Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №750/15405/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/15405/25

Провадження № 2/750/613/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді Косенка О.Д.,

секретаря Ткаченко К.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в особі представника – адвоката Шолох Ольги Володимирівни до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, що є об`єктом спільної часткової власності,

встановив:

у листопаді 2025 року адвокат Шолох Ольга Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі – Позивачі) через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, що є об`єктом спільної часткової власності.

Позов мотивовано тим, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах. Загальна площа квартири становить 67,7 кв.м. Загальна площа квартири збільшилась на 2,5 кв.м., в результаті проведення ремонтних робіт, знесення та зведення некапітальних перегородок, перерахунку коефіцієнтів площ балконів та лоджій, а також уточнення лінійних розмірів та площ.

Як зазначає представник Позивачів, шлюбні відносини між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 припинені та протягом тривалого часу склався порядок користування спірною квартирою. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають та користуються житловою кімнатою площею 18,7 кв.м. з лоджією II (k= 1) площею 3,3 кв. м. та житловою кімнатою площею 9,8 кв.м. Відповідач ОСОБА_3 користується кімнатою, житловою площею 11,7 кв.м. з лоджією I (k = 1) площею 3,3 кв. м., при цьому останній більше 10 років в квартирі не проживає, а проживає у дачному будинку, але коли відвідує квартиру, то користується тільки цією кімнатою.

У зв`язку з неможливістю досягти між сторонами домовленості щодо розміру плати за житлово-комунальні послуги для кожної особи, та з метою визначення розміру такої плати для кожного співвласника позивачі вважають за можливе встановити порядок користування спірною квартирою, за яким виділити позивачам у користування житлову кімнату площею 18,7 кв.м з лоджією II (k = 1) площею 3,3 кв.м та житлову кімнату площею 9,8 кв.м, а відповідачу – житлову кімнату площею 11,7 кв. м з лоджією I (k = 1) площею 3,3 кв.м. Усі інші допоміжні приміщення залишити у спільному користуванні сторін.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 12.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі. Справу призначено до розгляду на 18.12.2025 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано строк для подачі заяв по суті справи.

Від представника Позивачів 17.12.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про розгляд справи без її участі та участі позивачів, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання відкладено судом на 20.01.2026.

У судове засідання Відповідач повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 910/16033/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 23.01.2023 у справі 496/4633/18, від 22.03.2023 у справі № 905/1397/21, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22.

Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від нього не надходило, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наявність умов, передбачених ст. 280 ЦПК України, судом здійснено заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 02.03.2001, виданого виконавчим комітетом Деснянської районної ради у м. Чернігові квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної власності ОСОБА_3 та членам його сім`ї ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частинах (а.с. 13).

Загальна площа квартири становить 67,7 кв.м, яка згодом збільшилась на 2,5 кв.м., в результаті проведення ремонтних робіт, знесення та зведення некапітальних перегородок, перерахунку коефіцієнтів площ балконів та лоджій, а також уточнення лінійних розмірів та площ.

Однак, ці зміни не відносяться до категорії самочинного будівництва згідно статті 152 Житлового кодексу Української PCP, редакція від 12.02.2015 року та ПКМУ №406 від 07.06.2017 року, що підтверджується довідкою про показники об`єкта нерухомого майна (а.с. 15).

Згідно з довідкою Управління адміністративних послуг Чернігівської міськради від 23.10.2025 №11946 про склад сім`ї, станом на 22.10.2025 за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано Позивачів: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12 на звороті).

Згідно технічного паспорту на квартиру, квартира, що є об`єктом спільної часткової власності має загальну площу 70, 2 кв.м., житлову площу 40, 2 кв.м. та включає три ізольовані житлові кімнати: житлову кімнату площею 18,7 кв.м. з лоджією II (k = 1) площею 3,3 кв. м., житлову кімнату площею 9,8 кв.м., житлову кімнату площею 11,7 кв.м. з лоджією I (k = 1) площею 3, 3 кв. м., прихожу площею 8, 1 кв.м., коридор площею 4, 7 кв.м., ванну кімнату площею 2, 5 кв.м., вбирльню площею 0, 9 кв.м., кухню площею 7,2 кв.м. (а.с. 15 на звороті-17).

Згідно з положеннями статті 405 Цивільного кодексу України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Згідно ч. 1 ст. 356 Цивільного кодексу України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Статтею 358 Цивільного кодексу України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Стаття 360 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово- комунальні послуги», до житлово - комунальних послуг належать: житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Пунктами 10, 13 «Правил користування приміщеннями жилих будинків і гуртожитків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, передбачено порядок поділу плати за житлово-комунальні послуги між співвласниками квартир в разі, якщо між ними відсутня згода щодо сплати.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», визначено, що якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до ст. 322 ЦК України тягар утримання майна, у тому числі обов`язок по оплаті житлово-комунальних послуг покладається на власника приміщення та членів його сім`ї, які проживають в цьому приміщенні та є споживачами таких послуг.?

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 364 Цивільного кодексу України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Пленум Верховного Суду України у пункті 14 постанови від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Статтею 179 Житлового кодексу України передбачено, що користування будинками державного і громадського житлового фонду, фонду житлово- будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються КМУ.

У постанові від 17.02.2016 у справі № 6-1500цс15 Верховний Суд України дійшов висновку про те, що ст. 358 ЦК України свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Сторони позбавлені можливості спільно за домовленістю здійснювати оплату за надані житлово-комунальні послуги, відповідно до належної їм частки квартири, тому встановлення порядку користування квартирою буде ефективним способом захисту прав та законних інтересів Позивачів.

Рішення суду про встановлення порядку користування квартирою дозволить Позивачам реалізувати своє право, разом з тим не порушить житлових прав та законних інтересів Відповідача, оскільки фактично він ними не користується. Суд вважає що втручання держави у право володіння та користування житлом у даному випадку за установлених судом обставин переслідує легітимну мету, здійснюється згідно із законом та є необхідним.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 та п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн підтверджені наявними у матеріалах справи платіжною інструкцією, вони підлягають стягненню з Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 71-72, 163 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 200, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення порядку користування квартирою, що є об`єктом спільної часткової власності – задовольнити повністю.

Встановити наступний порядок користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 за яким виділити позивачам у користування житлову кімнату площею 18,7 кв.м з лоджією II (k = 1) площею 3,3 кв.м та житлову кімнату площею 9,8 кв.м., а відповідачу виділити житлову кімнату площею 11,7 кв. м з лоджією I (k = 1) площею 3,3 кв.м.

Допоміжні приміщення, а саме: прихожу площею 8,1 кв.м., коридор площею 4,7 кв.м., ванну кімнату площею 2,5 кв.м., вбирльню площею 0,9 кв.м., кухню площею 7,2 кв.м., залишити у загальному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відшкодування сплаченого за подачу позову судового збору у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Олег КОСЕНКО