Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №757/3208/24-к — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року

м. Київ

справа № 757/3208/24-к

провадження № 51-1283 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

скаржника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07 лютого 2024 року відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на вказану ухвалу слідчого судді повернуто в порядку п. 4 ч.3 ст. 399 КПК України, тому що апеляційна скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження і останній не порушував питання про поновлення цього строку.

Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 23 січня 2025 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді від 07 лютого 2024 року подана поза межами строку на апеляційне оскарження, тому що він не був присутній в судовому засіданні, а копія цього судового рішення надійшла на адресу установи виконання покарань лише 21 жовтня 2024 року. П`ятиденний строк на апеляційне оскарження припадав на 26 жовтня 2024 року (субота), тому апеляційну скаргу він подав наступного за ним робочого дня - 28 жовтня 2024 року, в установлений законом строк.

Посилається на невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 370 КПК України через її незаконність та необгрунтованість.

Позиції інших учасників судового провадження

ОСОБА_6 в судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Прокурор ОСОБА_5 , посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, заперечував проти її задоволення.

Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Мотиви суду

За змістом ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Статтею 398 КПК України передбачено, що апеляційна скарга, яка надійшла до суду апеляційної інстанції, не пізніше наступного дня передається судді-доповідачу.

Отримавши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її на відповідність вимогам ст.396 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

Пунктом 4 ч. 3 ст. 399 КПК України передбачено, що апеляційна скарга повертається, якщо її подано після закінчення строку апеляційного оскарження, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.

Із матеріалів провадження убачається, що ухвала слідчого судді про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Києві, яка полягає у невнесенні відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань була постановлена та проголошена 07 лютого 2024 року.

Не погодившись із рішенням слідчого судді, ОСОБА_6 19 липня 2024 року подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2024 року апеляційну скаргу разом із додатками було повернуто останньому на підставі п.2 ч.3 ст.399 КПК України, тому що скарга подана електронною поштою та не містила кваліфікованого електронного підпису особи, яка її подала.

Втім, ОСОБА_6 повторно подав на вказану ухвалу апеляційну скаргу, яка ухвалою Київського апеляційного суду від 25 жовтня 2024 року була йому повернута з аналогічних підстав.

28 жовтня 2024 року ОСОБА_6 втретє подав до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на вказану ухвалу слідчого судді.

Суддя-доповідач дійшов висновку, що апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді від 07 лютого 2024 року подана ОСОБА_6 із пропуском визначеного у ст. 395 КПК України строку апеляційного оскарження і клопотання про поновлення цього строку із обґрунтуванням причин його пропуску не заявив, тому ухвалою від 23 січня 2025 року повернув її скаржнику в порядку п.4 ч.3 ст.399 КПК України.

Суддя апеляційного суду виходив з тих матеріалів, які були в його розпорядженні, та встановив, що після постановлення слідчим суддею ухвали, місцевий суд направив її копію на адресу установи виконання покарань для вручення ОСОБА_6 . Після цього останній неодноразово подавав апеляційні скарги на вказане судове рішення, тому був обізнаний з його мотивами.

Тож, вчергове звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді, майже через дев`ять місяців після її постановлення, ОСОБА_6 не був позбавлений можливості заявити перед апеляційним судом клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження вказаної ухвали, однак таким правом не скористався.

Що стосується посилань ОСОБА_6 на копію конверта, який на його думку підтверджує те, що копія ухвали слідчого судді надійшла на адресу установи виконання покарань лише 21 жовтня 2024 року, то вони не заслуговують на увагу, тому що в матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували, що саме в цей день зазначена копія ухвали вперше була вручена скаржнику, який до цього вже двічі оскаржував її в апеляційному порядку.

Верховний Суд у своїх рішеннях звертав увагу на те, що процесуальною передумовою вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження є заявлення перед судом клопотання про поновлення цього строку із зазначенням причин пропуску визначеного законом строку оскарження, обґрунтування поважності таких причин та висловлення прохання про поновлення строку.

Виконання закріпленої у процесуальному законі вимоги щодо звернення до суду з клопотанням не є складним і не покладає на особу будь-якого надмірного тягара (до прикладу, постанова ВС у справі №760/34636/21).

З огляду на викладене, колегія суддів касаційного суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що апеляційна скарга подана ОСОБА_6 поза межами строку на апеляційне оскарження, і останній не заявив клопотання про поновлення цього строку, тому вірно повернув йому апеляційну скаргу на підставі п.4 ч.3 ст.399 КПК України.

Ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою, в повній мірі відповідає вимогам ст. 370 КПК України, відтак касаційні доводи ОСОБА_6 в цій частині теж неприйнятні.

Ураховуючи наведене та, керуючись статтями 433,434, 436,441,442 КПК України, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без зміни.

З цих підстав Суд ухвалив:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 23 січня 2025 року про повернення апеляційної скарги залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3