Вирок від 19 січня 2026 р. у справі №458/1285/25 — Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/1285/25

1-кп/458/33/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2026 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі сторін кримінального провадження –

прокурор Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 ,

повноважний представник потерпілого філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України» ОСОБА_4 не прибув,

сторона захисту:

обвинувачений ОСОБА_5 ,

захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів учасниками провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2025 року № 12025141300000176 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Страбичово Мукачівського району Закарпатська область, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою спеціальною освітою, солдат резерву двадцять третьої запасної роти військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не є особою з інвалідністю, військовозобов`язаний, згідно ст. 89 КК України раніше не судимому, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 в умовах воєнного стану, оскільки Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан 24.02.2022 року із 05 год. 30 хв. строком на 30 діб, який затверджено Законом України № 2102- IX від 24.02.2022 року та продовженого Законом України від 14.07.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», працюючи водієм автотранспортних засобів у ТОВ «Автотранзит» відповідно до наказу директора підприємства №28-П від 05.12.2024 року, у період своєї трудової діяльності на підприємстві здійснював вантажні перевезення на сідловому тягачі марки «Volvo FH» державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом «Schmitz» державний номерний знак НОМЕР_3 , що належать ТОВ «Автотранзит», в кінці березня на початку квітня 2025 року (більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено) у ОСОБА_5 виник єдиний злочинний умисел та корисливий мотив спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме майна із «Рекреаційної зони відпочинку «Смерічка», яка розташована у кв. 19 вид. 7 Верхньовисоцького лісництва Самбірського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України», яка перебуває на балансі вказаного лісогосподарського підприємства, та знаходиться в межах території с. Мохнате Стрийського району Львівської області обабіч траси міжнародного сполучення М06 із сполученням «Київ - Чоп». Для реалізації свого єдиного злочинного умислу та корисливого мотиву, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 у період часу з квітня 2025 року по липень 2025 року (більш точної дати та часу органом досудового розслідування не встановлено), використовуючи службовий автомобіль - сідловий тягач марки «Volvo FH» державний номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Schmitz» державний номерний знак НОМЕР_3 , що належать ТОВ «Автотранзит», здійснюючи перевезення вантажів по Україні та закордон, неодноразово здійснював проїзд трасою М06 із сполученням «Київ-Чоп», де у вказаний період неодноразово зупинявся на деякий час поряд із «Рекреаційною зоною відпочинку «Смерічка», яка розташована у кв. 19 вид. 7 Верхньовисоцького лісництва Самбірського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України», при цьому ОСОБА_5 , кожного разу користуючись відсутністю сторонніх осіб, переконуючись, що за його діями ніхто не спостерігає та він залишиться непоміченим, таємно викрадав з території «Рекреаційної зони відпочинку»: плити гумові зеленого кольору у кількості 132 шт, металеву сітку (огорожу) сірого кольору у кількості 38 шт, сміттєві баки (урни) у кількості 2 шт, дерев`яні столи у кількості 4 шт, лави садові З шт, сміттєвий бак об`ємом 390 л. зеленого кольору у кількості 1 шт, металеві кріплення для огорожі у кількості 36 шт, металеві стовпчики у кількості 10 шт, пластмасовий каналізаційний люк зеленого кольору у кількості 1 шт, які завантажував до напівпричепа марки «Schmitz», д.н.з. НОМЕР_3 , з сідловим тягачем марки «Volvo FH» державний номерний знак НОМЕР_2 , та перевозив до місця свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , де такі зберігав до моменту вилучення 07.07.2025 року, тим самим розпорядився викраденим майном на власний розсуд, в результаті чого спричинив матеріальну шкоду філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України» на загальну суму 70269,75 гривень.

Суд вважає, що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України – в таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_5 виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Позицій учасників судового провадження.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор звернув увагу, що 19.01.2026 року між прокурором Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , зі згоди потерпілої сторони в порядку, передбаченому ст.ст.468,469,472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості. Також прокурор зазначив, що умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а також повідомив про відсутність потерпілих. Зазначив, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просить цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання.

Позиція обвинуваченої особи.

Підсудній ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, свою вину визнав беззастережно повністю, просив призначити узгоджену міру покарання, згодний з умовами угоди, розуміє наслідки укладання угоди, угода була укладена добровільно, без будь-якого примусу та просив суд затвердити укладену угоду. В судовому засіданні повідомив, що в повному обсязі розуміє характер обвинувачення та погоджується з його формулюванням, зазначеним в угоді, правопорушення вчинив власними силами без строронньої допомоги при використанні службового транспортного засобу, викрадення товарно-матеріальних цінностей потерпілої сторони здійснював в період з квітня 2025 року по липень 2025 року під час поїздок для власних потреб для використання в домогосподарстві.

Позиція захисника обвинуваченої особи.

У процесі судового засідання захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні заявила клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості, обрання покарання із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, оскільки така угода та обрана міра покарання укладена в порядку, передбаченому ст.ст. 468,469,472 КПК України та відповідно підтвердила підписання письмової угоди в її присутності.

Позиція потерпілої сторони.

Потерпіла сторона не забезпечила самопредставництво, або при допомозі участі у справі свого представника, будучи повідомленою про місце, дату та час розгляду справи належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленнями про відправку поштового відправлення, просила справу слухати у їхню відсутність, при прийнятті рішення по справі покладаються на думку суду, відомо про укладення угоди про визнання винуватості, не заперечують проти укладення угоди про визнання винуватості.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості суд виходить з наступного.

Статтею 474 КПК України регламентований загальний порядок судового провадження на підставі угоди.

Згідно з даною угодою прокурор та підозрюваний дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.4 ст.185 КК України, обвинувачений у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення; щиро розкаявся у вчиненні кримінального правопорушення, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення.

Також, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі із застосуванням до ОСОБА_5 ст.75 КК України та звільнити останнього від відбування покарання з випробуванням, відповідно до п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 відповідні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені підозрюваному.

Розглядаючи в порядку ст..314 ч.3 п.1 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Частиною 3 ст.314 КПК України передбачено, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти відповідні рішення, в тому числі положеннями п.1 ч.3 ст..314 КПК України визначено, що суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 КПК України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст..468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

За п.1 ч.4 ст.469 КПК, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів без будь-яких умов.

В судовому засіданні судом встановлено, що ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Дане кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 , передбачене санкцією ч.4 ст.185 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, оскільки згідно ч. ч. 1,3,5 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, і тяжким злочином є передбачене кримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до ст..66 КК України є його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_5 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст..66 КК України, судом не встановлено.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, наслідки невиконання угоди, передбачені ст..476 КПК України, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Згідно з ч. 6 ст. 474 КПК України суд зобов`язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним.

Не встановлено обставин, які б могли свідчити, що умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб. Крім того, укладена угода не має преюдиціального значення для кримінальних проваджень щодо будь-яких інших осіб.

Також умови угоди відповідають інтересам суспільства, які полягають у своєчасному розкритті злочинів, а відтак затвердження угоди у даному провадженні забезпечить справедливе та в розумні строки вирішення кримінальної справи при мінімальних витратах державних ресурсів, а також зменшить навантаження на органи прокуратури і суд.

Відповідно до ч.7 ст.474 КПК суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.

При цьому суд зазначає, що обумовлення сторонами угоди у її тексті факультативних питань, які не передбачені загальними вимогами до таких угод згідно з ст.472 КПК України (зокрема щодо пропонованого терміну іспитового строку та стягнення процесуальних витрат), та які належать до дискреційних повноважень суду при ухваленні вироку, є пропозиціями до суду, які самі по собі не порушують прав та свобод сторін.

Також суд бере до уваги, що наданою угодою передбачено покладення на обвинуваченого обов`язків щодо співпраці у викритті інших кримінальних правопорушень, що свідчить про наявність суспільного інтересу в укладенні угоди.

Судом не встановлено підстав для відмови в затвердженні даної угоди, передбачених ч.7 ст.474 КПК України.

В укладенні даної угоди згідно з ст.52 КПК України брав участь захисник.

Таку угоду не може бути укладено у провадженні, в якому бере участь потерпілий, тобто щодо злочинів чи кримінальних проступків, внаслідок вчинення яких було завдано шкоди правам та інтересам окремих громадян, інтересам юридичних осіб, а також у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, незалежно від кола суб`єктів, яким завдано шкоди внаслідок вчинення таких злочинів.

Враховуючи викладене, та те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором та ОСОБА_5 відповідають вимогам кримінального процесуального кодексу України та кримінального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість затвердження даної угоди та призначення підозрюваному узгодженого сторонами виду та міри покарання.

Згідно з ч.5 ст.65 КК України, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.

Відтак загалом суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання, що є виключно судовою дискрецією у кримінальному судочинстві і охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.

В постановах Верховного Суду від 27.02.2018 в справі №203/378/17 та 29.11.2018 в справі №761/6774/16-к міститься посилання на постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.12.2015 року №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», в п.12 якої зокрема зазначено, що «чинні КК і КПК регулюють два різновиди звільнення від відбування покарання з випробуванням: 1) загальний - коли вимагається встановлення можливості виправлення засудженого без відбування покарання; 2) спеціальний - у випадку затвердження угоди про примирення або про визнання винуватості, для укладення якої з`ясування питань, визначених у ч. 1 ст. 75 КК, не є обов`язковим. У зв`язку з чим, якщо ж сторони узгодили покарання та досягли домовленості щодо звільнення підозрюваного/обвинуваченого від його відбування з випробуванням, відповідно до частин 2, 3 ст. 75 КК суд зобов`язаний прийняти рішення про таке звільнення у випадку затвердження угоди про примирення або визнання винуватості за наявності сукупності таких умов: 1) сторонами угоди узгоджено покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, позбавлення волі на строк не більше п`яти років; 2) узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням; 3) угода відповідає чинному законодавству та підстави для відмови в її затверджені визначені КПК (пункти 1-6 ч. 7 ст. 474 КПК) відсутні».

Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_5 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставі ст.124 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.

У кримінальному провадженні витрати на залучення експерта – наявні.

В даному кримінальному провадженні залучені були експерти Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру на проведення експертизи №СЕ-19/114- 25/24898-ТВ від 21.11.2025 року. Загальна суму витрат становить 8914,00 грн, які підлягають стягнення з винної особи.

Згідно ст..374 ч.4 п.2 КПК України у резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов.

В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст.128 КПК України не було пред`явлено цивільного позову.

Потерпілою стороною цивільного позову не пред`явлено.

Оскільки по справі цивільний позов відсутній, суд в такому випадку не вирішує дане питання.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядку ст.100 КПК України.

У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання вирішувати наступним чином.

Вимогами ч.4 ст.174 КПК України передбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду від 10.07.2025 року на бітумний коврик зеленого кольору, який поміщено у спец пакет №QYH0082930, металевий стовпчик сірого кольору, опечатаний пояснювальною біркою, металеву сітку, опечатану пояснювальною біркою; бітумні пластини зеленого кольору 132 шт, металеву сітку сірого кольору 38 шт, металеві корзини для сміття сірого кольору 2 шт, дерев`яні столи та дерев`яні лавки 7 шт, сміттєвий пластмасовий бак зеленого кольору 1 шт, металеві кріплення для сітки, металеві стовпчики 10 шт, пластмасовий каналізаційний люк зеленого кольору 1 шт – скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду від 07.08.2025 року на сідловий тягач марки «Volvo FH», держаний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 , який на праві власності належать ТОВ «Автотранзит», код ЄДРПОУ 37637435 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду від 20.10.2025 року на телефон марки «Samsung» чорного кольору із сім картою НОМЕР_6 - скасувати.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

При вирішенні даного питання стосовно речового доказу судом враховано те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 317 ЦК України право володіння не є тотожним праву власності, а є лише частиною його змісту. Зазначені вище перелічені факти та відомості разом із відомостями, що викладені у копіях доданих до матеріалів кримінального провадження документів вказують на те, що такі речові докази належать власнику філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України», ТОВ «Автотранзит» та ОСОБА_5 .

Також суд враховує, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 16 КПК України на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом допускається тимчасове вилучення майна без судового рішення. Підстави та порядок тимчасового вилучення майна визначаються ст. 167 та ст. 168 КПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна, є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у ч. 2 ст. 167 КПК України майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися ним до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

При вчиненні правопорушення ОСОБА_5 було судом встановлено, що ОСОБА_5 було використано сторонні знаряддя і засоби – сідловий тягач марки «Volvo FH», держаний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , який на праві власності згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 належать ТОВ «Автотранзит».

Щодо речових доказів – бітумний коврик зеленого кольору, який поміщено у спец пакет №QYH0082930, металевий стовпчик сірого кольору, опечатаний пояснювальною біркою, металеву сітку, опечатану пояснювальною біркою; одну резинову підкладку чорного кольору прямокутної форми яка упакована у паперовий конверт «Національна поліція» та 1 металеву частину прямокутної форми із овальним отвором яка упакована у паперовий конверт «Національна поліція», бітумні пластини зеленого кольору 132 шт, металеву сітку сірого кольору 38 шт, металеві корзини для сміття сірого кольору 2 шт, дерев`яні столи та дерев`яні лавки 7 шт, сміттєвий пластмасовий бак зеленого кольору 1 шт, металеві кріплення для сітки, металеві стовпчики 10 шт, пластмасовий каналізаційний люк зеленого кольору 1 шт, які було передано на відповідальне зберігання лісничому Верхньовисьоцького лісництва Самбірського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_7 - повернути законному володільцю та власнику філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України».

Щодо речових доказів – сідловий тягач марки «Volvo FH», держаний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 , який на праві власності належать ТОВ «Автотранзит», код ЄДРПОУ 37637435 та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Автотранзит» ОСОБА_8 - повернути і залишити у власності ТОВ «Автотранзит».

Щодо речових доказів – телефон марки «Samsung» чорного кольору із сім картою НОМЕР_6 , який було передано на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 - повернути і залишити у власності ОСОБА_5 .

Інші письмові докази і характеризуючі особу матеріали, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи.

Запобіжний захід обвинуваченому обирався.

Ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 16.10.2025 року було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави

Суд не вбачає підстав для зміни обраного запобіжного заходу, а тому залишає запобіжний захід без змін до вступу вироку в законну силу.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 121120,00 гривень, яка внесена 20.10.2025 року за ОСОБА_5 - повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_5 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.7, 8, 9, 22, 30-33,84-86,110,314,318,319,349,369-371,373,374,376,473,475 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості укладену між прокурором Сколівського відділу Стрийської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , з однієї сторони, та обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності захисника адвоката ОСОБА_6 , з іншої сторони, у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.07.2025 року № 12025141300000176 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, укладену 19.01.2026 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_5 ст..75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю в один рік.

Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду Львівської області від 16.10.2025 року у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави - залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Після набрання вироком законної сили заставу у розмірі 121120,00 гривень, яка внесена 20.10.2025 року за ОСОБА_5 - повернути заставодавцю ОСОБА_9 .

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду від 10.07.2025 року на бітумний коврик зеленого кольору, який поміщено у спец пакет №QYH0082930, металевий стовпчик сірого кольору, опечатаний пояснювальною біркою, металеву сітку, опечатану пояснювальною біркою; бітумні пластини зеленого кольору 132 шт, металеву сітку сірого кольору 38 шт, металеві корзини для сміття сірого кольору 2 шт, дерев`яні столи та дерев`яні лавки 7 шт, сміттєвий пластмасовий бак зеленого кольору 1 шт, металеві кріплення для сітки, металеві стовпчики 10 шт, пластмасовий каналізаційний люк зеленого кольору 1 шт – скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду від 07.08.2025 року на сідловий тягач марки «Volvo FH», держаний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 , який на праві власності належать ТОВ «Автотранзит», код ЄДРПОУ 37637435 - скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Сколівського районного суду від 20.10.2025 року на телефон марки «Samsung» чорного кольору із сім картою НОМЕР_6 - скасувати.

Речові докази після вступу вироку в законну силу – бітумний коврик зеленого кольору, який поміщено у спец пакет №QYH0082930, металевий стовпчик сірого кольору, опечатаний пояснювальною біркою, металеву сітку, опечатану пояснювальною біркою; одну резинову підкладку чорного кольору прямокутної форми яка упакована у паперовий конверт «Національна поліція» та 1 металеву частину прямокутної форми із овальним отвором яка упакована у паперовий конверт «Національна поліція», бітумні пластини зеленого кольору 132 шт, металеву сітку сірого кольору 38 шт, металеві корзини для сміття сірого кольору 2 шт, дерев`яні столи та дерев`яні лавки 7 шт, сміттєвий пластмасовий бак зеленого кольору 1 шт, металеві кріплення для сітки, металеві стовпчики 10 шт, пластмасовий каналізаційний люк зеленого кольору 1 шт, які було передано на відповідальне зберігання лісничому Верхньовисьоцького лісництва Самбірського надлісництва філії «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_7 - повернути законному володільцю та власнику філії «Карпатський лісовий офіс «Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України».

Речові докази після вступу вироку в законну силу – сідловий тягач марки «Volvo FH», держаний номерний знак НОМЕР_2 , VIN НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 , який на праві власності належать ТОВ «Автотранзит», код ЄДРПОУ 37637435 та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ «Автотранзит» ОСОБА_8 - повернути і залишити у власності ТОВ «Автотранзит»;

Речові докази після вступу вироку в законну силу – телефон марки «Samsung» чорного кольору із сім картою НОМЕР_6 , який було передано на відповідальне зберігання обвинуваченому ОСОБА_5 - повернути і залишити у власності ОСОБА_5 .

Стягнути з ОСОБА_5 в користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру за проведення експертизи №СЕ-19/114- 25/24898-ТВ від 21.11.2025 року на загальну суму 8914,00 грн за наступними реквізитами: Одержувач: ГУК Львів/Львівська тг/24060300; Код отримувача: (ЗКПО) 38008294; Банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); р/р: UA728999980313090115000013933.

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст..394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Роз`яснити учасникам провадження, що згідно статті 476 КПК України, у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення цього кримінального правопорушення.

Роз`яснити, що умисне невиконання угоди засудженим є підставою для притягнення особи до відповідальності за ст.389-1 КК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя ОСОБА_1