Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №127/21844/25 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/21844/25

Провадження № 22-ц/801/147/2026

Категорія: 58

Головуючий у суді 1-ї інстанції Вохмінова О. С.

Доповідач:Копаничук С. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 рокуСправа № 127/21844/25м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),

суддів: Голоти Л. О., Рибчинського В.П.,

з участю секретаря судового засідання: Ходакової М.Г.

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мазуренко Лесі Олександрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10. 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, –

в с т а н о в и в:

11.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, де зазначав, що з 25.02.2022 року проходить військову службу за призовом під час мобілізації, а з 06.12.2023 року перебував на посаді заступника командира батальйону з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_2 .

У період з 18 по 31 січня 2024 року позивач на виконання наказу командира провів службове розслідування щодо неприбуття на лікування та відсутності на службі солдата ОСОБА_2 , за результатами якого було складено акт № 188. На підставі цього акту наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 12 від 31.01.2024 року службове розслідування визнано завершеним, а солдата ОСОБА_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Надалі командиром військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування, за результатами якого складено акт № 7128 від 03.04.2024 року, у якому зроблено висновки про неналежне виконання ОСОБА_3 службових обов`язків, а саме проведення ним службового розслідування не до кінця. На підставі зазначеного акту наказом № 69 від 03.04.2024 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді «суворої догани». Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2024 року зазначений наказ у частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визнано протиправним та скасовано. Отже, інформація, поширена відповідачем в акті службового розслідування та наказі, є недостовірною, дискредитує позивача як офіцера Збройних Сил України, порочить його честь, гідність і ділову репутацію та спричинила йому моральну шкоду. Зі змісту наказу вбачається, що з наказом ознайомлені начальники групи персоналу штабу та фінансово-економічної служби головного бухгалтера військової частини НОМЕР_2 , а також зміст наказу було доведено ОСОБА_1 на службовій нараді при присутніх на нараді офіцерах військової частини НОМЕР_2 . Також незаконне дисциплінарне переслідування стало підставою для безпідставного переміщення позивача та призначення на нижчестоящу посаду, що додатково підтверджує порушення його прав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10.2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить зазначене рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове — про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. На його думку, суд неповно з`ясував обставини справи та неправильно оцінив докази, дійшовши помилкового висновку про відсутність поширення недостовірної інформації. Зазначає, що спірні відомості поширювалися не лише у письмових документах, а й були публічно оголошені на службовій нараді у присутності особового складу, що призвело до порушення його честі, гідності та ділової репутації і спричинило моральну шкоду. Також суд не врахував його багаторічну бездоганну службу, негативний вплив публічних звинувачень у халатності на його авторитет, причинно-наслідковий зв`язок між поширенням цієї інформації та пониженням у посаді, а також факт скасування дисциплінарного стягнення рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2024 року у справі № 120/5977/24.

У відзиві військова частина НОМЕР_1 , вважає рішення суду законним і обгрунтованим, а доводи скарги безпідставними. Вказує, що доводи ОСОБА_1 про поширення недостовірної інформації є помилковими, оскільки у справі йдеться про складання та доведення службових документів у межах посадових обов`язків. Оголошення наказу на службовій нараді є складовою службової діяльності та не становить поширення інформації у розумінні цивільного законодавства. Скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 69 від 03.04.2024 року адміністративним судом з підстав його необґрунтованості не підтверджує факту недостовірності інформації та не доводить порушення прав позивача. Апелянтом не надано належних і допустимих доказів поширення недостовірної інформації, порушення честі, гідності чи ділової репутації, а також заподіяння моральної шкоди, що виключає підстави для задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 04.03.2024 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 178 було призначено службове розслідування за фактом відсутності належного контролю за місцезнаходженням військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 , яке доручене офіцеру відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшому лейтенанту ОСОБА_4 (а.с. 13).

Наказом командира в/ч НОМЕР_2 від 18.01.2024 року № 23 було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов неприбуття на лікування за направленням та відсутності на службі солдата ОСОБА_2 .

За результатами службового розслідування ,здійсненого згідно вказаного наказу ОСОБА_1 , щодо уточнення причин та умов неприбуття на лікування за направленням та відсутності на службі солдата ОСОБА_2 складено акт № 188 від 31.01.2024 року, було встановлено, що солдат ОСОБА_2 ,який був направлений на лікування до ВМКЦ ЦР, з 17.01.2024 року самовільно залишив місце несення служби. Солдат ОСОБА_2 вибув з військової частини на лікування до ВМКЦ ЦР 07.12.2023 року та лише 17.01.2024 року згідно відповіді ВМКЦ ЦР з`ясувалось, що даний військовослужбовець не перебував на лікуванні у ВМКЦ ЦР. (а.с. 17).

Наказом № 12 від 31.01.2024 року, виданим за результатами службового розслідування , ОСОБА_2 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності Також встановлено ,що до дисциплінарної відповідальності був притягнутий лише ОСОБА_2 ,а також відсутність належного контролю за наявністю особового складу . (а.с. зворот.19)

Актом службового розслідування, здійсненого на виконання наказу командира в/ч НОМЕР_3 №178 від 04.03.2024 року офіцером відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 за фактом відсутності належного контролю за місцезнаходженням військовослужбовця ОСОБА_2 , встановлено ,що в діях капітана ОСОБА_1 ,який проводив вказане службове розслідування вбчається неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов`язків ,що призвело до проведення службового розслідування не до кінця і в результаті якого до відповідальності було притягнуто лише самого ОСОБА_2 та факту того, що ОСОБА_2 виплачувались кошти з 07.12.2023 року до 19.03.2024 року в сумі 21 333,11 грн. Вина ОСОБА_1 виражається у вигляді непрямого умислу. Причиною правопорушення вказана особиста недисциплінованість капітана ОСОБА_1 . За порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, капітана ОСОБА_1 запропоновано притягнути до дисциплінарної відповідальності «сувора догана» (а.с. 26-28).

Наказом командира в/ч № 69 від 04.2024 року на капітана ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді «суворої догани», згідно п.9 наказ доведено до особового складу частини, що його стосується (а.с. 29-30).

Листом командира в/ч НОМЕР_2 адвокату Мазуренко Л.О. повідомлено, що наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 03.04.2024 року № 69 було доведено капітану ОСОБА_1 на службовій нараді (а.с. 37).

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.09.2024 року у справі № 120/5977/24 визнано протиправним та скасовано п. 2 наказу № 69 від 03.04.2024 року командира військової частини НОМЕР_1 в частині накладення на капітана ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення «сувора догана» (а.с. 6-10). Також скасований п. 5 наказу в частині врахування факту накладення дисциплінарного стягнення при підготовці проекту наказу про преміювання за березень 2024 року та внесення накладеного дисциплінарного стягнення до службової картки капітана ОСОБА_1 ; скасований п. 7 наказу № 69 від 03.04.2024 року в частині врахування факту накладення дисциплінарного стягнення при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення за березень 2024 року. Вказаним рішенням встановлено , що в наказі № 69 формально наведено загальні норми Статуту внутрішньої служби та Дисциплінарного статуту ЗСУ без конкретизації порушень, що суперечить ст. 98 Дисциплінарного статуту ЗСУ. У матеріалах службового розслідування та наказі не визначено конкретних протиправних дій ОСОБА_1 , що свідчить про формальний підхід командира, у зв`язку з чим суд визнав наказ у цій частині необґрунтованим. (а.с. 6-10).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що відомості, які позивач вважав недостовірними та такими, що порочать його честь, гідність і ділову репутацію, містяться у службових документах, а саме, акті службового розслідування та наказі про дисциплінарну відповідальність, складених посадовими особами в межах їх повноважень, а тому не є поширенням інформації у розумінні цивільного законодавства. Оскарження таких відомостей здійснюється у спеціальному порядку, яким позивач уже скористався, оскарживши наказ у адміністративному суді, де його було скасовано. Позивач не довів наявності необхідних елементів правопорушення, зокрема факту поширення недостовірної інформації та порушення особистих немайнових прав, у зв`язку з чим суд відмовив у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що суд вірно встановив обставини справи, які перевірив доказами, оціненими в порядку ст.89 ЦПК України, правильно визначив спірні правовідносини і застосував до них норми права, внаслідок чого дійшов обгрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд обмежився аналізом письмових службових документів і не врахував публічне оголошення спірних відомостей, а також про неврахування факту скасування дисциплінарного стягнення та подальшого поширення недостовірної інформації, що, на думку апелянта, порушує його честь, гідність і ділову репутацію, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканими і фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації (ст. 299 ЦК України).

За змістом статей 94, 277, 299 ЦК України, ч.4 ст. 32 Конституції України, статті 10 Конвенції про захист прав людини і основних свобод кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.

У ст. 32 Конституції України також визначено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що у порядку цивільного чи господарського судочинства не можуть розглядатися позови про спростування інформації, яка міститься, зокрема, у вироках та інших судових рішеннях, а також у постановах органів досудового слідства, висновках судових

експертиз, рішеннях органів влади, місцевого самоврядування та

інших відповідних органів, атестаційних комісій, рішеннях про

накладення на особу дисциплінарного стягнення, для яких законом

установлено інший порядок оскарження. Подібні правові висновки щодо застосування норм права викладені також у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 757/4403/16-ц, від 02 жовтня 2019 року у справі № 332/293/17, від 27 червня 2024 року у справі №369/10857/21.

Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки відомості ,що містяться у в акті службового розслідування № 7128 від 03.04.2024 року та в наказі за наслідками службового розслідування № 69 від 03.04.2024 року, для оскарження яких законом передбачено спеціальний порядок , яким ОСОБА_1 скористався ,уже спростовані рішенням суду адміністративної юрисдикції, яким скасовано наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав недостовірності цих відомостей та необгрунтованості притягнення до відповідальності.

Сам по собі виклад таких відомостей що містять недостовірну інформацію у документах і актах складених в межах здійснення службової діяльності не є поширенням інформації у розумінні цивільного законодавства, оскільки не має на меті порушення честі, гідності і ділової репутації , а позивач не довів наявності всіх необхідних елементів складу правопорушення, зокрема, факту поширення відповідачем недостовірної інформації та порушення його особистих немайнових прав. висновки суду не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також правильні висновки суду не спростовують і не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення.

У рішенні , що переглядається, судом було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному аспекті , а вагомих доводів, що містили б інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду відповідає обставинам справи, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права , колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення ,а оскаржуване рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд,

Постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Мазуренко Лесі Олександрівни на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10. 2025 року залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20.10. 2025 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1053, 44 грн

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач С. Г. Копаничук

судді: Л. О. Голота

В.П. Рибчинський