Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №185/97/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/97/25

Провадження № 2/185/853/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19 січня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Головіна В.О., за участю секретаря судового засідання Преображенської К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , відповідача ОСОБА_3 , представника відповідача ОСОБА_4 , представника третьої особи ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Павлоградська міська рада про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина

В С Т А Н О В И В

Позивач 02.01.2025 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Павлоградська міська рада про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина. Позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що від спільного життя з відповідачем вони мають сина, якій на теперішній час проживає разом з ним перебуваючи на його утриманні та вихованні. Мати дитини ОСОБА_3 проживає за кордоном, утриманням та вихованням сина не займається.

Ухвалою суду від 15.01.2025 року відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач 03.02.2025 року звернулася до суду з відзивом на позов у якому просила суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що відповідач без її згоди забрав у неї сина і вивіз його в Україну. Після цього відповідач постійно намагається спілкуватися з сином за допомогою електронних повідомлень та відео зв`язку, бажає щоб син проживав разом з нею.

В судовому засіданні позивач та його представник, кожен окремо, позов підтримали і просили задовольнити. Позивач пояснив, що дитина проживає разом з ним в м.Павлоград, перебуває на його утриманні, він займається його вихованням. Мати дитини з сином не спілкується. Дитина не бажає з нею спілкуватися.

Відповідаючи на запитання суду пояснив, що встановлення даного факту йому необхідно для того щоб він мав можливість без згоди відповідача вирішувати побутові питання по`вязані з дитиною. А також пояснив, що він з 2022 року перебуває в ЗСУ і хоче звільнитися зі служби, щоб бути з дитиною. Пояснив, що у випадку задоволення його позову, командир обіцяв звільнити його зі служби.

Відповідач та її представник, кожен окремо, позов не визнали. Відповідач пояснила, що після початку війни вона з сином виїхала за кордон з метою збереження життя та здоров`я дітей. Позивач таємно, без її згоди, забрав дитину і вивіз в Україну. Зараз він перешкоджає їй у спілкуванні з сином, вона хоче щоб дитина проживала разом з нею. Відповідач щомісячно сплачує аліменти на утримання сина. Раніше позивач вже намагався позбавити її батьківських прав, але суд відмовив йому у задоволенні позову.

Допитаній в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що позивач та відповідач є його батьками, він проживає разом з батьком, якій його виховує, мати проживає за кордоном. Він не бажає з нею спілкуватися. Відповідаючи на запитання учасників справи пояснив, що батько перебуває в ЗСУ. Дома буває періодично, відсутній по декілька днів, в цей час з ним проживає його бабуся. Батько вже довгий час служить в ЗСУ, втомився і хоче звільнитися зі служби бути вдома.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснила, що просить прийняти рішення виключно в інтересах дитини.

В судовому засіданні встановлено наступне.

Сторони по справі є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Сім`я припинила існування. У 2022 році після початку війни, відповідач виїхала з дитиною за межі України з метою збереженні життя та здоров`я. У грудні 2023 року позивач таємно, без згоди відповідача вивіз сина до України. На теперішній час дитина проживає разом з батьком у місті Павлограді, навчається в ліцеї №9, відвідує додаткові навчальні зайняття.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 листопада 2024 року було відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування Павлоградської міської ради про позбавлення батьківських прав. Судом встановлено між іншим те, що «Після повернення Нікіти до України мати усіма можливими способами (через соціальні мережі, в телефонному режимі) намагалась налагодити спілкування з дитиною. Проте, з незалежних від неї обставин, син не бажає з нею спілкуватись. З матеріалів справи та пояснень учасників справи вбачається, що незважаючи на те, що відповідач проживає в іншій країні – вона прагне до спілкування з дитиною та налагодження з нею відносин. Крім зазначеного вище, судом прийнято до уваги наступні обставини: те, що позивач забрав дитину не повідомивши про це завчасно матір; те, що відповідачкою було одразу визнано позов про стягнення аліментів, що свідчить про її небайдужість до матеріального стану дитини, незважаючи на її скрутне матеріальне становище; те, що позивач, будучи військовослужбовцем, не буває вдома тривалий час, залишаючи дитину одного; те, що позивач не намагається нічого робити для налагодження спілкування дитини з матір`ю; те, що дитина має певні психологічні негаразди; те, що син в силу психологічних особливостей не бажає спілкуватись з матір`ю, хоча єдиним видом зв`язку є телефонні розмови чи спілкування через соціальні мережі; відповідачка відносно сина жорстоко не поводилась; існує ймовірність, що даний позов є штучним з метою використання рішення позивачем для ухилення від військової служби; орган опіки та піклування не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, а його висновок в частині мотивування відібрання дитини у відповідача є без підставний та не обґрунтований; враховуючи вік дитини, остання може самостійно обирати місце проживання.»

В судовому засіданні встановлено, що звертаючись до суду з позовом позивач просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Матеріалами справи та поясненнями сторін в судовому засіданні встановлено, що даний факт позивачу необхідно встановити для того, щоб мати право звільнитися з військової служби на якій він тривалий час перебуває.

Судом встановлено, що у дитини є мати, яка не позбавлена батьківських прав, бажає щоб дитина проживала разом з нею, займатися вихованням та утриманням сина. Що дитина проживала разом з відповідачем та була таємно вивезена в Україну без її згоди.

Статтею 141 СК України встановлено, що розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття покладено на її батьків.

Сімейним кодексом України визначені способи виконання батьками своїх обов`язків щодо утримання неповнолітньої дитини.

Так, зокрема статтею 181 СК України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (частина перша). За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі (частина друга). Кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, за рішенням суду (частина третя).

Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (частина перша статті 189 СК України).

Сімейним кодексом України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (частина перша статті 14, частина перша статті 15 СК України).

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат пов`язаних з розглядом справи, то вони, відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, покладаються на позивача.

Керуючись ст.76,81,263,264,265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Павлоградська міська рада про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітнього сина – відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду складено 21 січня 2026 року.

Суддя: В. О. Головін