Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №537/4736/25 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/76/2026

Справа № 537/4736/25

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.01.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Дьяченко В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м.Кременчук справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав,

у с т а н о в и в:

Зміст заявлених вимог.

25 липня 2025 року до суду через систему «Електронний суд» надійшов позов ОСОБА_1 , поданий її представником адвокатом Коюда М.А., за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, в якому просять позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, актовий запис №321. У шлюбі у них народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Влітку 2015 року ОСОБА_2 залишив сім`ю, мотивуючи свій вчинок тим, що втомився бути батьком та нести відповідальність за сім`ю, однак приблизно через місяць повернувся. Восени 2016 року відповідач остаточно залишив родину, припинив надавати фінансову та будь-яку іншу допомогу, не виконував батьківські обов`язки по відношенню до дитини. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. За весь час спільного з позивачем проживання, відповідач не приділяв уваги сім`ї та ігнорував сімейні обов`язки. ОСОБА_2 не турбувався про добробут дитини, не займався її вихованням та розвитком. Зусилля вмотивувати відповідача змінити ставлення до дитини і сімейного життя не призвели до бажаних результатів. Натомість його поведінка погіршилася, він почав вести асоціальний спосіб життя, повністю припинив піклуватися про дитину. ОСОБА_2 своїх обов`язків щодо доньки не виконує, умовами проживання, виховання, станом дитини не цікавиться, не піклується про її інтелектуальний розвиток, матеріально не утримує, не забезпечує доньку необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з донькою, не надає їй доступу до культурних та духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а навпаки своїми протизаконними діями може негативно вплинути на її подальший розвиток, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання освіти. Всі ці обов`язки ОСОБА_1 у повному обсязі реалізовує самостійно. У травні 2022 року після повномасштабного вторгнення російської федерації до України та з метою збереження безпеки життя та здоров`я як свого так і дитини, ОСОБА_1 разом з донькою змінили постійне місце проживання та переїхали до Німеччини, де перебувають до теперішнього часу. ОСОБА_1 перебуває у тривалих стосунках з громадянином Німеччини, з яким проживає однією сім`єю, та спільно виховують доньку ОСОБА_4 , яка приймає останнього як батька. Дитина забезпечена належною медичною та соціальною турботою, їй створені усі умови для повноцінного та гармонійного розвитку, проживання, виховання дитини у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що відповідає принципам найкращих інтересів дитини. ОСОБА_1 дбає про розвиток дитини, займається її вихованням, здоров`ям, особисто супроводжує дитину під час візитів до медичних закладів, забезпечує регулярний огляд у лікарів. Дитина має велику прихильність до матері, яка взяла на себе всі обов`язки з виховання і це сприяє формуванню глибокої емоційної близькості, дозволяє забезпечити дитині якнайкращі умови для розвитку та життя.

За таких обставин позивач звернулася до суду за захистом прав своєї дитини ОСОБА_3 .

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 28 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 01 жовтня 2025 року підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позиції учасників справи в судовому засіданні.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коюда М.А. в судове засідання не з`явилися. Представник позивача через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи у його та позивача відсутність, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, надав до суду відзив на позовну заяву та заяву про визнання позову, в яких зазначив, що не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 .

Представник третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування Сидорова А.Ю. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Зазначила, що дитина, відносно якої виник спір, ОСОБА_3 не перебуває на території м. Кременчука та Потоківського старостинського округу (з матеріалів справи вбачається, що дитина проживає у м. Тюбінген Федеративної Республіки Німеччина), тому виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування не має підстав приймати рішення та надавати суду письмовий висновок про доцільність/недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 .

Згідно до ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Обставини, установлені судом з матеріалів справи.

31 травня 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб у Міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Херсонській області, про що 31 травня 2014 року складено відповідний актовий запис №321 (копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 31 травня 2014 року).

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 26 вересня 2019 року, яке набрало законної сили 28 жовтня 2019 року, шлюб між ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 розірвано.

Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 04 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні, актовий запис №664.

Позивач ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 зареєстровані та проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

З травня 2022 року ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 перетнули державний кордон України та на даний час проживають у м. Тюбінген Федеративної Республіки Німеччина. Позивач ОСОБА_1 перебуває у трудових відносинах з «КМ-Райзен ГмбХ», що підтверджується трудовим договором - повний робочий день від 27 вересня 2024 року.

ОСОБА_1 дбає про розвиток дитини, займається її вихованням, здоров`ям, матеріально утримує, особисто супроводжує дитину під час візитів до медичних закладів, забезпечує регулярний огляд у лікарів, їй створені усі умови для повноцінного та гармонійного розвитку, проживання, виховання, що підтверджується матеріалами справи.

З 2016 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у АДРЕСА_2 , не проживає з позивачем та донькою, не спілкується з дитиною, не цікавиться її життям та здоров`ям, не приймає участі у вихованні доньки, матеріально не утримує, і це також вбачається з відзиву на позовну заяву, подану ОСОБА_2 . Також у відзиві зазначено, що про життя доньки відповідачу відомо не багато, лише із спілкування із ОСОБА_1 під час надання згоди на виїзд дитини за кордон.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Дослідивши та оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ст.4 ЦПК України має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58)

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; хронічно зловживають алкоголем або наркотиками; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не приймає участі у вихованні, навчанні, лікуванні та утриманні доньки ОСОБА_3 , не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з донькою; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання дитиною освіти.

Наведене свідчить про свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками, відсутністю будь-якого інтересу до своєї дитини.

Щодо надання висновку органом опіки та піклування слід зазначити наступне.

У частинах четвертій - шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Тлумачення змісту зазначених приписів Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що вони не допускають виключень щодо неотримання письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок.

Наведені вище положення статті 19 СК та Порядку знайшли своє відображення у процесуальному законодавстві, з якого слідує, що такі органи займають самостійне процесуальне становище, беручи участь у судовій справі.

Так, згідно із частиною шостою статті 56 ЦПК України органи державної влади та місцевого самоврядування можуть бути залучені судом до участі у справі або брати участь у справі за своєю ініціативою для подання висновків на виконання своїх повноважень. Участь зазначених органів у судовому процесі для подання висновків у справі є обов`язковою у випадках, встановлених законом, або якщо суд визнає це за необхідне.

Висновок владних органів містить дві складові: 1) відомості про факти, на основі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного розгляду та вирішення справи; 2) рекомендацію конкретного органу про те, як необхідно з точки зору державного інтересу (захист прав та інтересів дітей) вирішити справу, тобто висновок про факти та право.

Вказане дозволяє віднести висновки до засобів доказування (письмових доказів). Як й інші докази, вони не мають для суду наперед встановленої сили.

У випадку неможливості надати висновок, який ґрунтується на обстеженні умов, орган опіки і піклування з метою захисту інтересів дитини має використати всі можливі варіанти одержання інформації і оцінки обставин, що склалися, і за можливістю надати висновок з посиланням на бесіди із родичами, знайомими, або з посиланням на інші документи та із вказівкою на те, що обстежити безпосередньо умови проживання неможливо.

Однак винесення рішення у справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Такі висновки, безумовно, мають велике значення для ухвалення судом законного, обґрунтованого та справедливого рішення. Адже висновок органів державної влади та місцевого самоврядування формується із урахуванням досвіду у певній сфері, в межах компетенції відповідного органу та на основі його повноважень.

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як орган опіки та піклування повідомив суд про неможливість прийняти рішення та надати письмовий висновок щодо доцільності або недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітньої ОСОБА_3 , яка фактично проживає за межами України.

Передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами. Якщо з тих чи інших причин орган опіки та піклування відмовиться надати свій висновок у справі, де за приписами частин четвертої та п`ятої статті 19 СК України надання ним такого висновку є обов`язковим, ця обставина не означає неможливості розгляду та вирішення спору. Протилежний підхід є рівнозначним відмові у доступу до правосуддя і означав би порушення положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначений підхід має загальний характер і є цілком справедливим для випадків, коли не було отримано письмового висновку органу опіки та піклування при розгляді справ, де участь органу опіки та піклування є обов`язковою, з огляду на неможливість надати такий висновок, зокрема, у зв`язку із перебуванням дитини за межами країни, перебуванням дитини на непідконтрольній території, неможливості встановити місце фактичного перебування дитини з одним із батьків тощо.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2023 року по справі № 523/19706/19 (провадження № 61-12112сво22).

Враховуючи те, що з 2022 року дитина не проживає на території України, суд з урахуванням позиції Верховного суду вважає за можливе вирішити спір за наявними у справі доказами без висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання даного спору.

З огляду на наведене, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Отже, позов ОСОБА_1 є законним та обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1211,20 грн., що підтверджено документально.

Керуючись статтями 5-19, 76, 77, 81, 141, 206, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як органу опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 , виданий 02 липня 2014 року Суворовським РВ у м. Херсоні УДМС України в Херсонській області, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , паспорт серії НОМЕР_7 , виданий 14.12.2005 року Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області, місце реєстрації: АДРЕСА_2 .

Дитина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_8 , виданий 11.03.2025 органом 2129, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м. Кременчука протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 21.01.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.