Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №450/3493/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 450/3493/25 Головуючий у 1 інстанції: Добош Н.Б.

Провадження № 22-ц/811/3063/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Мікуш Ю.Р., Шандра М.М.

секретаря: Заяць Я.І.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Роман Васильович, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Роман Васильович, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову.

Заяву про забезпечення позову мотивував тим, що 05 травня 2025 року приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1923, яким посвідчив право на спадщину, що складається з 1/6 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Крім того, 05 травня 2025 року приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Р.В. видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1925, яким посвідчив право на спадщину, що складається з 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підставі вищезазначених свідоцтв про право на спадщину за відповідачкою зареєстровано право власності на 1/3 частку та на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , змінивши поза волею власників майна правовий режим спірного майна, вид власності з спільної сумісної на спільну часткову, а також порядок володіння, користування та розпорядження майном.

Реєстрація права власності надає відповідачці можливість вільно розпоряджатися зареєстрованими за нею частками в квартирі, а оскільки вона постійно проживає за кордоном, в спірній квартирі ніколи не проживала та не користувалася нею, є достатній підстави вважати, що спірне майно буде нею відчужено.

Оскільки задоволення позову про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину матиме наслідком і необхідність внесення відповідних змін до реєстру речових прав на нерухоме майно та відновлення правового режиму майна та виду власності, невжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно та заборони здійснення перереєстрації майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позовних вимог.

З наведених підстав просив:

-вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належну ОСОБА_3 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;

-вжити заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на належну ОСОБА_3 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;

-вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: належну ОСОБА_3 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 ;

-вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: належну ОСОБА_3 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 – Галайського Ореста Вікторовича про вжиття заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефір Роман Васильович, про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину – відмовлено.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що на підставі оспорюваних свідоцтв про право на спадщину за ОСОБА_3 зареєстровано право власності на 1/3 частку та на 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

У зв`язку з протиправною зміною правового режиму майна з спільної сумісної власності на спільну часткову власність, відповідачка може вільно розпоряджатися зареєстрованими за нею частками квартири, в тому числі і відчужити їх іншим особам, що може призвести до унеможливлення чи ускладнення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідачка ніколи не володіла та не користувалася спірним майном, набула його у власність в порядку спадкування, однак одразу після реєстрації права власності виготовила технічний паспорт на спірне майно, що може свідчити про намір відчужити це майно, з огляду на те, що вона постійно проживає за кордоном.

Забезпечення позову у виді заборони відчуження спірного майна на час вирішення спору жодним чином не вплине на права та інтереси відповідачки як співвласника майна.

Суд не врахував, що забезпечення позову є превентивним заходом, спрямованим на гарантування реального виконання судового рішення в майбутньому, а не способом попереднього вирішення спору по суті.

Просить ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року скасувати та ухвалити постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання ОСОБА_3 не з`явилася, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомила.

Оскільки ОСОБА_3 належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 111), колегія суддів вважає за можливим розглядати справу за відсутності ОСОБА_3 .

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на спірне майно та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна призведе до утруднення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на таке.

Забезпечення позову – заходи припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, і повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову, які направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення суду.

Статтею 149 ЦПК Українипередбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбаченихстаттею 150 цього Кодексузаходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1ст. 150 ЦПК Українипозов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. (ч. 2ст. 150 ЦПК України).

Відповідно до роз`яснень п.п. 1,4 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого п. 4ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

При зверненні до суду із заявою про забезпечення позову позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге, довести, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, вжиття заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову є визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 05 травня 2025 року приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В., зареєстрованих в реєстрі за № 1923 та за № 1925.

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В. 05 травня 2025 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1923, посвідчено право ОСОБА_3 на 1/2 частку у спадщині, що складається з 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим приватним нотаріусом Львівського районного нотаріального округу Львівської області Олефіром Р.В. 05 травня 2025 року, зареєстрованим в реєстрі за № 1925, посвідчено право ОСОБА_3 на спадщину, що складається з 1/3 частки у праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

01 квітня 2025 року на замовлення ОСОБА_3 Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» виготовлено технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 434085619 від 04 липня 2025 року підтверджується, що за ОСОБА_3 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1923 від 05 травня 2025 року та на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1925 від 05 травня 2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за ОСОБА_3 протиправно зареєстровано право спільної часткової власності на майно, яке перебуває у спільній сумісній власності.

Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 13 серпня 2009 року підтверджується, що на підставі розпорядження № 6 від 10 серпня 2009 року зареєстровано за ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових правна нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 411531785 від 05 лютого 2025 року квартира АДРЕСА_1 приватизована на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та належала ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивач вважає, що у зв`язку з проживанням за кордоном у відповідачки відсутній інтерес до спірного майна, а технічний паспорт на квартиру виготовлено з метою її подальшого відчуження, що ускладнить чи унеможливить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний з позовними вимогами, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами між сторонами дійсно існує спір щодо спадкового майна та його правового режиму.

У заяві про забезпечення позову позивач просив вжити накласти арешт на зареєстровані за відповідачкою частки у квартирі АДРЕСА_1 , а також заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо спірного майна.

Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а у разі потреби - в обмеженні права користування майном, здійсненні опечатування або вилученні його у боржника та переданні на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Тобто, арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби обмеженні права користування майном.

На думку колегії суддів заява про забезпечення позову не містить достатніх обґрунтувань для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

В той же час, реєстрація за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частку та на 1/6 частку квартири АДРЕСА_1 , яку позивач вважає спільною сумісною власністю, надає відповідачці можливість розпоряджатися цим майном.

Матеріалами справи підтверджується, що квартира АДРЕСА_1 не є місцем постійного проживання ОСОБА_3 , а ще до отримання свідоцтва про право на спадщину спірного майна на її замовлення виготовлено технічну документацію на квартиру.

Зазначені обставини свідчить про існування об`єктивного ризику відчуження спірного майна на користь інших осіб, що призведе до внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виникнення спорів щодо правового режиму цього майна в майбутньому.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: належних ОСОБА_3 1/6 частки в квартирі АДРЕСА_1 та 1/3 частки в квартирі АДРЕСА_1 , є співмірним із заявленими позовними вимогами та не буде порушувати прав відповідачки, оскільки є тимчасовим заходом та не позбавлятиме її права користуватися майном, право власності на яке зареєстровано за нею.

Водночас невжиття заходів забезпечення позову дозволить ОСОБА_3 розпорядитися спірним нерухомим майном, що знаходиться у її власності та відчужити його на користь інших осіб, що ускладнить виконання можливого рішення суду у разі задоволення позовних вимог та унеможливить ефективний захист прав позивача за наслідками розгляду спору.

З огляду на наведене, ухвала Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року підлягає скасуванню з ухваленням постанови про часткове задоволення вимог заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного майна.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2025 року – скасувати.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: належну ОСОБА_3 1/6 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

Заборонити органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, в тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, вчиняти будь-які реєстраційні дії, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо відчуження чи реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: належну ОСОБА_3 1/3 частку в квартирі АДРЕСА_1 .

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 21 січня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Шандра М.М.