Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №750/16672/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16672/25

Провадження № 2-а/750/14/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд міста Чернігова у складі

Головуючого судді Слісаря А.В.,

за участю секретаря Примак Т.В.,

позивача, представника відповідача та третьої особи,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського другого взводу третьої роти першого батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області рядового поліції Шуби Івана Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення і закриття справи,

третя особа Управління патрульної поліції в Чернігівській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського патрульної поліції в Чернігівській області

в с т а н о в и в:

у грудні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом до поліцейського другого взводу третьої роти першого батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області рядового поліції Шуби Івана Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА № 6193362 від 21.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та закрити провадження у цій справі, мотивуючи свої вимоги тим, що 21 листопада 2025 року позивач рухався на автомобілі Хюндай Санта Фе, державний номерний знак НОМЕР_1 (іменний номер SCORPION) в м. Чернігові по вул. Шевченка, буд. № 116 та він був зупинений екіпажем патрульної поліції. Відповідачем було складено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн., яку позивач вважає безпідставною, оскільки він прослідуючи Т-образне перехрестя вулиць Шевченко та Кільцева на зелене світло світлофору, бачив попереду рухаючись автомобіль FIAT Scudo, який після включення правого показника повороту, розпочав переміщення в праву крайню смугу для руху. Позивач контролював рух цього автомобіля та планував переміститися в крайню смугу для руху, але автомобілі рухалися паралельно та на однаковій швидкості, тому позивач не мав можливості випередження іншого автомобіля не порушивши при цьому правила дорожнього руху. Позивач був зупинений працівниками поліції, які пояснили, що причиною зупинки являється рух позивача на автомобілі по крайній лівій смузі для руху при вільній правій смузі та відразу поліцейський почав вимагати свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та посвідчення водія відповідної категорії, а позивач у свою чергу просив у поліцейського надати докази правопорушення. Відповідач без підготовки провів розгляд справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не надавши можливості скористатися правовою допомогою, не ознайомив зі змістом постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, а лише вимагав поставити підпис у тексті постанови. Позивач мав бажання отримати копію постанови, але відповідач повідомив, що вона буде надіслана поштою.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 05.12.2025 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

24 грудня 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву до якого також додано DVD-диск, зазначає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду, оскільки він знав про існування оскаржуваної постанов у день її складання та відмовився від її отримання про що у постановах наявна відмітка, у зв`язку з чим, наявні підстави залишити позов без розгляду, крім того, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки автомобіль під керуванням позивача був правомірно зупинений патрульними поліцейськими, тому що автомобіль рухався у крайній лівій смузі при вільній правій. Після зупинки автомобіля, на вимогу патрульного поліцейського пред`явити посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, позивач не виконав ці вимоги та не надав на перевірку вказаних документів чим порушив відповідні пункти Правил дорожнього руху та був притягнутий до адміністративної відповідальності.

30 грудня 2025 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 30 грудня 2025 року клопотання позивача задоволено та призначено справу до розгляду з повідомленням сторін.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити з викладених у ньому обставин.

Представник відповідача та третьої особи позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позов, а також вказала, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з даним позовом, що є підставою для залишення позову без розгляду.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши, докази, якими вони обґрунтовуються, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що поліцейський другого взводу третьої роти першого батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області рядовий поліції Шуба Іван Володимирович виніс постанову серії ЕНА № 6193362 від 21.11.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за вчинене ним правопорушення за наступних обставин: 21.11.2025 року о 06-36 год. у м. Чернігові по вул. Шевченка, 116, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, при зупинці працівниками поліції не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії на вимогу поліцейського, чим порушив п.2.4.а. Правил дорожнього руху України(а.с.7).

Позивач не погоджується з вказаною постановою, оскільки поліцейські його зупинили безпідставно та не повідомили причину зупинки.

