Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №523/16554/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/302/26

Номер справи місцевого суду: 523/16554/25

Головуючий у першій інстанції Шурупов В. В.

Доповідач Громік Р. Д.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д.

за участю секретаря Скрипченко Г.В.,

за участі:

захисника Дерід Т.М.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року, якою накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; з огляду на ст.40-1 КУпАП стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 605,60 гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України,

В С Т А Н О В И В:

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №407788 від 31.07.2025 вбачається, що 31 липня 2025 року о 04:08 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», з номерним знаком НОМЕР_1 , біля будинку №2/1 по вул.Південна в м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), - від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації та у висновку лікаря 001756 від 31.07.2025, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».

Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу на користь держави, у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік; з огляду на ст.40-1 КУпАП стягнено з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 605,60 гривень на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, посилаючись при цьому на порушення норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначено, що:

1) у матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі;

2) ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, де йому запропонували здати біологічне середовище – сечу, однак через відсутність фізіологічної потреби не зміг здати біологічне середовище в необхідній кількості. Особі було надано час три години, проте о 08:40 було складено протокол, а висновок складений о 05:04;

3) ОСОБА_1 не пропонували здати інше біологічне середовище (а саме кров) як передбачено Інструкцією.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає за необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції – скасувати та постановити нову, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Однак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином не встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, тобто однобічно розглянув справу, без з`ясування фактичних обставин, що мають істотне значення для її розгляду, та не звернувши уваги на те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню.

Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак апеляційний суд вважає, що вищенаведені докази не можна вважати такими, що повністю доводять вину ОСОБА_1 , виходячи з наступного.

Відповідно до п.2.9 а, 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за №1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Положеннями КУпАП встановлено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Перевіривши матеріали справи та дослідивши наявний в матеріалах справи відеозапис, апеляційний суд погоджується із доводами ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, де йому запропонували здати біологічне середовище – сечу, однак через відсутність фізіологічної потреби не зміг здати біологічне середовище в необхідній кількості, а також те, що ОСОБА_1 не пропонували здати інше біологічне середовище (а саме кров) як передбачено Інструкцією.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, що зафіксовано на 01:21:25 хв (диск 1, назва відеофайлу «00 00 ЕПР1 407788 ОСОБА_1 ст. 130+ча»).

Вподальшому ОСОБА_1 був супроводжений працівниками поліції до медичного закладу і приблизно о 05:14 годині дня ОСОБА_1 разом з працівником поліції прослідував до лікаря, де останній пояснив, що для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння необхідно здати біологічне середовище у вигляді сечі, що зафіксовано на 02:03:18 хв (диск 1, назва відеофайлу «00 00 ЕПР1 407788 ОСОБА_1 ст. 130+ча»).

Проте на хронометражі відеозапису 02:03:41-02:04:07 відображено як ОСОБА_1 погодився здати біологічне середовище (сечу), однак через фізіологічну можливість не зміг здати необхідний біологічний матеріал.

Тому приблизно о 05:24 лікар пояснив, що ОСОБА_1 має три години для того, щоб здати біологічне середовище, а саме сечу, а у разі неможливості здати таке середовище дії останнього будуть розцінені як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З дослідженого відеозапису встановлено, що вподальшому працівники поліції разом з ОСОБА_1 очікували три години.

Однак о 08:04 було складено протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №407788 від 31.07.2025 відповідно до якого 31 липня 2025 року о 04:08 годині, ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Toyota Camry», з номерним знаком НОМЕР_1 , біля будинку №2/1 по вул.Південна в м.Одесі, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів), від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі у встановленому законом порядку в присутності двох свідків відмовився, що зафіксовано на відповідний носій інформації та у висновку лікаря 001756 від 31.07.2025, чим порушив п.2.5 «Правил дорожнього руху».

У висновку КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №001756 від 31.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 ухилився від проходження медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, а також від сдачі біологічного середовища в присутності двох свідків відмовився.

Проте вказані докази не можуть бути належними, допустимими та достатніми для встановлення в діях ОСОБА_1 ухилення від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, що вподальшому призвело до складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП з огляду на таке.

Згідно з статтею 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відтак єдиною законною передумовою проведення огляду на стан сп`яніння є підстави вважати, що особа, яка керує транспортним засобом перебуває в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначає Інструкція, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735.

Відповідно до пунктів 2-4 Розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

При цьому ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Так, згідно з пунктами 8-12 Інструкції в редакції Наказу Міністерства внутрішніх справ №338/825 від 16.05.2025 огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження газорідинної хроматографії з полум`яно-іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються двома наборами. Один набір використовується для первинного дослідження. Другий набір використовується для підтверджуючого дослідження.

Другий набір ємностей зберігається при температурі мінус 20 °C протягом 90 днів у закладах охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду на стан сп`яніння водіїв.

Для визначення концентрації алкоголю у другий набір відбирається не менше ніж 20 мл сечі та крові.

За збереження та транспортування ємностей з біологічним середовищем до іншого закладу охорони здоров`я, цілісність пломбування відповідає заклад охорони здоров`я, у якому проводився відбір біологічного середовища.

Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.

Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.

Отже Інструкція чітко передбачає, що у разі неможливості взяття в обстежуваної особи сечі, для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, тим більше, що саме кров поряд із сечею мала б використовуватися для проведення дослідження на вміст алкоголю в організмі особи згідно з Інструкцією.

Зазначені обставини справи і відповідні їм норми закону і підзаконного акту свідчать про те, що фізіологічні нездатність ОСОБА_1 здати зразок сечі впродовж відведеного для цього часу не свідчить про його відмову від проходження огляду, що проводився в установленому законом порядку у разі, якщо працівниками медичного закладу не вжито заходів щодо відібрання інших видів біологічного середовища, а саме зразків крові.

Крім того відповідно до статті 31 Закону України від 2 липня 2015 року, № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото – і кінозйомки, відеозапису, засобів фото – і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 цього Закону закріплено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Згідно із Розділом ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Тому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що долучені до матеріалів справи відеозаписи, які містяться на двох оптичних носіях та які у свої сукупності зафіксували події, які мали місце 31 липня 2025 року, до 07:10 години дня, не містять відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі за спливом часу, який було відведено лікарем медичного закладу.

Крім того матеріали справи не містять анкетні відомості свідків, в присутності яких ОСОБА_1 відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведене, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі був проведений з грубими порушеннями вимог статті 266 КУпАП та вищевказаної Інструкції, а здобуті докази є недопустимими й не можуть використовуватися судом для доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відтак матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому на думку апеляційного суду справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Інші доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження з огляду на наступне.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутнє направлення на проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в медичному закладі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, системний аналіз положень ст.266 КУпАП, вищезазначених Інструкції та Порядку дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я складається поліцейським у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом на проведення огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки або в разі незгоди з результатами такого огляду (п.п 8, 12 Інструкції; п. 6 Порядку), проте не у випадку зафіксованої належним чином відмови від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я загалом.

Направлення до медичного огляду є підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров`я та надається лікарю вказаного закладу.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що працівник поліції передав направлення лікарю, що зафіксовано на 01:58:06 хв (диск 1, назва відеофайлу «00 00 ЕПР1 407788 ОСОБА_1 ст. 130+ча»)

Таким чином, за вказаних обставин направлення на огляд в медичному закладі не могло бути долучено до матеріалів справи, а тому вказані доводи скаржника є безпідставними.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Такий висновок неоднаразово висловлений Європейським судом з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України».

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Тягар доведення складу адміністративного правопорушення покладається на адміністративний орган, разом з тим, особа, яка притягається до відповідальності, звільняється від обов`язку доводити свою причетність до скоєння правопорушення. Адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97).

Також, в справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» (№46477/99), Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Суд зауважує, що в справах проти України Європейський Суд розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним (див. пункт 33 рішення у справі «Гурепка проти України» (F 2)) та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Згідно із ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування постанови суду першої інстанції, оскільки зібрані у даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, винуватість ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом, а тому справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік