Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №734/4140/25 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 734/4140/25

Головуючий у першій інстанції – Бузунко О. А.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/239/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Шарапової О.Л., Шитченко Н.В.

секретар: Шкарупа Ю.В.,

Позивач: керівник Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області

Відповідач: ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальний заклад «Регіональний ландшафтний парк «Міжрічинський» Чернігівської обласної ради

Особа, яка подала апеляційну скаргу: керівник Козелецької окружної прокуратури

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на ухвалу Козелецького районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року у справі за позовом керівника Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки (суддя Бузунко А.О.), постановлену у с-ще Козелець,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2025 року керівник Козелецької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року позовну заяву повернуто позивачам у зв`язку з невиконанням вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

В апеляційній скарзі керівник Козелецької окружної прокуратури просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду, посилаючись на те, що повернення позову з підстав невнесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки є наслідком неправильного застосування положень Закону України «Про внесення змін до ЦК України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача» та статті 390 ЦК України, оскільки механізм попереднього внесення компенсації передбачено лише у разі витребування майна від добросовісного набувача, тоді як на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не наділений повноваженнями оцінювати статус відповідача як добросовісного чи недобросовісного набувача. Крім того, скаржник зазначає, що спірна ділянка вибула внаслідок безоплатної приватизації земель природно-заповідного фонду, які не можуть передаватися у приватну власність, а відповідач, набуваючи її за договором купівлі-продажу від 01 липня 2020 року, знав або мав знати про розташування ділянки в межах РЛП «Міжрічинський» (з огляду на місце проживання та перебування на посаді заступника голови Козелецької РДА у 2014–2016 роках), у зв`язку з чим, на переконання скаржника, вимога про попереднє внесення компенсації не підлягає застосуванню.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на те, що позивачі не усунули недоліків позовної заяви у строк, встановлений ухвалою про залишення без руху, зокрема не виконали вимогу щодо внесення на депозитний рахунок суду коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки, яка, на думку відповідача, підлягає застосуванню у цих правовідносинах. Доводи апеляційної скарги про неможливість оцінки добросовісності набувача на стадії відкриття провадження відповідач вважає необґрунтованими, а посилання скаржника на недобросовісність набуття - такими, що не спростовують процесуального обов`язку виконати вимоги ухвали про залишення позову без руху, у зв`язку з чим повернення позовної заяви відповідач вважає правомірним.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст. 368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону не відповідає ухвала суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 статті 12 ЦПК України, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2025 року керівник Козелецької окружної прокуратури звернувся до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, Остерської міської ради Чернігівського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки, скасування рішення та скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалою Козелецького районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2025 року позовну заяву залишено без руху з підстав невідповідності вимогам ч.4 ст. 177, ч. 2 ст. 185 ЦПК України ЦПК України та зобов`язано позивача протягом п`яти днів з дня отримання ухвали внести на депозитний рахунок суду кошти у розмірі вартості спірної земельної ділянки, пославшись на зміни, внесені Законом України від 09 квітня 2025 року щодо захисту прав добросовісного набувача до статей 177 і 185 ЦПК України, при цьому суд зазначив, що оцінка добросовісності набуття спірного майна не може бути надана на цій стадії та підлягає з`ясуванню під час розгляду справи по суті.

06 жовтня 2025 року до суду від керівника Козелецької окружної прокуратури надійшли письмові пояснення, у яких він висловив незгоду з вимогою суду щодо внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки, посилаючись на те, що передбачений законом механізм попереднього внесення компенсації застосовується лише у разі витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, тоді як, на думку заявника, відповідач таким набувачем не є, оскільки набув земельну ділянку, розташовану в межах земель природно-заповідного фонду (РЛП «Міжрічинський»), про що знав або мав знати з огляду на місце проживання та попереднє перебування на посаді в органах державної влади.

Повертаючи оскаржуваною ухвалою позовну заяву позивачу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений строк не усунув недолік, зазначений в ухвалі від 29 вересня 2025 року про залишення позовної заяви без руху, а саме: не підтвердив внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірної земельної ділянки (частина четверта статті 177 ЦПК України).

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа може звернутися до суду за захистом своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми, змісту та доданих документів.

Позовна заява має містити обґрунтування вимог і зазначення доказів, які їх підтверджують (п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), а також до неї додається підтвердження сплати судового збору або документ про звільнення від нього (ч. 4 ст. 177 ЦПК України).

09.04.2025 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача" № 4292-IX від 12.03.2025, згідно з яким статтю 390 ЦК України доповнено частиною 5 наступного змісту: «Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві».

Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади.

Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".

Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

Частину 4 статті 177 ЦПК України доповнено абзацом 2 такого змісту: "У разі подання органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором позовної заяви про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади до позову додаються документи, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви".

Згідно зі ст. 185 ЦПК України, якщо позов подано з порушенням вимог ст. 175, 177 ЦПК України, суддя протягом п`яти днів ухвалює рішення про його залишення без руху. У разі усунення недоліків у встановлений строк позов вважається поданим у день первісного подання, інакше - повертається позивачеві.

Із позовної заяви вбачається, що прокурор, обґрунтовуючи заявлені вимоги, посилається на недобросовісність набуття відповідачем спірної земельної ділянки.

Залишаючи позовну заяву без руху з підстав недодержання вимог частини четвертої статті 177 ЦПК України, а саме ненадання документів, що підтверджують внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна, суд першої інстанції залишив поза увагою, що обов`язок подання таких доказів прокурором передбачено виключно у разі витребування майна у добросовісного набувача, про що зазначено в указаній нормі закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21.09.2022 у справі №908/976/19 виснувала, зокрема, що перевірка добросовісності набувача цього майна здійснюється саме при вирішенні питання про витребування/повернення майна.

Добросовісність чи недобросовісність особи - це правовий висновок, який робиться судом на підставі встановлених обставин справи, які можуть про це свідчити. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/20528/21.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що обставини, пов`язані з добросовісністю чи недобросовісністю набуття спірного майна, підлягають дослідженню та встановленню під час розгляду справи по суті, а не на стадії вирішення питання про відкриття провадження. При цьому, факт недобросовісності набувача встановлюється судом на основі наданих сторонами та досліджених в ході судового розгляду доказів, а не виключно через вказівку опонента про його недобросовісність у поданому позові.

З огляду на неможливість перевірки добросовісності набувача земельної ділянки на стадії відкриття провадження у справі, вказана вимога суду першої інстанції є помилковою.

Колегія суддів зазначає, що у разі встановлення під час розгляду справи по суті необґрунтованості доводів прокурора та добросовісності відповідачки як набувача спірної земельної ділянки, невнесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі вартості спірного майна (частина четверта статті 177 ЦПК України) буде самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Водночас у разі встановлення обґрунтованості доводів прокурора про недобросовісність набуття відповідачкою спірної земельної ділянки питання компенсації вартості майна відповідачці як добросовісному набувачеві не вирішується.

Колегія суддів також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01 грудня 2025 року у справі № 354/419/25, що узгоджується з частиною четвертою статті 367 ЦПК України, згідно з яким обов`язок попереднього внесення вартості майна на депозитний рахунок суду та подання відповідних доказів, передбачений частиною п`ятою статті 390 ЦК України й абзацом другим частини четвертої статті 177 ЦПК України, стосується позовів про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача, тоді як у разі обґрунтування позову недобросовісністю набувача ці приписи не застосовуються, а питання добросовісності/недобросовісності може бути вирішене лише після дослідження доказів на стадії ухвалення судового рішення.

У постанові Верховного суду від 15 жовтня 2020 року справі № 148/2383/19 зазначено, що особа, яка подає позовну заяву, вправі очікувати від суду застосування ним процесуального закону, який надає їй право звернення з позовом з можливістю подальшого вирішення процесуальних питань щодо визначення предмета доказування, надання та витребування доказів в установленому порядку. Застосування принципу пропорційності при здійсненні судочинства вимагає такого тлумачення процесуального закону, яке б гарантувало особі право на судовий захист, зокрема звернення з позовною заявою до суду відповідно до приписів частини першої статті 4 ЦПК України, оскільки держава не вправі обмежувати права особи, не маючи на меті захист суспільних інтересів.

Відкриття провадження у справі регламентовано главою 2 розділу III ЦПК України, яка не наділяє суд повноваженнями оцінювати обраний позивачем спосіб захисту, належність, допустимість і достатність доказів або визначати учасників справи. Ці питання вирішуються на наступних стадіях цивільного процесу. Неповнота обґрунтування позову чи ненадання доказів не є підставою для залишення заяви без руху або її повернення. Після відкриття провадження суд першої інстанції (за наявності підстав) може провести підготовче засідання (ст. 197 ЦПК України) для уточнення предмета спору, складу учасників, визначення обставин справи та збирання доказів.

Схожий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 25 січня 2024 року у справі № 320/14843/23.

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним». Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справі «Bellet v. France» (Белле проти Франції) від 04 грудня 1995 року та «Nunes Dias v. Portugal» (Нун`єш Діаш проти Португалії) від 10 квітня 2003 року).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» (Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії) від 28 жовтня 1998 року).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що повернення позовної заяви з підстав, наведених судом першої інстанції, є необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам ст. 177 ЦПК України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

У зв`язку з наведеним, оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, п. 4 ч. 1 ст. 379, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу керівника Козелецької окружної прокуратури задовольнити.

Ухвалу Чернігівського районного суду Чернігівської області від 07 жовтня 2025 року - скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: