Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №455/1803/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 455/1803/25 Головуючий у 1 інстанції: Івасенко С.М.

Провадження № 22-ц/811/3741/25 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий – суддя Цяцяк Р.П.,

судді Ванівський О.М. та Шеремета Н.О.,

за участю секретаря Підлужного В.І.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лисенка Дмитра В`ячеславовича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», на заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (в подальшому – «ТзОВ», «Позивач») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення зі згаданого відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 4459425 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.03.2024 року (в подальшому – «Кредитний договір») загальною сумою 41285 грн. 19 коп., яка складається з суми заборгованості за основним боргом у розмірі 4 499 грн. 99 коп., суми заборгованості за процентами нарахованим первісним кредитором – 25 647 грн. 72 коп. суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 11 137 грн. 47525 коп., а також стягнути 2 422 грн. 40 коп. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 10.03.2024 року уклав з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі – кредитор) Кредитний договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту і ТОВ «Лінеура Україна» надало відповідачу кредит в сумі 4 500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ «Ідея Банк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера – ТОВ «Пейтек Україна»

Відповідно до реквізитів кредитний договір був підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «36361».

Однак, відповідач взяті на себе за Кредитним договором зобов`язання належним чином не виконував і станом на 25.11.2024 року у нього перед кредитором утворилася заборгованість у розмірі 32 397 грн. 71 коп., з яких: 4 499 грн. 99 коп. – заборгованість по тілу кредиту, а 25 647 грн. 72 коп. – заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами.

25 листопада 2024 року кредитор та позивач уклали договір факторингу № 25/11/24, за яким новий кредитор зобов`язався передати кредитору грошові кошти за плату, а кредитор відступити новому кредитору права грошової вимоги строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб-боржників.

В цей же день кредитор та новий кредитор підписали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 25/11/24 від 25.11.2024 року. Новий кредитор сплатив фінансування, що підтверджується копіями платіжних інструкцій № 510,511 від 05.12.2024 року та № 512 від 06.12.2024 року. Відтак, 25.11.2024 року позивач набув право вимоги за кредитним договором.

Станом на дату укладення договору факторингу № 25/11/24, строк дії кредитного договору не закінчився, в межах дії його строку позивач у період з 26.11.2024 року до 05.03. 2025 року здійснив нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 2,5 % у сумі 11 137 грн. 50 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості, який здійснив позивач на підставі умов укладеного між кредитором і відповідачем кредитного договору (а.с. 1-29).

Оскаржуваним заочним рішенням позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість загальною сумою у розмірі 5 737 грн 38 коп., з яких:

- заборгованість за основним боргом (сумою кредиту) – 4499,99 гривень;

- заборгованість за нарахованими процентами – 1237,39 гривень.

Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 336 грн. 71 коп. судового збору та 1 390 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу (а.с. 84-92).

Згадане рішення суду оскаржив представник позивача.

Апелянт просить оскаржуване рішення «в частині стягнення процентів в сумі 1237,39 грн. – скасувати» та ухвалити нове, яким «позов … в частині стягнення процентів – задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (ЄДРПОУ: 40966896) заборгованість зі сплати процентів за Договором від 10.03.2024 р. № 4459425 про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період із 10.03.2024 р. по 05.03.2025 р. в загальній сумі 48 350 грн. (за період із 10.03.2024 р. по 22.04.2024: 43 дня * 250 грн. день = 10 750 грн. ;за період із 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду: 120 днів * 150 грн. день = 18 000 грн.; за період із 21 серпня 2024 року по 05 березня 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%: 196 дня * 100 грн. день = 19 600 грн)».

Також просить стягнути з відповідача на користь позивача 10 000 грн. витрат на правову допомогу, а також «здійснити розподіл судових витрат за апеляційним провадженням».

Апелянт вважає, що суд першої інстанції, у випадку його незгоди з розрахунком та розміром процентів за Кредитним договором, стягнення яких є предметом позовних вимог, з підстав невідповідності такого розрахунку вимогам чинного законодавства, мав би сам «визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону» (а.с. 96-106).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження за вищезгаданою апеляційною скаргою (отримана відповідачем 11.11.2025 року; а.с. 129, запропоновано учасникам справи протягом 15-ти днів подати до суду свій відзив на апеляційну скаргу та ухвалено розгляд справи у відповідності до частини 1 статті 369 ЦПК України проводити в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (а.с. 125-126).

Клопотань від учасників справи про апеляційний розгляд справи з їх повідомленням до суду не поступало.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

ЦПК України встановлено, що:

- цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (статті 12 і 81);

- суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13);

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76);

- належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (стаття 77);

- обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання (частина 1 статті 82).

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи те, що 10 березня 2024 року між ТОВ «Лінеура України» та відповідачем було укладено Кредитний договір, на виконання умов якого на платіжну картку відповідача було перераховано 4 500 грн. кредитних коштів.

Часткове задоволення позовних вимог суд мотивував тим, що відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, а пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (який набрав чинності 24 грудня 2023 року), установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Тобто, станом на час укладення згаданого вище Кредитного договору (10 березня 2024 року) вже був чинний (з 24 грудня 2023 року) Закон, який обмежував максимальний розмір денної процентної ставки.

Порядок розрахунку денної процентної ставки (за відповідною формулою) встановлено частиною 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», частиною 5 якої встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

А частиною 6 згаданої статті встановлено, що саме з метою уникнення недобросовісних практик розрахунку денної процентної ставки Національному банку України надано право встановлювати додаткові вимоги до складових розрахунку денної процентної ставки.

Частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не у повному обсязі врахував договірні умови спірних правовідносин, принцип свободи, обов`язковості договору та презумпції правомірності правочину, а також про те, що зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», не поширюються на спірні правовідносини, оскільки умови Кредитного договору були узгоджені сторонами, аж ніяк не можуть прийматися до уваги.

Відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами за період з 23.04.2024 року до 05.03.2025 року (включно) суд мотивував тим, що «вони нараховані за процентною ставкою, при застосуванні якої денна процентна ставка виходить за межі максимальної ставки передбаченої п.17 Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», а самостійно змінювати умови кредитного договору не входить до повноважень суду».

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги (які містять посилання на висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду) стосовно того, що частиною 2 статті 536 ЦК України встановлено, що розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а тому суд повинен розглянути позов і визначити розмір заборгованості виходячи з умов договору та вимог закону.

Як зазначено у самому позові, згідно із п.1.3 Кредитного договору строк кредиту 360 днів: з 10.03.2024 року по 05.03.2025 року і у пільговий 30-ти денний строк процентна ставка за користування кредитними коштами становить 1,125 відсотків у день.

Тобто, за період 10 березня по 08 квітня 2024 року відповідач мав би сплатити 1 518 грн. 75 коп. процентів:

1,125 % від 4 500 грн. = 50,625 грн. х 30 днів = 1 518 грн. 75 коп.

За період з 09 квітня по 22 квітня 2024 року включно (14 днів) позивач мав право у відповідності, як до умов Кредитного договору, так і до вимог закону (пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування»), застосовувати процентну ставку у розмірі 2,5 %:

2,5 % від 4 500 грн. = 112,5 грн. х 14 днів = 1 575 грн. 00 коп.

За період з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року включно (120 днів) позивач у відповідності до вимог закону (пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») не мав права застосовувати процентну ставку у розмірі більшому, ніж 1,5 %:

1,5 % від 4 499 грн. 99 коп. = 67 грн. 50 коп. х 120 днів = 8 100 грн. 00 коп.

А за період з 21 серпня 2024 року по 05 березня 2025 року включно (196 днів) позивач у відповідності до вимог закону (пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») не мав права застосовувати процентну ставку у розмірі більшому, ніж 1,0 %:

1,0 % від 4 499 грн. 99 коп. = 45 грн. 00 коп. х 196 днів = 8 820 грн. 00 коп.

Загальний розмір процентів за весь період дії Кредитного договору складає 20 013 грн. 75 коп. = 1 518 грн. 75 коп. + 1 575 грн. 00 коп. + 8 100 грн. 00 коп. + 8 820 грн. 00 коп.

Позивачем визнається та обставина, що 11.04.2024 року відповідач сплатив ТОВ «Лінеура України» 1 856 грн. 41 коп., з яких 0,01 грн. зараховано на погашення кредиту, а 1 856 грн. 40 коп. – на погашення процентів.

20 013 грн. 75 коп. - 1 856 грн. 40 коп. = 18 157 грн. 35 коп., які і підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1), і що суд апеляційної інстанції, у випадку зміни рішення або ухвалення нового, відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13).

Позивач за подачу позовної заяви сплатив 2 422 грн. 40 коп. судового збору (а.с. 1), а за подачу апеляційної скарги – 3 633 грн. 60 коп судового збору (а.с. 110), разом: 6 056 грн. 00 коп.

За результатами апеляційного розгляду справи колегія суддів прийшла до висновку про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 22 657 грн. 34 коп. (4 499 грн. 99 коп. тіла кредиту + 18 157 грн. 35 коп. заборгованості по сплаті процентів), що становить 54,88 % від заявлених позовних вимог у розмірі 41 285 грн. 19 коп.

54,88 % від 6 056 грн. 00 коп. суми судового збору, сплаченого позивачем, становить 3 323 грн. 54 коп.

Витрати на професійну правничу допомогу також належать до судових витрат (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України) і у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 2 статті 141 ЦПК України).

З урахуванням наведеного вище, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає також 5 488 грн. 00 коп. витрат позивача на професійну правничу допомогу (54,88 % від 10 000 грн.).

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про часткове задоволення позовних вимог.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, що судові рішення у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають.

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2026 року – 3 328 грн. 00 коп.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення з відповідача 41 285 грн. 19 коп. заборгованості за кредитним договором.

Відтак, ціна позову у цій справі складає 41 285 грн. 19 коп., що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп. х 250 = 832 000, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 41 285 грн. 19 коп., судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.2, 376 ч.1 п.4, 381, 382, 383, 384, 389 частина 3 пункт 2 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Лисенка Дмитра В`ячеславовича, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції», частково задовольнити.

Заочне рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за Кредитним договором № 4459425 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.03.2024 року на загальну суму у розмірі 22 657 (двадцять дві тисячі шістсот п`ятдесят сім) грн. 34 коп., з яких:

- заборгованість за основним боргом (сумою кредиту) – 4 499 грн. 99 коп.;

- заборгованість за нарахованими процентами –18 157 грн. 35 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 3 323 (три тисячі триста двадцять три) грн. 54 коп. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 5 488 (п`ять тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова апеляційного суду касаційному оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 21 січня 2026 року.

Головуючий: Цяцяк Р.П.

Судді: Ванівський О.М.

Шеремета Н.О.