Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №199/3329/15-ц — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/328/26 Справа № 199/3329/15-ц Суддя у 1-й інстанції - БОГУН О. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Космачевської Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,

Учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт»

заінтересована особа Слобожанський відділ державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Одеса),

розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Богун О.О.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У травні 2025року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у цивільній справі за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заява обґрунтовувалась тим, що в провадженні Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП №55750721 з примусового виконання заочного рішення від 14 липня 2015року Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська по справі 199/3329/15 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ТОВ «Міжнародна будівельна компанія Україна-Канада», про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено позовні вимоги та стягнуто на користь позивача 3 237 737,12грн.

Зазначав, що відповідно до виконавчого листа № 199/3329/15-ц від 04 травня 2016року державним виконавцем Донченко Є.М. відкрито виконавче провадження №55750721 від 09 лютого 2018року, яке наразі не закінчено.

Наголошував, що 19 травня 2022року Господарським судом Дніпропетровської області винесено ухвалу про закриття провадження у справі №904/1454/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , а тому є усі підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025року, з урахуванням ухвал суду про виправлення описок, відмовлено у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

04 червня 2025року ОСОБА_1 через адвоката Круглого В.В. подав апеляційну скаргу на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025року.

В апеляційній скарзі заявник не погодився з висновками суду та висловив вимогу про скасування ухвали суду і просив про задоволення заяви в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводились до того, що ухвала постановлена з невідповідністю викладених у ній висновків обставинам справи, та судом порушені норми процесуального права.

Заявник вважав, що оскільки після ухвалення заочного рішення про стягнення із нього заборгованості, видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження про його неплатоспроможність та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року він був визнаний банкрутом та звільнений від боргів, то є усі підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Інші учасники справи своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористались та відзиву на апеляційну скаргу не подавали.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 18 червня 2025року справу призначено до судового розгляду на 16 вересня 2025року.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 вересня 2025року справу знято з апеляційного розгляду та направлено до суду першої інстанції для вирішення питання про виправлення описки.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 листопада 2025року справу призначено до судового розгляду на 23 грудня 2025року.

У зв`язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2025року №2374/0/15-25 про відставку судді ОСОБА_2 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 11 листопада 2025року № 2835 та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач – Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Новікова Г.В.

У зв`язку з неможливістю розгляду справи суддею членом колегії Новіковою Г.В., на підставі розпорядження керівника апарату суду від 15 січня 2026року № 211 у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.

Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач – Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Космачевська Т.В.

19 листопада 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду на 20 січня 2026року.

Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2015року у справі №199/3329/15 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: ТОВ «МБК Україна-Канада», про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто з ОСОБА_1 3 237 737,12грн.

Стягувачем було отримано виконавчий лист №199/3329/15-ц від 04 травня 2016року та направлено на виконання до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби, де відкрито виконавче провадження №55750721 від 09 лютого 2018року.

Господарським судом Дніпропетровської області 19 травня 2022року винесено ухвалу про закриття провадження у справі №904/1454/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , якою зокрема завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та в які йшлося про те, що вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Звільнено фізичну особу ОСОБА_1 від боргів, окрім боргів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати аліментів, виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи. Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

12 жовтня 2023року представник заявника звернувся до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з заявою про закінчення виконавчого провадження №55750721 від 09 лютого 2018року на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року, однак постанова про відкриття виконавчого провадження №55750721 від 09 лютого 2018року відносно виконавчого листа №199/3329/15-ц від 04 травня 2016року не скасована.

ОСОБА_1 звертався до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою та просив роз`яснити чи визнано ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року по справі №904/1454/20 виконавчий лист №199/3329/15-ц виданий 04 травня 2016року за заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 14 липня 2015року у справі №199/3329/15-ц таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27 травня 2024року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення судового рішення було відмовлено, але при цьому Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року питання, щодо визнання виконавчого листа №199/3329/15-ц виданого 04 травня 2016року за заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14 липня 2015року у справі №199/3329/15-ц таким, що не підлягає виконанню не вирішувалося.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Суд першої інстанції виснував, що відсутні правові підстави передбачені статтею 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду.

Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення так як судом першої інстанції при постановленні ухвали додержані норми процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Згідно з частинами першою, другою статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню: є матеріально-правові та процесуально-правові.

Процесуально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально-правовими підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про припинення обов`язку боржника з передбачених законом підстав.

Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 19 січня 2023року у справі № 824/2/22 (провадження № 61-9190ав22), від 21 грудня 2023року у справі №824/2/22 (провадження № 61-11769ав23).

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, полягає насамперед у встановленні обставин та фактів, що підтверджують відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 24 червня 2020року у справі № 520/1466/14-ц, провадження № 61-43447св18, від 09 вересня 2021 року у справі № 824/67/20, провадження № 61-10482ав21, від 09 червня 2022року у справі № 2-118/2001, провадження № 61-1762ав22.

Заразом, за наявності судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили та підлягає виконанню, заявником при зверненні до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не доведено що ним було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого його обов`язок припинився, або його обов`язок, як боржника, припинився з інших причин, передбачених положеннями статті 432 ЦПК України.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Положення статті 129-1 Конституції України визначають, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950року.

У пілотному рішенні у справі «Бурдов проти Росії» від 7 травня 2002року Європейський Суд вказав, що пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод кожному надано право звертатися до національного суду у разі виникнення спору про його цивільні права ("право на суд"), одним із аспектів якого є право на доступ до правосуддя, що представляє собою право на порушення позовного провадження у національних судах з питань цивільно-правового характеру; але таке право на судовий захист було б ілюзорним, якби система правова держави-учасника Європейської конвенції не виключала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, залишалося б не виконаним. Також, визнається неприпустимим, що п. 1 ст. 6 Конвенції, деталізовано визначаючи процесуальні гарантії сторін на справедливий розгляд їхньої справи національним судом, не передбачав би захисту процесу виконання судових рішень. Європейський суд наголосив, що виконання рішення суду, яке ухвалено будь-яким національним судом, повинно розглядатись як складова "судового розгляду.

У справі "Soering vs UK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов`язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.

Верховний Суд України у постанові від 22 березня 2017року у справі №755/6665/15-ц зазначив, що ухвала суду про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, є перепоною в завершенні судового провадження, оскільки така ухвала унеможливлює виконання судового рішення про задоволення вимог кредитора, тому перешкоджає подальшому розгляду та провадженню у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа такими, що не підлягає виконанню, оскільки не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 432 ЦПК України, за яких виконавчий документ може бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що після ухвалення заочного рішення про стягнення із нього заборгованості, видачі виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження він звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про відкриття провадження про його неплатоспроможність та ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року він був визнаний банкрутом та звільнений від боргів, то є усі підстави визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, не приймаються апеляційним судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 128 Кодексу України з процедур банкрутства (далі — КузПБ), з дня затвердження плану реструктуризації боргів боржник починає погашення вимог кредиторів згідно з умовами такого плану.

Згідно з частиною першою статті 129 КУзПБ не пізніше п`яти днів після закінчення строку виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також за наявності підстав для дострокового припинення процедури реструктуризації боргів боржник зобов`язаний надати суду та кредиторам, включеним до плану реструктуризації боргів, звіт про виконання плану реструктуризації боргів.

Відповідно до частини другої статті 129 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд у п`ятиденний строк після отримання звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, але не пізніше 10 днів після закінчення строку виконання такого плану, призначає судове засідання для розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів. У цьому судовому засіданні кредитори можуть висловити свої скарги на дії боржника щодо виконання плану реструктуризації боргів.

Згідно з частиною третьою статті 129 КУзПБ за результатами розгляду звіту про виконання плану реструктуризації боргів боржника, а також скарг кредиторів господарський суд постановляє одне з таких рішень: 1) про закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням боржником плану реструктуризації боргів; 2) про невиконання боржником плану реструктуризації боргів, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника.

Відповідно до частини четвертої статті 129 КУзПБ у разі закриття провадження у справі про неплатоспроможність у зв`язку з виконанням плану реструктуризації боргів настають наслідки, передбачені цим Кодексом, щодо звільнення боржника від боргів.

Згідно з частиною п`ятою статті 129 КУзПБ у разі невиконання або неповного виконання умов плану реструктуризації боргів боржника кредитори можуть пред`явити свої вимоги до боржника в невиконаному обсязі, передбаченому договорами.

Відповідно до частини першої статті 134 КУзПБ господарський суд при постановленні ухвали про завершення процедури погашення боргів боржника та закриття провадження у справі про неплатоспроможність ухвалює рішення про звільнення боржника - фізичної особи від боргів.

Згідно з частиною другою статті 134 КУзПБ фізична особа не звільняється від подальшого виконання вимог кредиторів після завершення судових процедур у справі про неплатоспроможність та обов`язку повернення непогашених боргів, а саме: 1) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи; 2) сплати аліментів; 3) виконання інших вимог, які нерозривно пов`язані з особистістю фізичної особи.

Такі вимоги, що не були повністю погашені у справі про неплатоспроможність, можуть бути заявлені після закінчення провадження у справі про неплатоспроможність у непогашеній частині.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (стаття 1 КузПБ).

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Згідно з частиною другою статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Наразі Господарським судом Дніпропетровської області 19 травня 2022року винесено ухвалу про закриття провадження у справі №904/1454/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 , якою зокрема завершено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 та якою охоплювалися в тому числі і вимоги кредитора у даній справі, в якій заявник просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційний суд наголошує, що в ухвалі Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року, вказано, що вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений Кодексом України з процедур банкрутства строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню.

Тож судове рішення Господарського суду Дніпропетровської області ухвалено в окремому провадженні про неплатоспроможність ОСОБА_1 та є самостійним судовим рішенням та може бути самостійною підставою для прийняття рішень державним виконавцем в межах його повноважень, передбачених ЗУ “Про виконавче провадження”.

Як вказував заявник, 12 жовтня 2023року представник заявника звертався до відділу державної виконавчої служби з заявою про закінчення виконавчого провадження №55750721 від 09 лютого 2018року на підставі вказаного рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022року, однак постанова про відкриття виконавчого провадження №55750721 від 09 лютого 2018року відносно виконавчого листа №199/3329/15-ц від 04 травня 2016року не була скасована.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

В даному випадку ОСОБА_1 не позбавлений права звернутися зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця та саме в такий спосіб захистити свої права.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб заявник надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про законність ухвали суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, –

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 27 травня 2025року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026року.

Судді: