Вирок від 20 січня 2026 р. у справі №154/4365/25 — Володимирський міський суд Волинської області

154/4365/25

1-кп/154/292/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Володимир обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022140130000183 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки, Прилуцького району, Чернігівської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , у військовому званні «сержант», силу ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що під час проходження військової служби за контрактом, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, о 08.00 год. 26.08.2020 без поважних причин самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та в період часу з 26.08.2020 по 28.07.2025 сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд, крім періодів, коли перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах (з 07.09.2020 по 18.09.2020, з 01.09.2021 по 18.09.2021, з 08.11.2023 по 11.11.2023, з 28.07.2025 по 07.08.2025), чим вчинив самовільне залишення військової частини тривалістю понад десять діб, без поважних причин, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе у пред`явленому обвинуваченні винним повністю. Суду показав, що дійсно проходив військову службу за контрактом, однак 26.08.2020 року самовільно залишив місце служби з особистих причин. 28.07.2025 року самостійно прибув до слідчого відділу ДБР. Щиро кається у вчиненому, просив суворо не карати.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає та роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винним.

Таким чином, враховуючи викладене, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 4 ст. 407 КК України, як: самовільне залишення військової частини військовослужбовцем, без поважних причин, тривалість понад десять діб, в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

При призначенні виду і міри покарання ОСОБА_4 суд враховує, що:

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання є щире каяття.

Відповідно до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання не встановлено.

Крім того суд враховує обставини та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, що в силу ст.89 КК України не судимий, одружений, за місцем служби характеризується негативно, на обліку у лікаря нарколога-психіатра не перебуває.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючої покарання обставини, відсутність обтяжуючи покарання обставин, враховуючи характеризуючи на особу, повне визнання ним вини, суд дійшов висновку про призначення покарання у виді позбавлення волі в нижній межі санкції статті з наданням можливості виправлення без ізоляції від суспільства, з призначенням іспитового строку. На думку суду, саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, а також буде співмірним по відношенню між тяжкістю вчиненого кримінального правопорушення та наслідками, які настали в результаті його вчинення.

Судові витрати у справі відсутні.

Речові докази у справі відсутні.

Цивільного позову не заявлено.

Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

На підставі п. 1, 2, ч.1 п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 в період іспитового строку обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржено до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку суду буде вручена учасникам негайно.

Головуючий суддя ОСОБА_5