Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №210/2540/22 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2469/26 Справа № 210/2540/22 Суддя у 1-й інстанції - Скотар Р.Є. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.

суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.

секретар судового засідання Лідовська А.А.

учасники справи:

заявник – ОСОБА_1

суб`єкт оскарження - державний виконавець Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Самбурська Тетяна Сергіївна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника адвоката Мотуза Олександра Володимировича, на ухвалу Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 14 листопада 2025 року, ухвалену суддею Скотарем Р.Є. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складання повного судового рішення не зазначена),

ВСТАНОВИВ

В серпні 2025 року ОСОБА_1 від імені і в інтересах якого діє адвокат Мотуз О.В., звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Самбурської Тетяни Сергіївни.

Просив зобов`язати державного виконавця Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Самбурську Т.С. закінчити виконавче провадження №70391618 з виконання наказу судді Металургійного районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2022 року №210/2540/22 про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 в зв`язку зі смертю отримувача аліментів.

Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 14 листопада 2025 року скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Ухвала суду мотивована тим, що після смерті отримувача аліментів ОСОБА_2 , ні державний виконавець, ні інша заінтересована особа не звертались до суду з питання заміни стягувача в даному виконавчому провадженні, крім того суду не надано доказів, що дитина ОСОБА_3 проживає разом із батьком ОСОБА_1 та знаходиться на його утриманні. Тому суд виснував, що державним виконавцем не допущено бездіяльності в даному питанні.

Не погодившись із даним судовим рішенням, представник заявника адвокат Мотуз О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржену ухвалу скасувати та повернути справу до Металургійного районного суду міста Кривого Рогу для продовження розгляду у зв`язку із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи. Надіслав до суду апеляційної інстанції в якості доказу акт від 02.12.2025 року про проживання доньки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 за його адресою починаючи, з вересня 2025 року.

У відзиві на апеляційну скаргу Саксаганський відділ державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) посилаючись на безпідставність апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заявника адвоката Повалій О.В., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити з підстав викладених у ній, представника Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Котар В.І., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.10.2022 року Дзержинським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області було винесено судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі частини від заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.16).

21.11.2022 року ОСОБА_2 до Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) було надано заяву про прийняття до виконання судового наказу № 210/2540/22 про стягнення за ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 (а.с.49).

Державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Котар Валентином Івановичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 70391618 від 22.11.2022 року (а.с.48).

Державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Котар Валентином Івановичем було винесено постанову про розмір витрат виконавчого провадження № 70391618 від 22.11.2022 року (а.с.53).

Державним виконавцем Металургійного відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Котар Валентином Івановичем було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 70391618 від 01.12.2022 року (а.с.54).

Згідно листа т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 – ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі призову на військову службу по мобілізації та направлений для проходження служби до військової частини НОМЕР_1 (а.с.57).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 09.08.2025 року (а.с.60).

12 серпня 2025 року ОСОБА_1 надав до Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заяву про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки осіб, які могли б стати правонаступниками ОСОБА_2 немає. Дитина ОСОБА_3 знаходиться на утриманні батька (а.с.59).

З відповіді Саксаганського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького районну Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 14.08.2025 року встановлено, що відповідно до ст. ст. 15, 39 Зу «Про виконавче провадження» у разі смерті стягувача, якщо виконання рішення може бути продовжено правонаступником, виконавче провадження не закривається, а підлягає заміні сторони виконавчого провадження у встановленому законом порядку, оскільки належним стягувачем є новий законний представник або інша особа, визначена судом чи органом опіки та піклування (а.с.61).

Суд, відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця, розглянув дану скаргу по суті, зазначивши, що вона не підлягає задоволенню через недоведеність, зокрема заявником не надано доказів фату проживання дитини, на утримання якої стягнуто аліменти з батьком та її утримання батьком – платником аліментів.

З вказаним висновком суду погодитися не можна виходячи з наступного.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 188 СК України, батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Згідно ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених ним Кодексом.

Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обовязковим до виконання. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Обов`язок позивача щодо утримання дітей припиняється на підставі п. 5 ч. 1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у разі скасування або визнання не чинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Отже, дане питання про припинення стягнення аліментів і як наслідок цього закінчення виконавчого провадження повинно вирішуватися в позовному провадженні, з наданням відповідних доказів наявності підстав для припинення стягнення, а не в порядку оскарження дій/бездіяльності державного виконавця.

Тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність скасування оскарженої ухвали суду та закриття провадження по даній справі на підставі п.1 ч.1 статті 255 ЦПК України.

Керуючисьст. ст. 367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу представника заявника адвоката Мотуза Олександра Володимировича задовольнити частково.

Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу від 14 листопада 2025 року скасувати і провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 січня 2026 року.

Головуючий:

Судді: