Суд: Дніпровський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовця
Дата: 22 грудня 2025 р.
Справа: №203/6780/25
Суддя: Мазниця А. А.
ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 33/803/3332/25 Справа № 203/6780/25 Суддя у 1-й інстанції - Качаленко Г. В. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за участю:
захисника Шклярука Д.С.
апеляційну скаргу захисника Шклярука Д.С. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року, якою
ОСОБА_1 , уродженця села Лобойківка, Петриківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 255 (двісті п`ятдесят п`ять) грн., стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп., -
В С Т А Н О В И В:
Згідно із оскарженою постановою суду першої інстанції, 14.09.2025 о 16:25 год. за адресою: м. Дніпро, Центральний район, пр. Олександра Поля, 101 ОСОБА_1 не виконав законну вимогу інспектора взводу роти 2 батальйону 3 Бунка Д.К, що полягала у необхідності прослідувати до службового транспортного засобу для доставляння у приміщення РТЦК та СП у зв`язку із забезпеченням адміністративного провадження, чим вчинив злісну непокору законній вимозі поліцейського та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 185 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Шклярук Д.С. просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає, що з оскаржуваним рішенням суду не погоджується, оскільки воно є невмотивованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує, що під час повного перегляду у судовому засіданні відеозаписів з камер поліцейських, що на цифровому носії були додані до протоколу про адміністративне правопорушення, було встановлено відсутність будь-яких дій, які б можливо було кваліфікувати як відмову ОСОБА_1 виконувати законну та неодноразову вимогу поліцейського під час виконання ним службових обов?язків, вчинених неодноразово, наполегливо, у зухвалій формі із відвертою зневагою до правоохоронця.
Вказує, що в моменті, коли ОСОБА_1 припаркував власний автомобіль та на вимогу поліцейського вийшов з нього, він одразу ж повідомив працівників поліції, що йому необхідно відвідати туалет у найближчому офісі чи кафе на що працівники поліції наказали йому сідати у патрульне авто та повідомили, що туалет він зможе сходити у РТЦК та СП. Після цього ОСОБА_1 повідомив що він не сідатиме в патрульне авто поки він не відвідає вбиральню у якомусь найближчому закладі громадського харчування (кафе) чи офісі, на що співробітники патрульної поліції силоміць його затримали і запхали на заднє сидіння патрульного автомобіля.
Таким чином, переглянутий під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відеозапис, який є єдиним доказом, доданим до протоколу, не містить жодних подій, які можливо б було кваліфікувати як факт злісної непокори або опору працівникам поліції з боку ОСОБА_1 , а словесна суперечка між ОСОБА_1 та працівниками поліції під час його затримання виникла з приводу того, що останні не надали ОСОБА_1 можливості відвідати вбиральню.
Акцентує увагу суду, що довідкою ВКЛ від 28.10.2025 року підтверджено, що ОСОБА_1 має урологічні захворювання. Так само в суді першої інстанції надавались виписки із медичних карток амбулаторного хворого з яких також убачається наявність у ОСОБА_1 серцево-судинних і урологічних захворювань.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника ОСОБА_2 , який на задоволенні апеляційної скарги наполягав з викладених у ній підстав, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти законне та вмотивоване рішення.
Положеннями ч. 2 ст. 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Стаття 9 КУпАП закріплює, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із вимогами ст. 278 КУпАП, при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд, в тому числі, перевіряє правильність складання протоколу інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, належно з`ясовує обставини справи.
Відповідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Апеляційний суд приходить до переконання, що постанова суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки суд у порушення вимог ст.ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді адміністративного провадження, не дав належної оцінки наявним у справі доказам, не оцінив їх відповідність вимогам законодавства та всупереч наведеним вимогам КУпАП дійшов передчасного висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення.
Вирішуючи питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, встановленого ст. 185 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Так, стаття 185 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об`єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі працівника поліції (або члена громадського формування з охорони громадського порядку чи державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку) при виконанні ним службових обов`язків. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Вказане тлумачення викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2011 року №10-рп/2011.
У п.7 постанови Пленум Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров`я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» №8 від 26.06.1992 року (зі змінами) роз`яснено, що злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов`язків, а адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи.
Дане правопорушення обов`язково передбачає наявність законної вимоги співробітника поліції при виконанні ним службових обов`язків, оскільки вимога працівника міліції або розпорядження це - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі, який має бути законодавчо обґрунтований.
Як витікає з приписів ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, крім протоколу, складеного відносно ОСОБА_1 , доказами є рапорти поліцейських, протокол про адміністративне затримання та відеозапис з бодікамер поліцейських, який фактично є єдиним об`єктивним доказом у справі, оскільки інші документи виходять виключно від поліцейських, тобто фактично від сторони обвинувачення, та відображають їх позицію, а відтак не можуть вважатися достатніми доказами винуватості особи за умови, якщо викладені у них відомості не підтверджуються іншими доказами, які мають об`єктивний характер.
Аналізуючи зміст вказаного відеозапису, суд апеляційної інстанції, не погоджуючись із висновками суду першої інстанції, приходить до переконання, що зафіксовані ним дії ОСОБА_1 за своїм змістом та характером не є достатніми для кваліфікації їх як злісної непокори у розумінні ст. 185 КУпАП, тобто відмови від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Належить додатково зазначити, що у справі відсутні будь-які об`єктивні відомості про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 210, 210-1 КУпАП, що є необхідною передумовою для застосування співробітниками Національної поліції процедури, передбаченої ст. ст. 260, 261 КУпАП.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає передчасним висновок суду першої інстанції про те, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржена постанова суду підлягає скасуванню, із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу захисника Шклярука Д.С. – задовольнити.
Постанову Центрального районного суду міста Дніпра від 26 листопада 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП – скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП — у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця
Оригінал: reyestr.court.gov.ua