Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №591/11324/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11324/25

Провадження № 2-а/591/607/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Косар А. І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 591/11324/25 про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень

сторони:

позивач – ОСОБА_1

відповідач 1 – Департамент патрульної поліції

відповідач 2 – Департамент патрульної поліції у Вінницькій області батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району

Історія справи

06.10.2025 позивач подав до суду позов та вимоги мотивує тим, що Постанова серії ЕНА №5711103 від 13.09.2025, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП є незаконною, оскільки у визначений у постанові день, час та місце він не керував транспортним засобом, а був пасажиром. Просить суд скасувати Постанову серії ЕНА №5711103 від 13.09.2025 за ч. 4 ст. 126 КУпАП винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП Вінницької області капралом поліції Скочко Іваном Анатолійовичем.

Процесуальні дії у справі

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Алевтину Іванівну Косар.

16 жовтня 2025 року Ухвалою суд відкрив провадження у справі з розглядом справи у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Вказаною Ухвалою залучив до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції у Вінницькій області батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району.

27.10.2025 в системі Електронний суд представник відповідача Департаменту патрульної поліції сформував відзив, з якого слідує, що після зупинки ТЗ, поліцейський представився водію, повідомив причину зупинки та пред`явив законну вимогу надати для перевірки документи, передбачені ПДР. Водієм виявився ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 – позивач. Під час перевірки особи водія за допомогою інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» встановлено, що за рішенням суду від 14.05.2025 ОСОБА_1 позбавлено за ст. 130 ч. 1 КУпАП права керування ТЗ строком на один рік.

Після цього, поліцейським задокументовано правопорушення за ч. 1 ст. 122, ч. 4 ст. 126 КУпАП та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5711103 від 13.09.2025 з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу 20 400.00 грн.

Зважаючи на проміжок часу відео з портативних відеореєстраторів 478145 та 476583 із зафіксованим фактом правопорушення від 13.09.2025 надати суду не представляється можливим, у зв`язку із закінченням строків зберігання таких відеофайлів.

Факт порушення ПДР позивачем був виявлений поліцейським, який з дотриманням вимог закону та обґрунтовано прийняв рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 4 ст. 126 КУпАП.

Доводи позивача про те, що ТЗ керував саме гр. Камишніков, а не він ґрунтуються виключно на спробі уникнення адміністративної відповідальності, оскільки такі пояснення нічим не обґрунтовані та викладені у позові з розрахунком на те, що саме відповідач повинен довести факт правопорушення. Проте, крім такого обов`язку відповідача, положеннями КАС України передбачено обов`язок позивача довести ті обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Звертає увагу суду, що постанова Зарічного районного суду м. Суми у справі № 591/4783/25 від 14.05.2025 набрала законної сили 25 травня 2025 року. Тому, станом на 13 вересня 2025 року (день винесення оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП) постанова Зарічного районного суду м. Суми від 14.05.2025 у справі № 591/4783/25, якою ОСОБА_1 було позбавлено права керування транспортними засобами, була чинною та не оскаржувалась в апеляційному порядку. Таким чином, у поліцейського, який виносив оскаржувану постанову серії ЕНА № 5711103 від 13.09.2025 були достатні правові підстави вважати, що ОСОБА_1 станом на 13 вересня 2025 року позбавлено права керування транспортним засобом. Таким чином, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся відповідно до вимог чинного законодавства, а винесена постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА № 5711103 від 13.09.2025 є обґрунтованою та законною, а також такою, що не підлягає скасуванню.

Департамент патрульної поліції у Вінницькій області батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району копію ухвали отримав 01.11.2025, правом подачі відзиву не скористався.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом встановлено, що 13.09.2025 поліцейський взводу № 1 роти № 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрал поліції Скочко Йоан Анатолійович склав стосовно ОСОБА_1 постанову серія ЕНА № 5711103.

За змістом цієї постанови: «13.09.2025 11:19:52, м. Калинівка, траса АД М-21 283км водій керуючи ТЗ в населеному пункті по значеному дорожнім знаком 5.49, на АД М21 282 км. М.Калинівка, рухався зі швидкістю 84 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості на 34 км/год. Швидкість руху вимірювалась приладом TruCAM TC 000542. Портативний відеореєстратор 476145, 476583. Також, водій керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Зарічним районним судом м. Суми від 14.05.2025 на 1 рік чим порушив п. 2.1.а ПДР – керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ».

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Стаття 8 КУпАП визначає, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема, передбачених частинами першою, другою і четвертою статті 126 КУпАП.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Судом встановлено, що 13.09.2025 постановою серії ЕНА №5711103 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. 2.1.а ПДР – керування ТЗ особою, позбавленою права керування ТЗ та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн.

Відповідно до змісту постанови, 13.09.2025 11:19:52, м. Калинівка, траса АД М-21 283 км , водій керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування Зарічним районним судом м.Суми від 14.05.2025 на 1 рік, чим порушив п.2.1.а.ПДР - керування тз особою, позбавленою права керування.

Частиною 4 ст.126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єкт правопорушення - особа, яка позбавлена права керування транспортними засобами.

У п.7 «До постанови додаються» відсутні відомості про фіксацію правопорушення.

Разом з тим, відповідач разом із відзивом надає відеозаписи ймовірного правопорушення. Однак, на наданих відеозаписах не зафіксовано факт керування тз позивачем ОСОБА_1 , на відеозаписі зафіксована виключно зупинка автомобіля з тонованими вікнами до якої підходять працівники патрульної поліції. Безпосередні докази керування позивачем тз відсутні.

У постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №337/3389/16-а, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений. Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень. В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором патрульної поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Згідно з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17, візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.

Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення ПДР України. Сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про скоєння адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, матеріали справи не містять доказів фіксації вчиненого позивачем правопорушення, не містять матеріали справи й інших доказів.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, на яку накладається адміністративне стягнення, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у постанові про адміністративне правопорушення.

Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у Постанові про накладення адміністративного стягнення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

За приписами пункту 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

За таких обставин винесення 13.09.2025 поліцейським оскаржуваної постанови Серія ЕНА № 5711103 не доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 126 ч. 4 КУпАП поза розумним сумнівом, а тому позов є підставним до задоволення.

Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на викладене, суд не надає детальної оцінки аргументам сторін по суті адміністративного правопорушення, за яке позивача притягнуто до відповідальності згідно з оспорюваною постановою.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 286 КАС, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Керуючись статтями 5-7, 9, 77, 90, 241-247, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушенняу сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі Серія ЕНА №5711103 від 13 вересня 2025 року, винесену поліцейським 1 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Хмільницького району УПП Вінницької області капралом поліції Скочко Й. А., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за частиною четвертою статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 20 400.00 грн.

Закрити провадження у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі «Судова влада України» за веб-адресою: http://zr.su.court.gov.ua/sud1805/.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1:Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ: 40108646, місцезнаходження юридичної особи: вул. Федора Ернеста 3, місто Київ, 03048.

Відповідач 2:Департамент патрульної поліції у Вінницькій області батальйон патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району, місцезнаходження: пров. Кондрацького, 1 А; м. Козятин, Вінницька область, 22100, Україна.

Суддя А. І. Косар