З переглянутого у судовому засіданні відеозапису наданого позивачем та відеозаписом з нагрудної камери поліцейського вбачається, що 21.11.2025 року автомобіль під керуванням позивача був зупинений працівниками поліції. Поліцейський повідомив позивачу причину зупинки, яка полягала у тому, що позивач рухався по крайній лівій смузі руху при вільній правій смузі. На пропозицію поліцейського надати посвідчення водія, позивач висунув умову, що надасть посвідчення водія після повідомлення йому причину його зупинки, хоча поліцейський причину повідомив.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 32 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в документах, у таких випадках якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення.

Згідно підп. а п. 2.1. Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно п. 2.4.а) ПДР України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.

Також прямий обов`язок водія мати при собі та на вимогу поліцейського надати вищезгадані документи закріплено в ст. 16 ЗУ «Про дорожній рух».

Згідно положень вищевказаної норми водій зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством; - виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Виходячи з наведених вище правових норм, право органів Національної поліції перевіряти наявність документів, зазначених в пункті 2.1 Правил дорожнього руху кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») у вигляді накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 127/19283/17 вказав, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити посвідчення водія.

У вказаній постанові, Верховний Суд також вказав, що притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною першою статті 126 КУпАП за одне правопорушення з числа вчинених, є обґрунтованим, навіть коли факт порушення ПДР за яке позивач був зупинений не знайшов підтвердження під час розгляду справи.

Отже, навіть не притягнення позивача до відповідальності за правопорушення за яке він був зупинений, не звільняє його на вимогу поліцейського надати для огляду посвідчення водія. Крім того, з позовної заяви вбачається, що позивач визнає порушення ним ПДР за яке він був зупинений поліцейським, що вказано у четвертому абзаці позовної заяви: «Автомобілі їхали паралельним курсом практично з однаковою швидкістю і позивач не мав спроможності випередження не порушивши правил дорожнього руху».

При цьому, суд вважає, що посилання позивача на постанову Верховного Суду від 15.03.2019 року по справі № 686/11314/17 є безпідставним, оскільки згідно позовної заяви, він фактично визнає порушення ПДР за яке він був зупинений поліцейськими.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач був зупинений поліцейським правомірно та притягнутий до адміністративної відповідальності у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, з переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач просив надати йому час для спілкування з адвокатом для підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Поліцейський виконав вимогу позивача та надав 20 хвилин для спілкування з адвокатом, однак позивач жодних дій не вчиняв пославшись лише, що адвокат ще спить, при цьому не зателефонував адвокату. Враховуючи вказане, суд вважає, що поліцейський не порушив право позивача на захист, однак позивач у свою чергу продемонстрував бездіяльність та не скористався правом на захист.

Згідно частин 1-3 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Відповідно до частин 1-2 ст. 77 КУС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки патрульні поліцейські діяли у межах своїх повноважень, а обставини на які посилається позивач у справі, як на підставу своїх вимог, не підтвердилися у судовому засідання та були спростовані доказами наданими суду стороною відповідача, а саме відеозаписом з якого чітко вбачається керування позивачем транспортним засобом та не надання на вимогу патрульних для перевірки відповідних документів.

Додатково суд зазначає, що з переглянутого у судовому засіданні відеозапису вбачається, що позивач не відмовлявся отримувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та розписатися у ній про її отримання, але хотів зазначити у постанові свої зауваження, щодо роз`яснення йому прав та обов`язків, а поліцейський у свою чергу не дав позивачу вказати зауваження та повідомив, що постанову він отримає поштою, а тому суд не вбачає підстав для залишення позову без розгляду, тому що позивач не відмовлявся від отримання постанови та оскаржив її у 10 денний строк з дня отримання поштою.

Керуючись статтями 2, 6-10, 72, 77, 90, 241-246, 255, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до поліцейського другого взводу третьої роти першого батальйону управління патрульної поліції в Чернігівській області рядового поліції Шуби Івана Володимировича(вул. Громадська, 66, м. Чернігів) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення і закриття справи – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: А.В. СЛІСАР