Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №212/9694/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2792/26 Справа № 212/9694/25 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/9694/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивач - Комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Суботін Геннадій Геннадійович, на рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 листопада 2025 року, яке ухвалено суддею Хомченко Л.І. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 07 листопада 2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Комунальне підприємство «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради (надалі - КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 перебував на посаді Керівника, тобто директора КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, в період з 25.03.2020 по 13.08.2024, згідно Контракту №8 від 24.03.2020р.

При цьому, всупереч умова контракту, відповідач без погодження та розпорядження Жовтоводської міськради самостійно визначав час та період своєї щорічної відпустки та призначав собі і отримував щорічну матеріальну допомогу до відпусток, з порушеннями вимог нормативних документів.

У квітні-травні 2025 року Східним офісом Держаудитслужби України проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР за період з 01.01.2022 – по 31.12.2024, за результатами якої було складено Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 16.05.2025р. №040406-20/09, в тому числі здійснювалась перевірка дотримання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 19.05.1999 № 859 «Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об`єднань державних підприємств» зі змінами.

В ході перевірки було встановлено, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювалась ОСОБА_1 6 разів протягом періоду роботи на посаді (з 25.03.2020 по 13.08.2024) замість 4, що суперечить умовам Контракту. Так, на підставі Записок про надання відпустки (має силу наказу) без дати №585 та №406 директору підприємства Донченку С.О. надавалась щорічна відпустка за робочий рік з 25.03.2021 по 24.03.22 у кількості по 14 календарних днів з 12.07.2021 по 25.07.2021 та з 02.05.2022 по 15.05.2022 відповідно. Записки про надання відпустки №585 та №406 не містять інформації про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, а також час початку та закінчення відпустки, поділу її на частини, не погоджено з Органом управління майном. Проте, відповідно даних особового рахунку ОСОБА_1 у липні 2021 року та у травні 2022 року (корінці про нарахування заробітної плати) йому нараховано та виплачено відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 49 349,84 грн (липень 2021 року) та 65 816,56 грн (травень 2022 року) відповідно. Шляхом співставлення наданих до ревізії документів (Записок №585, №406, особового рахунку директора) встановлено зайве нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у травні 2022 року на суму 65 816,56 грн, внаслідок проведення подвійної оплати матеріальної допомоги на оздоровлення за робочий рік з 25.03.2021 по 24.03.2022 у розмірі середньомісячного заробітку, що є порушенням ч.3 ст.97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII, ч.2 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, п.3.3. розділу 3 Контракту від 24.03.2020 №8. Порушення призвело до втрат фінансових та матеріальних ресурсів КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР на суму 65 816,56 гривень.

Також, встановлено безпідставне нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в серпні 2024 року в сумі 96 787,84 грн, внаслідок недотримання п.3.3. розділу 3 Контракту №8 та не погодження з Органом управління майном часу і порядку використання своєї щорічної відпустки. В ході ревізії встановлено, що на підставі Записки про надання відпустки (має силу наказу) без дати №640 директору Підприємства Донченку С.О. надавалась щорічна відпустка за робочий рік з 25.03.2024 по 24.03.2025 у кількості 2 календарних днів з 10.08.2024 по 11.08.2024. Відповідно даних особового рахунку ОСОБА_1 у серпні 2024 року (корінця про нарахування заробітної плати) йому нараховано та виплачено відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 96 787,84 грн, при цьому кількість днів відпустки становила – 2 календарні дні.

Крім того, до ревізії надано розпорядження Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 13.08.2024 №229/07-07р-24 «Про дострокове розірвання дії контракту та звільнення директора КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, в якому на 5 стор., зокрема зазначається, що з боку директора Підприємства ОСОБА_1 систематично здійснюється порушення умов контракту в частині не погодження з Органом управління майном часу і порядку використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення).

Отже, в ході ревізії встановлено безпідставне нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в серпні 2024 року в сумі 96 787,84 грн, внаслідок недотримання умов Контракту №8, що є порушенням ч.3 ст.97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII, ч.2 ст.15, ст.20 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, розділ V Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР із змінами від 01.07.2021 року, п.3.3. розділу 3 Контракту від 24.03.2020 №8.

Таким чином, було зайво нараховано та сплачено відповідачу ОСОБА_1 матеріальну допомогу на загальну суму 162 604,40 (65 816,56 + 96787,84) гривень.

Позивач вважає, що дані матеріальні збитки заподіяні підприємству діями відповідача ОСОБА_1 , який використовуючи права, передбачені п.2.12 Контракту 38 від 24.03.2020, згідно якого Керівник має право користуватися правом розпорядження коштів підприємства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства, неправомірно призначав собі виплати матеріальної допомоги, шляхом надання указівок бухгалтерії підприємства, та отримував її.

Посилаючись на ст.ст. 4, 5 ЦПК України, ст.22, ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, ст.136 КЗпП України, позивач просив суд: стягнути з ОСОБА_1 162604,40 грн. на користь КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР в рахунок відшкодування матеріального збитку, заподіяного шляхом незаконного отримання матеріальної допомоги в розмірі 162604,40 грн., а також стягнути розмір сплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору – 3028 грн.

Рішенням Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР 162 604 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування матеріального збитку, заподіяного шляхом незаконного отримання матеріальної допомоги.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР судові витрати з оплати судового збору у розмірі 3028 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Суботін Г.Г., просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача, посилаючись на те, що суд першої інстанції доводи відповідача не взяв до уваги та не застосував норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим дійшов хибного та необґрунтованого висновку підставою для ухвалення незаконного рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивача було поновлено на посаді на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07.04.2025. При цьому, 08.05.2025 засобами поштового зв`язку відповідачем отримано копію розпорядження від 11.04.2025 №130/07-07р-25 «Про виконання рішення суду, яке допущено до негайного виконання, поновлення на посаді, звільнення ОСОБА_1 », оформленого на бланку Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області, підписане міським головою Дмитром Ханісом. В п. 3 цього розпорядження вказано, що ОСОБА_1 звільнено з посади директора Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради 24.03.2025 у зв`язку із закінченням строку дії контракту, п. 2 ст. 36 КЗпП України. Будь-яких застережень щодо проведення необхідних розрахунків при звільненні, в тому числі і щодо невикористаних днів відпустки за період з 14.08.2024 (дати поновлення на посаді), вказане розпорядження не містить. Наразі вказане вище розпорядження від 11.04.2025 оскаржується ОСОБА_1 в судовому порядку. Тобто, з урахуванням викладеного, фактично періодом роботи ОСОБА_1 на посаді директора Комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради наразі є період з 23.03.2020 по 24.03.2025 , тобто саме за цей період відповідач має право на відпустку.

Зазначає, що між Жовтоводською міською радою та відповідачем склалися трудові відносини. Судом першої інстанції не взято до уваги, що ні Контрактом, ні будь яким іншим нормативно-правовим актом, не встановлено порядку та способу погодження часу і порядку використання щорічної відпустки (часу початку та закінчення, поділу її на частини). Виплата матеріальної допомоги для оздоровлення під час щорічної відпустки є соціальною гарантією, закріпленою на законодавчому рівні. При поділі відпустки на частини, допомогу на оздоровлення надають до будь якої частини відпустки. Тобто, щоб працівнику отримати матеріальну допомогу на оздоровлення, необхідно оформити хоча б один календарний день щорічної основної відпустки. При цьому, жоден нормативно-правовий акт не визначає, що таку допомогу надають до щорічної основної відпустки за поточний робочий рік. Наявність у відповідача права на щорічну основну відпустку, незалежно від порядку та строків його реалізації, передбачає обов`язкове надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі середньомісячного заробітку. При цьому, при поділі відпустки на частини, допомогу на оздоровлення надають до будь-якої частини відпустки (ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про відпустки» та лист Міністерства соціальної політики від 11.09.2013 р. №10212/0/14-13/13). Наполягає на тому, що розмір такої допомоги відповідачу визначено Контрактом, що має вищу юридичну силу над умовами Колективного договору з огляду на ієрархію нормативних актів. При цьому, надані позивачем копії особової картки працівника, записок про надання відпусток №406, №585, не місять жодних відомостей щодо предмету спору – виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, її розміру чи періоду, а тому суд не мав підстав приймати їх до уваги.

Обов`язок правильного (в межах норм спеціального законодавства) нарахування заробітної плати/премії/матеріальної допомоги на оздоровлення тощо, покладено на службу бухгалтерії підприємства, зокрема, контроль за правильністю зазначеного нарахування покладено на головного бухгалтера, а не відповідача. Зазначає, що з наданих позивачем копій документів слідує, що працівниками Східного офісу Держаудитслужби у термін з 28.02.2025 по 09.05.2025 було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради за період з 01.01.2022 по 31.12.2024 з відома директора – Едуарда Кривоноса та в присутності головного бухгалтера – Ганни Рачинської. За наслідками перевірки було складено акт №040406-20/09 від 16.05.2025. Отже, відповідач не був повідомлений про проведення такої перевірки, не був присутній при її проведенні, акту не отримував та будь-яких пояснень з приводу результатів перевірки не надавав. Так само відповідачу невідомо, які документи під час перевірки були предметом дослідження, які документи були надані перевіряючим, а які ні, беручи до уваги, що перевірка стосувалась окремих питань, однак, яких саме – відповідачу невідомо, у зв`язку із чим Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, складений працівниками Східного офісу Держаудитслужби, не може бути взятий до уваги, як належний та допустимий доказ у справі.

Звертає увагу суду, що період діяльності КП до 01.01.2022 не був предметом ревізії взагалі, а, отже, не може бути і предметом розгляду наразі, як і розрахунок матеріальної допомоги до відпустки за липень 2021 року.

Наполягає на тому, що, згідно п. 3 Загальної частини Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами», винні особи - особи, які відповідно до покладених на них обов`язків та законодавства були відповідальні за фінансово-господарські операції, проведені з порушенням законодавства, та/або дії (бездіяльність) яких призвели до такого порушення. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що за результатами перевірки вина безпосередньо відповідача актом, чи будь-якими іншими доказами, не встановлена.

Відповідач не укладав письмовий договір про повну матеріальну відповідальність, а отже не є винною особою в розумінні Постанови Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 №550 «Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами» та ст.ст. 130 – 136 КЗпП України. При цьому, письмовий договір про повну матеріальну відповідальність укладено з головним бухгалтером позивача, а також із співробітниками служби бухгалтерії (підлеглими працівниками головного бухгалтера). Оскільки, неправомірних дій з боку відповідача щодо встановлення йому матеріальної допомоги і визначення її розміру позивачем не доведено, то підстави для стягнення з відповідача ймовірної її переплати, у разі доведення такого факту, відсутні.

В матеріалах справи відсутні докази наявності елементів складу цивільного правопорушення з боку відповідача, що унеможливлює застосування до останнього цивільної відповідальності у вигляді стягнення збитків (відшкодування шкоди) (постанова ВС від 01.11.2018 у справі №905/2191/15)

Окремо зазначає, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є заробітною платою і платежами, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Також, відповідач повідомив суд, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом апеляційної скарги, який складається з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням «Ліга Сова» (ідентифікаційний код 42634525), складає 80 000,00 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 – адвоката Суботіна Г.Г., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР – Олицьку Л.М., яка заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебував на посаді директора КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, в період з 25.03.2020 по 13.08.2024, згідно Контракту №8 від 24.03.2020 (а.с. 21).

Відповідно до п. 2.12 цього Контракту, Керівник має право користуватися правом розпорядження коштів підприємства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства.

Відповідно до п.3.3. даного Контракту Керівник визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення, поділу її на частини тощо), за погодженням з Органом управління майном.

Відповідно до акту Східного офісу Держаудитслужби України- АКТ ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 16.05.2025р. №040406-20/09, встановлено зайве нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у травні 2022 року на суму 65 816 гривень, внаслідок проведення подвійної оплати матеріальної допомоги на оздоровлення за робочий рік з 25.03.2021 року по 24.03.2022 року у розмірі середньомісячного заробітку, що є порушенням ч.3 ст.97 Кодексу Законів про працю України, ч.2 ст 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, п 3.3., розділ 3 Контракту від 24.03.2020 року №8. Порушення призвело до втрати фінансових та матеріальних ресурсів КП Житловодськтепломережа ЖМР на суму 65816 гривень. Також встановлено безпідставне нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у серпні 2024 року у сумі 96787,84 гривень. Внаслідок недоотримання умов контракту №8, що є порушенням ч.3 ст.97 Кодексу законів про працю України, ч.2 ст.15, ст.20 Закону України ,,Про оплату праці,, від 24.03.1995 року №108/95- ВР, розділ Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП Житловодськтепломережа ЖМР, із змінами від 01.07.2021 року, п.п.3.3. розділу 3 Контракту від 24.03.2020 №8 (а.с.11-16).

Жовтоводською міською радою, в особі міського голови Абрамова Володимира Васильовича, та громадянином ОСОБА_1 укладено Контракт від 24.03.2020 №8 (далі – Контракт №8) про таке: ОСОБА_1 призначається на посаду директора комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» на термін з 25.03.2020 року по 24.03.2025 року.

Умови матеріального та соціально-побутового забезпечення керівника визначені пунктом 3 Контракту.

Відповідно п.3.3. розділу 3 Контракту №8 керівникові надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Оплата відпустки провадиться виходячи з його середнього заробітку, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відпустки Керівникові надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі його середньомісячного заробітку.

Керівник визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення, поділу її на частини тощо), за погодженням з Органом управління майном.

Відповідно до розділу І «Загальні положення» Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, схвалено конференцією трудового колективу 01.07.2021 року (протокол від 01.07.2021 №1) із змінами від 26.01.2022 року, 15.02.2023 року та від 01.04.2024 року (далі Колективний договір). Сторони визнають цей Колективний договір нормативним актом, на підставі якого здійснюватиметься регулювання всіх соціально-економічних, виробничих і трудових відносин на підприємстві протягом усього періоду його дії. Він укладений згідно з чинним законодавством України та Генеральною, Галузевою та Територіальною угодами.

Дія цього Колективного договору поширюється на всіх працівників Підприємства, не залежно від їхньої належності до профспілкової чи іншої громадської організації.

Відповідно розділу V «Формування, регулювання і захист заробітної плати» сторони домовились, що оплата праці керівника підприємства встановлюється відповідно контракту та Додатків до цього колективного договору.

З акту ревізії також вбачається, що, шляхом співставлення умов укладеного з директором ОСОБА_1 . Контракту №8 з особовою справою керівника та щомісячними корінцями нарахування заробітної плати, встановлено, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення здійснювалась ОСОБА_1 6 разів протягом періоду роботи на посаді (з 25.03.2020 по 13.08.2024) замість 4, що суперечить умовам Контракту №8.

В ході ревізії встановлено, що на підставі Записок про надання відпустки (має силу наказу) без дати №585 та №406 директору Підприємства Донченку С.О. надавалась щорічна відпустка за робочий рік з 25.03.2021 по 24.03.22 у кількості по 14 календарних днів з 12.07.2021 по 25.07.2021 та з 02.05.2022 по 15.05.2022 відповідно.

Записки про надання відпустки №585 та №406 не містять інформації про нарахування та виплату матеріальної допомоги на оздоровлення, а також час початку та закінчення відпустки, поділу її на частини, не погоджено з Органом управління майном.

Проте, відповідно даних особового рахунку ОСОБА_1 у липні 2021 року та у травні 2022 року (корінці про нарахування заробітної плати) йому нараховано та виплачено відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 49 349,84 грн (липень 2021 року) та 65 816,56 грн (травень 2022 року) відповідно.

Шляхом співставлення наданих до ревізії документів (Записок №585, №406, особового рахунку директора) встановлено зайве нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у травні 2022 року на суму 65 816,56 грн, внаслідок проведення подвійної оплати матеріальної допомоги на оздоровлення за робочий рік з 25.03.2021 по 24.03.2022 у розмірі середньомісячного заробітку, що є порушенням ч.3 ст.97 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 року №322-VIII, ч.2 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР, п.3.3. розділу 3 Контракту від 24.03.2020 №8.

Порушення призвело до втрат фінансових та матеріальних ресурсів КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР на суму 65 816,56 гривень.

Також, встановлено безпідставне нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в серпні 2024 року в сумі 96 787,84 грн, внаслідок недотримання п.3.3. розділу 3 Контракту №8 та не погодження з Органом управління майном часу і порядку використання своєї щорічної відпустки.

Так, відповідно п.3.3. розділу 3 Контракту №8 керівникові надається оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів. Оплата відпустки провадиться виходячи з його середнього заробітку, обчисленого у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі відпустки Керівникові надається матеріальна допомога на оздоровлення у розмірі його середньомісячного заробітку.

В ході ревізії встановлено, що на підставі Записки про надання відпустки (має силу наказу) без дати №640 директору Підприємства Донченку С.О. надавалась щорічна відпустка за робочий рік з 25.03.2024 по 24.03.2025 у кількості 2 календарних днів з 10.08.2024 по 11.08.2024.

Відповідно даних особового рахунку ОСОБА_1 у серпні 2024 року (корінця про нарахування заробітної плати) йому нараховано та виплачено відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 96 787,84 грн, при цьому кількість днів відпустки становила – 2 календарні дні.

Поряд з цим Записка про надання відпустки №640 не містять інформації про погодження з Органом управління майном часу початку та закінчення відпустки, поділу її на частини тощо.

Згідно розпорядження Виконавчого комітету Жовтоводської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області від 13.08.2024 №229/07-07р-24 «Про дострокове розірвання дії контракту та звільнення директора КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, в якому на 5 стор., зокрема зазначається, що з боку директора Підприємства ОСОБА_1 систематично здійснюється порушення умов контракту в частині не погодження з Органом управління майном часу і порядку використання своєї щорічної відпустки (час початку та закінчення) ( а.с. 42-47).

Старшим інспектором з кадрів Г. Бєлаш на запит від 01.04.2025 №6 повідомлено наступне: «Погодження з Органом управління майном часу і порядку використання щорічної відпустки директора підприємства ОСОБА_1 до кадрової документації планово-економічного відділу у продовж 2024 року не надходило (а.с. 41).

Згідно п.12 розділу 8 Колективного договору від 01.07.2021 КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, матеріальна допомога виплачується при оформленні щорічної відпустки від 14 днів.

Проте, відповідно даних особового рахунку ОСОБА_1 у серпні 2024 року (корінця про нарахування заробітної плати) йому нараховано та виплачено відпускні та матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 96 787,84 грн, при цьому кількість днів відпустки становила – 2 календарні дні замість 14.

Згідно довідки про виплату матеріальної допомоги по відпустці ОСОБА_1 згідно контракту, відповідачу сплачена матеріальна допомога у квітні 2021 року 59703,84 гривень, у липні 2021 року 49349,84 гривен, травні 2022 року 65816,56 гривень травні 2023 року 70779,72 гривень, травні 2024 року 91479,92 гривен, серпні 2024 року 96787,84 гривень (а.с. 28).

В добровільному порядку ОСОБА_1 відмовився повернути КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР неправомірно отримані кошти, надіславши письмову відповідь від 01.07.2025 на вимогу підприємства (вих.№811/25 від 11.06.2025) повернути гроші (а.с. 35-37).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 , використовуючи права, передбачені п.2.12 Контракту №8 від 24.03.2020, згідно якого Керівник має право користуватися правом розпорядження коштів підприємства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства, неправомірно призначав собі виплати матеріальної допомоги, шляхом надання указівок бухгалтерії підприємства, та отримував її, що підтверджується актом ревізії від 16.05.2025, а в добровільному порядку ОСОБА_1 відмовився повернути КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР неправомірно отримані кошти,

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні положення про відшкодування шкоди наведені у параграфі 1 глави 82 ЦК України.

Так, за частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки (пункт 5.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 у справі № 904/1448/20 (провадження № 12-29гс21)).

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

За загальним правилом орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень (ст. 99 ЦК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно – правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства – суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, – із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

ОСОБА_1 перебував на посаді директора КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР, в період з 25.03.2020 по 13.08.2024, згідно Контракту №8 від 24.03.2020 (а.с. 21), та, як Керівник мав право користуватися правом розпорядження коштів підприємства; в межах своєї компетенції видавати накази та інші акти, давати вказівки, обов`язкові для всіх працівників підприємства.

Натомість, відповідно до акту Східного офісу Держаудитслужби України- АКТ ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності від 16.05.2025р. №040406-20/09, встановлено зайве нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 у травні 2022 року на суму 65 816 гривень, внаслідок проведення подвійної оплати матеріальної допомоги на оздоровлення за робочий рік з 25.03.2021 року по 24.03.2022 року у розмірі середньомісячного заробітку.

Також, встановлено безпідставне нарахування матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 в серпні 2024 року в сумі 96 787,84 грн, внаслідок недотримання п.3.3. розділу 3 Контракту №8 та не погодження з Органом управління майном часу і порядку використання своєї щорічної відпустки.

Доводи апеляційної скарги про те, що Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Жовтоводськтепломережа» Жовтоводської міської ради за період з 01.01.2022 по 31.12.2024, складений працівниками Східного офісу Держаудитслужби, не може бути взятий до уваги, як належний та допустимий доказ у справі, колегією судідв не приймаються, оскільки цей Акт є чинним та відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом щодо призначення відповідної судової експертизи на спростування висновків, викладених у вказаному Акті.

Отже, ОСОБА_1 , як керівник комунального підприємства, прийнятий на роботу згідно контракту Контракту №8 від 24.03.2020, повинен був знати вимоги чинного законодавства України, покладені контрактом на нього обов`язки, умови матеріального забезпечення, в тому числі умови нарахування та виплати матеріальної допомоги, однак, допустив нарахування та виплату собі такої дороги у порядку та розмірах не передбаченими умовами цього Контракту та Колективного договору від 01.07.2021 КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР.

Наведене є підставою для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь КП «Жовтоводськтепломережа» ЖМР 162 604 гривні 40 копійок в рахунок відшкодування матеріального збитку, заподіяного шляхом незаконного отримання матеріальної допомоги.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Колегія суддів зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд першої інстанції дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки, апеляційна скарга залишена судом апеляційної інстанції без задоволення, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, відсутні правові підстави для відшкодування судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Суботін Геннадій Геннадійович, - залишити без задоволення.

Рішення Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 07 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: