Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №2-761/10 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року

м. Київ

справа № 2-761/10

провадження № 61-8369св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О., Зайцева А. Ю., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Пархоменка П. І.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Другий Правобережний відділ державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Шипіленком Романом Олександровичем, на постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Єлізаренко І. А., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірною бездіяльності Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Другий Правобережний відділ).

Скарга обґрунтована тим, що у лютому 2024 року ОСОБА_1 отримав інформацію про те, що у реєстрах, в яких фіксують речові прав на рухоме і нерухоме майно, наявні арешти накладені на все його майно згідно із постановою Ленінського відділу державної виконавчої служби м. Дніпропетровська, правонаступником якого є Другий Правобережний відділ. Згідно з відповіддю відділу від 19 лютого 2024 року № 52346 на виконанні перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 щодо ОСОБА_1 . Виконавчий документ був повернутий стягувачу згідно з постановою державного виконавця від 21 лютого 2013 року на підставі пункту 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно). Документи і матеріали виконавчого провадження знищені через сплив строку архівного зберігання. Враховуючи підставу повернення виконавчого провадження, в межах цього провадження було реалізоване нерухоме майно - домоволодіння та земельна ділянка, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належало на праві власності ОСОБА_1 та перебувало в іпотеці ПАТ «Укрсиббанк», вимоги іпотекодержателя задоволено.

Виходячи із обмеженої інформації, яка містилась у зазначеній відповіді, та неможливість встановити законність проведених виконавчих дій через цілковиту відсутність будь-яких матеріалів виконавчого провадження, заявником була подана заява про звільнення майна (коштів) з-під арешту. На цю заяву надійшла відповідь Другого Правобережного відділу від 13 березня 2024 року № 74257 про неможливість скасування арештів інакше як у судовому порядку.

Після повернення виконавчого документа стягувачу, а саме 21 лютого 2013 року, останній у встановлений законом трирічний строк повторно не пред`являв виконавчий документ для примусового виконання. Тобто виконавчий документ втратив законну силу, а стягувач - можливість повторно пред`явити виконавчий документ для примусового виконання. ВП № НОМЕР_1 перебуває у стані «завершено» згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Він служить у лавах Збройних Силах України, де вже більше 11 років перебуває на захисті держави. За цей час нагороджений та відзначений. Відповідно, за час служби в армії він не був проінформований про перебіг виконавчого провадження, не міг оцінити та перевірити законність виконавчих дій. До того ж незрозуміло чому виконавче провадження було відкрите та відбувалося у Новокодацькому (Ленінському) районі міста Дніпра, до якого він не має жодного відношення: ніколи там не проживав, не працював (був директором ТОВ «Рікон Трейд», АДРЕСА_2), не перебував фактично, єдине майно, що він мав, було зареєстроване у Петриківському районі Дніпропетровської області. Вказував, що існування арештів на майно, накладених в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, що було завершено 21 лютого 2013 року, порушує його права та законні інтереси як власника цього майна, в тому числі його соціальні права та державні гарантії як військовослужбовця Збройних Сил України.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:

визнати неправомірною бездіяльність Другого Правобережного відділу щодо відмови у знятті арештів з усього майна (коштів) ОСОБА_1 , що були накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1;

зобов`язати Другий Правобережний відділ зняти арешти з усього майна (коштів) ОСОБА_1 , що були накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Короткий зміст судового рішення першої інстанції

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Другого Правобережного відділу щодо відмови у знятті арештів з усього майна (коштів) ОСОБА_1 , що були накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1. Зобов`язано Другий Правобережний відділ зняти арешти з усього майна (коштів) ОСОБА_1 , що були накладені в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1.

Ухвала мотивована тим, що, враховуючи обставини цієї справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги, оскільки державний виконавець в силу частини першої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» був зобов`язаний скасувати накладений ним арешт на майно боржника.

Короткий зміст рішень апеляційного суду,

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року поновлено строк на апеляційне оскарження та залишено без руху апеляційну скаргу для усунення вказаних в ній недоліків, а саме сплати судового збору.

Ухвала в частині поновлення строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що 28 березня 2025 року Другий Правобережний відділ подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано тим, що відділ не отримував у передбаченому законом порядку копію повного тексту оскаржуваної ухвали, а ознайомилась з її змістом лише 25 березня 2025 року, отримавши скаргу ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутні докази щодо отримання Другим Правобережним відділом в установленому законом порядку копії повного тексту оскаржуваної ухвали. Тому суд вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений з поважних причин.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Другого Правобережного відділу. Зупинено дію ухвали Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року апеляційну скаргу Другого Правобережного відділу задоволено. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника, за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII. Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 8 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчого документу стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника, оскільки стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про те, що державний виконавець діяв не у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавче провадження не є закінченим, а рішення суду є невиконаним, що заявником не оспорюється.

ОСОБА_1 не зазначив, а суд першої інстанції не звернув увагу, що скарга розглядається за участю стягувача, не залучив та розглянув справу за відсутності стягувача - ПАТ «Укрсиббанк», а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити таке питання на стадії апеляційного перегляду.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 , що не позбавляє права скаржника за інших правових підстав та обґрунтувань звернутись до суду.

Аргументи учасників справи

02 липня 2025 року адвокат Шипіленко Р. О. в інтересах ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року. Залишити в силі ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 травня 2024 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд в порушення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), практики Європейського Суду з прав людини, норм процесуального права, висновків Верховного Суду щодо підстав поновлення строку на апеляційне оскарження, не врахував те, що Другий Правобережний відділ здійснив в обов`язковому порядку реєстрацію в підсистемі Електронний суд ЄСІТС та отримав ухвалу Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 07 травня 2024 року в своєму електронному кабінеті. 28 листопада 2022 року - дата реєстрації електронного кабінету Другого Правобережного відділу у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. Згідно з відповіддю технічної підтримки зовнішніх користувачів ДП «Інформаційні судові системи» 26 березня 2024 року ця скарга зареєстрована судом та відбувся автоматичний розподіл між суддями та суб`єкта оскарження долучено до справи № 2-761/10. З 26 березня 2024 року всі документи у справі № 2-761/10 щодо розгляду скарги ОСОБА_1 знаходяться в електронному кабінеті Другого Правобережного відділу у підсистемі Електронний суд ЄСІТС. 16 травня 2024 року о 19:45 ухвала Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 07 травня 2024 року доставлена до Електронного суду. 17 травня 2024 року розпочався строк на апеляційне оскарження вказаної ухвали згідно з частиною шостої статті 272 ЦПК України, який 03 червня 2024 року сплив. Відповідно, строк подання апеляційної скарги минув, поважних причин для його поновлення немає, орган державної виконавчої служби свідомо ввів апеляційний суд в оману. Тому оскаржені ухвали про поновлення строку та відкриття апеляційного провадження підлягають скасуванню.

Апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки незняття арешту з майна боржника протягом тривалого часу (майже 13 років) за відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом. Стаття 321 ЦК України визначає непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності. Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правозастосовчої діяльності. Незняття ДВС арешту з майна боржника у виконавчому провадженні саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби.

25 серпня 2025 року Другий Правобережний відділ подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

Відзив мотивовано тим, що доводи, приведені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду апеляційної інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, а тому відділ приходить до висновку, що оскаржувані ухвали та постанова апеляційного суду відповідають вимогам статей 263, 264 ЦПК України, і їх слід залишити без змін.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі.

В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (порушення норм процесуального права).

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року справу призначено до розгляду.

Позиція Верховного Суду

За змістом пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункту 8 частини третьої статті 2 ЦПК України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що:

«вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження» (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року);

«одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами» (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року);

«у декількох попередніх справах, у яких порушувалися доволі схожі процесуальні питання, Суд встановив, що коли строк для оскарження поновлюється після спливу значного періоду часу без жодної потреби у виправленні серйозних судових помилок чи недоліків правосуддя, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Тоді як вирішення питання про будь-яке поновлення строку на оскарження відноситься саме до повноважень національних судів, такі повноваження не є необмеженими. У кожній справі національні суди мають перевірити, чи є підстави для поновлення строку на оскарження виправданими, а також обґрунтувати своє рішення про поновлення строку. У цій справі провадження було відновлено після затримки у шість місяців, що є суттєво меншим періодом, аніж затримки у понад два роки та один рік відповідно у згаданих справах «Пономарьов проти України» та «Устименко проти України». Проте це не означає, що у цій справі для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції ВССУ користувався необмеженою свободою розсуду, розглядаючи питання про відновлення провадження за поданою із запізненням касаційною скаргою заступника прокурора Херсонської області. ВССУ повинен був застосовувати відповідні процесуальні норми згідно з принципом юридичної визначеності. З цього випливає, що ВССУ просто погодився з аргументом заступника прокурора про порушення строку з «поважних причин», оскільки про рішення апеляційного суду Херсонської області від 27 вересня 2011 року він дізнався зі звернення одного з опонентів заявника, поданого до прокуратури 04 квітня 2012 року, і задовольнив його клопотання про поновлення строку. Отже, було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції у зв`язку з відсутністю належного обґрунтування щодо відновлення провадження у справі заявника» (SABADASH v. UKRAINE № 28052/13, § 31-34, ЄСПЛ, від 23 липня 2019 року)

Суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Згідно з частиною сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу(пункт 2 частини другої, частина третя статті 354 ЦПК України).

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина п`ята статті 272 ЦПК України).

Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61-14230сво18) зазначено, що «апеляційний суд при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама по собі вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження».

Можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості (див., зокрема, пункти 74, 75 постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 квітня 2024 року в справі № 752/8449/20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 березня 2024 року у справі № 160/11340/23 зазначено «згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства. До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Верховний Суд витребував з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу суду адміністративну справу №160/11340/23 та на підставі дослідження матеріалів електронної справи встановив, що електронно-цифровий підпис судового рішення в електронному вигляді було накладено суддею Бондар М.В. 16.08.2023 о 15:25. Вказана ухвала оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 18.08.2023. За таких встановлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанцій, що в разі виникнення у сторони провадження сумніву щодо справжності отриманої копії судового рішення, така особа має можливість додатково ознайомитися зі змістом отриманого судового рішення з офіційного джерела - Єдиного державного реєстру судових рішень».

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі №480/8341/22 зазначено «сам факт ненадіслання судом першої інстанції [безпосередньо] позивачеві копії судового рішення - ухваленого за наслідками розгляду справи - на паперових носіях (тобто засобами поштового зв`язку), але за наявності підтвердження належного надіслання (як і вручення) копії судового рішення представнику позивача (адвокату) із застосуванням ЄСІТС, не дає достатніх підстав вважати, що позивач не отримав судового рішення, відповідно не міг знати про результат розгляду своєї справи, з яким він, власне, не погоджується. Висловлені у цьому зв`язку доводи про відсутність зв`язку (спілкування) зі своїм адвокатом, як і відсутність позивача за повідомленою суду адресою (місцем проживання) протягом кількох місяців, на яких, головним чином, побудована позиція позивача щодо позбавлення [його] можливості на апеляційне оскарження судового рішення, не дають підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2025 року у справі № 161/7088/22 вказано: «апеляційний суд не звернув уваги на те, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами; представник ОСОБА_2 адвокат Щербюк О. Ю. має зареєстрований Електронний кабінет, оскільки 05 грудня 2023 року надіслав через електронний суд заяву про вступ у справу як представника (т. 2, а. с. 234-236); апеляційний суд не позбавлений можливості, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, самостійно витребувати інформацію з Центральної бази даних автоматизованої системи документообігу Державної судової адміністрації України щодо надсилання судового рішення стороні. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_2 за апеляційною скаргою її адвоката Щербюка О. Ю.».

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року в справі № 592/6701/19 зазначено, що «вимоги процесуального закону унеможливлюють відкриття апеляційного провадження та апеляційний перегляд справи до вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження».

Аналіз матеріалів справи свідчить, що:

оскаржена ухвала Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська складена 07 травня 2024 року, тому строк на її оскарження становив до 22 травня 2024 року; Другий Правобережний відділ подав апеляційну скаргу 28 березня 2025 року, тобто зі значним пропуском відповідного строку;

в ухвалі про поновлення строку на апеляційне оскарження суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази щодо отримання Другим Правобережним відділом в установленому законом порядку копії повного тексту оскаржуваної ухвали;

разом з тим, Другий Правобережний відділ брав участь у розгляді справи, 17 квітня 2024 року подав відзив на скаргу ОСОБА_1 ; Другий Правобережний відділ має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС з 28 листопада 2022 року; згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвала суду першої інстанції від 07 травня 2024 року надіслана судом до реєстру 16 травня 2024 року, зареєстрована 20 травня 2024 року, забезпечено надання загального доступу 21 травня 2024 року;

згідно з інформацією підсистеми «Електронний суд» (картка руху документа)ухвала Дніпровського районного суду міста Дніпродзержинська від 07 травня 2024 року доставлена до електронного суду 16 травня 2024 року о 19:47;

апеляційний суд не звернув уваги на те, що при вирішені питання поновлення строку на апеляційне оскарження за зверненням учасника справи, який має електронний кабінет, ключовим є з`ясування питання надіслання (як і вручення) судом першої інстанції такому учаснику справи копії судового рішення із застосуванням ЄСІТС. За наявності такого підтвердження факт ненадіслання судом першої інстанції копії судового рішення у паперовій формі (засобами поштового зв`язку) не дає підстав вважати, що учасник справи не отримав судового рішення. При цьому слід враховувати, що підсистема «Електронний суд» забезпечує можливість автоматичного надсилання документів у справі в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи (їх представників), які внесені до автоматизованої системи діловодства судів.

За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив передчасний висновок про поновлення Другому Правобережному відділу строку на апеляційне оскарження ухвали Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2024 року.

Скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову (частина друга статті 406 ЦПК України).

В касаційній скарзі містяться доводи про незаконність ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження та, відповідно, ухвали Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року про відкриття апеляційного провадження. Касаційний суд вважає обґрунтованим аргумент касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права апеляційним судом при поновленні строку на апеляційне оскарження.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Оскільки встановлено підстави для скасування постанови апеляційного суду, то суд касаційної інстанції доводи касаційної скарги по суті вирішення скарги ОСОБА_1 не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржені ухвали про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, постанову апеляційного суду скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2025 року про відкриття апеляційного провадження та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року скасувати, а справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною бездіяльності Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокадацькому районах міста Дніпра Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

З моменту ухвалення постанови суду касаційної інстанції ухвали Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2025 року в частині поновлення строку на апеляційне оскарження та від 24 квітня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, постанова Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2025 року втрачають законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

А. Ю. Зайцев

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко