Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №210/2402/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3036/26 Справа № 210/2402/25 Суддя у 1-й інстанції - Літвіненко Н.А. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м.Кривий Ріг

Справа № 210/2402/25

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Матвійчук Ю.К.

сторони:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року,яке ухвалене суддею Літвіненко Н.А. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 20 листопада 2025 року,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю чоловіка, яка пов`язана з професійним захворюванням.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 була дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який працював у відповідача в період часу з 01.10.1991 по 27.10.1994 підземним прохідником 6 розряду дільниці №14 ш.ім.Артема РУ ім.Кірова, підземним прохідником з веденням вибухових робіт 6 розряду дільниці №7 ш.ім.Артема РУ ім. Кірова.

З 2004 року ОСОБА_3 були встановлені професійні захворювання та третя група інвалідності (ХОЛ, пиловий бронхіт, емфізема, вібраційна хвороба).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

В посмертному епікризі №2988 Поліклінічного відділення «Криворізька центральна районна лікарня» вказано, що самопочуття хворого прогресивно погіршувалося, посилювалися явища дихальної та серцевої недостатності, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 0 год. 10 хв., хворий помер, реанімаційні заходи протягом 30 хвилин не ефективні, в 0 год. 40 хв. констатована смерть. Посмертний діагноз: ХОЗЛ ІІ ст. (емфізема легень, пневмосклероз) ЛН II. Хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення. Захворювання правої легені. ІБС: стенокардія напруженості, ф.кл.I кардиосклероз постінфарктний, артеріальна гіпертензія. СН ПА ф.кл.ІІ. Хронічний пієлонефрит, кіста лівої нирки.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №151 від 27.08.2010 причиною смерті чоловіка позивачки стала хронічна легенева серцева недостатність, вік померлого 56 років.

Довідкою Розширеної експертної комісії №2 серії ДНА-03 №000362 від 16.02.2011 встановлений причинний зв?язок смерті ОСОБА_3 з профзахворюванням від 16.09.2004, з 24.01.2011 (підстава акт №9).

Позивачка зазначає, що смертю чоловіка їй завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що вона втратила рідну людину, з яким прожила у щасливому шлюбі більше 36 років та планувала прожити до глибокої старості. Смерть чоловіка призвела до того, що позивачка перебуває у напруженому психологічному стані, переносить душевні страждання, оскільки до теперішнього часу не можу змиритися з цією утратою. Чоловік був опорою, матеріально утримував сім?ю, завжди допомагав організовувати спільний побут, вона могла на нього покластися у будь-яких життєвих ситуаціях. Він помер у досить молодому віці - 56 років, хоча міг ще жити та дарувати позивачці та їх дітям свою любов та турботу. Позивачка має дорослих дітей, які піклуються про неї, але розуміє, що їй ніхто не може замінити її чоловіка. Після смерті чоловіка життя позивачки докорінно змінилося, оскільки вона залишилася сама та буде доживати своє життя без підтримки рідної людини. Через вік та вищезазначені душевні переживання, стан здоров?я позивачки погіршився.

Зазначає, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є правонаступником РУ імені Кірова та особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди.

В зв`язку з вищевикладеним, позивачка переносить моральні страждання пов`язані з втратою чоловіка, а тому просила суд стягнути з відповідача на її користь 200 000,00 грн. за спричинену моральну шкоду.

Рішенням Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 200 000 гривень 00 коп., без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір в сумі 2000,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь держави судовий збір у розмірі 3500 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, недоведеність позивачем заявлених позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не встановлено прямого причинного зв`язку між винними діями відповідача та смертю чоловіка позивачки, адже, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не є правонаступником шахти імені Артема ДП «Рудоуправління імені Кірова».

Визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, є необґрунтованим.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивачка ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду, в судове засідання не з`явилися, позивачка ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи за її відсутності, інші учасники справи про причини неявки суд не повідомили, що (у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України) не перешкоджає розглядові справи.

Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов`язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_4 була дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_3 в період часу з 01.10.1991 по 27.10.1994 працював підземним прохідником 6 розряду дільниці №14 ш. ім.Артема РУ ім.Кірова, підземним прохідником з веденням вибухових робіт 6 розряду дільниці №7 ш. ім.Артема РУ ім. Кірова, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

27.10.1994 року ОСОБА_3 був звільнений за ст.38 КЗпП України.

З 2004 року ОСОБА_3 були встановлені професійні захворювання та третя група інвалідності (ХОЛ, пиловий бронхіт, емфізема, вібраційна хвороба).

Жовтневою районною санітарно-епідеміологічною станцією 24.09.2004 було складено Акт №55 розслідування професійного захворюванням (Форма П-4).

Відповідно до п.14 вказаного Акту, працюючи на ш. «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка» підземним прохідником з правом ведення вибухових робіт в період з 25.11.1994 по теперішній час, в процесі роботи використовувалося обладнання (скреперні лебідки, ручні та телескопні перфоратори), яке за своїми конструктивними особливостями відрізняється генеруванням локальної вібрації підвищених параметрів. Підземні роботи відрізняються також запиленістю повітря робочої зони, що перевищує гранично допустиму концентрацію через неефективність провітрювання робочих місць.

Згідно з даними санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, підготовленої Жовтневою СЕС м. Кривого Рогу (2/2-3508 від 07.10.2002р.) умови праці ОСОБА_3 в попередніх професіях, зокрема під час роботи з 01.10.1991 року по 27.10.1994 року підземним прохідником і за цією ж професією з правом ведення вибухових робіт на ш.№l ім.Артема колишнього РУ ім. Кірова також характеризувалися підвищеними рівнями локальної вібрації та запиленістю робочої зони.

Згідно з п.17 Акту №55 розслідування професійного захворювання, складеного 24.09.2004, в тому числі адміністрація шахти № l ім. Артема колишнього РУ ім. Кірова, порушила ст. 153 К3пП України.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В посмертному епікризі №2988 Поліклінічного відділення «Криворізька центральна районна лікарня» вказано, що самопочуття хворого прогресивно погіршувалося, посилювалися явища дихальної та серцевої недостатності, ІНФОРМАЦІЯ_2 о 0 год. 10 хв., хворий помер, реанімаційні заходи протягом 30 хвилин не ефективні, в 0 год. 40 хв. констатована смерть.

Посмертний діагноз: ХОЗЛ ІІ ст. (емфізема легень, пневмосклероз) ЛН II. Хронічний обструктивний бронхіт, фаза загострення. Захворювання правої легені. ІБС: стенокардія напруженості, ф.кл.I кардиосклероз постінфарктний, артеріальна гіпертензія. СН ПА ф.кл.ІІ. Хронічний пієлонефрит, кіста лівої нирки.

Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть №151 від 27.08.2010 причиною смерті ОСОБА_3 є хронічна легенева серцева недостатність, вік померлого 56 років.

Довідкою Розширеної експертної комісії №2 серії ДНА-03 №000362 від 16.02.2011 встановлений причинний зв?язок смерті ОСОБА_3 з профзахворюванням від 16.09.2004, з 24.01.2011 (підстава акт №9).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався ст.ст. 1167, 1168 ЦК України та виходив з того, що смерть ОСОБА_3 пов`язана з професійними захворюваннями, які виникло під час його роботи на шахті ім.Артема РУ ім. Кірова, правонаступником якого є ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», тому його дружині - позивачці у справі ОСОБА_1 має бути відшкодовано моральну шкоду, пов`язану із втратою близької людини.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 16 ЦК України відшкодування моральної шкоди є способом захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно із ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.

Таким чином, ч. 1 ст. 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові дружині, батькам усиновлювачам, дітям усиновленим, а також особам, які проживали з нею однією сім`єю, згідно ч.2 ст.1168 ЦК України.

Право кожного на належні, безпечні і здорові умови праці встановлено ч.4 ст.43 Конституції України.

Згідно частин 1, 3 ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві.

Відповідно до довідки Розширеної експертної комісії №2 серії ДНА-03 №000362 від 16.02.2011 встановлений причинний зв?язок смерті ОСОБА_3 із встановленими йому за життя професійними захворюваннями.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

З огляду на вищезазначене та враховуючи, що чоловік позивачки отримав професійні захворювання у зв`язку з незабезпеченням йому відповідачем безпечних та нешкідливих умов праці, колегія суддів погоджуються з правильним висновком суду першої інстанції про те, що відповідач ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди позивачеві - дружині померлого.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 колегією суддів відхиляються, оскільки факт заподіяння моральної шкоди у зв`язку зі смертю її чоловіка внаслідок встановленого йому за життя професійного захворювання, яке виникло в результаті незабезпечення останньому відповідачем ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» безпечних та нешкідливих умов праці, встановлений в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.

Так, позивачка втратила рідну людину, яку вона дуже любила і поважала, у ОСОБА_1 порушено звичайний для неї спосіб життя, а втрата близької людини, вимагає від неї додаткових зусиль для організації життя, оскільки померлий, за життя, був для неї опорою, моральною підтримкою, і вона змушена переносити нервові потрясіння та душевні страждання.

Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не є правонаступником підприємства на якому загинув чоловік позивачки.

Так, у разі виникнення питань, пов`язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину, що неодноразово було викладеного у правових позиціях Верховного Суду, а саме у справах № 215/3136/17, № 212/6039/16-ц, № 6-1377 цс17.

Оскільки, згідно наказу Державного комітету Промислової політики України № 165 від 19.04.2001 «Про подальшу реструктуризацію РУ ім. Кірова» був затверджений укрупнений перелік об`єктів та виробничих потужностей Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова», що підлягають передачі на баланс Криворізького державного гірничо-металургійного комбінату «Криворіжсталь». Відповідне майно державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» було передано на збільшення статутного фонду КДГМК «Криворіжсталь», про що був складений розподільчий баланс та акти приймання-передачі, що не оспорюється відповідачем.

На базі окремих виробничих потужностей Рудоуправління імені Кірова, в тому числі шахти імені Артема, на якій працював чоловік позивачки, було створено шахтоуправління з підземного видобутку руди, як підрозділ КДГМК «Криворіжсталь». Оскільки КДГМК «Криворіжсталь» набуло право на частину майна РУ імені Кірова, в тому числі шахти на якій працював чоловік позивачки, тому відповідач є правонаступником всіх прав та обов`язків шахти імені Артема РУ імені Кірова.

Аналогічні висновки викладено й в ухвалі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.09.2023 у справі №210/5663/20.

Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивачки, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивачки, яка втратила чоловіка та залишилась без його турботи і піклування, одна, без допомоги загиблого чоловіка, виховувала і утримувала малолітнього сина, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність.

Колегія суддів, беручи до уваги глибину і тривалість моральних страждань позивачки, характер психологічної травми, яку вона отримала у зв`язку зі смертю чоловіка, конкретні обставини по справі, наслідки, що наступили, вважає що визначений розмір моральної шкоди, відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

Посилання відповідача на те, що позивачкою не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення їй моральної шкоди у зв`язку з втратою чоловіка, не можуть бути прийняті до уваги, з огляду на незворотні негативні наслідки, які настали для позивачки внаслідок смерті чоловіка.

Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст. 367, ч. 1 ст. 369, ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» - залишити без задоволення.

Рішення Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 20 листопада 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: