення правопорушень, вони узгоджуються із іншими дослідженими доказами.

27. Отже, в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного та психологічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи), внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілої.

28. Однак як вже було вказано вище, Суд враховує, що згідно зі статтею 6 Конвенції, кожному гарантоване право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

29. У згаданому контексті слід відмітити, що поняття “кримінальне обвинувачення” має “автономне” значення, котре не залежить від класифікації, що застосовується у внутрішньо-правових системах Держав-учасниць (“Блохін проти Росії” (Blokhin v. Russia) [ВП], § 179; “Адольф проти Австрії” (Adolf v. Austria), § 30). Таке тлумачення є дійсним як для визначення “кримінального” характеру обвинувачення, так і для моменту, з якого існує таке “обвинувачення”.

30. Зокрема, у § 49 справи “Озтюрк проти Німеччини” Європейський суд з прав людини зазначив, що Конвенція не суперечить здійсненню декриміналізації діянь поміж Держав-учасниць. Проте, якби держави мали повноваження виводити такі правопорушення за рамки Конвенції, то це могло б спричинити наслідки, несумісні з її предметом і метою.

31. Вихідну точку у встановленні того, чи має застосовуватись кримінально-правовий аспект статті 6 Конвенції, слід визначати за критеріями, перерахованими в рішенні у справі “Енгель та інші проти Нідерландів” (Engel and Others v. the Netherlands, §§ 82-83): внутрішньо-правова кваліфікація; характер правопорушення; суворість покарання, яке може бути застосоване до даної особи.

32. Підпункт а) частини третьої статті 6 Конвенції вказує на необхідність особливо ретельно повідомляти “обвинувачення” зацікавленій особі. Обвинувальний акт відіграє вирішальну роль у кримінальному переслідуванні: починаючи від його пред`явлення, особа, проти якої порушено кримінальну справу, є офіційно повідомленою про юридичну і фактологічну базу сформульованих проти неї обвинувачень (“Пелісьє та Сассі проти Франції” (Pelissier and Sassi v. France) [ВП], § 51; “Камасінський проти Австрії” (Kamasinski v. Austria), § 79).

33. Конвенційні норми визнають за обвинуваченим право бути поінформованим не лише про “причину” обвинувачення, тобто про матеріальні факти, висунені проти нього, і на яких ґрунтується обвинувачення, але й про “характер” обвинувачення, тобто про юридичну кваліфікацію цих фактів (“Матточча проти Італії” (Mattoccia v. Italy), § 59; “Пенев проти Болгарії” (Penev v. Bulgaria), §§ 33 і 42).

34. Повертаючись до фактичних обставин цієї справи, Суд враховує, що 19.12.2024 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами” від 22.05.2024 № 3733-ІХ, яким було змінено, зокрема, і положення статті 173-2 КУпАП, а саме уточнено діяння, вчинення яких кваліфікується як домашнє насильство, введено нові кваліфіковані склади такого правопорушення і посилено відповідальність за його вчинення.

35. У тому числі були внесені зміни і до статті 269 КУпАП (“Потерпілий”), відповідно до яких якщо адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 або 173-6 цього Кодексу, було вчинено у присутності малолітньої чи неповнолітньої особи, така особа також визнається потерпілим, незалежно від того, чи було їй заподіяно шкоду таким правопорушенням, і на неї поширюються права потерпілого, крім права на відшкодування майнової шкоди.

36. Це означає, що якщо домашнє насильство вчинене не стосовно малолітньої дитини, а тільки у її присутності, то вказана дитина все одно визнається потерпілою, однак у такому випадку відсутня необхідність складання окремого протоколу про адміністративне правопорушення, так як жодних дій стосовно дитини вчинено не було.

37. Суд нагадує, що відповідно до чинного законодавства України протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом і основним джерелом доказів у справі, оскільки саме він має містити повні та точні відомості про вчинення правопорушення, його кваліфікацію, дані про потерпілих, свідків, якщо вони є. Саме протокол про адміністративне правопорушення є документом, в якому формулюється суть правопорушення.

38. Суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП за якою складено протокол, а обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.

39. Суд констатує, що згідно з частиною другою статті 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

40. За приписами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

41. Відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

42. Підсумовуючи зазначене вище, Суд наголошує, що у відповідності до статті 62 Конституції України, як норми прямої дії, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

43. Також Суд зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, визначених положеннями статті 129 Конституції України, він не має права перебирати на себе функцію обвинувача та у будь-який спосіб виправляти виявлені недоліки, зокрема самостійно перекваліфіковувати діяння, вчинення якого інкримінується.

44. Окрім того, у справі “Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії” (Barbera, Messegue and Jabardo v. Spain, § 77, 146) ЄСПЛ установив, що принцип презумпції невинуватості вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої права та обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться в провину, всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

В інших своїх рішеннях ЄСПЛ указує, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (справа “Коробов проти України”, заява № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування “поза розумним сумнівом” (рішення від 18.01.1978 у справі “Ірландія проти Сполученого Королівства” (Ireland v. the United Kingdom), § 161).

45. З урахуванням викладеного, Суд доходить висновку, що у діях Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відсутні усі необхідні елементи складу інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 173-2 КУпАП згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30.12.2025 серії ВАД № 945731, а саме: матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства стосовно малолітньої ОСОБА_3 .

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VІ. Накладення адміністративного стягнення.

47. Обставин, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 34 КУпАП не встановлено.

48. Обставин, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відповідно до статті 35 КУпАП, не встановлено.

49. Вирішуючи питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП, Суд, відповідно до статті 33 КУпАП, враховує характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, приймаючи до уваги відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, наявність малолітньої потерпілої, і вважає за доцільне застосувати до громадянина ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 35 (тридцяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 595 грн 00 коп. (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок), та є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

50. Підстави для застосування іншого, більш м`якого або більш суворого стягнення, відсутні.

51. Окрім того, відповідно до статті 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” чи Законом України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”.

52. Враховуючи факт вчинення домашнього насильства вперше, відсутність відомостей про застосування органом Національної поліції термінового заборонного припису, Суд не вважає за необхідне направляти Особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, для проходження корекційної програми для осіб, які вчинили домашнє насильство.

53. Відповідно до статті 40-1 КУпАП та статті 4 Закону України “Про судовий збір” від 08.07.2011 № 3674-VI з Особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

54. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 9, 23, 33, 173-2, 276-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Суд, –

П О С Т А Н О В И В :

1. ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

2. Призначити йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 35 (тридцяти п`яти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 595 грн 00 коп. (п`ятсот дев`яносто п`ять гривень 00 копійок).

3. Стягнути із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 грн 60 коп (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

4. Закрити провадження у справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення в його діях.

Постанова може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 КУпАП.

Строк пред`явлення постанови до виконання становить 3 (три) місяці з моменту набрання нею законної сили.

Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до статті 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

В порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу, такий штраф стягується у подвійному розмірі штрафу визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Суддя

Бахмацького районного суду Сороколіт Євген Миколайович