Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №463/688/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 463/688/25 Головуючий у 1 інстанції: Нор Н.В.

Провадження № 22-ц/811/1980/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

23.01.2025 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» частину сумизаборгованості за Кредитним договором №1325-7682 від 03.01.2024 у розмірі 69 046,81 грн.

Позов обгрунтований тим, що 03.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1325-7682. Зазначає, що позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор С7679 для підписання Кредитного договору №1325-7682 від 03.01.2024, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до умов Кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 14 500,00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 14 днів; комісія за видачу кредиту 15,00% від суми кредиту; знижена % ставка 1,20% в день; стандартна % ставка 1,50% в день. Зазначає, що позивач видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування коштів від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 на карту отримувача, чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, м. Київ, 01133), заборгованості за Кредитним договором №1325-7682 від 03.01.2024 в сумі 29000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 14500,00 грн, заборгованість за процентами 14500,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» 1017,40 грн судового збору.

В решті позовних вимог – відмовлено.

Рішення суду оскаржило ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», розділу 4 Прикінцевих та перехідних положень, частини 17 «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. Виходячи з цієї норми законодавчо встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5% (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) протягом наступних 120 днів - 1,5% (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тобто лише з 21.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%. Звертає увагу на те, що норма закону, зокрема п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов договору. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» убачається, що товариством не здійснювалось будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Згідно наданого розрахунку заборгованості, товариство здійснювало лише нарахування по процентам (згідно з п. 4.6. та 10.2. Договору) за користування кредитом в строк договору (згідно з п. 4.9. Договору), що погоджений між сторонами. Тобто, з наведеного убачається, що помилково ототожнювати, що проценти за користування кредитом (правове регулювання яких передбачене відповідно ст. ст.ст.1048,1056-1 ЦК України), що нараховуються протягом строку договору (п. 4.9. Договору) є неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором. Позивачем дотримано вимоги, зокрема ст. 1048, 10561 ЦК України щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом, що була надана (проінформована, доведена до відома) відповідачу. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відтак, позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.6. та 10.2. Договору) протягом строку договору (згідно п. 4.9. Договору), що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості (що міститься у матеріалах справи). Таким чином, проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст. 1048, 1054, 10561 ЦК України та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». В результаті неправильного застосування вищезазначених норм матеріального права суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив помилковий висновок, що умови за користуванням кредитом є несправедливими та не відповідають вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Просить рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за кредитним договором №1325-7682 від 03.01.2024 у розмірі 29000,00 грн та судового збору 1017,40 грн скасувати та прийняти нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором №1325- 7682 від 03.01.2024 у розмірі 69 046,81 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 14 500,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 54 546,81 гривень.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

У статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис”, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Судом встановлено, що 03.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і ОСОБА_1 було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1325-7682, згідно з яким кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на умовах: сума кредиту 14500, 00 грн; строк кредитування 300 днів; базовий період 30 днів; знижена % ставка 1,20 % в день; стандартна % ставка 1,50 % в день.

Відповідно до п.4.3 Договору, плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування Кредитом та комісії за видачу Кредиту (якщо п. 4.7. цього Договору передбачає сплату комісії за видачу Кредиту). Тип процентної ставки за користуванням Кредитом фіксована. Процентна ставка за користуванням Кредитом не змінюється протягом усього строку користування Кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у цьому Договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за зниженою процентною ставкою. Надана клієнту в межах програми лояльності знижена ставка діє і залишаються незмінною протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання позичальником умов, за яких позичальнику надається можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою, передбачених п. 10.2. цього договору. Тип комісії одноразова комісія (нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту, передбачає сплату комісії за видачу кредиту, якщо п. 4.7. цього договору.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом із застосування одноразового ідентифікатора А7679.

З довідки про перерахування суми кредиту убачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» на виконання умов Кредитного договору №1225-7682 від 03.0.2024 за допомогою системи LiqPay перерахувало на платіжну карту № НОМЕР_2 кредитні кошти у розмірі 14500,00 грн, платіж №2411109915.

Відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором №1325-7682 від 03.01.2024, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за цим договором становить 69 046,81 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 14 500,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 54 546,81 грн.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення ОСОБА_1 із ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» договору про відкриття кредитної лінії № 1325-7682, отримання відповідачем коштів позики у розмірі 14 500,00 грн, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом позики, яку не сплачено боржником в обумовлені строки, в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом позики, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитом, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, яка набрала чинності 24 грудня 2023 року згідно із Законом № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Кредитний договір №1325-7682 укладений 03.01.2024, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Згідно з п.п. 4.6., 10.2. договору, знижена % ставка 1,20 %; стандартна % ставка 1,50 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно, визначений договором розмір денної процентної ставки не відповідає положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Таким чином, розрахунок заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту слід проводити з урахуванням максимальної денної процентної ставки 1% визначеної ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту позовної заяви убачається, що позивач просить стягнути відсотки за користування кредитом за 300 днів. Сума отриманого кредиту - 14500 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача по несплачених відсотках за договором про надання споживчого кредиту №1325-7682 від 03.01.2024 становить 43500 грн (14500 грн *1% *300 днів).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 54546,81 грн не є співрозмірною сумі кредиту у 14500,00 грн за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності та суперечить пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», відтак суд першої інстанції дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів з 54 546,81 грн до 14500,00 грн.

Однак з таким висновком суду колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2020 по справі 732/670/19 судом було зазначено про відсутність підстав, передбачених пунктом 5 частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», щодо недійсності кредитного договору чи окремих його пунктів, оскільки максимальний розмір пені, нарахований кредитодавцем, не перевищує 50 відсотків від суми кредиту. При належному виконанні договірних зобов`язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов`язань. Тобто п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» має місце щодо застосування до вимог про нарахування пені, а не до всіх умов Договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 по справі 524/5556/19.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», не здійснюється будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Згідно наданого розрахунку заборгованості товариство здійснює лише нарахування по процентах за користування кредитом в строк договору, що погоджений між сторонами.

З наведеного убачається, що помилково ототожнювати проценти за користування кредитом, правове регулювання яких передбачене статтями 1048,1056-1 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору, з неустойкою (пенею) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язань боржником за договором.

Відповідач взяв на себе зобов`язання за договором щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків та не виконав їх належним чином.

Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився із ними.

У постанові від 28 березня 2018 року по справі 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Права та інтереси позивача у цих правовідносинах забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, заборгованість відповідача з урахуванням положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» по несплачених відсотках за договором про надання споживчого кредиту №1325-7682 від 03.01.2024 підлягає задоволенню у сумі 43500 грн.

З огляду на викладене, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» частково та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором №1325-7682 від 03.01.2024 у розмірі 58000 гривень, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 14 500,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 43500 гривень.

Відповідно до п. 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, з ОСОБА_1 в користьТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слід стягнути понесені судові витрати за звернення до суду з позовом у розмірі 2034,81 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 травня 2025 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором– задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованості за Кредитним договором №1325-7682 від 03.01.2024, у розмірі 58000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судові витрати у розмірі 2034,81 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено: 21.01.2026.

Головуючий

Судді