Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №944/1004/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 944/1004/25 Головуючий у 1 інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/2319/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №7051119 від 24.10.2023 у розмірі 23388,60 грн.

Позов обгрунтований тим, що 24.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 7051119, згідно з умовами якого відповідач отримала 6000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів. ТОВ «Мілоан» умови кредитного договору виконав в повному обсязі. Відповідач зі свого боку не виконала умов Кредитного договору. 26.04.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №105- МЛ від 26.04.2024. Сума заборгованості відповідача становить 23388,60 грн, відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ від 26.04.2024, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 17248,60 грн; прострочена заборгованість за комісією становить – 1140 грн. Зазначає, що відповідачу було надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості вих. № 23577981/1601 від 04.02.2025, однак така була залишена відповідачем без реагування. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, просило позов задовольнити.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за кредитним договором №7051119 від 24.10.2023 у розмірі 23388 грн 60 коп., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту – 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків – 17248,60 грн; прострочена заборгованість за комісією – 1140 грн, та 2422 грн, 40 коп.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд акцентує увагу на п. 1.3 Кредитного договору, відповідно до якого Кредит надається загальним строком на 105 днів з 24.10.2023, однак суд першої інстанції не взяв до уваги анкету-заяви на кредит №7051119, відповідно до наданої позивачем анкети-заяви, строк кредиту складає 15 днів. Таким чином, проценти за користування кредитом складають 2250 грн (150 грн х 15 = 2250 грн). Вважає, що вимога щодо стягнення комісії за надання кредиту з відповідача у розмірі 1140 грн є нікчемною та до задоволення не підлягає.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме стягнути заборгованість з ОСОБА_1 , що дорівнює сумі недоплаченого основного боргу, в решті позову – відмовити.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не подано.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина перша статті 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 24.10.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №7051119, згідно з умовами якого відповідач отримала 6000 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом. Вказаний договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, кредит надається загальним строком на 105 днів з 24.10.2023 (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.

Відповідно до п. 1.3.1 Кредитного договору, пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 08.11.2023 (рекомендована дата платежу).

Відповідно до п. 1.5.1 Кредитного договору, комісія за надання кредиту: 1140.00 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п. 1.5.2 Кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2250.00 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно до п. 1.5.3 Кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18900.00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №7051119 від 24.10.2023, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 23388,60 грн, з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить – 5000 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить – 17248,60 грн; прострочена заборгованість за комісією становить – 1140 грн.

26.04.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу №105-МЛ. Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №7051119 від 24.10.2023.

Суд першої інстанції, встановивши, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по кредитному договору №7051119 від 23.05.2023, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним цифровим підписом, однак остання в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення заборгованості за кредитним договором №7051119 у розмірі 23 388,60 грн

Апелянт вказує на те, що вона незгідна з розрахунками позивача, однак відповідач не спростував наданий розрахунок заборгованості, надавши власний розрахунок заборгованості, тому такі доводи не заслуговують на увагу.

Доводи апелянта про те, що нарахування процентів за спірними договором не грунтуються на умовах договору та є несправедливими не беруться до уваги, оскільки проценти за користування кредитними коштами нараховувалися відповідно до умов договору, в якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов, а поданий позивачем розрахунок заборгованості не спростований відповідачем. Вказані умови укладеного між сторонами кредитного договору відповідачем у судовому порядку не оспорювались.

Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування процентів за кредитом здійснювалось поза межами строку кредитування є безпідставним, оскільки загальний строк кредитування становить 105 днів з 24.10.2023 (дата надання кредиту), як убачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, проценти за кредитним договором після закінчення строку дії кредитного договору не нараховувались.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Отже, чинним законодавством України кредитодавцю надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке право прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору, комісія за надання кредиту становить 1140.00 грн. Нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту.

Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавцю встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).

За таких обставин, сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 1140.00 грн, що не суперечить наведеним вище вимогам закону.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обгрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

При вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 27 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 21.01.2026.

Головуючий

Судді