Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №465/8459/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/8459/23 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/2834/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент - Банк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

у жовтні 2023 року Акціонерне товариство «Акцент - Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 01 вересня 2020 року ОСОБА_1 приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «А-Банку» відповідачем ініційовано встановлення кредитного ліміту на його банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.2 - 2.1.1.2.4 Умов та Правил клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-Заява про приєднання до Умов та Правил надання Банківських послуг в «А-Банку» разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Позивач зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі та надав відповідачу кредит (встановив кредитний ліміт) у розмірі, відповідно до умов договору, однак відповідач не повертав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що підтверджується розрахунком заборгованості у зв`язку з чим порушив умови кредитного договору. У зв`язку із порушеннями зобов`язань за кредитним договором станом на 25.08.2023 року утворилась заборгованість у розмірі 57 959,72 грн. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 01 вересня 2020 року у розмірі 57 959.72 грн станом на 25 серпня 2023 року, яка складається з: 35018.68 грн. – заборгованості за кредитом; 22941.04 грн. – заборгованості за процентами; 0.00 грн. – заборгованість за штрафами.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2025 року у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства «Акцент - Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Рішення суду оскаржило Акціонерне товариство «Акцент-Банк», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт покликається на те, що суд першої інстанції безпідставно посилався на відсутність підпису позичальника на Умовах і Правилах надання банківських послуг та Тарифах, оскільки відповідач в Анкеті – заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив факт ознайомлення із ними, поставивши свій підпис. Відповідачем також підписано Паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені всі умови договору кредитування, строки, процентна ставка та інші умови. Відповідач отримав кредитну картку, на яку банк перерахував кредитні кошти. Відмовляючи у стягненні процентів за користування кредитними коштами, суд першої інстанції безпідставно не врахував, що це право передбачене частиною 1 статті 1048 ЦК України і безпідставно не взяв до уваги розрахунок заборгованості, на підтвердження якого банк надав банківську виписку. Суд першої інстанції не врахував положень статті 12 ЦК України, що у випадку, коли електронний правочин має бути підписаний його сторонами, то моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, і що номер телефону, на який направлявся одноразовий ідентифікатор між сторонами було погоджено, про що зазначено відповідачем особисто в Анкеті –заяві. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не врахував те, що сторонами було погоджено процентну ставку, штраф за порушення строків платежів та їх розміри і порядок нарахування, а відтак безпідставною є відмова у задоволенні позову. З наведених підстав просить оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ «Акцент –Банк» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, стягнути судовий збір.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ч.1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що

Анкета – заява не містить інформації щодо розміру кредитного ліміту, процентної ставки за користування кредитними коштами, суми кредитних коштів, отриманих відповідачем, строку надання грошових коштів та строк їх повернення, виду кредитної картки, з якої відповідач міг отримувати кредитні кошти, а наданий позивачем витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент –Банк» не містить підпису позичальника, відтак відсутні підстави стверджувати, що відповідач був ознайомлений з вказаними документами, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги. Крім цього, відповідно до розрахунку заборгованості загальна сума погашення за кредитним договором за період з 01.09.2020 року до 25.08.2023 року становить 320090.89 грн., що значно перевищує розмір кредитного ліміту. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не доведено належними та допустимими доказами наявність у відповідача ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 57959 грн. 72 коп.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01 вересня 2020 року між АТ «Акцент – Банк» та ОСОБА_1 підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. Цього ж дня ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».

Відповідно до змісту Анкети-заяви від 01 вересня 2020 року підписанням цієї анкети ОСОБА_1 підтверджує, що ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» (в т.ч. з правилами та обов`язками), Тарифами та Паспортом споживчого кредиту до укладення цієї угоди. Умови йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення Підписанням цієї анкети відповідач підтвердив, що дана Анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг.

Згідно довідки, виданої АТ «Акцент-Банк», ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картку № НОМЕР_2 строком дії до березня 2027 року.

Відповідно до довідки за лімітами, ОСОБА_1 01 вересня 2020 року встановлено ліміт 0.00 грн., а 19 березня 2023 року збільшено кредитний ліміт до 35 100 грн.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором станом на 25 серпня 2023 року, який містить лише підпис представника банку, загальний залишок заборгованості ОСОБА_1 за договором «б/н від 01 вересня 2020 року становить 57 959.72 грн., з яких: 35018.68 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 22941.04 грн. – заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Акцент-Банк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Як вбачається з позовної заяви, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 57959.72 грн., банк на підтвердження підставності позовних вимог посилається на Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 вересня 2020 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно зазначив, що підписана ОСОБА_1 . Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 01 вересня 2020 року, не містить відомостей про розмір встановленого відповідачу кредитного ліміту та суми кредиту, яка була отримана відповідачем, процентної ставки за користування кредитними коштами, строк надання грошових коштів, строк їх повернення, відсутні будь-які посилання на вид картки, з якої відповідач міг отримувати грошові кошти, умова про отримання цієї картки відповідачем, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми і її визначеного розміру та умови надання позичальнику овердрафту.

Крім цього, зі змісту Паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», підписаного ОСОБА_1 , вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

Аналізуючи Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка», суд дійшов вірного та обгрунтованого висновку, що такий містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача, і такий не є складовою частиною кредитного договору, а відтак зазначену у ньому інформацію не слід вважати умовами договору.

Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20.

Разом з тим, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що з довідки за лімітами вбачається, що станом на 01.09.2020 року кредитний ліміт відповідно до кредитного договору клієнта ОСОБА_1 становив 0.00 грн. та такий лише 19.03.2023 року збільшився до 35 100 грн.

Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в «А-Банку» підтвердив ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті банку, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що наданий позивачем витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг в «А-Банку» від 01 вересня 2020 року, не є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені, в тому числі і щодо розміру процентів за користування кредитними коштами.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо правильності розрахунку заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів звертає увагу на те, що розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, сам по собі не є належним та допустимим доказом наявності заборгованості та її розміру за договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, підтвердження отримання ним кредитних коштів відповідно до укладеного договору позивачем не надано, як і доказів про узгодження умов надання коштів у кредит, їх розміру, процентів за користування кредитними коштами.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент - Банк» – залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 23 червня 2025 року– залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 21.01.2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк